Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №320/45540/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/45540/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Лайтінг" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Лайтінг" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОРІЯ ЛАЙТІНГ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2024 року №427440413, прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 21 березня 2024 року №23642/26-15-04-13-03/37771771, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 554 178,01 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у період дії встановленого законодавством мораторію на застосування штрафних санкцій, а також на наявність правової невизначеності внаслідок одночасної дії положень пункту 52-1 та пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірні податкові накладні були складені після набрання чинності Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX та до набрання чинності Законом України від 12 січня 2023 року №2876-IX.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин пунктів 89 та 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки Закон №2876-IX набрав чинності 08 лютого 2023 року та не містить положень про поширення його дії на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

При цьому суд зазначив, що порушення платником податку граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН, які припадають на період до набрання чинності Законом №2876-IX, тягне за собою відповідальність у розмірах, установлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Судом першої інстанції також враховано, що позивач не звертався до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкового обов`язку в порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «ВІКТОРІЯ ЛАЙТІНГ» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено обставини, пов`язані з визначенням контролюючим органом кількості днів прострочення реєстрації кожної податкової накладної та правильністю розрахунку застосованих штрафних санкцій.

Крім того, позивач вважає, що під час визначення розміру відповідальності підлягали врахуванню положення пунктів 89 та 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якими на період дії воєнного стану передбачено збільшені строки реєстрації податкових накладних та зменшені розміри штрафних санкцій.

На переконання апелянта, застосування до нього штрафу у розмірі 40 відсотків суми податку на додану вартість замість передбаченого пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України штрафу у розмірі 15 відсотків є неправомірним.

Також апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності дослідження судами конкретних обставин несвоєчасної реєстрації податкових накладних, зокрема дат їх складання, граничних строків та фактичних дат реєстрації, які мають визначальне значення для встановлення належного розміру фінансової відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ВІКТОРІЯ ЛАЙТІНГ» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2024 року №23642/26-15-04-13-03/37771771.

Перевіркою встановлено порушення позивачем установлених Податковим кодексом України граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2024 року №427440413, яким до ТОВ «ВІКТОРІЯ ЛАЙТІНГ» застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 554 178,01 грн.

При цьому матеріали справи містять додаток до акта камеральної перевірки - деталізований розрахунок штрафних санкцій щодо 192 податкових накладних/розрахунків коригування.

Зі змісту зазначеного розрахунку вбачається, що контролюючим органом щодо кожної окремої податкової накладної/розрахунку коригування визначено її номер, дату складання, дату фактичної реєстрації в ЄРПН, кількість календарних днів порушення строку реєстрації, суму податку на додану вартість, відсотковий розмір штрафної санкції та суму штрафу.

Так, із наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що значна частина спірних податкових накладних складена у липні-серпні 2022 року, а їх фактична реєстрація здійснена, зокрема, 21 та 24 лютого 2023 року.

Унаслідок цього кількість днів прострочення реєстрації значної частини таких податкових накладних перевищувала 60 календарних днів, у зв`язку із чим контролюючим органом до відповідних сум ПДВ застосовано штраф у розмірі 40 відсотків.

Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок дозволяє простежити механізм визначення контролюючим органом фінансової відповідальності та співвіднести застосований відсоток штрафу з кількістю календарних днів порушення строку реєстрації кожної відповідної податкової накладної.

Вважаючи прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у межах цього спору саме на контролюючий орган покладено обов`язок довести наявність фактичних і правових підстав для притягнення позивача до фінансової відповідальності та правильність визначення її розміру.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено обов`язок платника податку - продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Порушення встановлених законодавством строків виконання такого обов`язку є підставою для застосування до платника податку відповідальності, передбаченої ПК України.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено відповідальність за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН.

Зокрема, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів передбачено накладення штрафу в розмірі 40 відсотків суми ПДВ, зазначеної у відповідній податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було встановлено спеціальне правове регулювання щодо застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду дії карантину.

Водночас у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану законодавцем було запроваджено окреме регулювання виконання платниками податків податкових обов`язків та відповідальності за їх невиконання.

Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX внесено зміни, зокрема, до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Зазначений Закон набрав чинності 27 травня 2022 року.

Підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що в разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням передбачених законодавством обставин звільнення від фінансової відповідальності.

Таким чином, починаючи з 27 травня 2022 року законодавцем було відновлено застосування відповідальності за порушення податкового законодавства з урахуванням спеціальних правил, установлених пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Особливу увагу колегія суддів звертає на співвідношення положень пункту 52-1 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки саме одночасна наявність цих норм у Податковому кодексі України покладена позивачем в основу доводів про існування правової невизначеності щодо можливості застосування штрафних санкцій.

Дійсно, пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України було передбачено незастосування штрафних санкцій за окремі порушення податкового законодавства протягом періоду дії карантину. Водночас Законом №2260-IX, який набрав чинності 27 травня 2022 року, законодавець запровадив спеціальне регулювання виконання податкових обов`язків та відповідальності платників податків у період дії воєнного стану.

При цьому підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України прямо передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з Податковим кодексом України, а вимоги законодавства щодо мораторію на застосування штрафних санкцій на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину не застосовуються. Саме на такому нормативному співвідношенні ґрунтувалася і позиція відповідача у суді першої інстанції.

Отже, з 27 травня 2022 року законодавець не просто встановив окремі правила виконання податкових обов`язків під час воєнного стану, а прямо визначив наслідки співвідношення цих правил із раніше встановленим карантинним мораторієм, виключивши можливість застосування останнього до правовідносин, охоплених спеціальним регулюванням пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Колегія суддів зазначає, що одночасне перебування у тексті Податкового кодексу України пункту 52-1 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України не створює такої правової невизначеності, яка унеможливлювала б встановлення змісту податкового обов`язку та наслідків його невиконання після 27 травня 2022 року.

Вирішальним у цьому аспекті є те, що законодавець безпосередньо у підпункті 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначив правило щодо застосування мораторіїв у відповідний період, прямо передбачивши незастосування вимог законодавства щодо мораторію на застосування штрафних санкцій, установленого, зокрема, на період дії карантину. Тому формальне збереження пункту 52-1 у тексті Кодексу саме по собі не є достатньою підставою для висновку про продовження дії передбаченого ним звільнення від відповідальності у правовідносинах, врегульованих пунктом 69 цього підрозділу.

При цьому відновлення відповідальності з 27 травня 2022 року не було безумовним, оскільки законодавець одночасно передбачив механізм звільнення від відповідальності для тих платників податків, які об`єктивно не мали можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки у зв`язку з обставинами воєнного стану. Саме для реалізації такого механізму було передбачено положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 відповідний порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання податкового обов`язку.

Таким чином, після 27 травня 2022 року правове регулювання було побудоване за принципом: платник, який мав можливість виконувати податковий обов`язок, повинен був дотримуватися встановлених строків та ніс відповідальність за їх порушення, тоді як платник, який такої можливості об`єктивно не мав та підтвердив це в установленому порядку, міг бути звільнений від відповідальності.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові накладні складені після набрання чинності Законом №2260-IX.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до спеціального порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, платник податків, який не мав можливості своєчасно виконати податковий обов`язок у зв`язку з обставинами, спричиненими воєнним станом, повинен був підтвердити відповідні обставини у встановленому порядку.

Водночас, як установлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ТОВ «ВІКТОРІЯ ЛАЙТІНГ» із заявою про неможливість виконання податкового обов`язку до контролюючого органу не зверталося.

За таких обставин позивач не належить до категорії платників податків, щодо яких спеціальними положеннями пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено звільнення від відповідальності у зв`язку з об`єктивною неможливістю виконання податкового обов`язку. Відтак посилання апелянта на дію карантинного мораторію не спростовує правомірності застосування до нього відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних після 27 травня 2022 року.

За правилами пункту 7 розділу II зазначеного Порядку платники податків, які не подали відповідної заяви та документів у встановлені строки, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у строки, визначені ПК України.

Отже, сам по собі факт дії воєнного стану не звільняв позивача від виконання обов`язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.

Окремим та одним із ключових доводів апеляційної скарги є твердження позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пунктів 89 та 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України та, відповідно, зменшеного розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів такі доводи відхиляє з огляду на таке.

Законом України від 12 січня 2023 року №2876-IX, який набрав чинності 08 лютого 2023 року, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 89 та 90.

