Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №420/41414/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41414/25

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ВС-СЕРВІС" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

12.12.2025р. приватне підприємство «ВС-СЕРВІС» (далі - позивач, ПП «ВС-СЕРВІС») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025р., винесену Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

На обґрунтування позову вказано, що Головне управління ДПС в Одеській області здійснено фактичну перевірку ПП «ВС-СЕРВІС» в результаті якої виявлено здійснення ПП «ВС-СЕРВІС» транспортних перевезень вантажів із залученням найманої праці водія - ОСОБА_1 , який не працевлаштований на дату виїзду. Позивач надав заперечення на акт перевірки та повідомив про здійснення перевезення вантажу з залученням водія ОСОБА_1 на підставі угоди цивільно-правового характеру на разове залучення фізичної особи до виконання перевезення.

У подальшому Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на підставі акта (довідки) перевірки Головного управління ДПС в Одеській області наклало на позивача штраф за порушення законодавства про працю.

ПП «ВС-СЕРВІС» заперечувало правомірність накладення штрафу, оскільки працю непрацевлаштованих не використовувало. ПП «ВС-СЕРВІС» вказало на суттєві порушення процедури накладення штрафу, оскільки лист про дату та час фактичного розгляду справи направлено на адресу ПП «ВС-СЕРВІС» у день розгляду справи 04.11.2026р.

Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало відзив на позовну заяву, у якому заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи про допуск позивачем до роботи особи без оформлення з нею трудових відносин. Зокрема відповідачем наголошено, що відповідно до відомостей, які отримані від Головного управління ДПС, відсутні будь-які підтвердження щодо сплати позивачем коштів на користь ОСОБА_1 на підставі угоди цивільно-правового характеру. За таких обставин, в акті перевірки податкового органу містяться факти, які підтверджують допуск ОСОБА_1 до роботи без належного оформлення трудових договорів.

Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов ПП «ВС-СЕРВІС» рішенням від 15.06.2026р.

Визнав протиправною та скасував постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025р.

Стягнув з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВС-СЕРВІС» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.09.2026р. виправив описку у рішенні від 15.06.2026 р. та зазначив у тексті рішення правильну організаційно - правову форми позивача «приватне підприємство», замість помилково вказаного «товариство з обмеженою відповідальністю».

Не погодившись з прийнятим рішенням у частині задоволених позовних вимог, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження та призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 02.07.2026 р.

Обставини справи

У період з 14.08.2025р. по 22.08.2025р. Головне управлінням ДПС в Одеській області здійснило фактичну перевірку ПП «ВС-СЕРВІС» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, за результатами якої складено акт №45571/15-32-09-07/34506837 від 25.08.2025р. (а.с.7-10).

Згідно з актом відповідно до відомостей, які містяться в програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої системи Державної міграційної служби України, ПП «ВС-СЕРВІС» протягом періоду, який перевірявся, здійснило транспортні перевезення вантажів, з залученням найманої праці водія. Так, зокрема 14.01.2025р. здійснено перевезення вантажу з ТОВ «АОИЛ» «вантажовідправник» (25014, м. Кропивницький, пр. Промисловий, буд. 19) пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1 МП «Одеська митниця», (митна декларація 25UA901020000211U5), водій ОСОБА_2 , (не працевлаштований на дату виїзду) (паспорт НОМЕР_1 ), на транспортному засобі (сідловий тягач - RTNWORTH T2000, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Головне управління ДПС в Одеській області листом №16137/5/15-32-09-07-05 від 30.09.2025р. надало до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці копію акта № 4557/15-32 09-07/34506837 від 25.08.2025р. разом з додатками.

Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом №ПД/3.1/9551-24 від 21.10.2025р. запросило ПП «ВС-СЕРВІС», учасника адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі «Про накладення штрафу на ПП «ВС-СЕРВІС» за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України», призначеного на 04.11.2025р. о 10:00 год. (рекомендований лист №067030011330).

Цей лист направлений 24.10.2025р. також на електронну адресу позивача vs.servis2007@gmail.com

04.11.2025р. Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці винесло постанову №4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС, якою застосувало до ПП «ВС-СЕРВІС» штраф у розмірі 80 000,00 грн.

Згідно з постановою №4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025р., ОСОБА_2 , який 14.01.2025р. здійснив перевезення вантажу з ТОВ «АОИЛ» «вантажовідправник» (25014, м. Кропивницький, пр. Промисловий, буд. 19) пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1 МП «Одеська митниця», (митна декларація 25UA901020000211U5), (паспорт НОМЕР_1 ), на транспортному засобі (сідловий тягач - RTNWORTH T2000, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), не перебував у трудових відносинах зі страхувальником, був допущений до роботи без оформлення трудового договору (контракту), чим порушено частину четверту статті 24 КЗпП України.

Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

12.01.2025р. ПП «ВС-СЕРВІС» як замовник та фізична особа ОСОБА_2 як виконавець уклали угоду про надання послуг №ВС-12/01/01.

Укладена позивачем угода про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не встановила, що ОСОБА_2 виконував систематичну роботу, у встановлений строк (графік), як і того, що працівник самостійно не організовував свою роботу, виконував її не на власний ризик та розсуд, та підпорядковувалися позивачу.

Доказів на підтвердження того, що договір, укладений між ПП «ВС-СЕРВІС» (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 для «приховування» трудових відносин, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці до суду не надало.

ОСОБА_2 не підпорядковувався внутрішньому трудовому розпорядку ПП «ВС-СЕРВІС», не мав визначеного робочого місця та не отримував оплату праці за виконану роботу

Суд першої інстанції погодився з доводами ПП «ВС-СЕРВІС», що зазначену угоду, укладена ПП «ВС-СЕРВІС» з фізичною особою, можна вважати такою, що не має ознак трудових.

Суд першої інстанції також вказав на безпідставність посилань на відсутність доказів виплати на користь ОСОБА_1 коштів за виконання вимог угоди, оскільки відповідно до внутрішнього акту №2 від 10.03.2025 р., ПП «ВС-СЕРВІС» застосував договірну штрафну санкцію у розмірі 100% до виконавця за затримку повернення транспортних та первинних документів (а.с.22).

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування апеляційної скарги наведено обґрунтування та доводи, які змістовно повторюють правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

В апеляційні скарзі особливо наголошується, що внутрішній акт №2 від 10.03.2025 р., який оцінив суд першої інстанції та мав суттєвий вплив на прийняте рішення, не був наданий податковому органу разом з запереченнями на акт перевірки, що вказує на ймовірність його відсутності на час проведення перевірки.

Позиція інших учасників справи на подану апеляційну скаргу

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2026р. у справі №420/41414/25 - залишити без змін.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з частиною першою статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою (пункт 6 частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012р. №5067-VI «Про зайнятість населення» визначає, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Водночас відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до частини другої статті 902 ЦК України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постанові від 08.06.2021р. у справі №360/1947/19, «основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт».

Суд у складі колегії суддів також вважає за підставне урахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.02.2021р. у справі №0540/5987/18-а, за якими «характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

52. Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

53. Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

54. З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

55. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

56. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду».

Наведений підхід до розрізнення трудових і цивільно-правових договорів є усталеним в практиці Верховного Суду (постанови від 17.06.2026р. у справі №160/31220/24, від 20.07.2026р. у справі №420/33487/24, від 09.09.2026р. у справі №300/1733/25 тощо).

Ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів зазначає, що визначальним для розрізнення трудового та цивільно-правових договорів є не назва укладеного сторонами правочину, а фактичний зміст правовідносин.

Відповідно до пункту 1.1. Угоди про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. (а.с. 24), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати послугу з супроводу та перевезення вантажу на наступних умовах: транспортний засіб (не є власністю Замовника), на умовах визначеного маршруту.

Відповідно до пункту 1.2. Угоди про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. сторони погодили, що надання послуги, зазначеної у пункті 1.1. цієї угоди, має завершитися Виконавцем в термін 7 календарних днів з моменту отримання вантажу на перевезення.

Згідно з пунктом 1.3. Угоди про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. зобов`язання сторін за договором вважаються завершеними за умови здачі вантажу в опломбованому контейнері за місцем вивантаження, надання замовнику повного пакету документів щодо виконання транспортування та проведення розрахунків з виконавцем.

Відповідно до пункту 4.1. Угоди про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. розмір оплати за виконану роботу складає 10 000 грн.

Згідно з пунктом 4.2. Угоди про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. оплата за отриману послугу проводиться не пізніше 15 робочих днів з моменту надання документів, що підтверджують доставку вантажу до місця, погодженого Замовником.

Відповідно до абзацу третього пункту 3.5. Угоди про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. у разі затримки повернення транспортних та первинних документів більше ніж на 30 календарних днів - штрафні санкції складуть 100% вартості наданої Виконавцем послуги за цим договором.

За результатами аналізу наведених приписів, суд у складі колегії суддів, зазначає про відсутність положень, які засвідчують те, що відносини між ПП «ВС СЕРВІС» та ОСОБА_3 за Угодою про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. мали характер трудових відносин.

Суд у складі колегії суддів при цьому ураховує концепцію прихованих трудових відносин (disguised employment relationship), яка відображена у пункті 13 Рекомендації Міжнародної організації праці 2006р. щодо трудових відносин (№ 198) (Employment Relationship Recommendation, 2006 (№ 198)), про те, що ознаками трудових відносин є, зокрема: виконання роботи відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; інтеграція працівника в організаційну структуру підприємства; виконання роботи виключно або переважно в інтересах іншої особи; виконання роботи особисто; виконання роботи відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; характерна тривалість/продовжуваність роботи; надання інструментів, матеріалів стороною, яка є замовником (постанови Верховного Суду від 20.08.2018р. у справі № 813/2520/16, від 08.04.2026 у справі №380/9501/25 та від 17.06.2026р. у справі № 160/31220/24).

Суд у складі колегії суддів також зазначає, що перевезення вантажу, про яке зазначено в акті №45571/15-32-09-07/34506837 від 25.08.2025р., здійснене 14.01.2025р., що узгоджується із тим, що Угода про надання послуг №ВС-12/01/01 укладена 12.01.2025р.

Суд у складі колегії суддів наголошує, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.09.2024р. у справі № 240/7766/23, акти перевірок ДПС є достатньою підставою для порушення та розгляду справи про накладення штрафу без проведення додаткового заходу державного нагляду (контролю), водночас орган Державної служби з питань праці зобов`язаний самостійно дослідити матеріали та встановити наявність підстав для притягнення до відповідальності.

Отже, акт фактичної перевірки податкового органу, у якому зафіксовано порушення законодавства про працю, є достатньою підставою для порушення та розгляду органом Державної служби з питань праці справи про накладення штрафу. Водночас незважаючи на те, що проведення Державною службою України з питань праці додаткового заходу державного нагляду (контролю) не є обов`язковою передумовою розгляду справи, орган Державної служби з питань праці зобов`язаний самостійно дослідити отримані матеріали та встановити наявність або відсутність підстав для притягнення до відповідальності.

Такий висновок ураховує частину другу статті 52 Закону України від 17.02.2022р. №2073-IX «Про адміністративну процедуру», за якою адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

Такий висновок ураховує й абзац перший пункту 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509, за яким під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Суд у складі колегії суддів зазначає про відсутність доказів на підтвердження того, що між ПП «ВС СЕРВІС» та ОСОБА_3 укладені будь-які інші договори, зокрема ті, які за своїм змістом засвідчували характер трудових відносин.

Оцінюючи твердження скаржника про відсутність відомостей про сплату позивачем коштів на користь ОСОБА_1 , суд у складі колегії суддів зауважує, що 10.03.2025р. директором ПП «ВС-СЕРВІС» складено внутрішній акт №2 про встановлення договірної штрафної санкції до виконавця, за затримку повернення транспортних та первинних документів (а.с. 22). Позивач застосував до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуги за фактом відсутності подання останнім підтверджуючих первинних документів у строк більше 30 календарних днів, що відповідає пункту 3.5 Угоди про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р.

Оцінюючи твердження скаржника про сумнівну достовірність внутрішнього акта №2 від 10.03.2026р., яка зумовлена тим, що вказаний внутрішній акт не був наданий до заперечень на акт (довідку) Головного управління ДПС в Одеській області №45571/15-32-09-07/34506837 від 25.08.2025р., суд у складі колегії суддів зазначає, що предмет фактичної перевірки ПП «ВС-СЕРВІС» не охоплював питання дотримання трудового законодавства.

У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів зазначає, що твердження скаржника засновані на припущенні та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що угода про надання послуг №ВС-12/01/01 від 12.01.2025р. за своїм змістом не засвідчує існування фактичних трудових відносин між ПП «ВС-СЕРВІС» та фізичною особою ОСОБА_3 .

Суд у складі колегії суддів доходить висновку, що постанова про накладення штрафу № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025р. прийнята за відсутності належно доведеного та підтвердженого факту порушення позивачем вимог трудового законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2026р. у справі № 420/41414/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій