Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №620/9067/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9067/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 , 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Чернігівській області з охорони об`єктів щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 17.12.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Чернігівській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 17.12.2018 року індексацію («індексацію-різницю») грошового забезпечення в сумі 14817,09 грн. відповідно до вимог абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з виплатою компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.12.2018 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язано 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.12.2018 відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у визначенні конкретної суми індексації-різниці, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах (постанови від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24, від 24.07.2025 у справі № 320/12894/21, від 03.06.2025 у справі № 600/1889/24-а та інші), просить змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац третій його резолютивної частини з визначенням конкретної суми індексації-різниці, що підлягає нарахуванню та виплаті, - 14817,09 грн.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.12.2018 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що право позивача на індексацію-різницю не виникло, оскільки сума грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року була значно меншою, ніж у березні 2018 року, а індекс споживчих цін не перевищував поріг у 103 відсотки; індексація не є складовою грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, а є лише механізмом підвищення грошових доходів населення в розумінні статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, а тому підстав для компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 не виникає, оскільки під час проходження служби податок з доходів фізичних осіб позивачу відшкодовувався в повному обсязі з виплаченого йому грошового забезпечення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року (колегія суддів: головуючий суддя Кучма А.Ю., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.) відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами, встановлено строк для подання відзиву та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали справи №620/9067/25.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження; продовжено строк розгляду апеляційних скарг на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Воловика С.В., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

Відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року матеріали апеляційних скарг прийнято до провадження новим складом суду; продовжено строк розгляду справи на розумний термін, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу на посаді командира відділення 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Чернігівській області з охорони об`єктів. Наказом від 11.12.2018 № 363 тр позивача звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу з 17.12.2018.

Згідно з довідкою відповідача, доданою до листа № 70 49 011-527/70 49 від 04.08.2025, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року (до утримань) становило 4 526,99 грн, за березень 2018 року - 7 438,35 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (у редакції, чинній з 01.03.2018) установлено нові розміри окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб, у зв`язку з чим березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача в розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

При проходженні служби відповідач не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 17.12.2018, що підтверджується довідкою доданою до матеріалів справи, у зв`язку з чим, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101 відсоток).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. Тому, невиконання обов`язку з нарахування індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дотримується судова практика Верховного Суду (відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст. 242 КАС України).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів (мирне володіння його майном), виплата яких передбачена законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

У відповідності до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, у березні місяці 2008 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,8 відсотки.

Отже, грошове забезпечення військовослужбовців підлягало індексації з цього періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого збільшилось грошове забезпечення всіх категорій службовців.

Місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 року у справі № 200/9297/19-а.

Так, в постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21 Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців, в березні 2018 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.

Отже, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Отже, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення, а тому саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачів індексацію грошового забезпечення.

Так, як було зазначено вище, починаючи з 01.03.2018, відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Аналіз норм Порядку № 1078 вказує, що цей нормативно-правовий акт передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Тобто, у даному випадку, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації, починаючи з 01.03.2018 не є спірними. У позовній заяві позивач фактично не заперечує і не оспорює тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у нього з`явилося право на індексацію.

Так, з 01.12.2015 року, в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Згідно з п. 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.

Пунктом 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, передбачено те, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Абзацом 1 п. 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося, у зв`язку з прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4 та 6 п. 5 Порядку № 1078: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Щодо апеляційної скарги відповідача

Абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу; якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує суму такої індексації, сума індексації в цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Верховний Суд послідовно застосовує ці приписи через встановлення трьох величин: (А) розміру підвищення доходу в місяці підвищення; (Б) суми можливої індексації в цьому місяці; та їх співвідношення (постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21 - на яку посилається й сам відповідач, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а та інші).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 380/5493/21 і стверджуючи про відсутність у позивача права на індексацію-різницю, не навів жодного розрахунку величин А і Б та їх зіставлення, обмежившись твердженням про те, що дохід позивача в березні 2018 року «значно» перевищував дохід за лютий 2018 року. Таке твердження апелянта не спростовує наявний у матеріалах справи розрахунок позивача.

Перевіривши доводи відповідача на підставі наявних у справі доказів, зокрема довідки самого відповідача, доданої до листа № 70 49 011-527/70 49 від 04.08.2025, колегія суддів встановлює: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 7 438,35 грн ? 4 526,99 грн = 2 911,36 грн; сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б), обчислена як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 (1762,00 грн) на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року (253,30 %), поділений на 100 відсотків, становить 4 463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу (А=2911,36 грн) є меншим за суму можливої індексації (Б = 4 463,15 грн), право позивача на отримання індексації-різниці відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 виникло, а довід відповідача про протилежне спростовується наведеними в апеляційній скарзі та в матеріалах справи даними, наданими самим відповідачем.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача в цій частині є необґрунтованою.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки він суперечить усталеній і послідовній практиці Верховного Суду, відповідно до якої індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати праці, підлягає нарахуванню та виплаті з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22, від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 27.06.2024 у справі № 580/602/22, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23, від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24).

Доводи відповідача про те, що податок з доходів фізичних осіб уже відшкодовувався йому в повному обсязі під час проходження служби, стосується грошового забезпечення, фактично нарахованого та виплаченого позивачу в спірний період, і не спростовує права позивача на компенсацію податку саме із суми довиплаченої індексації-різниці, яка на момент проходження служби позивачу нарахована не була.

Колегія суддів наголошує на тому, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 700/668/16-а є нерелевантним, оскільки ця постанова стосується загального принципу застосування нормативно-правового акта, чинного на момент виникнення правовідносин, а не питання про належність індексації до складу грошового забезпечення для цілей компенсації податку.

За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо апеляційної скарги позивача

Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а (підхід якої в подальшому відтворено в постановах від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24, від 24.07.2025 у справі № 320/12894/21, від 03.06.2025 у справі № 600/1889/24-а, від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а та від 07.01.2026 у справах № 200/65/25 і № 200/4742/24) прямо вказав, що обраний позивачем спосіб захисту - зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію-різницю в конкретному, обрахованому позивачем розмірі, - є належним та ефективним способом захисту, оскільки здатний забезпечити реальне поновлення порушеного права. Натомість спонукаючий спосіб захисту без зазначення в резолютивній частині рішення конкретної суми має «усічений» характер, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача і не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини, а відповідне судове рішення не відповідає вимогам частини четвертої статті 242 КАС України та завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, встановивши право позивача на індексацію-різницю за спірний період та відтворивши методику її обчислення, водночас відмовився перевірити обґрунтованість заявленого позивачем розрахунку та зазначити в резолютивній частині рішення конкретну суму, обмежившись висновком про нормативну невизначеність способу виконання рішення суб`єктом владних повноважень. Колегія суддів вважає такий підхід помилковим з підстав, викладених вище.

Оскільки, як було установлено колегією суддів вище, розрахунок позивача (А = 2911,36 грн; Б = 4 463,15 грн; різниця - 1 551,79 грн на місяць) є арифметично точним, а за період з 01.03.2018 по 17.12.2018 (дев`ять повних місяців та 17 днів грудня 2018 року) загальна сума становить: 1 551,79 грн Ч 9 + 1 551,79 грн Ч 17/31 = 13 966,11 грн + 850,98 грн = 14 817,09 грн, - позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за вказаний період у сумі 14817,09 грн підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції також має право змінити рішення, залишивши в незмінній частині рішення суду першої інстанції.

Підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідача не встановлено: висновки суду першої інстанції по суті спору (про наявність права позивача на індексацію-різницю та про компенсацію ПДФО) є правильними, доводи відповідача цих висновків не спростовують.

Водночас, наявні підстави, передбачені статтею 317 КАС України (неправильне застосування норм матеріального права щодо способу захисту прав у цій категорії спорів), для зміни рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини в редакції, яка визначає конкретну суму індексації-різниці.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 253, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 р. у справі № 620/9067/25 - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 17.12.2018 індексацію («індексацію-різницю») грошового забезпечення в сумі 14817,09 грн відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з виплатою компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум».

У решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 620/9067/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна