Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №320/2083/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2083/26 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Кравченка Є.Д, Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.08.2025 №79783240203, №79788240203, №79791240203, №79799240203.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.08.2025 № №79783240203, №79788240203, №79799240203. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу, відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.05.2025 №3878-п, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету з отриманого інвестиційного прибутку від продажу частки статутного капіталу ТОВ «ТІБОУН» (код ЄДРПОУ 43339529) платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, результати якої оформлені актом перевірки від 23.07.2025 №62602/Ж5/26-15-24-02-03/2890407391 (акт перевірки).

За висновками акта перевірки від 23.07.2025 №62602/Ж5/26-15-24-02-03/2890407391 документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- п. 179.1 ст. 179 розділу ІV Податкового кодексу України з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 Кодексу та вимог п.523 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, не своєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві;

- п.п. «а» п.176.1 ст.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 Кодексу з урахуванням вимог п.п 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 Кодексу, занижено інвестиційний прибуток за 2019 - 2020 роки на загальну суму 46 600 000,00 грн (за 2019р - 13 250 000,00 грн, за 2020р - 33 350 000,00 грн) та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2019 - 2020 роки в загальній сумі 8 388 000,00 грн (за 2019р - 2 385 000,00грн, за 2020р - 6 003 000,00грн) з отриманого доходу;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2019 - 2020 роки у загальній сумі 699 000,00 грн (за 2019р - 198 750,00грн, за 2020р. - 500 250,00грн);

- п.п. 73.3.3 п.73.3 ст.73 Кодексу, а саме, не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

На підставі висновків акта перевірки від 23.07.2025 №62602/Ж5/26-15-24-02-03/2890407391 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2025 №79783240203, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 8388000,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2025 №79788240203, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 699000,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2025 №79799240203, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2025 №79791240203, яким застосовано штрафні санкції в сумі 8000,00 грн.

Не погоджується із вказаним вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункт 164.2 статті 164 ПК України).

Питання оподаткування інвестиційного прибутку врегульовано пунктом 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вимог пункту 170.2 статті 170 ПК України стосовно оподаткування інвестиційного прибутку викладена також і в постановах Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 826/16334/15 (адміністративне провадження К/9901/33230/18), від 27.05.2022 року у справі № 640/6721/20 (адміністративне провадження К/9901/11271/21), від 21 листопада 2023 року у справі № 826/10377/16 (касаційне провадження № К/9901/58521/18), але не виключно.

Судом встановлено, що позивачем на праві власності з 2016 року було зареєстроване нерухоме майно: майновий комплекс загальною площею 4724,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 740727780000.

Згідно Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Надійна справа» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності видний ФДМУ №286/19 від 09.04.2019) від 06.11.2019, визначено ринкову вартість зазначеного вище нерухомого майна в розмірі 93 200 000,00 грн.

08 листопада 2019 року позивачем, як єдиним засновником, на підставі рішення №01 було створено ТОВ «ТІБОУН», визначено статутний капітал в розмірі 93 200 000,00 грн та вирішено сформувати статутний капітал товариства за рахунок майнового внеску у вигляді об`єкта нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 4724,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного позивачу на праві власності.

08 листопада 2019 року було проведено державну реєстрацію ТОВ «ТІБОУН», код 43339529, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

12 листопада 2019 року на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «ТІБОУН», реєстровий номер 2259, 2260, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П., позивачем було передано ТОВ «ТІБОУН» в якості внеску до статутного капіталу визначене рішенням єдиного засновника №01 від 08.11.2019 нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «ТІБОУН» (код 43339529) на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс загальною площею 4724,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 740727780000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.1. договору №15/11/19 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН» від 15.11.2019, укладеного між фізичною особою-громадянином України ОСОБА_1 (продавець) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» (покупець) продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято частку в розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ "ТІБОУН", код 43339529, номінальна вартість якої складає 46 600 000,00 грн.

