Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №320/45829/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/45829/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Київської обласної прокуратури, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №121 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської обласної прокуратури від 28 липня 2023 року №305к про звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2023 року з посади прокурора Таращанського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»;

- поновити її у Таращанському відділі Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області на посаді, рівнозначній тій, яку вона обіймала до звільнення;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року П`ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) замінено належним відповідачем - Офісом Генерального прокурора.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з 2011 року працювала на різних посадах в органах прокуратури та на виконання вимог Закону №113-IX подала заяву про переведення на посаду прокурора окружної прокуратури і про намір пройти атестацію.

За результатами складення 03 листопада 2020 року іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивач набрала 88 балів при встановленому прохідному балі 93.

06 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур із заявою про виключення її зі списку осіб, які не пройшли іспит, та надання можливості повторно скласти відповідний етап атестації, посилаючись на погане самопочуття, сімейні обставини та інші обставини, які, за її твердженням, вплинули на результат тестування.

За результатами розгляду зазначеної заяви Четверта кадрова комісія рішенням, оформленим протоколом №8 від 06 листопада 2020 року, задовольнила заяву позивача, виключила її зі списку осіб, які не пройшли іспит, та визначила необхідність призначення нової дати складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Надалі матеріали атестації прокурорів, стосовно яких попередніми кадровими комісіями не було прийнято остаточного рішення про неуспішне проходження атестації, передано до П`ятнадцятої кадрової комісії.

Рішенням П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №121 ОСОБА_1 не допущено до етапу проходження співбесіди, припинено її участь в атестації та визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію, у зв`язку з набранням за результатами тестування 88 балів, тобто меншої кількості балів, ніж установлений прохідний бал.

На підставі зазначеного рішення наказом Київської обласної прокуратури від 28 липня 2023 року №305к ОСОБА_1 звільнено з 31 липня 2023 року з посади прокурора Таращанського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX.

Позивач вважала такі рішення протиправними, наголошуючи, зокрема, на тому, що Четверта кадрова комісія, оцінивши наведені нею обставини, уже прийняла рішення про надання можливості повторного проходження другого етапу атестації, яке не було скасоване та залишалося чинним.

Також позивач посилалася на технічні збої у роботі комп`ютерної техніки під час проходження тестування та на незадовільний стан здоров`я, які, на її думку, істотно вплинули на результат складення іспиту.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички набрала 88 балів, тобто менше встановленого прохідного бала - 93.

Суд зазначив, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається, за винятком випадків, прямо визначених пунктом 7 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221.

При цьому суд першої інстанції врахував, що складання позивачем відповідного іспиту 03 листопада 2020 року не було перервано та фактично відбулося, його результат було сформовано та зафіксовано.

Також суд виходив із того, що позивач до початку тестування не зверталася до кадрової комісії із заявою про перенесення дати іспиту у зв`язку з незадовільним станом здоров`я, а звернення з відповідною заявою після завершення тестування та отримання результату саме по собі не підтверджує наявності обставин, передбачених пунктом 7 розділу І Порядку №221.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Четверта кадрова комісія за результатами складеного позивачем іспиту не ухвалила одного з передбачених пунктом 8 розділу І Порядку №221 остаточних рішень - про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації.

Натомість таке рішення було прийнято П`ятнадцятою кадровою комісією, яка, встановивши набрання позивачем меншої кількості балів, ніж прохідний бал, діяла відповідно до положень Закону №113-IX та Порядку №221.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №121 та, як наслідок, про відсутність підстав для скасування наказу Київської обласної прокуратури від 28 липня 2023 року №305к, поновлення позивачки на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, наголошує на тому, що Четверта кадрова комісія, розглянувши її заяву та визнавши наведені у ній причини такими, що вплинули на проходження тестування, прийняла рішення про призначення нового часу складення відповідного іспиту.

За твердженням апелянта, зазначене рішення Четвертої кадрової комісії у встановленому порядку не скасоване, є чинним, а тому П`ятнадцята кадрова комісія не мала правових підстав не враховувати його та приймати рішення про неуспішне проходження позивачем атестації виключно на підставі результату тестування від 03 листопада 2020 року.

Апелянт також наполягає на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, пов`язаним із її станом здоров`я та технічними збоями під час проходження тестування, а також не врахував принцип правової визначеності та її обґрунтовані очікування щодо можливості повторного складення відповідного етапу атестації відповідно до рішення Четвертої кадрової комісії.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Отже, предметом перевірки у цій справі є не доцільність рішення кадрової комісії, а його відповідність установленим законом умовам та процедурі проведення атестації, а також наявність передбачених законом фактичних і правових підстав для його прийняття.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).

