Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №552/3181/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 552/3181/26

Провадження № 2/529/580/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

за участю секретаря – Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивачаТОВ "ФК "Ейс" звернувся до Київського районного суду м. Полтава з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог зазначає,що 13.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 347862974, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора № F4Х8G8A6, на підставі якого позичальник отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у розмірі 5 000 грн. на банківську картку, яка вказана відповідачем при укладенні кредитного договору. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, укладаючи додаткові угоди, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 7 000 грн. Позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених цим договором.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, шляхом укладення додаткової угоди та підписання відповідного Реєстру прав вимоги №79 від 19.05.2020 року.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 347862974 від 13.01.2020 року.

10.07. 2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги за договором № 347862974 від 13.01.2020. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу від 10.07.2025 набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20 083 грн. 30 коп.

Відповідач ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання перед первісним кредитором так і його правонаступниками не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 20 083 грн. 30 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 999 грн. 40 коп. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 13 083 грн. 90 коп., яку просить представник стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп., та витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

20.04.2026 ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави справу передано за підсудністю до Диканського районного суду Полтавської області.

02.06.2026 справа надійшла до Диканського районного суду Полтавської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, головуючим суддею по справі визначено суддю Петренко Л.Є.

05.06.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ КБ ПриватБанк» докази по справі.

29.06.2026 на виконання вказаної вище ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надало суду довідку по картковому рахунку та виписку по такому.

19.08.2026 представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Мунтяну І.І. подано до суду відзив на позов, який сформовано в системі «Електронний суд». В даному відзиві на позов представник відповідача окрім іншого вказав, що позовні вимоги стороною відповідача не визнаються. Вказано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення кредитного договору саме відповідачем, а також належних доказів, що підтверджують подальше збільшення суми кредиту, фактичне отримання додаткових кредитних коштів, підстави та порядок їх надання, а також самої заборгованості. Зазначення у тексті договору особистих даних відповідача не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі. При цьому представник відповідача вважає, що нараховані позивачем відсотки у розмірі 13 083 грн. 90 коп. завищенні та неспівмірні з основним боргом.

Також представник відповідача у відзиві посилається на п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у розі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Зазначає, що Постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 встановлено на території України карантин з 19.12.2020, дія якого тривала до 30.06.2023 включно, а отже за вказаний період штрафні санкції не нараховувались.

Окрім цього, у відзиві на позов зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже йому не повинні були нараховуватись відсотки за користування кредитом.

Також просить суд стягнути з позивача на користь відповідача сплачені ним судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

20.08.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якому загалом зазначено про підтримання заявлених позовних вимога з підстав, які зазначені у самій позовній заяві. Крім того, представник позивача зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені відповідачем в сумі 10 000 є завищеними.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у самій позовній заяві вказав про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Мунтяну І.І. подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та відсутність самого відповідача. Вимоги викладені у відзиві на позовну заяву підтримують повністю.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

13.01.2020 ОСОБА_1 подано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання грошових коштів. У заявці зазначено його ідентифікуючі дані, зокрема РНОКПП, серію та номер паспорта, електронну адресу, а також платіжну картку на яку будуть перераховані кредитні кошти – НОМЕР_1 (а.с.25).

Надалі, 13.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 347862974, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора, на підставі чого позичальник отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у розмірі 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Вказаний кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором F4Х8G8A6.

Строк кредитування становить 30 днів - п. 1.3 договору.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,69 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору – п. 1.4.

15.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 347862974 від 13.01.2020, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 000 грн 00 коп. з 15.01.2020 на строк дії договору № 347862974 (а.с. 19 зворот).

12.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 347862974 від 13.01.2020, за умовами якої сторони продовжили строк, на який був наданий кредит за договором № 347862974 від 13.01.2020 на 30 днів. Починаючи з 12.02.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,7 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної додаткової угоди (а.с.19).

Отже з врахуванням укладеного додаткової угоди кінцева дата строку дії кредитного договору № 347862974 від 13.01.2020 – 12.03.2020 включно.

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно –телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачем ОСОБА_1 надано кредитору свої ідентифікаційні дані, подано заявку на отримання кредиту та отримано одноразовий ідентифікатор F4Х8G8A6, яким надалі відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір (а.с.32).

Позикодавець свої договірні зобов`язання виконав, 13.01.2020 та 15.01.2020 здійснив перерахування кредитних коштів, наданих ОСОБА_1 на платіжну карту НОМЕР_2 , яка вказана ним при укладенні договору, що підтверджується довідкою наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.124).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідачем 12.02.2020 внесено на погашення заборгованості за кредитним договором 3 482 грн., 16.03.2020 – 5 грн., якій йшли на погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків. Інших платежів відповідачем ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості не внесено, тому як наслідок має заборгованість станом на 19.05.2020 за кредитом в розмірі 18 711 грн. 01 коп., що складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6 999 грн. 40 коп.; заборгованості за відсотками – 11 830 грн. 60 коп. (а.с. 78-79).

Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 пройшов реєстрацію в ІТС з метою отримання кредиту. Про реєстрацію свідчить: надання відповідачем своїх особистих/персональних та інших, супутніх даних (номер телефону, розмір доходів; підтвердження свого номера мобільного телефону шляхом введення смс-коду, який відправлений на нього; надання згоди на обробку персональних даних, згідно із Законом України «Про захист персональних даних»; створення особистого кабінету; ознайомлення в особистому кабінеті з паспортом кредиту; подання в ІТС кредитної заявки (з зазначенням бажаної суми та строку кредитування).

Суд враховує, що відповідач не надав доказів того, що його персональні дані, номер телефону, електронна адреса або інші ідентифікаційні дані були використані третіми особами неправомірно. Також відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про шахрайське використання його персональних даних, банківської картки або засобів зв`язку.

Саме по собі заперечення факту укладення електронного договору без надання будь-яких доказів на підтвердження таких заперечень не спростовує письмових доказів, поданих позивачем, та не може бути достатньою підставою для відмови у позові.

Суд також виходить із того, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Тому доводи відповідача про недоведеність укладення договору суд вважає необґрунтованими.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору про споживчий кредит досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Укладений кредитний договір та додаткову угоду розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в загальному розмірі 7 000 грн. відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди на його банківську картку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений договором або Законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сторона відповідача заперечує факт отримання кредитних коштів, окрім іншого, посилаючись на те, що позивачем не доведено належність банківської картки відповідачу.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим суд оцінює докази не ізольовано, а в їх сукупності, відповідно до статті 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти були перераховані на банківську картку, яка відкрита на ім"я ОСОБА_1 , реквізити якої зазначені під час оформлення кредиту.

Суд зазначає, що у справах щодо стягнення заборгованості за договорами мікрокредитування, укладеними в електронній формі, факт видачі кредиту може підтверджуватися не лише класичною банківською випискою, але й сукупністю електронних та письмових доказів, які у взаємному зв`язку підтверджують факт укладення договору, погодження його умов, зазначення позичальником реквізитів банківської картки та перерахування кредитних коштів.

Посилання відповідача на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинними обліковими документами, саме по собі не спростовує факту перерахування коштів, оскільки такі документи підлягають оцінці судом разом з іншими доказами у справі.

Крім того, відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що зазначена у матеріалах справи банківська картка йому не належить або що він не мав доступу до неї. Не надано і доказів того, що кошти були зараховані іншій особі, а не відповідачу, або що відповідач звертався до банку чи правоохоронних органів із заявами про несанкціоноване оформлення кредиту.

Суд вважає, що доводи відповідача зводяться до формального заперечення обставин, підтверджених поданими позивачем доказами, без надання зустрічних доказів, які б ставили під сумнів достовірність документів позивача.

У цивільному процесі доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях. Водночас і заперечення сторони також мають бути підтверджені належними доказами.

Тому суд доходить висновку, що факт надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 7 000 грн є доведеним.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Строк дії вказаного договору закінчується 28.11.2019 року, однак він продовжувався 28.11.2019 року додатковою угодою №19; 31.12.2020 року додатковою угодою №26; 31.12.2021 року додатковою угодою №27; 31.12.2022 року додатковою угодою №31; 31.12.2023 року додатковою угодою №32 ( а.с. 43-55).

Розділом 4 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено порядок відступлення права вимоги. Зокрема, пунктом 4.1. визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно п. 5.3.3. Фактор має право розпоряджатись правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Також на підтвердження переходу права вимоги за договором факторингу від 28.11.2018 було надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 79 від 19.05.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року; протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 79 від 19.05.2020 року (а.с. 58, 58 зворот).

Як вбачається з самого Реєстру прав вимоги № 79 від 19.05.2020 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 18 830 грн. 00 коп., з яких 6 999 грн. 40 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 18 830 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 56, а.с. 56 зворот).

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами (а.с.59-61).

Також між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було підписано додаткову угоду № 2 від 03.08.2021, додаткову угоду № 3 від 30.12.2022, якими строк дій договору було продовжено до 31.12.2022 та до 30.12.2024 відповідно (а.с. 63 зворот, а.с. 64).

Згідно копії реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 347862974 від 13.01.2020 на загальну суму 20 083 грн. 30 коп., з яких тіло кредиту 6 999 грн. 40 коп., заборгованість за відсотками 210 083 грн. 30 коп. (а.с.65, а.с. 65 зворот).

10.07.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до акту прийому-передачі від 10.07.2025 року за Договором факторингу № 10/07/25-Е від 10 липня 2025 року та згідно реєстру боржників від 10.08.2025 року до договору факторингу №10/07/25-Е від 10 липня 2025 року до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" перейшло право вимоги за кредитним договором №347862974 від 13.01.2020 року, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в загальній сумі 20 083 грн. 30 коп..

Як вбачається з платіжних інструкцій № 346 від 15.09.2025 та № 359 від 24.09.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» здійснило плату на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 (а.с.77, а.с. 77 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згіднозі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщоінше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 999 грн. 90 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується заборгованості за нарахованими відсотками суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище згідно витягу з реєстру прав вимоги № 79 від 19.05.2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 830 грн., в той час як з реєстру боржників № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 083 грн. 30 коп., однак, жодного обґрунтування збільшення розміру заборгованості відповідача за кредитним договором позивачем не надано.

Судом встановлено, що строк дії кредитного договору, з врахуванням укладених додаткових угод, становить по 12.03.2020 включно.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що первісним позикодавцем нарахування відсотків здійснювалось до 19.05.2020, тобто після закінчення строку дії договору.

З 13.01.2020 по 19.05.2020 сума нарахованих відсотків становить 11 830 грн. грн. 60 коп.

Разом з тим як вбачається з наданого розрахунку ТОВ Таліон Плюс» останнім з 20.05.2020 здійснювалось нарахування відсотків по 118 грн. 99 коп. в день по 01.08.2020 включно на суму 1 546 грн. 87 коп, загальна сума нарахованих відсотків становить 13 083 грн. 90 коп. (а.с. 80).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 10/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже зі спливом строку кредитування право позикодавця та його правонаступника ТОВ «Таліон Плюс» нараховувати проценти за кредитом припинилося, отже останні не могли такі відсотки нараховувати, тому нараховані відсотки за період з 13.03.2020 по 01.08.2020 в сумі 9 807 грн 77 коп. ( 8 260 грн. 90 коп. + 1 546 грн. 87 коп.) нараховані не правомірно (за межами строку кредитування), тому не підлягають до стягнення з відповідача.

Таким чином розмір відсотків, які нараховані відповідачу в межах строку дії кредитного договору становить 3 569 грн. 70 коп.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, здійсненого первісним кредитором, відповідачем ОСОБА_1 13.03.2020 внесено 5 грн. на погашення заборгованості, які внесено після закінчення строку кредитування та підлягають зарахуванню на погашення заборгованості нарахованої у період строку дії договору.

Таким чином реальна заборгованість по відсоткам за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 становить 3 564 грн. 70 коп. (3 569,70 – 5).

Як вбачається з розрахунків заборгованості як первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» так і його правонаступником ТОВ «ФК «Ейс» штрафні санкції не нараховувались, а отже твердження представника відповідача стосовно нарахування відповідачеві ОСОБА_1 штрафних санкцій в період дії карантину та в порушення вимог п. 6 Прикніцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» судом до уваги не приймаються.

Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем та відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останньому не повинні нараховуватись відсотки за користування кредитом.

На підтвердження статусу військовослужбовця ОСОБА_1 надано військовий квиток серії НОМЕР_3 , виданий 27.01.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідкою військової частини НОМЕР_4 від 02.08.2026 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації в даній військовій частині.

Однак, доказів того, що відповідач ОСОБА_1 з 13.01.2020 по 12.03.2020 включно перебував на військовій службі, тобто в період нарахування відсотків за вказаним кредитним договором, стороною відповідача до суду не подано, тому суд позбавлений можливості зробити висновок про неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом відповідачеві як військовослужбовцю.

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитних договору та укладених до нього додаткових угод відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10 564 грн. 60 коп., що складається з тіла кредиту – 6 999 грн. 40 коп. та нарахованих відсотків в межах строку дії кредитного договору – 3 564 грн. 70 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, позовні вимоги позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають задоволенню на 52,60 %. Відтак, виходячи з загального розміру вартості правничої допомоги заявленої стороною позивача, сума що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача становить 3 682 грн. 40 коп.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Разом з тим, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак сторонни участі в розгляді справи не приймали, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміромзадоволенихпозовнихвимог, а такожвраховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу, яка заявлена до відшкодування представником позивача до 3 000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.

Щодо отримання професійної допомоги відповідачем ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 29.07.2026 між відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатським об`єднанням «Актум», вартість послуг за надання професійної правничої допомоги становить 10 000 грн.

Позовні вимоги задоволено на 52,62% , а відтак, виходячи з загального розміру вартості правничої допомоги заявленої сторонами, сума що підлягає стягненню пропорційно до відмовленої частини позовних вимог, на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 740 грн. (47,4%)

Разом з тим, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу, яка заявлена до відшкодування представником відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 до 3000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на часткове задоволення позову, зменшену суму витрат на професійну допомогу, які поніс позивач та відповідач під час розгляду справи, та встановлений судом розмір судових витрат на правничу допомогу, які сторони понесли на рівні 3 000 грн. кожна, суд дійшов висновку про звільнення позивача та відповідача від обов`язку сплачувати одна одній частину судових витрат.

Крім того, з відповідача ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 1 400 грн. 42 коп.

Керуючись статтями 76-81, 141, 258-259, 264-265, 354-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, НОМЕР_6 в АТ «Універсал Банк») заборгованість за кредитним договором № 347862974 від 13.01.2020 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 999 грн. 40 коп. та відсотків в сумі 3 564 грн. 70 коп., всього 10 564 (десять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 10 коп., а також понесені судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у вигляді сплаченого судового збору сумі 1 400 (одна тисяча чотириста) грн. 42 коп.

В порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позову та заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, звільнити сторони від обов`язку сплачувати одна одній судові витрати на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча Л.Є. Петренко