Згідно з п. 1.2.5. зазначеного договору зареєстрований статутний капітал ТОВ «ТІБОУН» сформований повністю та становить 93 200 000,00 грн, що підтверджується Актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «ТІБОУН» від 12.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 2257, 2258.

Згідно з п. 2.2. договору №15/11/19 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН» від 15.11.2019, в редакції додаткової угоди № 01 від 18.11.2019, право власності на частку до покупця переходить з моменту нотаріального посвідчення Акту приймання-передачі частки, який складається та нотаріально посвідчується протягом 7 банківських днів з моменту оплати покупцем повної вартості частки в розмірі передбаченому п. 3.1 Договору.

Пунктом 3.2 договору №15/11/19 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН» від 15.11.2019, в редакції додаткової угоди № 01 від 18.11.2019, визначено, що покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість відчужуваної частки в розмірі передбаченому п. 3.1. Договору в національній валюті протягом 1 (одного) року з моменту підписання даного Договору.

У відповідності до п. 3.1. договору №15/11/19 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН» від 15.11.2019 сторони оцінили вартість відчужуваної частки в статутному капіталі в сумі 46 600 000,00 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій №13 від 04.12.2019, №17 від 09.12.2019, №18 від 19.12.2019 АТ «ЗНВКІФ «ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» було здійснено часткову оплату в розмірі 13 250 000,00 грн на користь позивача за придбану частку.

Відповідно до платіжних інструкцій №45 від 17.03.2020, №53 від 19.03.2020, №53 від 01.04.2020 АТ «ЗНВКІФ «ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» було здійснено оплату в розмірі 33 350 000,00 грн на користь позивача за придбану частку.

07 квітня 2020 року на виконання договору №15/11/19 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН» від 15.11.2019 між АТ «ЗНВКІФ «ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» та ОСОБА_1 було підписано та посвідчено нотаріально акт приймання-передачі частки в розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН».

У зв`язку із виконанням Покупцем за договором №15/11/19 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН» від 15.11.2019 свого обов`язку з оплати за придбану частку, було проведено державну реєстрацію зміни складу учасників ТОВ «ТІБОУН», а позивачем подано податкові декларації про майновий стан за 2019 та 2020 роки та відображено набуття і продаж інвестиційного активу у вигляді 50% частки в статутному капіталі ТОВ «ТІБОУН» з нульовим фінансовим результатом без виникнення інвестиційного прибутку чи збитку (сума придбання активу дорівнює сумі продажу).

За висновками акта перевірки, перевіркою встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 в поданих податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2019 - 2020 роки завищено інвестиційні витрати на загальну суму 46 600 000,00 грн. (за 2019р - 13 250 000,00грн, за 2020р - 33 350 000,00грн), та відповідно занижено інвестиційний прибуток на суму 46 600 000,00 грн. (за 2019р - 13 250 000,00грн, за 2020р - 33 350 000,00грн), з якого не сплачено податок на доходи фізичних осіб.

Обґрунтовуючи такі висновки перевіряючих, ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу, мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна як вкладу до статутного капіталу юридичної особи (зокрема договір, за умови, що він містить усі реквізити, визначені ст.9 Закону №996), звіт про оцінку (акт оцінки) цього майна, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.

Надаючи правову оцінку таким висновкам контролюючого органу, суд зазначає таке.

Відповідно до пп.14.1.81. п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій;

У контексті понять, визначених у п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України, внесення майна в обмін на корпоративні права є прямою інвестиційною господарською операцію з придбання інвестиційного активу.

Таким чином, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна, - витратами на придбання такого активу є вартість такого нерухомого майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Статтею 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Відповідні норми відображені і в частині другої статті 115 Цивільного кодексу України: вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

З системного аналізу викладених норм суд виснуває, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна, - витратами на придбання такого активу є вартість такого нерухомого майна, визначена за згодою учасників товариства, зокрема, за згодою учасників товариства, відтак, суд відхиляє твердження відповідача, що рішення засновника ТОВ «ТІБОУН» №01 від 08.11.2019 є виключно внутрішнім корпоративним документом.