19 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури та визначено, зокрема, особливості переведення прокурорів до новоутворених органів прокуратури за результатами проходження атестації.

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах та військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.

Відповідно до пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

За змістом пункту 13 розділу II Закону №113-IX атестація прокурорів включає, зокрема, складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки та проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Згідно з пунктом 16 розділу II Закону №113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Пунктом 17 розділу II Закону №113-IX визначено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із двох рішень: про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

При цьому повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається, крім випадків, прямо передбачених законом.

На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів є встановленою Законом №113-IX та цим Порядком процедурою надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається.

Водночас цим пунктом установлено виняток із зазначеного правила: якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, кадрова комісія призначає новий час (дату) складення прокурором відповідного іспиту.

Отже, нормативне регулювання розмежовує повторне проходження вже завершеного етапу атестації та призначення нового часу (дати) складення іспиту у випадку, коли його проведення не відбулося або було перервано з незалежних від прокурора та членів кадрової комісії причин.

Саме встановлення зазначених обставин має визначальне значення для вирішення питання про можливість призначення прокурору нової дати складення відповідного іспиту.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 взяла участь у другому етапі атестації - іспиті у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Позивач завершила проходження тестування, за результатами якого набрала 88 балів при встановленому прохідному балі 93.

Отже, іспит позивачем був складений у повному обсязі, його проходження не було припинено, а результат тестування був сформований та зафіксований у встановленому порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт виникнення під час тестування певних технічних труднощів не є тотожним передбаченій пунктом 7 розділу І Порядку №221 обставині, за якої складання відповідного іспиту було перервано або не відбулося.

Для застосування винятку із загальної заборони повторного проходження атестації необхідним є встановлення такого характеру технічних чи інших незалежних причин, які об`єктивно унеможливили завершення відповідного етапу атестації або призвели до його переривання.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 завершила тестування та отримала відповідний результат.

Колегія суддів також ураховує, що до початку проходження іспиту позивач не зверталася до кадрової комісії із заявою про перенесення його дати у зв`язку з незадовільним станом здоров`я чи наявністю інших обставин, які перешкоджали проходженню тестування.

Заяву щодо можливості повторного складення відповідного етапу атестації позивач подала 06 листопада 2020 року, тобто після завершення тестування та отримання його результату.

Саме по собі звернення прокурора після завершення тестування із заявою, у якій зазначено про незадовільний стан здоров`я або технічні проблеми під час його проходження, не є безумовною підставою для повторного проходження відповідного етапу атестації та не свідчить про те, що іспит був перерваний або не відбувся у розумінні пункту 7 розділу І Порядку №221.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених положень Порядку №221 викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, від 22 грудня 2022 року у справі №140/12386/21, від 15 лютого 2024 року у справі №420/23704/21 та від 11 квітня 2024 року у справі №560/16347/21.

У наведених рішеннях Верховний Суд виходив із того, що у випадку завершення прокурором тестування та отримання ним результату, нижчого за встановлений прохідний бал, подальше звернення із заявою про незадовільний стан здоров`я чи технічні проблеми саме по собі не змінює правових наслідків завершеного етапу атестації та не створює права на його повторне проходження за відсутності передбачених пунктом 7 розділу І Порядку №221 обставин.

Основним аргументом апеляційної скарги є посилання на те, що Четверта кадрова комісія рішенням, оформленим протоколом №8 від 06 листопада 2020 року, задовольнила заяву ОСОБА_1 , виключила її зі списку осіб, які не пройшли іспит, та вирішила призначити нову дату складення відповідного етапу атестації.

Апелянт наголошує, що вказане рішення не було скасоване, а тому П`ятнадцята кадрова комісія не мала правових підстав не враховувати його та приймати рішення про неуспішне проходження нею атестації.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне з двох рішень: про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення Четвертої кадрової комісії, оформлене протоколом №8 від 06 листопада 2020 року, не є жодним із зазначених остаточних рішень за результатами атестації позивача.

Воно мало процедурний характер та стосувалося питання можливості визначення нового часу складення відповідного етапу атестації.

Отже, зазначене рішення не завершувало процедуру атестації ОСОБА_1 та не містило висновку про успішне чи неуспішне її проходження.

При цьому сам факт того, що протокольне рішення Четвертої кадрової комісії не було в подальшому скасоване окремим рішенням, не означає виникнення у позивача безумовного суб`єктивного права на повторне проходження відповідного етапу атестації незалежно від вимог Закону №113-IX та Порядку №221.

Можливість призначення нового часу складення іспиту є похідною від наявності визначених пунктом 7 розділу І Порядку №221 юридичних передумов, а саме факту переривання або непроведення іспиту з технічних чи інших причин, які не залежали від членів кадрової комісії та прокурора.

Відтак протокольне рішення кадрової комісії не може тлумачитися ізольовано від імперативних положень нормативно-правового акта, яким визначено порядок та умови проходження атестації.

У цій справі встановлено, що іспит ОСОБА_1 відбувся, був завершений, а за його результатами позивач отримала 88 балів.

Таким чином, передбачених пунктом 7 розділу І Порядку №221 юридичних підстав для повторного проходження позивачем відповідного етапу атестації не виникло.

При цьому та обставина, що Четверта кадрова комісія за результатами розгляду заяви позивача визнала наведені нею причини такими, що заслуговують на увагу, не змінює наведеного висновку. Вирішальним для застосування пункту 7 розділу І Порядку №221 є не суб`єктивна оцінка поважності наведених прокурором причин сама по собі, а встановлення передбаченого цією нормою юридичного факту - переривання іспиту або неможливості його проведення з причин, які не залежали від прокурора та членів комісії.

Оскільки у спірному випадку іспит фактично відбувся, був завершений, а його результат сформований та зафіксований, сама оцінка Четвертою кадровою комісією наведених позивачем після завершення тестування обставин як поважних не могла розширювати встановлений Порядком №221 перелік випадків, у яких допускається призначення нового часу складення іспиту.

Водночас Четверта кадрова комісія, прийнявши рішення про визначення позивачу нової дати складення іспиту, не прийняла остаточного рішення, передбаченого пунктом 8 розділу І Порядку №221.

У подальшому матеріали атестації прокурорів, стосовно яких відповідними кадровими комісіями не було прийнято остаточного рішення про успішне або неуспішне проходження атестації, були передані П`ятнадцятій кадровій комісії.

Отже, передача матеріалів атестації ОСОБА_1 іншій кадровій комісії не започаткувала нової процедури атестації та не означала повторного оцінювання результатів складеного нею іспиту, а була продовженням незавершеної процедури атестації, за результатами якої належало прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 8 розділу І Порядку №221.

За таких обставин П`ятнадцята кадрова комісія, отримавши матеріали незавершеної атестації позивача, була повноважною вирішити питання щодо її результату з урахуванням вимог Закону №113-IX та Порядку №221.

Встановивши, що ОСОБА_1 завершила відповідний етап атестації та за результатами тестування набрала 88 балів, тобто менше встановленого прохідного бала - 93, П`ятнадцята кадрова комісія мала визначені законом підстави для прийняття рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

Колегія суддів у цьому контексті також відхиляє посилання апелянта на порушення принципу правової визначеності та виникнення у неї правомірних очікувань щодо повторного проходження тестування.

Правомірні очікування особи повинні ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства та не можуть виникати всупереч імперативному нормативному регулюванню.

Оскільки Закон №113-IX та Порядок №221 установлювали загальну заборону повторного проходження одного й того самого етапу атестації, а виняток із цього правила був можливий лише за наявності чітко визначених обставин, саме по собі прийняття Четвертою кадровою комісією процедурного рішення про призначення нової дати іспиту не могло сформувати у позивача легітимного очікування на повторне проходження вже завершеного етапу атестації всупереч установленим нормативним вимогам.

При цьому колегія суддів наголошує, що предметом судового контролю у цій справі не є правомірність рішення Четвертої кадрової комісії від 06 листопада 2020 року як самостійного акта.

Вирішальним для розгляду цього спору є визначення правових наслідків такого рішення для подальшого проходження позивачем атестації та перевірка правомірності оскаржуваного рішення П`ятнадцятої кадрової комісії.

Тому відсутність окремого рішення про скасування протокольного рішення Четвертої кадрової комісії сама по собі не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення П`ятнадцятої кадрової комісії та не усуває необхідності застосування останньою імперативних положень Закону №113-IX і Порядку №221 до фактично отриманого позивачем результату тестування.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що П`ятнадцята кадрова комісія, приймаючи оскаржуване рішення, фактично переглянула та скасувала рішення Четвертої кадрової комісії, не маючи для цього відповідних повноважень.

Як установлено під час розгляду справи, Четверта кадрова комісія за результатами складення ОСОБА_1 другого етапу атестації не прийняла жодного з остаточних рішень, передбачених пунктом 8 розділу І Порядку №221, а саме рішення про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації.

Натомість рішення, оформлене протоколом №8 від 06 листопада 2020 року, стосувалося визначення можливості повторного складення позивачем відповідного іспиту та мало проміжний процедурний характер.

Відтак прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації не є переглядом чи скасуванням остаточного рішення іншої кадрової комісії, оскільки такого остаточного рішення щодо результатів атестації позивача Четверта кадрова комісія не ухвалювала.

При цьому зміна персонального складу кадрових комісій або передача матеріалів атестації від однієї кадрової комісії до іншої не припиняє розпочату процедуру атестації та не позбавляє новоутворену кадрову комісію повноважень прийняти передбачене законодавством рішення за матеріалами незавершеної процедури.

Матеріали атестації позивача були передані П`ятнадцятій кадровій комісії саме у зв`язку з тим, що стосовно неї не було прийнято остаточного рішення про успішне або неуспішне проходження атестації.

За таких обставин П`ятнадцята кадрова комісія не здійснювала повторного проходження чи повторного оцінювання позивачем відповідного етапу атестації, а вирішувала питання про юридичні наслідки вже отриманого та зафіксованого результату іспиту.

Колегія суддів наголошує, що результат складеного ОСОБА_1 03 листопада 2020 року іспиту - 88 балів - не був анульований у встановленому порядку та не був замінений іншим результатом.

Новий іспит позивач фактично не складала, а отже єдиним наявним результатом другого етапу її атестації залишався результат у 88 балів, який був нижчим за встановлений прохідний бал - 93.

З огляду на імперативні приписи пункту 16 розділу II Закону №113-IX та положення Порядку №221 набрання прокурором за результатами відповідного іспиту меншої кількості балів, ніж прохідний бал, є підставою для недопущення такого прокурора до наступного етапу атестації та прийняття рішення про неуспішне проходження ним атестації.

Отже, приймаючи рішення від 13 вересня 2021 року №121, П`ятнадцята кадрова комісія не здійснювала дискреційного переоцінювання професійних якостей позивача та не переглядала висновки Четвертої кадрової комісії, а застосувала передбачені Законом №113-IX та Порядком №221 правові наслідки до фактично отриманого позивачем результату іспиту.

Більше того, за встановлених обставин кадрова комісія не була наділена дискреційними повноваженнями щодо вибору іншого правового наслідку результату складеного позивачем іспиту. Положення пункту 16 розділу II Закону №113-IX та пункту 6 розділу III Порядку №221 імперативно пов`язують набрання прокурором меншої кількості балів, ніж прохідний бал, із недопущенням його до наступного етапу атестації та прийняттям рішення про неуспішне проходження атестації.

Тому за наявності чинного та зафіксованого результату тестування у 88 балів П`ятнадцята кадрова комісія не могла на власний розсуд не враховувати такий результат або допустити позивача до наступного етапу атестації поза межами випадків, прямо передбачених Порядком №221.

При цьому доводи апелянта про те, що П`ятнадцята кадрова комісія була зобов`язана безумовно виконати протокольне рішення Четвертої кадрової комісії шляхом призначення нового тестування, ґрунтуються на помилковому ототожненні процедурного рішення кадрової комісії з остаточним рішенням за результатами атестації.

Правова природа цих рішень є різною.

Рішення про призначення нової дати іспиту може бути реалізоване виключно за наявності визначених Порядком №221 передумов, тоді як рішення про успішне або неуспішне проходження атестації є остаточним результатом відповідної процедури та безпосередньо породжує передбачені Законом №113-IX правові наслідки для прокурора.

Установлені у справі обставини не підтверджують наявності передбачених пунктом 7 розділу І Порядку №221 умов для повторного складення ОСОБА_1 другого етапу атестації.

Таким чином, сама лише обставина прийняття Четвертою кадровою комісією протокольного рішення щодо призначення нового часу складення іспиту не усувала юридичного значення фактично отриманого позивачем результату тестування та не перешкоджала уповноваженій кадровій комісії завершити процедуру атестації відповідно до вимог Закону №113-IX та Порядку №221.

