Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №697/1377/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 697/1377/26

Номер провадження № 2/371/1527/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року до Миронівського районного суду Київської області надійшла за підсудністю з Канівського міськрайонного суду Черкаської області цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним, що 27.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір №5347733 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_3 кредитні кошти, у сумі 34 000, 00 грн, строк договору - 360 днів, до 22.02.2026. 28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №28/11/2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 130 135, 00 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором 5347733 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.05.2025 в розмірі 140 913, 19 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Ухвалою суду від 13.08.2026 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін. Задоволено клопотання про витребування доказів.

09.09.2026 на адресу суду з АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній». Причину неявки суду не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір №5347733 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 35-47).

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. вказаного Договору На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 34 000, 00 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п.1.4 Договору комісія за надання кредиту становить 3 400, 00 грн. тип комісії - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в ату надання додаткової суми кредиту. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: п.1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 Договору.

Відповідно до реквізитів Договору №5347733 від 27.02.2025, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 підписала Договір, Додаток №1 до Договору Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «37530» (а.с. 47зв., 48, 16-17).

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів у повному обсязі не виконала, сплативши на користь ТОВ «Лінеура Україна» лише 13 090, 00 грн, які були зараховані в якості погашення заборгованості зі сплати процентів та комісії (а.с. 20-24).

За даними Розрахунку заборгованості за Договором №5347733 від 27.02.2025 у період з 27.02.2025 по 28.11.2025 включно ТОВ «Лінеура Україна» було нараховано - 130 135, 00 грн, заборгованості з яких: 34 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 79 135, 00 грн - проценти за користування грошовими коштами загальною сумою, 17 000, 00 грн - сума штрафних санкцій.

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №28/11/2025, відповідно якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 93-97).

Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №5347733 загальна сума заборгованості склала 130 135, 00 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 34 000, 00 грн, заборгованості за процентами - 79 135, 00 грн, сума заборгованості за пенею, штрафами - 17 000, 00 грн (а.с. 28-29).

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в межах строку дії Договору укладеного між Первісним кредитором та ОСОБА_1 у період з 29.11.2025 по 22.02.2026 (86 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 27 778, 00 грн. Розрахунок заборгованості: 34 000, 00 грн * 0,95% = 323, 00 грн*86 календарних дні = 27 778, 00 грн (а.с. 25-26).

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає грн - 34 000, 00 тіло кредиту, 79 135, 00 грн - нараховані проценти за користування грошовими коштами, 27 778, 00 грн - нараховані позивачем проценти за 86 днів, а всього - 140 913, 00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 Кодексу).

За повідомленням позивача, відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання із повернення заборгованості за кредитним договором не виконано.

Вирішуючи наявний між сторонами спір, суд приймає до уваги наступне.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач посилається на отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 34 000, 00 грн шляхом їх зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Разом з тим, згідно наданої на ухвалу суду АТ КБ «ПриватБанк» відповіді від 31.08.2026 №20.1.0.0.0/7-260825/38061-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).

Також у вищевказаній відповіді зазначено, що по карті № НОМЕР_2 відсутнє зарахування на суму 34 000, 00 грн за період 27.02.2025.

Будь-яких належних та допустимих доказів у спростування зазначеного, матеріали справи не містять, а позивачем таких доказів суду не надано.

Також позивачем не надано виписки банку, довідки банку-емітента платіжної картки, документів платіжної системи або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне зарахування кредитних коштів саме відповідачу.

Надані позивачем розрахунок заборгованості, витяг із реєстру боржників, договір факторингу та документи щодо переходу права вимоги підтверджують лише внутрішній облік заборгованості кредитором та факт відступлення права вимоги, однак самі по собі не є належними та достатніми доказами фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц зазначив, що саме кредитор повинен довести факт отримання позичальником кредитних коштів, а відсутність належних доказів такого отримання виключає можливість стягнення заборгованості.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 Верховний Суд дійшов висновку, що внутрішні документи кредитора, розрахунки заборгованості та виписки, складені самим кредитором, не можуть вважатися беззаперечним доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів без підтвердження відповідної банківської операції.

Також у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц Верховний Суд зазначив, що саме факт перерахування коштів позичальнику є обставиною, з якою закон пов`язує виникнення обов`язку щодо їх повернення, а тому ця обставина підлягає доведенню належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів за Договором №5347733 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.02.2025.

Оскільки факт надання кредиту є необхідною передумовою виникнення обов`язку позичальника щодо його повернення та сплати процентів, недоведеність цієї обставини виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати, понесені позивачем, у зв`язку з відмовою в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Кириленко