Щодо тверджень відповідача на обов`язкову наявність оцінки звіту про оцінку (акт оцінки) цього майна з посиланням на Закон України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суд зазначає, що приписи абз. 2 частини другої статті 115 Цивільного кодексу України встановлюють, що грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства підлягає незалежній експертній перевірці у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності, крім випадків, встановлених законом;

реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна), крім випадків, встановлених законом;

виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законодавством, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Отже, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» містить перелік випадків обов`язкового проведення оцінки майна, такий перелік є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що при придбанні інвестиційного активу шляхом внесення платником податку майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, такий вклад дійсно повинен мати грошову оцінку, у той же час, така оцінка, затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства, а при створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Водночас, проведення незалежної оцінки та складання звіту про оцінку під час внесення негрошового вкладу до статутного капіталу товариства законодавством не визначено як обов`язок та може здійснюватися за власною ініціативою засновників.

Судом встановлено, позивачем, як єдиним засновником, на підставі рішення №01 було створено ТОВ "ТІБОУН", визначено статутний капітал в розмірі 93 200 000,00 грн та вирішено сформувати статутний капітал товариства за рахунок майнового внеску у вигляді об`єкта нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 4724,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного позивачу на праві власності. 12 листопада 2019 року на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "ТІБОУН", реєстровий номер 2259, 2260, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П., позивачем було передано ТОВ "ТІБОУН" в якості внеску до статутного капіталу визначене рішенням єдиного засновника №01 від 08.11.2019 нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ТІБОУН" (код 43339529) на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс загальною площею 4724,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 740727780000, розташований за адресою: м. Київ, 01013, вул. Будіндустрії, буд. 9.

Також позивачем до матеріалів справи надано Звіт про оцінку майна, складеного ТОВ «Надійна справа» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності видний ФДМУ №286/19 від 09.04.2019), згідно якого визначено ринкову вартість об`єкта нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 4724,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 740727780000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на 06.11.2019 в розмірі 93 200 000,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що податковий орган не ставить під сумнів відповідність грошової оцінки нерухомого майна, переданого до статутного капіталу, ринковим цінам на таке нерухоме майно станом на дату його внесення позивачем до статутного капіталу.

Суд зазначає, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Отже загальна сума витрат позивача на придбання інвестиційного активу (93 200 000 грн) (внесення майна у статутний капітал) перевищують дохід від продажу 50% частки в статутному капіталі (46 600 000 грн), що спростовує виникнення інвестиційного прибутку, як об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, висновки контролюючого органу, що задекларовані інвестиційні витрати за 2019 - 2020 роки у загальній сумі 46 600 000,00 грн, що пов`язані з продажом частки в статутному капіталі ТОВ "ТІБОУН" документально не підтверджені, спростовуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи, а тому прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 28.08.2025 №79783240203 не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання такого рішення протиправними і його скасування.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України), до яких відноситься, зокрема, інвестиційний прибуток.

Відповідно підпункту 1.4 пункт 16-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.5 пунктом 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов`язок зі сплати військового збору був визначений відповідачем безпідставно, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.08.2025 №79788240203 є протиправним та підлягає скасуванню.

За змістом норм п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

При цьому, відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України обов`язок щодо ведення книги обліку доходів і витрат встановлений цим Кодексом лише для фізичних осіб - підприємців.

Наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі Порядок № 591).

За висновками акта перевірки, позивачем не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, чим порушено п.п. «а» п.176.1 ст.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу.

Відповідачем не заперечується, що подання позивачем податкових декларацій з додатком Ф1 за 2019 та 2020 роки було здійснено ним не на виконання обов`язку визначеного ПК України у зв`язку із наявністю підстав для обов`язкового подання податкових декларацій, а у зв`язку із реалізацією позивачем його добровільного права на подання такої декларації та декларування проведених операцій з відчуження інвестиційних активів, внаслідок яких у позивача не виник інвестиційний прибуток/прибуток, який необхідно задекларувати.

Також позивач у перевіряємий період перебував на податковому обліку в органі ДПС як фізична особа, а не особа зі статусом підприємця.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, пп. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України у зв`язку із неподанням ним до перевірки книги обліку доходів і витрат не відповідають дійсним обставинам справи, є безпідставними, оскільки обов`язок подання позивачем Книги обліку доходів і витрат у позивача не виник.

Наведене у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2025 №79799240203.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Підпунктом пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України визначено, що платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 121.2 статті 121 ПК України ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Відповідач зазначає, на листи ГУ ДПС у м. Києві від 04.03.2021 №3191/І/26-15-24-02-20, від 23.03.2021 №4569/І/26-15-24-02-20, щодо надання інформації та документальних підтверджень стосовно задекларованих відомостей у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2019 -2020р., фізичною особою ОСОБА_1 відповідь та інформація не надано.

Також, як зазначає відповідач, Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено лист від 31.03.2025 №8376/Ж12/26-15-24-02-03-07 фізичній особі ОСОБА_1 про надання пояснень та документальних підтверджень стосовно задекларованих відомостей у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2019, 2020р., на який також відповідь та документи не надано. Під час перевірки платнику податків ОСОБА_1 направлено запит від 14.07.2025 №1/26-15-24-02-03-07 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо задекларованих інвестиційних витрат в деклараціях про майновий стан і доходи за 2019 - 2020 роки.

За висновками акта перевірки, фізичною особою ОСОБА_1 на лист від 31.03.2025 №8376/Ж12/26-15- 24-02-03-07 та на запит від 14.07.2025 №1/26-15-24-02-03-07, а також до перевірки не надано документи, про що складено Акт про ненадання документів № 6943/Ж6/26-15-24-02-03 від 18.07.2025.

Отже, за висновками перевіряючих, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не було надано відповідь на запит ГУ ДПС у м. Києві, чим порушено вимоги п.п.73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Натомість позивач вказує на те, що запит не отримував, акцентує, що на момент направлення ГУ ДПС у м. Києві листа від 31.03.2025 №8376/Ж12/26-15-24-02-03-07, у розпорядженні ГУ ДПС у м. Києві були наявні всі документи про придбання інвестиційного активу/його відчуження (надані листом ТОВ "КУА "БІЗНЕС-ГАРАНТ", що діє від імені та в інтересах АТ "ЗНВКІФ "ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" №112/2209-21л від 22.09.2021, №113/2209-21л від 22.09.2021) необхідні для проведення перевірки сумнівів контролюючого органу, про що зазначено в Акті перевірки (сторінка 2-3 Акту), а отже потреба в отриманні ідентичного пакету документів через 4 роки після отримання попереднього була відсутня.

Також, позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні-повідомленні, контролюючим органом не зазначено жодних обставин вчинення правопорушення, та не наведено на який письмовий запит платником податків не надано відповіді, що кваліфіковано контролюючим органом як правопорушення та за що застосовано штрафну санкцію.

Оцінюючі такі доводи сторін, суд звертає увагу, що сам факт ненадання позивачем відповіді на запит контролюючого органу є порушенням пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України, за яке передбачена відповідальність пунктом 121.2 статті 121 ПК України, незалежно від наявності або відсутності у позивача запитуваних документів чи взагалі від наявності таких відносин.

Проаналізувавши зміст запиту, суд зазначає, надісланий запит містив необхідні реквізити та інформацію, передбачену статтею 73 ПК України, у тому числі покликання на підстави надіслання запиту (пп. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПК України).

Також, до відзиву відповідачем долучено докази направлення запиту рекомендованим поштовим відправленням на податкову адресу позивача, зауважень щодо правильності та належності такої адреси позивачу позивачем не надано.

За наведеного, контролюючим органом було доведено порушення позивачем вимог підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України в частині ненадання відповіді на обов`язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8000,00 грн, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.Д.Кравченко

суддя В.В.Файдюк