Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №369/12539/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12539/26

Провадження № 2-о/369/578/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт народження дитини – ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополі Запорізької області, Україна, від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, та батька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 та діє в його інтересах, та зазначає що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувать у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мелітополі Запорізької області, у них народилася дитина - хлопчик ОСОБА_4 , що підтверджується медичним свідоцтвом про народження серія 23 № 2026010385, видане акушерським корпусом Мелітопольського міського пологового будинку КУ «Мелітопольський міський пологовий будинок». У зв`язку з тим, що єдиним документом про народження дитини є лікарське свідоцтво про народження яке видане на тимчасово окупованій території, а саме: у м. Мелітополі Запорізької області, а документи, видані компетентною установою України, відсутні, заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про народження дитини на території України в позасудовому порядку. Встановлення факту народження дитини їм необхідне для отримання свідоцтва про народження та відповідної реєстрації народження дитини у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року у справі відкрито окреме провадження та призначено її до судового розгляду.

Заявник та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. При цьому, представник заявниці у заяві поданій до суду просив розглядати справу за відсутності заявника та її представника, а заяву задовольнити у повному обсязі.

Заінтересовані особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи містяться їх письмові заяви про підтримання вимог заявника та розгляд справи за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи – Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснення на заяву він не надав, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст.223 ЦПК України справу розглянуто за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 ; копією паспорту матері заявниці та заінтересованої особи – ОСОБА_7 , серії НОМЕР_2 виданого Горностаївським РВ УМВС України у Херсонській області 16.09.1996 року, в якому записані діти останньої, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , на підставі якого ОСОБА_9 змінила своє прізвище на « ОСОБА_10 ».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у с. Ольгине, Горностаївського району Херсонської області, є громадянкою України, що підтверджується копією її паспорта громадянки України № НОМЕР_4 , виданого 14.05.2018 органом № 6522 та довідкою про реєстрацію місця проживання.

У свою чергу, ОСОБА_2 , який народився у с. Зпорізьке, Горностаївського району, Херсонської області, є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 22.04.2011 Горностаївським РВ УМВС України в Херсонській області.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.04.2018, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого Виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в м. Мелітополь Запорізької області в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в шлюбі, народилася дитина чоловічої статі, вагою 3000 г., ростом 53 см, - ОСОБА_4 , що підтверджується медичним свідоцтвом про народження серія 23 № 2026010385, видане акушерським корпусом Мелітопольського міського пологового будинку КУ «Мелітопольський міський пологовий будинок».

При цьому, судом враховано, що інформація про народження громадянина України має бути внесена до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану в Україні.

Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно з ч. 1 ст.144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. На підставі запису про народження дитини відділ державної реєстрації актів цивільного стану має видати свідоцтво про народження. В подальшому, до отримання дитиною паспорту громадянина України, свідоцтво про народження є основним документом, що засвідчує його особу.

Проте, у випадку народження дитини на тимчасово окупованій території виконати цей обов`язок неможливо.

ОСОБА_11 є тимчасово окупованою територією України, що перешкоджає проведенню державної реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Пунктом 2 гл. 1 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236;

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

Тобто, згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану України, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, для реєстрації факту народження дитини, яке відбулося в медичному закладі, до органів реєстрації необхідно подати медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545. Це свідоцтво подається, якщо дитина народилася на території України. Оскільки м. Мелітополь Запорізької області, є територією України, ніякий інший документ у випадку народження дитини в медичному закладі не є підставою для отримання свідоцтва про народження. Однак, м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, тимчасово окуповане російською федерацією, яка здійснює контроль на цій території.

До того ж, згідно з п. 3 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.

У даному випадку місцем народження дитини є м. Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, а зареєстрованим місцем проживання батьків є с. Дубівка, Горностаївський район, Херсонська область.

Внаслідок цих обставин на сьогодні отримання свідоцтва про народження дитини в органах РАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, а єдиним шляхом для його отримання та захисту прав дитини є звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом із тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Тому суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою, не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Проаналізувавши вищенаведене законодавство, суд приходить до висновку, що оскільки народження дитини сталося на тимчасово окупованій території, де органи, які мають повноваження видавати свідоцтва про народження, на даний час не здійснюють свою діяльність, то заявниця дійсно позбавлена можливості отримати відповідний документ у позасудовому порядку.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно із ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч. 3 ст.317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини.

Тому, з метою захисту прав і свобод громадян України суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати свідоцтво про народження дитини та здійснити її права, пов`язані із встановленням даного факту. При цьому, на підставі досліджених судом доказів суд вважає за необхідне вказати громадянку України ОСОБА_3 матір`ю дитини, а її чоловіка, громадянина України ОСОБА_2 – батьком дитини.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, ст.ст.133, 144 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі, громадянина України – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження м. Мелітополь, Запорізька область, Україна, від батьків:

- мати: громадянка України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Паспорт № НОМЕР_4 , виданий органом 6522, 14 травня 2018 року, РНОКПП: НОМЕР_7 );

- батько: громадянин України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 22.04.2011 Горностаївським РВ УМВС України в Херсонській області, РНОКПП: НОМЕР_8 ).

Рішення підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тетяна ДУБАС