Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №620/16522/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 24 лютого 2026 р.

Справа: №620/16522/24

Суддя: Бєлова Людмила Василівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/16522/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (правонаступник Військова частина НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо складення та подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 всіх необхідних документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 до 20.02.2024 включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скласти та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 всі необхідні документи про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 до 20.02.2024 включно.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач не по всім періодам участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідні документи. На думку апелянта, зазначені у довідці № 420 від 23.02.2024 періоди виконання бойових завдань не співпадають з періодами, які містяться у журналі бойових дій.

Також апелянт зазначає, що порушення порядку передання документів, списків та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду. Аналогічний висновок міститься у пункті 48 постанови Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 травня 2025 року.

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 подала відзив на апеляційну скаргу (надійшов до суду апеляційної інстанції 10 квітня 2025 року), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У відзиві третя особа зазначає, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, перебачений ст. 233 КЗпП України. Відповідач вважає, що оскільки позовні вимоги стосуються періоду з 01.10.2023 по 20.02.2024, то останнім днем для виплати додаткової винагороди згідно з п. 10 Розділу ХХХІV Порядку № 260 припадало на 05 березня 2024 року, отже позовну заяву необхідно було подати до 05 червня 2024 року. Проте, позивач звернувся до суду з цим позовом у грудні 2024 року.

У судовому засіданні 21 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача - Маслак Марії Станіславівни про відкладення розгляду справи. Наступний розгляд справи призначено на 02 липня 2025 року.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (надійшов до суду апеляційної інстанції 23 травня 2025 року), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що зазначена інформація ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання позивачем бойових завдань у період з 24.01.2024 по 20.02.2024 в оперативному підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 не в повній мірі відповідає дійсності. Рота охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з бойовими розпорядженнями командира Військової частини НОМЕР_2 перебувала в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 в наступні періоди: з 08.11.2023 по 30.11.2023 та з 05.02.2024 по 18.02.2024, про що свідчать Довідки № 1964 від 16 грудня 2023 року та № 420 від 23 лютого 2024 року, які надані командиру роти охорони під особистий підпис.

Також відповідач зазначає, що службовими особами військової частини НОМЕР_1 жодні документи, що стосуються виплат військовослужбовцям роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надсилались, та жодних запитів з зазначеного ТЦК та СП у військову частину не надходило.

У судовому засіданні 02 липня 2025 року заслухано пояснення представника позивача - Маслак Марії Станіславівни та представника відповідача - Кравченка Ігоря Володимировича по суті справи та вирішено витребувати у сторін додаткові докази, зокрема, щодо періоду участі позивача бойових діях.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 до 20.02.2024, а саме: бойові накази (розпорядження); витяги із журналів бойових дій; рапорти (донесення); Довідку про безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань № 1964 від 16 грудня 2023 року. Також зобов`язано відповідача надати суду вичерпну відповідь (помісячно) про безпосередню участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 до 20.02.2024, до якого входить період з 08.11.2023 по 30.11.2023, про який зазначає Військова частина НОМЕР_1 у листі від 25.09.2024 №1605.

28 липня 2025 року на виконання вимог вказаної ухвали Військова частина НОМЕР_1 подала заяву про неможливість подати докази у встановлений строк, в якій відповідач просив продовжити строк для надання витребуваних доказів у в`язку з перебуванням Військової частини НОМЕР_1 у зоні бойових дій та відсутністю можливості оперативного доступу до архіву Військової частини НОМЕР_1 . Крім того, відповідач просив витребувати докази, згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у належного відповідача, а саме: у Військової частини НОМЕР_2 .

Також 28 липня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 подала заяву про заміну сторони її правонаступником, в якій просила замінити відповідача Військову частину НОМЕР_1 , на належного відповідача Військову частину НОМЕР_2 . До заяви додані витяги з наказів № 147 від 11.07.2025 (про завершення переведення Військової частини НОМЕР_2 на інший штат), № 275 від 17.07.2025 (про приймання-передачу судових справ).

Представник Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання, яке призначено на 24 вересня 2025 року, не з`явився.

Представник позивача - Маслак Марія Станіславівна у судовому засіданні у режимі відеоконференції надала пояснення щодо обставин справи. Заперечень щодо клопотання про заміну відповідача його правонаступником не висловила.

Колегія суддів у судовому засіданні, розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони її правонаступником - Військовою частиною НОМЕР_2 , протокольною ухвалою у порядку статті 52 КАС України здійснила процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача Військової частини НОМЕР_1 її правонаступником - Військовою частиною НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Також колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про необхідність витребування у Військової частини НОМЕР_2 додаткових доказів щодо предмету спору у цій справі, які витребовувались у Військової частини НОМЕР_1 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року витребувано у Військової частини НОМЕР_2 відповідні докази.

31 жовтня 2025 року на виконання вимог вказаної ухвали Військова частина НОМЕР_2 надала суду бойовий наказ та витяг із журналу бойових дій, які стосуються Роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , де проходив службу апелянт. Щодо довідки № 1964 від 16 грудня 2023 року Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що така довідка була видана під підпис командиру роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 капітану ОСОБА_2 .

У наступному судовому засіданні 04 лютого 2026 року задоволено клопотання представника відповідача - Савченко Юлії Михайлівни про відкладення розгляду справи. Наступний розгляд справи призначено на 18 лютого 2026 року.

13 лютого 20126 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких остання повідомила, що існує суттєва невідповідність у періодах безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, що міститься у витязі з журналу бойових дій та довідках про виконання бойових завдань по кожному місцю окремо, починаючи з 01.10.2023 по 20.02.2024.

17 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - Савченко Юлії Михайлівни про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з некоректною роботою підсистеми Електронний суд, розгляд справи 18 лютого 2026 року не здійснювався. Наступний розгляд справи призначено на 25 лютого 2026 року.

У судовому засіданні у режимі відеоконференції представник позивача - Маслак Марія Станіславівна підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. У своїх поясненнях представник позивача повідомила, що матеріалами справи підтверджуються факт участі позивача у бойових діях у період з 01.10.2023 по 19.10.2023, 31.01.2024, з 01.02.2024 по 20.02.2024.

Представник відповідача - Савченко Юлії Михайлівни у судовому засіданні у режимі відеоконференції заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача, зокрема, наголосила, що усі наявні документи щодо участі позивача у бойових діях були направлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , починаючи з 26.08.2023 по 19.10.2023 та з 24.01.2024 по 11.06.2024 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 на різних посадах (а.с.10).

Згідно з наказом № 166 від 11.06.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Згідно з довідкою від 23.02.2024 № 420 Військової частини НОМЕР_1 (а.с.19-21) ОСОБА_1 проходить військову службу у роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 та у період з 05.02.2024 по 18.02.2024 виконував бойові (спеціальні) завдання пропорційно часу безпосередньої участі згідно з бойовими розпорядженнями (наказами) командира Військової частини НОМЕР_1 у складі оперативного підпорядкування Військової частини НОМЕР_1 , яка входить до сил та засобів військової частини НОМЕР_2 , ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а саме: боротьба з диверсійно-розвідувальними групами та незаконними збройними формуваннями; утримання районів (територій) у прикордонній смузі, блокування та розгром угрупувань військ і сил противника; захист військ (сил) та об`єктів від засобів ураження, вогневе ураження повітряних цілей противника (у тому числі мобільними вогневими групами).

Згідно із витягом із журналу бойових дій (а.с.22) роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.01.2023 № 903/дск про безпосередню участь у виконанні бойових завдань гранатометника третього відділення охорони другого взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_1 за період з 08.09.2023 по 19.10.2023 та з 31.01.2024 по 20.02.2024, позивач у період:

з 08.09.2023 по 30.09.2023 - здійснював несення бойового чергування згідно із бойового розпорядження командира 63 осб від 26.06.2023 № 3дск;

з 01.10.2023 по 19.10.2023 - здійснював несення бойового чергування згідно із бойового розпорядження командира 63 осб від 26.06.2023 № 3дск, бойового розпорядження командира НОМЕР_5 об ТрО НОМЕР_6 обр ТрО від 21.10.2023 № 236 дск;

з 31.01.2024 - здійснював несення бойового чергування згідно із бойового розпорядження командира НОМЕР_5 об ТрО НОМЕР_6 обр ТрО від 30.12.2023 № 334 дск;

з 01.02.2024 по 20.02.2024 здійснював несення бойового чергування згідно із бойового розпорядження командира НОМЕР_5 об ТрО НОМЕР_6 обр ТрО від 30.12.2023 № 334 дск, бойового розпорядження командира НОМЕР_7 об ТрО НОМЕР_6 обр ТрО від 05.02.2024 № 259.

11 червня 2024 року ОСОБА_1 виключено зі списків ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 11.06.2024 № 166, а.с.13).

26 червня 2024 року позивач через свого представника звернувся з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив надати належним чином завірені копії документів (або належним чином завірені копії витягів з відповідних документів) про виконання військовослужбовцем ОСОБА_1 бойових завдань за період з 24.01.2024, зокрема:

1. Бойових наказів (бойових розпоряджень);

2. Журналів бойових дій (вахтових журналів) або журналів ведення оперативної обстановки;

3. Бойових донесень (підсумкових, термінових, позатермінових);

4. Постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

5. Рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Листом від 24.07.2024 №5/6313 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив на вказаний вище запит, що Військова частина НОМЕР_1 не передбачена переліком (наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №44 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»), а відтак позбавлені права видачі довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих військових частин військовослужбовців (а.с.16).

Також у цьому листі зазначено, що довідка, видана 23.02.2024 за № 420 військовою частиною НОМЕР_1 командиру роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання бойових та спеціальних завдань, у тому числі щодо позивача, не дає підстав зробити належні виплати додаткової винагороди особовому складу відповідного підпорядкованого підрозділу охорони.

Згідно із довідкою від 15.07.2024 № 5/14450ср (а.с.17), виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 за період з 26.08.2023 по 19.10.2023 та з 24.01.2024 по 11.06.2024 у вересні 2023 року нарахована щомісячна додаткова винагорода відповідно до постанови № 168 у розмірі 21 000, 00 грн.

Згідно із витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2023 № 485 «Про виплату додаткової винагороду за безпосередню участь в бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації» наказано, зокрема, ОСОБА_1 за період виконання завдань згідно із бойовими наказами (розпорядженнями) з 08.09.2023 по 28.09.2023 виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за вересень 2023 року відповідно до постанови № 168.

29 липня 2024 року представником позивача надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 , в якому він просив надати належним чином завірені копії документів (або належним чином завірені копії витягів з відповідних документів) про виконання військовослужбовцем ОСОБА_1 бойових завдань, зокрема:

1. Бойових наказів (бойових розпоряджень);

2. Журналів бойових дій (вахтових журналів) або журналів ведення оперативної обстановки;

3. Бойових донесень (підсумкових, термінових, позатермінових);

4. Постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

Листом від 25.09.2024 №1605 (а.с.25) Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що зазначена інформація ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання вищезазначеним військовослужбовцем роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 бойових спеціальних завдань пропорційно часу безпосередньої участі, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в період з 24.01.2024 по 20.02.2024 в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 не в повній мірі відповідає дійсності. Рота охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 перебувала в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 в наступні періоди:

з 08.11.2023 по 30.11.2023 та з 05.02.2024 по 18.02.2024;

довідки про безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань пропорційно часу безпосередньої участі, згідно з бойовими розпорядженнями (наказами) командира Військової частини НОМЕР_1 на підставі рапортів командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 були надані за відповідні періоди за вихідними від 16.12.2023 №1964 та від 23.02.2024 №420 (бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , були отримані командиром роти охорони під особистий підпис);

службовими особами військової частини НОМЕР_1 жодні документи, що стосуються виплат військовослужбовцям роти ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надсилались та жодних запитів із ІНФОРМАЦІЯ_1 у військову частину не надходило.

Також вказаним листом відмовлено у наданні документів з грифом обмеження доступу «Для службового користування», а саме: бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 .

29 серпня 2024 року представником позивача в інтересах ОСОБА_1 було надіслано скаргу до Міністерства оборони України, в якій представник позивача просила доручити розгляд зазначеної скарги уповноваженим особам Міністерства оборони України із залученням військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_10 та Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства та провести службове розслідування та у межах компетенції вжити заходів, у тому числі організаційно-управлінського характеру, до усунення допущених порушень законодавства та реального поновлення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , тобто виплати додаткової винагороди пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях.

Листом від 26.09.2024 №502/15/8621 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Збройних Сил України, повідомило, що з метою підтвердження залучення особового складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 до складу сил і засобів діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та виконання ними відповідних бойових завдань, зазначених у довідці ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено клопотання командиру Військової частини НОМЕР_1 про надання копій підтверджуючих документів, які були зазначені у відповідних довідках. Після отримання зазначених документів командуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 буде прийнято рішення щодо можливості виплати додаткової винагороди ОСОБА_1

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо складення та подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 всіх необхідних документів, які підтверджують безпосередню його участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 до 20.02.2024, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що довідки про безпосередню участь позивача у виконанні бойових завдань пропорційно часу безпосередньої участі, згідно з бойовими розпорядженнями (наказами) командира Військової частини НОМЕР_1 на підставі рапортів командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 , а також витяг із журналу бойових дій, у тому числі стосовно позивача за період з 08.09.2023 по 19.10.2023 та з 31.01.2024 по 20.02.2024, включно, були надані командиру роти ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідними листами від 16.12.2023 №1964 та від 23.02.2024 №420 (бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , були отримані командиром роти охорони під особистий підпис).

