Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №552/1305/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1305/26

Провадження № 2/552/1722/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді – Турченко Т.В.,

При секретарі – Дмитриченковій Ю.В.,

За участю адвоката – Євстафієвої О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» про визнання права користування квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 23.02.2026 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» про визнання користування квартирою.Позовна заява обґрунтована тим, що вона проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На 30-й позачерговій сесії Полтавської міськради 8-го скликання було прийнято рішення від 19.05. 2023 року про перейменування вулиці Генерала Духова на вулицю Миколи Духова ( рішення наявне у публічному доступі на сайті Полтавської міської ради). Зазначила, що здійснює утримання майна за адресою: АДРЕСА_2 та має намір реалізувати своє право на приватизацію квартири, однак однією з умов для приватизації житла є підтвердження права проживання і користування нерухомістю, відтак існує необхідність встановлювати в судовому порядку законність права користування житлом, оскільки ордер на вселення у неї відсутній. Просила суд визнати право користування на законних підставах житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_3 з 23.01.2008 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26.02.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» 04.03.2026 року подав до суду відзив на позовну заяву.

Третя особа Управління майном комунальної власності міста 12.03.2026 року подав до суду пояснення щодо позову.

19.03.2026 року Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» подав до суду відзив доповнення до відзиву.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача адвокат Євстафієва О.Б. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Управління майном комунальної власності міста Мельниченко І.С. при вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

Представник третьої особи Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності осіб, які в судове засідання не з`явились.

Суд, заслухавши представника позивача адвоката Євстафієву О.Б., представника третьої особи Мельниченко І.С., свідка ОСОБА_2 , дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно типового договору від 11.01.2008 року укладеного між ЖЕП «Будівельник» та ОСОБА_1 ( квартиронаймачем), на підставі ордеру ЖЕП « Будівельник» ( без реквізитів останнього), наймодавець - ЖЕП « Будівельник» надає ОСОБА_1 (квартиронаймачеві) у безстрокове користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.2.8 Договору передбачено, що квартиронаймач має право приватизувати займане житло відповідно до законодавства.

ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 22.12.2025 року та актом про місце проживання особи від 08 лютого 2026 року та відміткою у паспорті позивача про реєстрацію місця проживання.

З 11.01.2008 року по теперішній час ОСОБА_1 постійно проживає і зареєстрована в цьому житловому приміщенні.

Рішенням 30-ої позачергової сесії Полтавської міськради 8-го скликання від 19.05.2023 року, в зв`язку з декомунізацією, назву вулиці «вулиця Генерала Духова» змінено на «вулиця Миколи Духова».

Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 310 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Частиною 1статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч.1.ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення .

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартири державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах. В силу статей 1,3,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 10 ст.8 вищевказаного закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Пунктами 4, 5 ст. 5 передбачено право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Пункт 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за №109/17404 зі змінами внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 114 від 10.05.2018 року передбачено подання до органу приватизації цілий ряд документів.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 4 статті 31 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

У свою чергу відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).

У справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Прийнявши до уваги дані обставини, суд констатує, що наявність прописки (реєстрації) позивача в квартирі з часу її вселення в 2008 року - підтверджує факт її правомірного вселення, в іншому випадку така б реєстрація була б неможлива та слугувала підставою для її оспорювання адміністрацією підприємства в передбаченому законом порядку.

Твердження відповідача про те, що на підприємстві відсутні на даний час документи, в тому числі і ордер, який слугував єдиною підставою для вселення позивачів, не може розцінюватись як обставина, яка виключає правомірність вселення останньої в квартиру.

В даному випадку питання належного зберігання первинних документів на вселення, в тому числі і ордеру, покладаються на адміністрацію, на порядок зберігання таких документів мешканці квартир ніяким чином впливати не можуть і від них не залежить добросовісність виконання власником (розпорядником) майна обов`язку по їх належному обліку та зберіганню.

Будь-яких доказів того, що позивач неправомірно вселилась до квартири відповідач по справі не надав.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача до ДК ЖЕП «Будівельник» про визнання за нею права користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_3 є законними, обґрунтованими, та такими що не порушують прав та інтересів інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право користування на законних підставах житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_3 з 23.01.2008 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник», місцезнаходження: 36003, м.Полтава, пров. Шкільний,4, код ЄДРПОУ: 01275609;

третя особа: Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, місцезнаходження: м.Полтава, вул. Соборності,36, код ЄДРПОУ: 13967034;

третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, місцезнаходження: м.Полтава, вул. Івана Мазепи, 30, код ЄДРПОУ: 13961729.

Повний текст рішення виготовлено 10.09.2026 року.

Головуючий суддя Турченко Т.В.