Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №420/4945/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4945/26

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

20.02.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 01.02.2025р. без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025р. у справі №420/29652/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило розрахунок пенсії, після чого її підсумок (з надбавками) склав 39692,60 грн, що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років. Вказаний розрахунок пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило з урахуванням максимального розміру пенсії, виходячи з цього її розмір складає лише 25950 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області заперечувало проти задоволення позову та зазначило, що з позовом позивач звернувся в 2026р., а позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.02.2025р., тому позивач пропустив строк позовної давності без поважних на те підстав. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області твердило, що виплата пенсії проводиться у розмірі і порядку, визначеному чинними нормативними актами

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.05.2026р. позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025р. без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату йому різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.03.2025 р.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовив.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1331, 20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також – скаржник) звернулось з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2026р. та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження та призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 30.06.2026 р.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію з 17.07.2000. за вислугу років, відповідно до Закону України від 09.04.1992р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на пенсійному обліку перебуває у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. у справі №420/2823/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.02.2023р. на підставі підготовленої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки №ЮО98613 від 22.11.2024р. про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023р.;

Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025р. у справі №420/29652/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано перерахувати та виплатити пенсію позивачу виходячи із 90% сум грошового забезпечення з 01.02.2023р., з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з перерахунком пенсії позивача з 01.03.2025р. основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення; підсумок пенсії визначений у розмірі 31538,69 грн, пенсія обмежена до виплати максимальним розміром 24878,56 грн та до цієї суми застосовано понижуючі коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. № 1 до суми – 24244,28 грн; в перерахунку наявні ОСНП 2024р. – 1500,00 грн, ОСНП 2025 року – 1500,00 грн (а.с.33).

Згідно з перерахунком пенсії позивача з 01.02.2026р. основний розмір пенсії визначений у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення; підсумок пенсії визначений у розмірі 39692,6 грн, пенсія обмежена до виплати максимальним розміром 25950,00 грн; в перерахунку наявні ОСНП 2024 року – 1500,00 грн, ОСНП 2025 року – 1500,00 грн (а.с.3).

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Законом України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону України від 09.04.1992р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прямо заборонено частиною 3 статті 1-1 Закону України від 09.04.1992р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та постанова Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону України від 09.04.1992р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом України від 09.04.1992р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Застосування при перерахунку пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» є протиправним.

Позов підлягає задоволенню частково, із відмовою у задоволенні позовних вимог про перерахунок пенсії з 01.02.2025р., оскільки за матеріалами справи такий перерахунок пенсії здійснено з 01.03.2025р. (а.с.33).

Доводи апеляційної скарги

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на обґрунтування вимог про скасування рішення суду вказує, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не має законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено у статті 2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Закон України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є чинним, неконституційним не визнаний.

Позиція інших учасників справи на подану апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Конституції України).

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга статті 64 Конституції України).

Отже, відповідно до приписів Конституції права і свободи, передбачені статтею 46 Конституції України, можуть бути обмежені в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

Президент України Указом від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», ввів в України воєнний стан, який триває станом на момент апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015р. №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 3 Указу Президента від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, попри введення в Україні воєнного стану, права і свободи, передбачені статтею 46 Конституції України, обмежені не були.

Закон України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (абзац перший преамбули Закону №2262-ХІІ).

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абзац третій преамбули Закону №2262-ХІІ).

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів (абзац перший статті 1-1 №2262-ХІІ).

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору (абзац другий статті 1-1 №2262-ХІІ).

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (абзац третій статті 1-1 №2262-ХІІ).

Водночас у статті 46 Закону України від 19.11.2024р. № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Проте до Закону №2262-ХІІ відповідні зміни внесені не були.

На виконання статті 46 Закону України від 19.11.2024р. № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.01.2025р. № 1 (далі – Постанова №1).

Відповідно до пункту 1 Постанови №1 Кабінет Міністрів установив, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995р. №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так само у статті 30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Проте до Закону №2262-ХІІ відповідні зміни внесені не були.

На виконання статті 30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025р. № 1778 (далі – Постанова №1778).

Відповідно до пункту 1 Постанови №1778 Кабінет Міністрів установив, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995р. №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, попри відсутність запровадження обмежень прав і свобод, передбачених статтею 46 Конституції України, в умовах воєнного стану та пряму заборону змінювати умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ,інакше ніж шляхом внесення змін до Закону №2262-ХІІ, у статті 46 Закону України від 19.11.2024р. № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та у Постанові № 1, у статті 30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-IX «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та у Постанові № 1778 визначені додаткові підстави для обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів.

Суд у складі колегії суддів також вважає за підставне вказати, що з 01.10.2011р. згідно з Законом України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» частину п`яту статті 43 Закону № 2262-XII викладено в такі редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

У подальшому Законом України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частина п`ята статті 43 Закону № 2262-XII доповнена текстом наступного змісту: «тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн».

Відповідно до Закону України від 06.12.2016р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Проте Конституційний Суд України Рішенням від 20.12.2016р. №7-рп/2016 2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнав положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно зі статтею 151-2 рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне вказати на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України в Рішенні від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за якою «… обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України» (абзац десятий пункту 2.2. мотивувальної частини Рішення).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне вказати на правовий висновок Верховного Суду, викладений за подібних правовідносин у постанові від 11.09.2025р. у справі №120/1081/25, за яким «… зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону №2262-ХІІ, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів» .

Суд у складі колегії суддів ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.01.2024р. у справі №300/2754/23, за яким Закон №2262-ХІІ є спеціальним щодо спірних правовідносин, а тому саме його норми підлягають першочерговому застосуванню. Оскільки питання обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців уже було врегульоване частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною з 20.12.2016р., відсутні підстави вважати, що з цієї дати виникла ситуація, за якої відповідні правовідносини можуть регулюватися положеннями Закону №3668-VI [Закон України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»]. Застосування цього Закону до пенсій осіб, звільнених з військової служби, фактично нівелює правові наслідки Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, яким установлено, що обмеження пенсій таких осіб максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.

У постанові від 27.02.2026р. у справі №400/3676/25 Верховний Суд дійшов також висновку, за яким «… враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон №4059-IX [Закон України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік»] не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів» (пункт 38).

Також суд у складі колегії суддів вказує на правовий висновок Верховного Суду, викладений за подібних правовідносин у постанові від 17.09.2025р. у справі №240/1202/25, за яким, «застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень статті 46 Закону №4059-IX [Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік»] та Постанови № 1 [постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»], якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України (пункт 54).

Збіжна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09. 2025р. у справі №420/4102/25, від 28.10.2025р. у справі №420/5776/25, від 12.11.2025р. у справі №400/1994/25, від 23.12.2025р. у справі №420/6238/25.

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне підкреслити збіжний зміст статті 46 Закон України від 19.11.2024р. №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», які прийняті на 2025 р., та, відповідно, статті 30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 Постанови №1778, які регулюють збіжні правовідносини у 2026 р.

Наведений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2026р. у справі №580/1002/26, спір у якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі яка розглядається, щодо питання застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778.

Так, Верховний Суд, зокрема зазначив, що «застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України».

Зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини цієї справи та ураховуючи правові висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів вважає за підставне твердити, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених у статті 46 Закону України від 19.11.2024р. № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та у Постанові № 1 та, відповідно, у статті 30 Закону України від 03.12.2025р. №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та у Постанові № 1778 є протиправними.

З огляду на вказане суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний нараховувати і виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених у Постанові №1 та Постанові №1778.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що під час розгляду справи не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2026р. у справі № 420/4945/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій