Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №320/46446/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46446/25 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №1575/Ж10/31-00-07-03-02-25 від 01 серпня 2025 року; №1617/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року; №1620/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року; №1621/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року; №1622/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року; №1623/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року; №1624/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків проведено документальної планову виїзну перевірку ТОВ «Кернел-Трейд» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2021 та здійснення контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2021.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від 16.07.2025 за №1660/Ж5/31-00-07-04-02-20/31454383 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кернел-Трейд», яким встановлені порушення позивачем:

- п. 44.1, ст. 44 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1 р. І, ст.4, п.1, 2, 5 ст. 9 р. III, п. 1 ст. 11 р. IV Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.8 розділу II, п.3, п.6 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Мінфіну України від 07.02.2013 №73, п.5, п.7, п. 21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290, п.п. 2.1, 2.2 р.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, п.4.26, п.4.30, п.4.47 Концептуальної основи фінансової звітності, що видана Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 01.09.2010, п.7-п.11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», в наслідок чого занижений податок на прибуток усього на суму 380 716 162 грн., та завищене від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток усього на суму 480 026 116 грн;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4, п. 201.4 ст. 201, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено: завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядків 20.2, 20.2.1) на 406 674 008 грн.; завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21) на 1 103 771 грн.;

- п.189.1, п. 201.4 ст.201, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2010 №1246, а саме: відсутність складання 3-х зведених податкових накладних та відсутність реєстрації платником податків - продавцем товарів/послуг 3-х зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлені терміни Кодексом на загальну суму ПДВ 2 144 739,09 грн.;

- ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за контрактом від 18.07.2019 № 07/КТ/195ВМ, укладеним з нерезидентом ООО «Содружество-агротрейд» (Білорусія), а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на суму 73 420,47 доларів США, за товар, експортований ТОВ «Кернел-Трейд» згідно з митною декларацією від 03.10.2019 №иА901010/2019/012445 року на загальну суму 73 420,47 доларів США (граничний термін надходження валютної виручки/повернення товару - 01.10.2020), які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Кернел-Трейд» згідно платіжного доручення від 05.11.2020 №5591415309ЕБ1 на суму 53 100,03 доларів США з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 35 дні (02.10.2020-05.11.2020); несвоєчасне надходження валютної виручки на суму 73 420,47 доларів США, за товар, експортований ТОВ «Кернел-Трейд» згідно з митною декларацією від 03.10.2019 №иА901010/2019/012445 року на загальну суму 73 420,47 доларів США (граничний термін надходження валютної виручки/повернення товару - 01.10.2020), які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Кернел-Трейд» згідно платіжного доручення від 01.01.2021 №041019 на суму 28 240,42 доларів США з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 57 днів (06.11.2020-01.01.2021);

- п. 46,1 ст.46, пп. 47.1.1 п 47.1 ст. 47, ст. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2 «б», п.176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, п. 1.2, п. 3.3. Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4 (у редакції Наказу від 04 липня 2022 року за № 189) «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ (4ДФ)) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», в частині не своєчасності подання відомостей про суми нарахованого (сплаченого) доходу, і суми утриманого з них податку та подання відомостей з помилками за 3, 4 квартал 2017, 1,2,3,4 квартали 2018, 1,2,3,4 квартали 2019, 1,2,3,4 квартали 2020, 1,2,3 квартали 2021 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 1575/Ж10/31-00-07-03-02-25 від 01 серпня 2025 року, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 355 262, 85 грн;

- № 1617/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10200, 00 грн за порушення строків реєстрації податкових накладних;

- № 1620/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість позивача в розмірі 1 103 771, 00 грн;

- № 1621/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ позивача в сумі 406 674 008, 00 грн та нараховано штраф в розмірі 203 337 068, 00 грн;

- № 1622/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1020 грн. за несвоєчасне подання звітності з недостовірними даними щодо нарахованого прибутку та утриманих податків з фізичних осіб;

- № 1623/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, яким зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток позивача в розмірі 480 026 116, 00 грн;

- № 1624/Ж10/31-00- 07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств в сумі 380 716 162, 00 грн та нараховано штраф у розмірі 3 109 798, 00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу регламентовано, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Слід зазначити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами з вказаними вище контрагентами, позивач подав до суду копії самих договорів поставок зі специфікаціями, а також наступних документів: видаткових накладних, підписаних від імені підприємств-постачальників їх керівниками, а зі сторони ТОВ «Кернел-Трейд» - уповноваженими працівниками підрозділу закупівель; товарно-транспортних накладних, за змістом яких перевезення партій товарів в переважній більшості здійснювалося за замовленнями та за рахунок контрагентів-постачальників з використанням транспортних засобів третіх осіб (фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб). Пунктами розвантаження зазначалися адреси елеваторів, переробних підприємств (заводів), портових терміналів. Також на всіх товарно-транспортних накладних наявні відмітки елеваторів, переробних підприємств (заводів), портових терміналів про прийняття партій зерна/насіння за кількістю (з урахуванням результатів зважування) і якістю (з урахуванням результатів проведених лабораторних досліджень) з посиланнями на вчинення записів у відповідних реєстрах; рахунків-фактур; складських квитанцій.

Крім того, позивачем були надані копії платіжних документів, виписок з поточних рахунків ТОВ «Кернел-Трейд» у банках як докази проведення оплати на користь контрагентів-постачальників за поставлені товари.

Суд зазначає, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів).

За наслідком здійснення аналізу підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та з`ясування дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми для підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі вказаними вище контрагентами. При цьому, судом досліджено можливість здійснення вказаних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів.

Судом враховано, що господарські операції із поставки, зокрема, зернових культур та їх переробних матеріалів з урахуванням їх великої кількості мають свою специфіку та особливості, що зумовлює необхідність належної перевірки, зокрема, факту їх отримання за способом навантаження у відповідному місці, зважування, транспортування, належної фіксації та контролю таких дій, приймання на складі підприємства від постачальника або у іншому місці відвантаження, оприбуткування та зберігання, відпуск товару матеріально відповідальною особою при продажу, що повинно супроводжуватися відповідними формами первинних облікових документів. Тобто, рух товарно-матеріальних цінностей - їх надходження, використання і вибуття, має оформлятися первинними документами за правилами ведення національного бухгалтерського обліку, що і мало місце у даному випадку.

Надаючи правову оцінку зафіксованим в акті перевірки іншим аргументам і доводам контролюючого органу проти реальності операцій поставок, суд виходив з такого.

Законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

У контексті з цим, суд зазначає, що факти не подання контрагентами-постачальниками позивача та/або контрагентами останніх окремої податкової/фінансової звітності чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування і трудових ресурсів можуть свідчити про порушення такими підприємствами положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність в останнього матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Щодо наведених в акті перевірки покликань на непідтвердження постачальниками та/або їх контрагентами походження товарів за ланцюгом постачання, суд зазначає, що вказані факти не є підставою для застосування до ТОВ «Кернел-Трейд» негативних наслідків, оскільки позивач надав до перевірки документальне підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат. Натомість, як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб контрагентів позивача щодо подання (неподання) ними звітності, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявності (відсутності) певної кількості трудових і матеріальних ресурсів, суб`єктивних припущень щодо необхідного розміру площі земель сільськогосподарського призначення для вирощування спірних партій зерна (насіння), але не підтверджені жодними доказами, які б спростовували б факти господарської діяльності позивача.