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору до Військової частини НОМЕР_1 щодо нескладення та неподання до ІНФОРМАЦІЯ_1 всіх необхідних документів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 до 20.02.2024.

На думку суду першої інстанції, належним способом захисту прав позивача у цьому випадку буде оскарження позивачем бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови № 168, проте позивач не обрав такий спосіб захисту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із преамбулою до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами (стаття 40 Закону №2232-XII).

Преамбулою до Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018№260 (далі - Порядок №260).

Згідно із пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в редакції, яка застосовувалась з 01.06.2023) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань..

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок 260, розділом XXXIV якого визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);

від 15 000 до 30 000 гривень - військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).

Військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні або у складі органів військового управління (військових частин, підрозділів) розвідувального органу Міністерства оборони України, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також інших військових формувань, виплата додаткової винагороди здійснюється в порядку, на умовах та розмірах, передбачених у цьому розділі.

Змістом пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі, зокрема, 100000 грн або 30000 грн.

Разом з тим, обов`язковими документами, що підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, є бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Вказані документи обов`язково зазначаються у довідці.

Предметом спору у цій справі є оскарження позивачем бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо складення та подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 всіх необхідних документів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 по 20.02.2024.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку про відсутність предмета спору до Військової частини НОМЕР_1 , оскільки остання надала під особистий підпис командиру роти ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 довідки про безпосередню участь позивача у виконанні бойових завдань, оформлені листами від 16.12.2023 №1964 та від 23.02.2024 №420, а також витяг із журналу бойових дій стосовно позивача за період з 08.09.2023 по 19.10.2023 та з 31.01.2024 по 20.02.2024. При цьому, позивач у цій справі бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди не оскаржує.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З листа від 25.09.2024 №1605 (а.с.25) Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 повідомила адвоката позивача про те, що зазначена інформація ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання ОСОБА_1 , як військовослужбовцем роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 бойових спеціальних завдань у період з 24.01.2024 по 20.02.2024 в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 не в повній мірі відповідає дійсності. Рота охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_2 перебувала в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 в наступні періоди: з 08.11.2023 по 30.11.2023 та з 05.02.2024 по 18.02.2024.

Вказані обставини підтверджені Військовою частиною НОМЕР_1 у відзиві на апеляційну скаргу позивача.

З огляду на наведені докази, позивач як військовослужбовець роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі оперативного підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 виконував бойові (спеціальні) завдання у період з 01.10.2023 по 19.10.2023, з 08.11.2023 по 30.11.2023, 31.01.2024, з 01.02.2024 по 20.02.2024.

Колегія суддів наголошує, що з відомостей військового квитка серії НОМЕР_4 вбачається, що позивач у період з 08.11.2023 по 30.11.2023 не проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак Військова частина НОМЕР_1 у листі від 25.09.2024 №1605, у тому числі, у відзиві на апеляційну скаргу, визнає участь позивача у бойових діях у складі роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 у періоди з 08.11.2023 по 30.11.2023 та з 05.02.2024 по 18.02.2024 та зазначає, що така участь підтверджується довідками, оформленим листами від 16.12.2023 №1964 та від 23.02.2024 №420.

У матеріалах справи наявна довідка від 23.02.2024 №420 про участь позивача у бойових діях у період з 05.02.2024 по 18.02.2024.

Однак, довідка від 16.12.2023 №1964 у матеріалах справи відсутня.

На виконання вимог ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року, від 24 вересня 2025 року як Військова частина НОМЕР_1 , так і її правонаступник - Військова частина НОМЕР_2 довідку від 16.12.2023 №1964 не надали. Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що така довідка видана під підпис командиру роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 капітану ОСОБА_2 .

Також на виконання вказаних ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду Військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не надали суду апеляційної інстанції вичерпну відповідь (помісячно) про безпосередню участі позивача у бойових діях за період з 08.11.2023 по 30.11.2023, про який зазначила Військова частина НОМЕР_1 у листі від 25.09.2024 №1605.

На переконання колегії суддів, оскільки відповідач визнає період з 08.11.2023 по 30.11.2023, як участь позивача у бойових діях, то наявні підстави визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача скласти та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 всі необхідні документи про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях, у тому числі, за період з 08.11.2023 по 30.11.2023.