Пунктом 89 на період дії воєнного стану та протягом шести місяців після місяця його припинення або скасування збільшено граничні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

Пунктом 90, своєю чергою, установлено зменшені розміри штрафів за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого саме пунктом 89 цього підрозділу.

Зокрема, пунктом 90 передбачено штраф у розмірі 15 відсотків суми ПДВ у разі порушення такого строку від 61 до 365 календарних днів.

Отже, положення пункту 90 не встановлюють загального зменшеного розміру відповідальності за будь-яку несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, вчинену під час воєнного стану.

Можливість застосування передбачених пунктом 90 розмірів штрафів законодавець безпосередньо пов`язав із порушенням строків, установлених пунктом 89.

Водночас Закон №2876-IX не містить припису про поширення положень пунктів 89 та 90 на правовідносини, які виникли та припинилися до набрання ним чинності.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, визначені пунктами 89 та 90 строки реєстрації та розміри штрафних санкцій застосовуються до податкових накладних, граничний строк реєстрації яких припадає на період дії відповідного правового регулювання.

Як убачається з наявного у матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, за порушення яких до позивача застосовано спірні штрафні санкції, настали до 08 лютого 2023 року, тобто до набрання чинності Законом №2876-IX.

Відтак правовідносини щодо дотримання строку реєстрації таких податкових накладних виникли за дії попереднього правового регулювання.

Застосування пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України до таких правовідносин фактично означало б надання Закону №2876-IX зворотної дії в часі, якої законодавцем для нього не передбачено.

У зв`язку із цим доводи апелянта про те, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення 21 травня 2024 року вже діяв пункт 90, а тому контролюючий орган мав застосувати штраф у розмірі 15 відсотків замість 40 відсотків, ґрунтуються на неправильному розумінні темпоральної дії відповідних положень ПК України.

Визначальним у цьому випадку є не дата прийняття податкового повідомлення-рішення як така, а правове регулювання строку виконання відповідного податкового обов`язку та момент вчинення правопорушення.

Суд першої інстанції у своєму рішенні навів відповідну практику Верховного Суду - постанови від 06.02.2024 у справі №160/10740/23, від 12.03.2024 у справі №160/13661/23, від 11.04.2024 у справі №380/14133/23, від 12.04.2024 у справі №620/9720/23, від 16.04.2024 у справі №460/21543/23 та від 22.05.2024 у справі №500/5361/23.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України є правильним.

Колегія суддів вважає за необхідне окремо надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо неможливості перевірки правильності визначеного контролюючим органом розміру штрафних санкцій.

Ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з додатка до акта камеральної перевірки, контролюючим органом складено деталізований розрахунок щодо 192 податкових накладних/розрахунків коригування.

Розрахунок містить окремі графи щодо номера податкової накладної/розрахунку коригування, дати його складання, дати реєстрації в ЄРПН, кількості днів порушення граничного строку реєстрації, суми ПДВ, розміру штрафу у відсотках та суми штрафної санкції.

Отже, наявний розрахунок дає можливість не лише встановити загальну суму застосованої фінансової санкції, але й перевірити кожну складову її формування.

Зокрема, щодо значної частини податкових накладних у таблиці зазначено прострочення понад 60, але не більше 365 календарних днів та застосовано ставку штрафу 40 відсотків, що відповідає пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

При цьому із заключної частини розрахунку вбачається, що сума штрафу за основною групою податкових накладних становить 553 973,98 грн, а окремо визначена сума штрафу становить 204,03 грн.

Арифметична сума зазначених величин становить:553 973,98 грн + 204,03 грн = 554 178,01 грн, що повністю відповідає сумі штрафних санкцій, визначеній спірним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише нормативна підстава притягнення позивача до відповідальності, а й арифметична правильність загальної суми застосованого штрафу.

При цьому апелянтом не наведено, щодо якої саме із 192 податкових накладних контролюючим органом неправильно визначено дату складання, дату фактичної реєстрації, кількість днів прострочення, суму ПДВ або математичний результат застосування відповідної ставки штрафу.

За таких обставин загальне твердження апелянта про неможливість перевірки розрахунку не може бути підставою для висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість саме лише заперечення правильності загальної суми штрафу без наведення конкретної помилки у вихідних даних або алгоритмі її обчислення не спростовує здійсненого контролюючим органом розрахунку, якщо його складові підтверджуються матеріалами справи та піддаються судовій перевірці.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про недоведеність порушення з огляду на те, що судом першої інстанції безпосередньо не досліджувалися роздруковані примірники всіх податкових накладних.

За змістом статті 75 ПК України камеральна перевірка є одним із видів податкових перевірок.

Специфіка камеральної перевірки полягає в тому, що вона проводиться на підставі відомостей, які містяться у відповідній податковій звітності, а також даних інформаційних систем та електронних реєстрів контролюючого органу.

У цій справі предметом перевірки було дотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Відомості про дату складання відповідної податкової накладної та дату її фактичної реєстрації є даними ЄРПН та відображені у складеному контролюючим органом розрахунку.

Водночас апелянтом не наведено конкретних відомостей про те, що зазначені контролюючим органом дати складання або реєстрації окремих податкових накладних не відповідають відомостям ЄРПН, а також не надано інших даних, які б спростовували відомості, покладені контролюючим органом в основу розрахунку штрафних санкцій.

Тому сама по собі відсутність паперових примірників усіх 192 податкових накладних не нівелює доказового значення відомостей ЄРПН та складеного на їх підставі деталізованого розрахунку.

Інший підхід означав би фактичне ототожнення електронного документа та відомостей державного електронного реєстру з необхідністю їх обов`язкового дублювання у матеріалах судової справи в паперовій формі, що не випливає з положень податкового та процесуального законодавства.

Не спростовує правильності висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі №160/3530/24.

Колегія суддів погоджується з тим, що під час вирішення спору щодо правомірності застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних суд повинен установити фактичні обставини, необхідні для визначення належного правового регулювання та розміру відповідальності, зокрема дату складання податкової накладної, граничний строк її реєстрації, дату фактичної реєстрації та тривалість прострочення.

Водночас обставини цієї справи не свідчать про невиконання судом обов`язку щодо перевірки зазначених фактичних даних. Наявний у матеріалах справи деталізований розрахунок містить відомості щодо номера кожної податкової накладної/розрахунку коригування, дати її складання, дати фактичної реєстрації в ЄРПН, кількості днів прострочення, суми ПДВ, застосованої ставки та суми штрафу, що дозволяє здійснити судову перевірку як фактичних підстав відповідальності, так і правильності визначення її розміру.

Отже, наведений апелянтом правовий висновок Верховного Суду не суперечить висновкам у цій справі, оскільки необхідні для вирішення спору обставини встановлені на підставі наявних доказів, а апелянтом не наведено конкретних даних, які б спростовували відомості, використані контролюючим органом при розрахунку штрафних санкцій.

Колегія суддів також враховує, що предметом судового контролю у цій справі є правомірність конкретного податкового повідомлення-рішення та визначеної ним суми грошового зобов`язання. Тому встановлення судом наявності підстав для відповідальності має супроводжуватися перевіркою правильності застосованої контролюючим органом норми, відповідного розміру штрафу та арифметичного розрахунку щодо правопорушень, покладених в основу оскаржуваного рішення. У цій справі сукупність наявних доказів дає можливість здійснити таку перевірку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт порушення ТОВ «ВІКТОРІЯ ЛАЙТІНГ» граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Контролюючим органом у матеріалах перевірки наведено достатній обсяг вихідних даних, які дозволяють ідентифікувати відповідні податкові накладні, установити дату їх складання та фактичної реєстрації, визначити кількість днів прострочення, відповідну ставку фінансової санкції та перевірити арифметичний розрахунок штрафу.

Доводи апелянта про необхідність застосування пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України ґрунтуються на поширенні дії Закону №2876-IX на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, що не відповідає правилам дії нормативно-правових актів у часі та змісту відповідних положень ПК України.

При цьому апелянтом не спростовано конкретних вихідних даних, використаних контролюючим органом при визначенні розміру штрафу, та не наведено конкретної податкової накладної, щодо якої неправильно встановлено дату реєстрації, кількість днів прострочення чи суму штрафної санкції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у м. Києві правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2024 року №427440413 відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом обставин та правильності висновків суду першої інстанції, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Лайтінг" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

В.В. Файдюк