Крім того, Верховний суд сформулював правову позицію в постановах від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 та від 23.12.2021 у справі № 814/322/16, де вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач не навів переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача і його контрагента-постачальника як платників податків та, як наслідок, виключають право позивача на формування податкового кредиту й від`ємного значення з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 1623/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, №1624/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року, № 1620/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року та № 1621/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №1575/Ж10/31-00-07-03-02-25 від 01 серпня 2025 року, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи спірне рішення було прийнято у зв`язку з встановленим порушенням позивачем строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Так, згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Відповідно до пункту 10 підпункту 5 Постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу Ш цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності, зокрема документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

- вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Отже, взаємозалік зустрічних однорідних вимог є допустимою формою виконання зобов`язань, якщо він належно оформлений і не порушує валютного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зовнішньоекономічний контракт позивача з нерезидентом ООО «Содружество-агротрейд» № 07/КТ/19SBM від 18.07.2019 на загальну суму 3 530 000 дол./91 293 167,11 грн.), не передбачав виключно грошову форму розрахунків, а сторони мали право узгодити альтернативні способи виконання зобов`язань, що було реалізовано шляхом укладення відповідної Угоди про взаємозалік від 20.03.2020.

Частина суми за контрактом була погашена шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог відповідно до Угоди про взаємозалік від 20.03.2020, що не суперечить чинному законодавству України, про що було зазначено вище.

Відтак, порушення законодавства з боку позивача у межах спірних правовідносин не мало місця, а підстави для застосування штрафних санкцій шляхом складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №1575/Ж10/31-00-07-03-02-25 від 01 серпня 2025 року - відсутні, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог у наведеній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 1622/Ж10/31-00-07-04-02-25 від 11 серпня 2025 року.

Як вже зазначалось, вказаним рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 1020 грн за несвоєчасне подання звітності з недостовірними даними щодо нарахованого прибутку та утриманих податків з фізичних осіб.

Так, відповідно до вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить;

фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;

податкові агенти.

Відповідно до статті 51 ПК України Платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкових агентів та платників єдиного внеску) зобов`язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкові агенти, платники єдиного внеску зобов`язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.

Відповідно до п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку:

для податкових агентів, які є фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, - у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);

для інших податкових агентів, крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, - у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця.

Такий податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Судом за наслідком аналізу наявних матеріалів справи встановлено, що податкові звіти за перевірений контролюючим органом період були подані своєчасно та у відповідності до вимог законодавства. У звітності відображено суми нарахованого та виплаченого доходу, а також суми утриманих податків. Уточнюючі розрахунки подавались виключно з метою коригування коду доходу, без зміни розміру доходу або суми утриманого податку.

За таких умов ТОВ «Кернел-Трейд» не було порушено вимог податкового законодавства у наведеній частині, а відтак, - підстави для застосування штрафної санкції відсутні у розмірі 1 020, 00 грн на підставі оскаржуваного рішення - відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1617/Ж10/31-00-07-03-02-25 від 11 серпня 2025 року.

Як вже зазначалось, вказаним рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 10 200, 00 грн за порушення ним строків реєстрації податкових накладних.

Так, відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як вказує відповідач, ТОВ «Кернел-Трейд» внаслідок списання простроченої кредиторської заборгованості було зобов`язане сформувати податкове зобов`язання з ПДВ та зареєструвати відповідні податкові накладні.

Між тим, суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки списання кредиторської заборгованості внаслідок закінчення строку позовної давності не утворює об`єкта оподаткування відповідно до вимог п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України. До того ж, ст.198 ПК України містить вичерпний перелік випадків, в яких у покупця виникає обов`язок нарахування податкового зобов`язання, проте списання кредиторської заборгованості серед них не визначено.

При цьому, посилання відповідача на пп.14.1.13 ст.14 ПК України, як на ознаку безоплатності постачання товару, є безпідставним, оскільки договори з постачальниками не містять умов безоплатного постачання, а форма і зміст договорів не відповідають визначенню «безоплатно надані товари» згідно із ПК України.

За таких умов ТОВ «Кернел-Трейд» не було порушено вимог податкового законодавства у наведеній частині, а відтак, - підстави для застосування штрафної санкції відсутні у розмірі 10 200, 00 грн на підставі оскаржуваного рішення - відсутні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк