Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №160/6051/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6051/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі №160/6051/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

скасувати та визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2025 р. № 262440027430, щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 30.01.2025 р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 30.01.2025 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач категорично не погоджується з таким рішенням, оскільки її пільговий стаж Списком №2 належним чином підтверджений, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2025 р. №262440027430 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 30.01.2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що дії управління відповідають нормам чинного законодавства, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Так, рішенням від 06.02.2025 № 262440027430 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пенсійного віку 55 років. Окремо зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 13.10.2008 по 12.01.2022 у зв`язку з непідтвердженням періоду роботи атестацією робочих місць

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , виданого 23.07.2019 р., орган, що видав 8027.

Згідно з довідкою про реєстрацію місяця проживання, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

30 січня 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За результатом розгляду заяви позивача від 30.01.2025 р. рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2025 р. №262440027430 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з тим, що заявниця не досягла 55-річного віку.

Означене рішення мотивоване тим, що вік заявника 51 рік. Необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить не менше 25 років. Страховий стаж особи становить 33 роки 9 місяців 6 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить не менше 10 років. Пільговий стаж особи на дату звернення складає 5 років 8 місяців 1 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу зараховано все. До пільгового стажу не враховано період з 13.10.2008 р. - 12.01.2022 р., оскільки в атестаціях робочих місць від 12.11.2008 р. №112 та від 30.04.2013 р. №56 відсутнє відділення СДПМЦ, в якому згідно трудової книжки працювала заявниця. Відсутня атестація робочих місць №73 від 24.04.2018 р., яка була вказана в пільговій довідці від 24.06.2024 р. №061/32-1530.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 262440024730, страховий стаж позивача станом на дату звернення (30.01.2025 р.) становить 33 років 9 місяців 6 дні, пільговий стаж за Списком №2 5 років 08 місяців 1 день.

Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , позивач у спірні періоди з 13.10.2008 р. - 12.01.2022 р. працювала:

01.07.2005 р. – прийнята сестрою медичною палатною СВМЦ;

01.10.2008 р. – відповідно до класифікатора професій ДК003 та змін в штатному розписів вважати посаду сестра медична палатна на сестра медична (ДСДПМЦ) дитячий стаціонар денного перебування мовного центру;

01.01.2017 р. - СВМЦ перейменовано в психоневрологічне відділення денного перебування для дітей;

01.04.2018 р. – переведена сестрою медичною стаціонару психоневрологічного відділення для дорослих №2;

04.02.2020 р. – КМПНЛ №2 реорганізована шляхом перетворення в КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня №2»;

01.06.2022 р. – назву відділення змінено на «психоневрологічне відділення №2»;

03.01.2023 р. – КНП «КМПНЛ №2» перейменовано на КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги»;

05.01.2023 р. – назву посади змінено на «сестра медична»;

31.05.2023 р. – звільнена за власним бажанням згідно з положенням ст.38 КЗпП України.

Згідно із наказом від 01.07.2005 р. №52к Київської міської психоневрологічної лікарні №2, ОСОБА_1 прийнято на посаду сестри медичної (палатної) СВМЦ з 01.07.2005 р. з окладом згідно тарифікації з випробувальним терміном 1 місяць.

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня №2» від 22.04.2022 р. №061/203/06-520, про те, що ОСОБА_1 працює в комунальному некомерційному підприємстві «Київській міській психоневрологічній лікарні №2» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» на посадах: сестро медичною палатною стаціонарного відділення мовного центру з 01.0.2005 р. (наказ від 01.07.2005 р. №52); сестра медична стаціонару психоневрологічного відділення для дорослих №2 з 01.04.2018 р. (наказ від 30.03.2018 р. №136к). У відпустці для догляду за дитиною не перебувала. У відпустці без збереження заробітної плати перебувала 1 день. Прогулів не було. Додаткові відомості: Київське міське спеціалізоване психоневрологічне медичне об`єднання перейменовано в Київську міську психоневрологічну лікарню №2 з 01.01.1998 р., наказ ГУОЗ №357 від 18.11.1997 р.; Київську міську психоневрологічну лікарню №2, реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська психоневрологічна лікарня №2» з 04.02.2020 р., Рішення Київської міської ради від 24.10.2019 р. №6/7579. Робота в психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно Закону України «Про внесення змін до ст.60 Закону України від 14.07.2003 р. №1110-IV «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із наказу Комунального некомерційного підприємства «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» від 31.05.2024 р. №156к, ОСОБА_1 , сестру медичну психоневрологічного відділення №2, 31.05.2024 р. звільнено з посади за власним бажанням згідно ст.38 КП України.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.06.2024 р. №061/32-1530, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» і за період з 01.07.2005 р. по 31.05.2024 р. виконувала повний робочий час обслуговувала хворих за професією, посадою сестра медична палатна, сестра медична, сестра медична стаціонару, що передбачена Списком №2 затвердженим Постановою КМ України №36 від 16.01.2003 р., що діяв з 16 січня 2003 р. по 1 серпня 2016 р. розділ XXIV. Охорона здоров`я та соціальна допомога, підрозділ Робітники, які безпосередньо обслуговують хворих пункт в) у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях). будинках дитини підпункт молодші спеціалісти з медичною освітою та Списком №2 затвердженим Постановою КМ України №461 від 24 червня 2016 року (зі змінами), що діє з 2 серпня 2016 року і по сьогоднішній день розділ XXIV. Охорона здоров`я та соціальна допомога підрозділ Робітники, які безпосередньо обслуговують хворих пункт у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини — молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині; код КП3231 підстава Класифікатор професій ДК 003-95 від 27.07.1995 р., ДК 003-2005 від 26.12.2005 р., ДК 003-2010 від 01.11.2010 р. Стаж роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» з 01.07.2005 р. по 31.05.2024 р. становить 18 років 11 місяців. За результатами атестації робочих місць за умовами праці пільга подвійний стаж передбачено з 01.07.2005 р. по 11.11.2008 р. (3 роки 4 місяці 11 днів). Наказом №56 від 30.04.2013 р. «Про підсумки атестації робочих місць з умов праці в КМПНЛ №2» та наказом №73 від 24.04.2018 р. «Про результати атестації робочих місць за умовами праці в КНП «КМПНЛ №2» ця пільга не передбачена. У відпустці по огляду за дитиною не перебувала. У відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. Прогулів не було.

Також, матеріали справи містять:

- наказ Київської міської психоневрологічної лікарні №2 від 13.10.2003 р. №108 про підсумки атестації робочих місць за умов праці;

- наказ Київської міської психоневрологічної лікарні №2 від 12.11.2008 р. №112 про підсумки атестації робочих місць за умов праці;

- наказ Київської міської психоневрологічної лікарні №2 від 30.04.2013 р. №56 про підсумки атестації робочих місць за умов праці в КМПНЛ №2;

- наказ Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня №2» від 13.01.2022 р. №19 про результати атестації робочих місць за умовами праці у КНП «КМПНЛ №2».

Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення та застосовуючи сталу практику Верховного суду з спірних питань, зазначає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першої статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015 року) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд першої інстанції правильно визначив, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме:

- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, згідно із абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ.

У спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:

- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ);

- 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п.«б» ст.13 Закону №1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 року №213.

Зі змісту спірного рішення про відмову в призначені пенсії, судом встановлено, що позивачем до Головного управління на підтвердження стажу була надана трудова книжка та уточнююча довідка від 24.06.2024 № 061/32-1530, видану Комунальним некомерційним підприємством “Київська міська психоневрологічна лікарня № 2”. Проте відповідно до вищезазначеної довідки не підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 13.10.2008 - 12.01.2022, оскільки в атестаціях робочих місць від 12.11.2008 № 112 та від 30.04.2013 № 56 відсутнє відділення СДПМЦ, в якому згідно трудової книжки працювала позивач та відсутня атестація робочих місць відповідно до наказу про проведення

атестації від 24.04.2018 № 73, який був вказаний в пільговій довідці.

З цього питання суд звертає увагу на таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).

Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі – Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Враховуючи приведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, доводи апелянта про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача через відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць у цей період, спростовані приведеними вище висновками суду.

Разом з цим, матеріали справи містять: наказ Київської міської психоневрологічної лікарні №2 від 13.10.2003 р. №108 про підсумки атестації робочих місць за умов праці; наказ Київської міської психоневрологічної лікарні №2 від 12.11.2008 р. №112 про підсумки атестації робочих місць за умов праці; наказ Київської міської психоневрологічної лікарні №2 від 30.04.2013 р. №56 про підсумки атестації робочих місць за умов праці в КМПНЛ №2; наказ Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня №2» від 13.01.2022 р. №19 про результати атестації робочих місць за умовами праці у КНП «КМПНЛ №2».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 в адміністративній справі №160/6051/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко