Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №320/3762/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/3762/25 суддя першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 320/3762/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Дарвекс» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Дарвекс» (далі - позивач, ТОВ «ІБК Дарвекс») звернулося з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач-1, апелянт, ГУ ДПС у Київській області) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12270406/40827326 від 26.12.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 04.11.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 17 від 04.11.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 320/3762/25, прийнятим у порядку письмового провадження, позов задоволено повністю, оскаржуване рішення Комісії визнано протиправним та скасовано, на відповідача-2 зобов`язано спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що квитанція про зупинення реєстрації спірної податкової накладної не конкретизувала переліку документів, необхідних для її реєстрації, а оскаржуване рішення Комісії відтворювало загальні формулювання пунктів 5 та 10 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 (далі - Порядок № 520), без зазначення, яких саме документів чи пояснень, на думку контролюючого органу, бракує.

Врахувавши, що позивачем надано контролюючому органу первинні документи, які, на переконання суду першої інстанції, підтверджують реальність господарської операції, суд дійшов висновку, що відповідач-1, на якого відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення, цей обов`язок не виконав, а вимогу про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну визнав належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у Київській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме пункту 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 (далі - Порядок № 1165), та порушення норм процесуального права, а саме статей 74, 90, 211, 242 КАС України, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач-1 зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації спірної податкової накладної містила конкретний критерій ризиковості здійснення операції - пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку № 1165) з розрахованим показником, а зміст господарської операції не позбавляв позивача можливості самостійно визначити перелік документів, необхідних для реєстрації.

Апелянт наголошує, що після отримання від позивача 16.12.2024 пояснень і документів Комісія ГУ ДПС у Київській області, реалізуючи повноваження, передбачене абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520, додатково направила позивачу Повідомлення від 18.12.2024 № 12223423/40827326 про необхідність надання додаткових пояснень та копій документів із конкретизацією їх переліку, однак наданий позивачем у відповідь на це Повідомлення Акт приймання виконання будівельних робіт не містив номера та дати складення, а тому не міг підтверджувати настання першої події, з якою пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пов`язує виникнення податкового зобов`язання за спірною податковою накладною, складеною саме 04.11.2024.

Крім того, апелянт зауважує, що покладення на ДПС України обов`язку зареєструвати податкову накладну без застосування порядку перевірки поданих документів є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Також відповідач-1 наголосив на неспівмірності стягнуті судом першої інстанції витрати на професійну правничу складності справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи із Київського окружного адміністративного суду.

Позивач та відповідач-2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, свою позицію щодо вимог апеляційної скарги не висловили.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.206 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ТОВ «ІБК Дарвекс» (код ЄДРПОУ 40827326, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Січнева, 1) зареєстроване юридичною особою 12.09.2016, перебуває на податковому обліку в органах Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), а серед інших видів діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель та інші спеціалізовані будівельні роботи.

Під час здійснення господарської діяльності 01.08.2024 між ТОВ «ІБК Дарвекс» (Підрядник) та ТОВ «Лідер Буд» (Замовник) укладено Договір підряду № 01/08/2024, за умовами якого підрядник власними силами і засобами зобов`язався виконати роботи з капітального ремонту дорожнього покриття території ТОВ «Тревел Транзит» у м. Березань Броварського району Київської області, а замовник - прийняти й оплатити виконані роботи.

Ціна робіт визначена сторонами в сумі 1 093 710,36 грн, у тому числі податок на додану вартість 182 285,06 грн, з можливістю уточнення за фактичним обсягом виконаних робіт (пункт 3.1 Договору).

На підставі виставленого замовнику рахунка на оплату № 973 від 04.11.2024 та керуючись правилом першої події, встановленим пунктом 187.1 статті 187 ПК України, позивач склав та подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 17 від 04.11.2024 на суму 1 093 710,36 грн.

За результатами автоматизованого моніторингу реєстрацію зазначеної податкової накладної зупинено з тих підстав, що обсяг постачання товару/послуги за кодом 42.11 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання та обсягу постачання відповідного товару/послуги, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку № 1165), з наведенням розрахованих за цим критерієм показників D = 2,4475 % та Рпоточ = 69 064,6. Одночасно позивачу пропонувалось надати пояснення та копії документів, визначені пунктом 5 Порядку № 520, для розгляду питання про реєстрацію.

З метою розблокування згаданої податкової накладної, 16.12.2024 позивач подав контролюючому органу пояснення щодо видів своєї господарської діяльності та первинні документи на підтвердження наявності ресурсів, які потенційно необхідні для виконання будівельних робіт: договори поставки бетонних блоків, бруківки, бордюрів, річкового піску, цементу та щебню, договір оренди спеціальної будівельної техніки, договір на надання послуг з утилізації відходів, технічні паспорти транспортних засобів і штатний розпис підприємства, з доданими до них видатковими накладними, рахунками на оплату та платіжними документами саме щодо цих поставок і послуг.

Розглянувши подані пояснення і документи та дійшовши висновку про їх недостатність для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, 18.12.2024 Комісія ГУ ДПС у Київській області, керуючись абзацом третім пункту 9 Порядку № 520 у редакції, чинній з 08.03.2023, направила позивачу Повідомлення № 12223423/40827326 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, зазначивши про необхідність надання первинних документів щодо постачання/придбання товарів (послуг) і транспортування продукції, а також розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

У відповідь на це Повідомлення позивач подав додаткові пояснення, до яких, зокрема, долучено Акт приймання виконання будівельних робіт за Договором № 01/08/2024, який не містить номера та дати його складення.

За результатами розгляду додаткових пояснень Комісія ГУ ДПС у Київській області рішенням № 12270406/40827326 від 26.12.2024 відмовила у реєстрації податкової накладної № 17 від 04.11.2024 з підстав ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, при отриманні Повідомлення.

Не погодившись із цим рішенням, позивач оскаржив його до ДПС України, яка рішенням № 1029/40827326/2 від 06.01.2025 залишила скаргу без задоволення, а рішення про відмову у реєстрації податкової накладної без змін.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом строк.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації зазначаються номер і дата складення податкової накладної/розрахунку коригування, критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку № 520.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації визначено Порядком № 520, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування. Перелік таких документів може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України № 19 від 12.01.2023, який набрав чинності з 08.03.2023, до пункту 9 Порядку № 520 внесено зміни, якими запроваджено додатковий етап процедури. За приписами абзаців другого - п`ятого пункту 9 Порядку № 520 у цій редакції, за результатами розгляду поданих платником податку пояснень і копій документів комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної; або (абзац третій) надсилає платнику податку повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 520 (далі - Повідомлення) з пропозицією надати додаткові пояснення і копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній; або (абзац п`ятий) приймає рішення про відмову в реєстрації без надсилання Повідомлення - але лише у випадку, коли підставою відмови є надання платником податку копій документів, які самі по собі складені чи оформлені з порушенням вимог законодавства до їх форми чи реквізитів.

Кореспондуючою нормою пункту 10 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в разі ненадання або часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, при отриманні Повідомлення, та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, коли підставою відмови є саме недостатність (ненадання чи часткове надання) поданого пакета пояснень і документів, а не вада в їх оформленні, законодавець імперативно вимагає попереднього надсилання платнику Повідомлення. Право прийняти рішення про відмову без такого Повідомлення є вузьким винятком, застосовним лише до випадку, прямо передбаченого абзацом п`ятим пункту 9 Порядку № 520.

Дискреційними є повноваження органів державної влади, які надають можливість на власний розсуд обрати один із декількох варіантів рішення, передбачених нормативно-правовим актом (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 та від 6 квітня 2021 року у справі № 805/696/18-а).

Комісія регіонального рівня справді наділена дискрецією при виборі одного з передбачених пунктом 9 Порядку № 520 варіантів рішення, і завданням адміністративного суду не є заміна цього вибору власною оцінкою реальності господарської операції.

Водночас дискреційний характер цього повноваження не звільняє комісію від обов`язку здійснювати цей вибір на підставі, в межах та у спосіб, що визначені законом, а перевірка судом додержання цих меж не є втручанням у дискрецію, а є здійсненням завдання адміністративного судочинства, визначеного частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування, на підставі первинних документів, а формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених такими документами, забороняється.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, від імені якого складено документ, назву документа, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення операції, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Аналогічну вимогу щодо дати складання як обов`язкового реквізиту первинного документа містить пункт 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Правова позиція Верховного Суду щодо застосування наведених норм зазнала розвитку у зв`язку зі зміною нормативного регулювання. До внесення до Порядку № 520 змін наказом № 19 Верховний Суд послідовно виходив з того, що акт індивідуальної дії, яким зупиняється реєстрація податкової накладної або відмовляється в такій реєстрації, повинен бути обґрунтованим і вмотивованим, з наведенням конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації, а загальне відтворення контролюючим органом положень пункту 5 Порядку № 520 без прив`язки до фактично поданих платником документів визнавалося проявом надмірного формалізму, що суперечить критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17, від 18 червня 2019 року у справі № 0740/804/18, від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18, від 30 липня 2019 року у справі № 200/14026/18-а, від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8693/18, від 3 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20, від 27 січня 2022 року у справі № 380/2365/21 та від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20).

Ці висновки прямо охоплюють і квитанцію про зупинення реєстрації, що формується відповідно до пункту 11 Порядку № 1165. Саме до її змісту незмінно застосовується вимога про наведення переліку документів, необхідних платнику для усунення сумнівів контролюючого органу, а не лише критерію ризиковості з розрахованим показником, оскільки ці показники підтверджують підставу зупинення реєстрації, але не підміняють собою визначення переліку документів, придатних усунути таку підставу.

Водночас із запровадженням наказом № 19 додаткового етапу процедури - надсилання платнику податку індивідуалізованого Повідомлення за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 520 - Верховний Суд у постанові від 30 січня 2026 року у справі № 260/224/24 сформулював оновлений правовий висновок, за яким у разі, коли платник податку, отримавши Повідомлення, яке містить конкретний перелік документів та обґрунтування необхідності їх подання з прив`язкою до фактично поданих платником пояснень і документів, не скористався наданим йому правом на подання додаткових документів або скористався ним частково, негативні наслідки такої поведінки покладаються на нього самого, а контролюючий орган має законні підстави для відмови в реєстрації без необхідності додаткової оцінки судом реальності господарської операції по суті.

Застосування цього висновку прямо й безумовно обумовлене встановленням того факту, що надіслане платнику Повідомлення справді відповідає вимозі індивідуалізації, тобто містить конкретний перелік документів з прив`язкою до вже поданих платником пояснень і документів а також містить обґрунтування необхідності подання саме цих, а не будь-яких інших документів, у зв`язку з чим не є формальним відтворенням узагальнених категорій, перелічених у додатку 2 до Порядку № 520.

Обов`язок довести дотримання цієї умови відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладається на суб`єкта владних повноважень. При цьому, сумніви щодо дійсного змісту та індивідуалізованого характеру Повідомлення тлумачаться не на користь контролюючого органу.

Оцінюючи зміст документів, наданих для підтвердження інформації, зазначеної у спірній податковій накладній, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 13 січня 2024 року у справі № 240/5563/23 визнав правомірною відмову в реєстрації з підстав ненадання контролюючому органу доказів, передбачених пунктом 5 Порядку № 520, а саме первинних документів щодо придбання, зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, які б підтверджували придбання та постачання товару.

У постанові від 2 липня 2024 року у справі № 440/5004/23 Верховний Суд зазначив, що первинний документ, який не містить обов`язкових реквізитів, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не може вважатися доказом, здатним підтвердити інформацію, зазначену в податковій накладній чи розрахунку коригування, а в постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 240/12027/21 визнав підставою для відмови в реєстрації подання контролюючому органу документів, які підтверджують вчинення інших операцій, аніж тих, що зазначені у податковій накладній.

Водночас застосування цих висновків по суті операції є похідним від попереднього - встановлення того, що платник податку був належним чином, тобто індивідуалізовано, повідомлений про необхідність подання саме цих документів. За відсутності такого повідомлення оцінка достатності чи повноти поданих документів була б передчасною.

У цьому зв`язку Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20 зауважив, що в межах справ цієї категорії та характеру спірних правовідносин, які виникають на стадії реєстрації податкових накладних, надання судами оцінки щодо товарності або безтоварності господарських операцій є передчасним, оскільки такі обставини можуть бути встановлені контролюючим органом за результатами податкової перевірки з прийняттям податкового повідомлення-рішення та в подальшому підтверджені судом.

Обсяг документів, необхідних для усунення сумнівів контролюючого органу, є унікальним для кожного випадку і залежить від змісту договірних відносин між сторонами, а висновок про можливість чи неможливість реєстрації формується лише за результатами дослідження змісту наданих документів (постанова Верховного Суду від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20). Однак таке дослідження стає предметом судового контролю лише тоді, коли контролюючий орган довів, що вимога про надання цих документів була доведена до платника податку в індивідуалізованій, а не формальній формі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної № 17 від 04.11.2024 містить номер і дату податкової накладної, критерій ризиковості - пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій - з наведенням розрахованих за цим критерієм показників D = 2,4475 % та Рпоточ = 69 064,6, а також пропозицію надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній. Тобто містить усі відомості, передбачені пунктом 11 Порядку № 1165, що свідчить про відповідність процедури зупинення реєстрації як такої вимогам чинного законодавства.

Разом з тим пункт 11 Порядку № 1165 не покладає на квитанцію функції визначення конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації. Ця функція за прямим приписом пункту 9 Порядку № 520 реалізується на наступному етапі, коли комісія регіонального рівня, дійшовши висновку про недостатність поданих платником пояснень і документів, зобов`язана індивідуалізувати свою вимогу шляхом надсилання Повідомлення з конкретним переліком документів, яких, на її думку, бракує, та обґрунтуванням необхідності їх подання.

При цьому, посилання апелянта на те, що після отримання від позивача 16.12.2024 пояснень і документів Комісія ГУ ДПС у Київській області, реалізуючи передбачений абзацом третім пункту 9 Порядку № 520 механізм, додатково направила позивачу Повідомлення № 12223423/40827326 від 18.12.2024 про необхідність надання первинних документів щодо постачання/придбання товарів (послуг), транспортування продукції, а також розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, і саме з наявністю такого Повідомлення постанова Верховного Суду від 30 січня 2026 року у справі № 260/224/24 пов`язує покладення на платника податку самостійного ризику неподання додаткових документів, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.

Підставою оскаржуваного рішення Комісії № 12270406/40827326 від 26.12.2024, як прямо зазначено в самому рішенні, слугувало саме ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів, а не встановлена Комісією невідповідність поданих позивачем документів вимогам законодавства щодо їх оформлення. Отже, спірні правовідносини не охоплюються винятком, передбаченим абзацом п`ятим пункту 9 Порядку № 520, який допускає прийняття рішення про відмову без попереднього надсилання Повідомлення у разі подання документів, оформлених із порушенням законодавства щодо їх форми. Натомість у цій справі має місце випадок, який абзац третій цього пункту прямо пов`язує з обов`язком Комісії попередньо надіслати платнику податку відповідне Повідомлення.

Факт направлення такого Повідомлення позивачу 18.12.2024 апелянтом доведено та позивачем не заперечується. Водночас самого факту його направлення недостатньо для висновку про належне виконання Комісією відповідного обов`язку. Визначальним є зміст такого Повідомлення та, зокрема, те, чи забезпечувало воно належну індивідуалізацію вимог до платника податку, з якою постанова Верховного Суду від 30 січня 2026 року у справі № 260/224/24 пов`язує настання відповідних правових наслідків.

Як убачається з матеріалів справи, доказів того, що зазначене Повідомлення містило індивідуалізовані відомості щодо конкретних документів, договорів чи платежів, яких стосувалися пояснення та документи, подані позивачем 16.12.2024, а також містило конкретизацію того, яких саме документів або відомостей, на думку Комісії, було недостатньо для прийняття відповідного рішення, відповідач-1 не надав.

Така невизначеність не може розглядатися як суто формальний недолік Повідомлення, оскільки його призначення полягає саме в тому, щоб довести до відома платника податку конкретний перелік обставин, які потребують додаткового підтвердження, та надати йому реальну можливість усунути виявлені недоліки шляхом подання відповідних пояснень і документів. Натомість за відсутності конкретизації платник фактично позбавляється можливості визначити, які саме обставини Комісія вважає непідтвердженими, які документи необхідно додатково подати та в чому саме полягає їх недостатність.

Отже, направлене позивачу Повідомлення, за відсутності необхідної індивідуалізації, не забезпечувало реальної можливості належним чином виконати вимогу Комісії про подання додаткових пояснень та документів, у зв`язку з чим його направлення не може вважатися належним виконанням обов`язку, передбаченого абзацом третім пункту 9 Порядку № 520.

Оскільки саме на відповідача-1 відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладається обов`язок довести, що Повідомлення № 12223423/40827326 від 18.12.2024 відповідало умові індивідуалізації, з якою постанова Верховного Суду від 30 січня 2026 року у справі № 260/224/24 пов`язує застосування пункту 10 Порядку № 520 без додаткової оцінки судом суті спірних господарських операцій, а цей обов`язок апелянтом не виконано, колегія суддів вважає, що покладення на позивача негативних наслідків його процесуальної поведінки після отримання цього Повідомлення є невиправданим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправним, а позовні вимоги про його скасування - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що наданий позивачем Акт приймання виконання будівельних робіт не містить номера та дати складення, у зв`язку з чим не міг підтвердити настання першої події за спірною операцією, колегія суддів відхиляє, позаяк правовою підставою оскаржуваного рішення Комісії є виключно ненадання/часткове надання документів у відповідь на Повідомлення, а не встановлена контролюючим органом за результатами дослідження змісту наданих документів їх невідповідність чи недостатність по суті. Надання судом оцінки товарності господарської операції та достатності первинних документів для підтвердження факту й дати її вчинення на цій стадії було б передчасним, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20.

З цих самих підстав колегія суддів не надає оцінки й доводам апелянта щодо моменту подання позивачем документів на підтвердження оплати за Договором № 01/08/2024, оскільки ці обставини могли б набути значення лише за умови доведеної індивідуалізованості вимоги контролюючого органу, чого в цій справі не встановлено.

З огляду на те, що встановлення протиправності рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 04.11.2024 зумовлює необхідність належного поновлення порушеного права платника податків, обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати цю податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання відповідає приписам підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України та пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010.

Доводи апелянта про те, що таке зобов`язання є втручанням у дискреційні повноваження, не заслуговують уваги, позаяк дискреція контролюючого органу полягала у виборі одного з передбачених пунктом 9 Порядку № 520 варіантів рішення за наслідками розгляду документів позивача, однак цей вибір апелянт мав здійснити на підставі, в межах та у спосіб, що визначені законом. Зобов`язання зареєструвати податкову накладну є не самостійною оцінкою судом реальності господарської операції замість комісії регіонального рівня, а наслідком встановлення судом того факту, що визначена законом процедура такого вибору не була дотримана.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 320/3762/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія Дарвекс» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 320/3762/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова