Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №400/825/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/825/26

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 08.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ) з вимогами про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі до 100000 гривень на місяць з урахуванням індексації, за період перебування ОСОБА_1 у полоні внаслідок збройної агресії проти України з 04.04.2022 року по 15.01.2025 року.

Зобов`язано ВЧ розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за період із 04.04.2022 року по 15.01.2025 року пропорційно дням перебування у полоні, та прийняти рішення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою КМУ №884 від 30.11.2016 року, з урахуванням встановлених судом обставин.

02.06.26 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 84860,00 грн.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року заяву задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у позовній заяві позивач заявив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу – 84860,00 грн. Рішення по справі винесене 25.05.2026 р. Докази розміру витрат на правничу допомогу подано 01.06.2026 (дата документу сформованого в системі “Електронний суд”) р., тобто в межах строку, передбаченого ч.7 ст.139 КАС України.

З метою захисту законних прав та інтересів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір від 24.11.2025 р. про надання правничої допомоги.

Вартість послуг адвоката за цим договором (додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №241125-1) складає – 84860,00 грн., які клієнт зобов`язаний сплатити в день підписання цього договору.

Згідно з додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №241125-1, представником позивача було надано такі види правничої допомоги: підготовка та подача адвокатських запитів для до військової частини для отримання документів щодо виплачених грошових коштів; підготовка та подача до суду першої інстанції позовної заяви щодо стягнення невиплачених грошових коштів; участь у всіх судових засіданнях у суді першої інстанції у справі щодо стягнення невиплачених грошових коштів.

Таким чином, вартість наданих представником позивача послуг у загальному розмірі склала 84860,00 грн. та сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вказані вище обставини підтверджуються квитанцією від 24.11.2025 р. №242987280.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи задоволення в повному обсязі позовної заяви, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та стягнення з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Так, на підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у загальному розмірі 84860 грн у зв`язку з розглядом справи представником надано: копії ордеру на ім`я Марченко П.В., договору про надання правничої допомоги №241125-1 від 24.11.2025 р., додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №241125-1, рахунку-фактури №9 від 24.11.2025 р., квитанції №242987280 від 24.11.2025 р. на суму 84860,00 грн, акту виконаних робіт (наданих послуг) №7 від 26.05.2026.

Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.

З огляду на вказане у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.

Крім того, висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц.

В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Судова колегія враховує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката. Більш того, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без особистої участі представника.

Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу, визначений судом 1-ї інстанції у сумі 4000 гривень, є співмірним.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат та відповідає нормам процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк