Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №640/17681/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17681/22 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова Є.О.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кучми А.Ю., Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кордванс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кордванс» (далі - позивач/ТОВ «Кордванс») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2022 року № 0098590707, яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 7 статті 17 Закону України ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 100, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Кордванс» послалося на відсутність у відповідача законних підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначив, що ним дотримано вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а розрахункова операція була проведена через РРО із використанням режиму попереднього програмування із зазначенням найменування підакцизного товару, коду товарної підкатегорії відповідно до УКТ ЗЕД, ціни та кількості товару, що підтверджується відповідним фіскальним чеком.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року позов ТОВ «Кордванс» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми «С» від 09 червня 2022 року № 0098590707, яким до ТОВ «Кордванс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 100 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «Кордванс» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481, 00 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, однак не довів правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. Суд установив, що під час контрольної розрахункової операції 23 травня 2022 року фіскальний чек № 3037 містив найменування підакцизного товару у скороченому вигляді, яке дає змогу ідентифікувати реалізований товар, а також містив код УКТ ЗЕД « 2402209020», що однозначно відноситься до сигарет з фільтром, у зв`язку з чим твердження податкового органу про незазначення найменування підакцизного товару є безпідставним. Друге порушення, покладене в основу податкового повідомлення-рішення (чек № 395173 за даними СОД РРО щодо реалізації «ELF Bar Кола» без коду УКТ ЗЕД), встановлено контролюючим органом не в порядку та не у спосіб, передбачений для фактичної перевірки: використання податкової інформації/даних СОД РРО за минулі періоди є характерним для камеральної або документальної перевірки, тоді як фактична перевірка спрямована на фіксацію дотримання вимог законодавства саме на момент її проведення за місцем здійснення діяльності. Відтак, включення до акта фактичної перевірки висновків, сформованих на підставі аналізу даних СОД РРО за попередній період, є таким, що виходить за межі предмета фактичної перевірки, а тому не може слугувати належною підставою для притягнення позивача до відповідальності.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що рішення ухвалено з порушенням вимог статті 242 КАС України, без повного та всебічного з`ясування обставин справи та без належної оцінки доказів, поданих відповідачем, чим, на його думку, порушено принципи змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи. Фактична перевірка призначена та проведена відповідно до вимог Податкового кодексу України, а наказ про її проведення відповідав встановленим законом вимогам, у зв`язку з чим акт перевірки є належним та допустимим доказом. За результатами перевірки встановлено порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, а саме: проведення розрахункових операцій без належного використання режиму програмування: у фіскальному чеку № 3037 не зазначено найменування підакцизного товару, а у фіскальному чеку № 395173 - код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Такі порушення є підставою для застосування фінансових санкцій відповідно до пункту 7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2022 року № 0098590707 є правомірним та обґрунтованим.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що наказом ГУ ДПС у м. Києві від 20 травня 2022 року № 1578-п «Про проведення фактичних перевірок» на підставі підпункту 82.2.5 статті 80 глави 8 розділу ІІ, пункту 96.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, зі змінами та доповненнями, Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI, зі змінами та доповненнями, також інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, вирішено провести протягом травня-червня 2022 року фактичну перевірку, зокрема ТОВ «Кордванс» з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоццтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Підстава: доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 20 травня 2022 року № 449/26-15-07-07-00-12.

Фактичну перевірку суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Кордванс» проведено у кіоску, розташованому за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 1(2).

За результатами перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки від 23 травня 2022 року № 12221/26/15/07/42738516, яким встановлено наступні порушення:

- перед початком проведення фактичної перевірки була проведена контрольна розрахункова операція з продажу одноразової електронної сигарети «Давідов річ блу» по ціні 63, 00 грн, при цьому розрахунок проводився за готівку із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видано фіскальний чек № 3037. В даному фіскальному чеку не зазначено найменування придбаного підакцизного товару (сигарети з фільтром) та код товарної підкатегорії з УКТ ЗЕД.

Крім того згідно інформації з інформаційного ресурсу ДПС України (СОД РРО), 23 травня 2022 року о 09 год 56 хв 18 сек, чек № 395173 , проведено реалізацію підакцизного товару електронних сигарет «ЕLF Ваг Кола» у кількості 1 (одна) шт по ціні 370, 00 грн. В чеку № 395173 не зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Роздрукований фіскальний чек № 3037 від 23 травня 2022 року додається до акту.

Примірник вказаного акту отримано продавцем кіоску за місцем проведення перевірки під підпис 25 травня 2022 року.

На підставі акта перевірки 09 червня 2022 року ГУ ДПС у м Києві винесене податкове повідомлення-рішення № 0098590707, де за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 7 статті 17 Закону України ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 100, 00 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2022 року № 0098590707 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням від 31 серпня 2022 року №10053/6/99-00-06-03-01-06 Державною податковою службою України податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2022 року №0102870707 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до вимог підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною перевіркою вважається така, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Вона здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений у статті 80 ПК України.

В спірних правовідносинах в основу проведення фактичної перевірки позивача, відповідачем покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5).

Верховний Суд у складі судової плати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 наголосив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.

Матеріалами справи підтверджується, що у наказі контролюючого органу про проведення фактичної перевірки визначено мету її проведення - дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоццтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Така мета за своїм змістом кореспондує другій фактичній підставі, передбаченій підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме здійсненню контролюючим органом функцій у відповідній сфері.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині реалізації контролюючим органом функцій державного контролю у сфері обігу підакцизних товарів фактична перевірка призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України правомірно, оскільки визначена у наказі мета перевірки відповідає зазначеній фактичній підставі та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо допустимості призначення фактичних перевірок з мотивів здійснення контрольних функцій у відповідній сфері.

Крім того, передумовою призначення перевірки стала доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 20 травня 2022 року № 449/26-15-07-07-00-12, що відображено в наказі про призначення фактичної перевірки.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що використання податкової інформації, зокрема даних СОД РРО за попередні періоди, можливе виключно під час проведення документальних або камеральних перевірок.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 62.1-62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 статті 71 ПК України).

Згідно пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

- 72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;

- 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 74.3 статті 74 ПК України прямо передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до статті 83 ПК України податкова інформація є самостійною підставою для формування висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок.

Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), яка створена та функціонує відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 477, є інформаційною системою, що забезпечує збір, зберігання та використання електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітів і чеків. Дані, що містяться в СОД РРО, відображають проведені розрахункові операції та реквізити відповідних фіскальних чеків і можуть використовуватися контролюючими органами як податкова інформація.

У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2025 року у справі № 280/6835/23 зроблено правовий висновок про те, що використання під час фактичної перевірки податкової інформації, яка надходить від платників податків та зберігається в інформаційних системах контролюючого органу, зокрема даних СОД РРО щодо електронних копій розрахункових документів, є правомірним та відповідає вимогам ПК України. Така інформація може бути самостійною підставою для формування висновків під час проведення фактичної перевірки.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що аналіз даних СОД РРО за попередній період виходить за межі предмета фактичної перевірки, не ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Використання контролюючим органом інформації з СОД РРО під час фактичної перевірки є реалізацією функцій податкового контролю та не змінює правову природу такої перевірки. Відповідно, висновки, зроблені на підставі податкової інформації, отриманої з СОД РРО, не можуть визнаватися недопустимими лише з мотивів способу їх отримання.

Щодо суті встановлених під час проведення перевірки порушень, суд зазначає таке.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Відповідно до статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1 розділу I Положення розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Пунктом 2 розділу II Положення регламентовано, що фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).

Абзацами 4, 5, 6 пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій, повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи програмних реєстраторів розрахункових операцій фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Програмні реєстратори розрахункових операцій та фіскальний сервер контролюючого органу повинні забезпечувати можливість одержання в автоматичному режимі даних про електронні розрахункові документи від фіскального сервера контролюючого органу, необхідних для формування засобами програмного реєстратора розрахункових операцій та передачі до фіскального сервера контролюючого органу фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків за відповідний період.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону № 265/95-ВР вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі в реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, а також у програмних реєстраторах розрахункових операцій встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, згідно з технологією, розробленою Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги», та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року за № 1743/22055, затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій, програмних реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, які встановлюють критерії щодо створення контрольної стрічки в електронній формі: у реєстраторах розрахункових операцій (далі - РРО) для різних сфер застосування; у програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі - ПРРО); вимоги до модемів, за допомогою яких РРО передаватимуть дані в електронній формі дротовими або бездротовими каналами зв`язку згідно з технологією, розробленою Національним банком України (далі - Національний банк) (далі - Наказ № 1057).

Відповідно до пункту 1.2 розділу I Наказу № 1057 дані - інформація, яка створюється РРО/ПРРО та подана у формі, придатній для оброблення електронними засобами; канали передачі інформації - GSM/GPRS та/або інші дротові чи бездротові канали, що використовуються модемом для передачі інформації до сервера обробки інформації; контрольна стрічка в електронній формі (далі - КСЕФ) - копії розрахункових документів, а також копії фіскальних звітних чеків, послідовно сформованих РРО, що створені в електронній формі таким реєстратором, які зберігаються на носії контрольної стрічки у формі пакетів даних; протокол передачі інформації - документ, в якому наведено структуру пакетів даних РРО для обміну із сервером обробки інформації, інтерфейси взаємодії компонентів, процес персоналізації РРО тощо; пакет даних РРО (далі - ПД РРО) - набір даних, що генеруються РРО в електронному вигляді. ПД РРО містить інформацію про подію або стан РРО, код автентифікації повідомлення, має визначений формат, захищений від зміни та модифікації.

З акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено порушення проведення розрахункової операції з продажу підакцизного товару «Давідов річ блю» по ціні 63,00 грн з роздрукуванням та видачою фіскального чека, в якому не зазначено найменування підакцизного товару, чим порушено вимоги пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Дослідивши долучений до матеріалів справи фіскальний чек № 3037, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у ньому найменування товару у скороченому вигляді не свідчить про відсутність обов`язкового реквізиту. Наведене у чеку найменування «Давідов річ блю» є достатнім для ідентифікації реалізованого підакцизного товару, оскільки дозволяє однозначно встановити його комерційне позначення та належність до відповідної товарної категорії.

Більше того, у фіскальному чеку перед зазначеним найменуванням відображено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД - «2402209020», який відповідно до класифікації УКТ ЗЕД відноситься до сигарет з фільтром. Таким чином, у сукупності зазначені реквізити (комерційна назва товару та код УКТ ЗЕД) забезпечують повну ідентифікацію предмета продажу, що відповідає вимогам пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

За таких обставин твердження апелянта про відсутність у чеку найменування підакцизного товару є формальними та спростовуються змістом самого розрахункового документа.

Ні норми Закону № 265/95-ВР, ні підзаконні акти не встановлюють вимоги щодо зазначення повного розгорнутого опису товару без скорочень, якщо його ідентифікація є можливою.

Отже, сам по собі факт використання скороченого комерційного найменування не може кваліфікуватися як проведення розрахункової операції без застосування режиму програмування.

Щодо другого епізоду, пов`язаного з фіскальним чеком № 395173 стосовно реалізації електронної сигарети «ELF Bar Кола», то суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідний висновок контролюючого органу зроблено виключно на підставі інформації з СОД РРО, без дослідження первинного розрахункового документа у його паперовому вигляді під час проведення перевірки.

Апелянт, посилаючись на правомірність використання даних СОД РРО, не спростував висновку суду про те, що у конкретному випадку контролюючий орган не надав належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували відсутність відповідного реквізиту саме у розрахунковому документі, виданому покупцю.

Натомість висновки про порушення ґрунтуються виключно на інформації з внутрішньої інформаційної системи без належної кореляції з первинними документами та без надання їх повної ідентичної копії у матеріали справи.

Відповідно до статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

У даному випадку апелянт не довів, що розрахункова операція була проведена без використання режиму програмування найменування товару та коду УКТ ЗЕД у розумінні пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Сам факт технічного відображення або невідображення окремого реквізиту у витягу з СОД РРО без дослідження відповідного фіскального документа, який не був долучений до акта фактичної перевірки та відсутній у матеріалах справи, не може однозначно свідчити про наявність складу правопорушення.

При цьому відповідальність, передбачена пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР, настає саме за проведення розрахункової операції без використання режиму програмування найменування товару та коду УКТ ЗЕД, а не за можливі технічні особливості відображення інформації у витягах з інформаційних систем контролюючого органу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до формального тлумачення вимог законодавства та повторення позиції, викладеної в акті перевірки, однак не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не доводять правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Також, враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів та вимог щодо скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не здійснює перегляд судового рішення в цій частині та не надає оцінки правильності їх визначення і стягнення, оскільки перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кучма А.Ю.

Штульман І.В.