Наведений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №113-IX та Порядку №221 у подібних правовідносинах.

Так, у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а Верховний Суд, розглядаючи спір за обставин, коли попередня кадрова комісія після завершення прокурором тестування та отримання ним кількості балів, меншої за прохідний бал, задовольнила його заяву про повторне складення іспиту, виходив із того, що можливість повторного складення відповідного етапу атестації пов`язана з повідомленням про обставини, які перешкоджають належному проходженню іспиту, до його початку або під час його проходження, до завершення тестування.

Верховний Суд зазначив, що у разі, коли тестування було завершене, його результат сформовано, а прокурор під час проведення іспиту не повідомляв про обставини, які унеможливлювали його завершення, передбачені пунктом 7 розділу І Порядку №221 підстави для призначення нового часу складення іспиту відсутні.

При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що протокольне рішення попередньої кадрової комісії про можливість повторного складення іспиту має процедурний характер, не є рішенням про успішне або неуспішне проходження атестації, передбаченим пунктом 8 розділу І Порядку №221, та не є обов`язковим для П`ятнадцятої кадрової комісії при вирішенні питання про завершення процедури атестації відповідно до вимог Закону №113-IX та Порядку №221.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 22 грудня 2022 року у справі №140/12386/21, фактичні обставини якої є релевантними до обставин цієї справи.

У зазначеній справі попередня кадрова комісія, розглянувши заяву прокурора про незадовільний стан здоров`я та некоректну роботу комп`ютерної техніки, визнала наведені ним причини поважними, виключила його зі списку осіб, які не склали іспит, та вирішила призначити нову дату тестування. Водночас відповідний іспит прокурором було завершено, а його результат становив 85 балів при встановленому прохідному балі 93.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення нового часу (дати) складення іспиту та наголосив, що протокольне рішення попередньої кадрової комісії є процедурним і не створює для П`ятнадцятої кадрової комісії обов`язку допустити прокурора до повторного тестування.

Верховний Суд також зазначив, що за відсутності остаточного рішення попередньої кадрової комісії, передбаченого пунктом 8 розділу І Порядку №221, у П`ятнадцятої кадрової комісії існував невиконаний обов`язок прийняти відповідне рішення за результатами атестації, а набрання прокурором кількості балів, меншої за прохідний бал, відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку №221 є правовою підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації.

При цьому Верховний Суд окремо відхилив посилання на принцип правової визначеності та правомірні очікування, зауваживши, що такі очікування можуть ґрунтуватися лише на правомірному застосуванні норм законодавства та не можуть виникати всупереч установленій Порядком №221 забороні повторного проходження завершеного етапу атестації.

Сформований підхід надалі підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15 лютого 2024 року у справі №420/23704/21, у якій Суд зазначив, що питання правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за наявності протокольного рішення попередньої кадрової комісії про повторне проходження іспиту вже неодноразово було предметом касаційного перегляду.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків Верховного Суду, оскільки обставини цієї справи є подібними: ОСОБА_1 завершила проходження другого етапу атестації, отримала 88 балів при встановленому прохідному балі 93, після чого звернулася із заявою щодо повторного проходження тестування; Четверта кадрова комісія не прийняла передбаченого пунктом 8 розділу І Порядку №221 остаточного рішення за результатами атестації, а ухвалила лише процедурне рішення щодо призначення нового часу складення іспиту.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що саме по собі існування протокольного рішення Четвертої кадрової комісії не перешкоджало П`ятнадцятій кадровій комісії завершити процедуру атестації позивача та, врахувавши фактично отриманий нею результат тестування, прийняти передбачене пунктом 8 розділу І Порядку №221 рішення про неуспішне проходження атестації.

Колегія суддів також не вбачає підстав для висновку про те, що наведені позивачем обставини щодо незадовільного стану здоров`я та технічних проблем під час тестування свідчать про протиправність рішення П`ятнадцятої кадрової комісії.

Пунктом 11 розділу І Порядку №221 передбачено механізм реагування прокурора на обставини, які унеможливлюють його участь у відповідному етапі атестації, зокрема шляхом повідомлення кадрової комісії про поважні причини неявки та вирішення питання про перенесення дати атестації.

Крім того, Порядком №221 передбачено спеціальний механізм на випадок виникнення під час проведення іспиту технічних чи інших причин, які не залежать від членів комісії та прокурора та внаслідок яких складання іспиту було перервано або не відбулося.

Таким чином, нормативне регулювання передбачало належні процедурні засоби реагування як на обставини, що перешкоджають прокурору розпочати проходження іспиту, так і на обставини, які об`єктивно унеможливлюють його завершення.

У цій справі позивач з`явилася для проходження тестування, розпочала його, завершила виконання тестових завдань та отримала відповідний результат.

Матеріали справи не свідчать про те, що під час проходження ОСОБА_1 іспиту його проведення було припинено кадровою комісією або робочою групою у зв`язку з технічною несправністю, що результат тестування не був сформований чи що завершення іспиту було об`єктивно неможливим.

Колегія суддів не заперечує, що позивач могла мати певні труднощі під час проходження тестування або незадовільне самопочуття, однак для вирішення цього спору визначальним є не сам факт існування таких обставин, а встановлення того, чи спричинили вони передбачені пунктом 7 розділу І Порядку №221 наслідки - переривання іспиту або неможливість його проведення.

Таких обставин у межах розгляду цієї справи не встановлено.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання заяви після завершення тестування та отримання його результату не може саме по собі бути достатньою підставою для повторного проходження відповідного етапу атестації.

Інший підхід фактично допускав би можливість повторного складення іспиту залежно від отриманого прокурором результату, що суперечило б установленій Законом №113-IX та Порядком №221 забороні повторного проходження одного й того самого етапу атестації та ставило б учасників процедури у нерівне становище.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що станом на момент розгляду П`ятнадцятою кадровою комісією матеріалів атестації ОСОБА_1 був наявний завершений результат другого етапу атестації - 88 балів, що є меншим за встановлений прохідний бал - 93.

За приписами Закону №113-IX та Порядку №221 такий результат є підставою для недопущення прокурора до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації.

Отже, рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №121 відповідає встановленим фактичним обставинам та правовим наслідкам, які законодавство пов`язує з набранням прокурором кількості балів, меншої за прохідний бал.

Доводи апеляційної скарги щодо недостатньої мотивованості цього рішення також не дають підстав для його скасування.

Визначальним мотивом прийняття рішення про неуспішне проходження позивачем атестації є встановлений та об`єктивно зафіксований результат тестування - 88 балів при необхідних 93 балах.

За таких обставин кадрова комісія не здійснювала суб`єктивного оцінювання професійної компетентності позивача, яке потребувало б наведення додаткового обґрунтування щодо кожного критерію оцінювання, а застосувала безпосередньо передбачений нормативними положеннями наслідок набрання кількості балів, меншої за прохідний бал.

Відтак відсутність у рішенні розширеного викладення інших мотивів не свідчить про його невідповідність критеріям обґрунтованості, оскільки фактична та правова підстава його прийняття є зрозумілою, конкретною та може бути перевірена судом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, зазначені у пункті 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації.

Таким чином, законодавець безпосередньо пов`язав можливість продовження роботи прокурора в реформованій системі органів прокуратури з успішним проходженням ним атестації, а рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації визначив самостійною правовою підставою для звільнення.

Оскільки рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №121 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації є правомірним та підстав для його скасування судом не встановлено, у керівника Київської обласної прокуратури були передбачені законом підстави для видання наказу від 28 липня 2023 року №305к про звільнення позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування.

Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії і наказу про звільнення.

Оскільки під час апеляційного перегляду справи не встановлено протиправності рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №121 та наказу Київської обласної прокуратури від 28 липня 2023 року №305к, відсутні правові підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та переважно зводяться до іншого тлумачення апелянтом правових наслідків рішення Четвертої кадрової комісії і повторної оцінки обставин, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, визначальним у цій справі є те, що позивач завершила другий етап атестації, за результатами якого набрала 88 балів при прохідному балі 93; передбачених пунктом 7 розділу І Порядку №221 обставин, за яких такий іспит вважається перерваним або таким, що не відбувся, не встановлено; Четверта кадрова комісія остаточного рішення за результатами атестації не ухвалила, а тому П`ятнадцята кадрова комісія, завершуючи процедуру атестації, правомірно застосувала наслідки, прямо передбачені Законом №113-IX та Порядком №221.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо чинності протокольного рішення Четвертої кадрової комісії, порушення принципу правової визначеності, наявності у позивача правомірних очікувань, технічних проблем та незадовільного стану здоров`я не спростовують установленого факту завершення позивачем відповідного етапу атестації та отримання результату, нижчого за прохідний бал, а тому не свідчать про неправильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року відсутні, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

В.В. Файдюк