Посилання суду першої інстанції на те, що беззаперечним є факт наявності, зокрема, довідки від 16.12.2023 №1964 у ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки копія такого документу надіслана представнику позивача листом від 24.07.2024 № 5/6313, є безпідставним, адже у додатках до вказаного листа реквізити такої довідки відсутні, тобто така довідка представнику позивача не надсилалась. У зв`язку з чим, у матеріалах справи відсутні докази про наявність у ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 16.12.2023 №1964.

З матеріалів справи вбачається, що у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 наявна довідка від 23.02.2024 № 420 Військової частини НОМЕР_1 про участь ОСОБА_1 у бойових діях у період з 05.02.2024 по 18.02.2024.

Саме за цією довідкою у ІНФОРМАЦІЯ_1 виникли сумніви щодо виплати позивачу додаткової винагороди за участь у бойових діях, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до з клопотанням до Військової частини НОМЕР_1 про надання підтверджуючих документів, які зазначені у цій довідці. Вказані обставини підтверджуються листом від 24.07.2024 №5/6313 ІНФОРМАЦІЯ_1 та листом від 26.09.2024 №502/15/8621 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Збройних Сил України.

З огляду на викладене, безпідставними є висновки суду першої інстанції про відсутність предмета спору до Військової частини НОМЕР_1 щодо нескладення та неподання до ІНФОРМАЦІЯ_1 всіх необхідних документів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях, у зв`язку з наданням відповідачем всіх документів за період з 01.10.2023 до 20.02.2024 у цілому.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації за період з 01.10.2023 по 19.10.2023, з 08.11.2023 по 30.11.2023, 31.01.2024, з 01.02.2024 по 20.02.2024, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (правонаступник Військова частина НОМЕР_2 ) скласти та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 всі необхідні документи про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за вказаний.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів за період з 20.10.2023 по 07.11.2023, з 01.12.2023 по 30.01.2012, як військовослужбовця роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі оперативного підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 , то у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження частково.

Що стосується доводів ІНФОРМАЦІЯ_1 про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач вважає, що оскільки позовні вимоги стосуються періоду з 01.10.2023 по 20.02.2024, то останнім днем для виплати додаткової винагороди згідно з п. 10 Розділу ХХХІV Порядку № 260 припадало на 05 березня 2024 року, отже позовну заяву необхідно було подати до 05 червня 2024 року. Проте, позивач звернувся до суду з цим позовом у грудні 2024 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Так, відповідно до частин 1 та 2 даної норми, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби 11.06.2024, а з цим адміністративним позовом він звернувся 12.12.2024.

Предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо складення та подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 всіх необхідних документів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях за період з 01.10.2023 до 20.02.2024.

Цей позов ініційований позивачем з метою отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, яка, на його думку, не виплачена під час проходження служби.

Згідно з правовими висновками, викладеними у пункті 57 постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24 щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їх служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

У постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20, від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а суд неодноразово застосовував підхід, відповідно до якого при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це також визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оспорювана у цій справі бездіяльність відповідача має ознаки триваючої бездіяльності, що підтверджується, зокрема, листом Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Збройних Сил України від 26.09.2024 №502/15/8621, у якому серед іншого зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено клопотання командиру військової частини НОМЕР_1 про надання копій підтверджуючих документів щодо залучення особового складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 (у тому числі позивача) до складу сил і засобів діючих угрупувань, військ (сил) Сил оборони держави та виконання ними бойових завдань, зазначених у довідці військової частини НОМЕР_1 (вих. №11/3399 від 24.09.2024).

Отже, зважаючи на те, що позивач - військовослужбовець, виконував обов`язки військової служби в межах правового режиму воєнного стану, що відрізняється від несення військової служби у штатному режимі, здійснював оборону держави, виконуючи при цьому конституційний обов`язок та приймав безпосередню участь у бойових діях, що об`єктивно перешкоджало вчасному зверненню до суду, а також зважаючи на те, що Військова частина НОМЕР_1 листом № 1605 від 25.09.2024 повідомила представника позивача про обставини, що стали однією з підстав звернення до суду, то позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду.

При цьому, питання щодо поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом вже було вирішено судом першої інстанції в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025, за наслідком чого, позивачу поновлено строк звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. У іншій частині позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (правонаступник Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не складення та не подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 всіх необхідних документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 по 19.10.2023, з 08.11.2023 по 30.11.2023, 31.01.2024, з 01.02.2024 по 20.02.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (правонаступник Військова частина НОМЕР_2 ) скласти та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 всі необхідні документи про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2023 по 19.10.2023, з 08.11.2023 по 30.11.2023, 31.01.2024, з 01.02.2024 по 20.02.2024.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 27.02.2026.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма

Оригінал: reyestr.court.gov.ua