Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №160/14862/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14862/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі №160/14862/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 – Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідача 2 – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04 квітня 2025 року № 047050029699 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком 2 період роботи з 03.12.1990 рік по 24.07.2008 рік, та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 27 березня 2025 року на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 27.03.2025 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2. Однак, 04.04.2025 року позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення №047050029699 про відмову в призначенні пенсії. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було те, що на думку відповідача 1 зарахування до пільгового стажу на підставі довідок від 24.04.2023 року №023-547, №023-548, №023-549, № 021-550 виданих ліквідатором ПАТ “ДМК”, можливе лише за результатами проведеної перевірки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04 квітня 2025 року № 047050029699 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком 2 період роботи з 03.12.1990 року по 24.07.2008 року на посаді «контролер – приймальник на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (контролер у виробництві чорних металів)» на Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського, правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (перейменоване у - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 квітня 2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 2 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що до пільгового стажу по Списку №2 не враховано періоди роботи згідно довідок від 24.04.2023 року № 023-547, №023-548, №023-549, № 021-550 виданих ліквідатором ПАТ “ДМК”. Станом на 04.04.2025 підприємство перебуває в стані припинення. Зарахування до пільгового стажу вищезазначеного періоду можливо за результатами проведеної перевірки. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області правомірно прийняло Рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність необхідного пільгового стажу.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.03.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.

У зв`язку з впровадженням екстериторіальності заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та розглянуто ним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від від 04 квітня 2025 року № 047050029699 позивачці було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 25 років. Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить не менше 10 років для жінок. Страховий стаж позивачки становить 38 років 27 днів, а доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж заявниці не значиться. До пільгового стажу по Списку №2 не враховано періоди роботи згідно довідок від 24.04.2023 року № 023-547, №023-548, №023-549, № 021-550 виданих ліквідатором ПАТ “ДМК”. Відповідач-1 зазначає, що для зарахування до пільгового стажу періоди пільгового стажу позивачки можливі за результатами перевірки довідок.

Не погоджуючись з відмовою відповідача-1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та не зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 03.12.1990 рік по 24.07.2008 рік, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення та застосовуючи сталу практику Верховного суду з спірних питань, зазначає.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, Закон №1058-IVдоповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IVу редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Конституційним Судом України було прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІв редакції до внесення змін Законом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIIIта пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

У справі, що розглядається, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІу редакції Закону №2148-VIII.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Колегія суддів зауважує, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Отже, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Щодо зарахування до пільгового стажу період роботи з 03.12.1990 року по 24.07.2008 року на посаді «контролер – приймальник на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (контролер у виробництві чорних металів)» на Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського, правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (перейменоване у - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Тобто, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, № 2, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі № 678/65/17 та від 09.07.2020 по справі №235/7688/16-а.

Так, судом досліджено трудову книжку позивачки серії НОМЕР_1 та встановлено, що ОСОБА_1 в період з 03.12.1990 року по 24.07.2008 року працювала згідно із записами (далі - мовою оригіналу) на Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського, правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», перейменоване з 23.05.2011 року у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», перейменоване з 25.01.2017 року в Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»:

03.12.1990 г. принята в отдел технического контроля фасонноливарный цех контролером в производстве черных металлов в горячий участок 4го разряда;

04.05.1992 г. переведена там же, в цех как контролер в производстве черных металлов горячего участка 4-го разряда;

03.09.2001 г. переведена там же, участок вспомогательных цехов контролером в производстве черных металлов горячий участок 4го разряда;

25.11.2005 г. в связи с совершенствованием структуры цеха переведена в управление технического контроля вспомогательных цехов горячий участок, контролером в производстве черных металлов 4го разряда.

01.01.2006 г. переведена там же, вспомогательный цех (горячий участок) фасонноливарный цех, контролером в производстве черных металлов 4 разряда.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії довідок, виданих ліквідатором ПАТ «ДМК»:

довідка №023-547 від 24.03.2023 про підтвердження роботи ОСОБА_1 у період з 03.12.1990 року по 31.12.1991 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_3 на посаді контролер – приймальник на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (контролер у виробництві чорних металів), що передбачено Списком 2 розділом ХV підрозділом 1а Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах»;

довідка №023-548 від 24.03.2023 про підтвердження роботи у період з 01.01.1992 року по 10.03.1994 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» Ф.Е. Дзержинського на посаді контролер – приймальник на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (контролер у виробництві чорних металів), що передбачено Списком 2 розділом ХІV підрозділом 1а код КП: 2150100а-12936 Постанови КМ СРСР №10 від 26.01.1991 р. «Про затвердження списків виробництв, цехів професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах»;

довідка №023-549 від 24.03.2023 про підтвердження роботи у період з 11.03.1994 року по 15.01.2003 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» Ф.Е. Дзержинського на посаді контролер – приймальник на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (контролер у виробництві чорних металів), що передбачено Списком 2 розділом ХІV підрозділом 1а код КП: 2150100а-12936 Постанови КМУ №162 від 11.03.1994 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»;

довідка №023-550 від 24.03.2023 про підтвердження роботи у період з 16.01.2003 року по 24.07.2008 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського на посаді контролер – приймальник на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (контролер у виробництві чорних металів), що передбачено Списком 2 розділом ХІV підрозділом 1а код КП:14 Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Позивачем надано до пенсійного органу та до суду копії постанови ПАТ «ДМК ім. Ф. Е. Дзержинського» «Про атестацію робочих місць по умовам праці» від 20.10.1994 №813, постанови ПАТ «ДМК ім. Ф. Е. Дзержинського» «Про атестацію робочих місць по умовам праці» від 26.10.1999 №14/1-121, постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 25.12.2001 №1269, постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 06.08.2002 №639, постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 29.12.2006 №992.

Тобто, вказані професії, за якими позивач працювала, віднесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які у різні періоди були затверджені постановами Уряду.

Колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Наведені висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Водночас, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Однак, матеріали даної справи не містять, а пенсійним органом в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до відповідних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження пільгового стажу позивача.

Водночас, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Натомість, в даному випадку пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

Слід враховувати також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відтак, сукупність наведених доказів дає підстави для висновку про протиправність незарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди роботи з 03.12.1990 року по 24.07.2008 року на посаді «контролер – приймальник на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (контролер у виробництві чорних металів)» на Дніпропетровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського, правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (перейменоване у - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»).

Протиправність незарахування цих періодів до пільгового стажу є підставою для висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зауважує, що зобов`язавши відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу суд першої інстанції жодним чином не втрутився у компетенцію територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірному випадку для прийняття рішення про зарахування спірних періодів до пільгового стажу виконано усі умови, визначені законом, тому прийняття відповідачем рішення про зарахування спірних періодів до пільгового стажу не передбачає право відповідача діяти на власний розсуд.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії, а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 в адміністративній справі №160/14862/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 08 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова