Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №520/26007/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р.Справа № 520/26007/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/26007/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 апеляційну скаргу задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 520/26007/24 скасовано.

Прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2422,40 грн.

Судове рішення набрало законної сили 27.02.2025.

10.04.2025 позивачу видано виконавчі листи.

26.08.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просила:

- встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Харківській області надати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24;

- за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 прийнято до розгляду заяву в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/26007/24.

Розгляд заяви вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у триденний строк з дня отримання даної ухвали надати письмові пояснень на подану заяву в порядку ст. 382 КАС України та докази виконання рішення суду у справі №520/26007/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 заяву представника позивача про встановлення нового строку для подання звіту в порядку ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом трьох місяців з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі №520/34010/24 із зазначенням відомостей про те, який розмір пенсії встановлений на виконання рішення суду, як він розрахований та коли пенсія в новому розмірі виплачена позивачу.

08.12.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Харківській області про виконання рішення суду по справі № 520/26007/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24.

25.05.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просила:

1) встановити повторний судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду у визначений судом строк новий звіт про повне та належне виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24.

Визначити, що звіт повинен містити:

- відомості про фактичний розмір пенсії, встановлений на виконання судового рішення;

- детальний розрахунок пенсії із зазначенням усіх складових;

- документальні підтвердження застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 12694,74 грн та фактичного проведення індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24;

- відомості про проведення індексації пенсії з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінет Міністрів України № 209 від 25.02.2025;

- відомості про проведення індексації пенсії з 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026;

- пояснення щодо правових підстав внесення до пенсійної справи примітки: «Призначення за рішенням суду з 01.03.2021 по 28.02.2025»;

- пояснення щодо перебування пенсійної справи у режимі «макетної обробки».

3) визнати, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.04.2026 № 27200-24075/Я-03/8-2000/26 та додані до нього матеріали підтверджують неповне та неналежне виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24;

4) накласти штраф на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_2 відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тривалим, систематичним та свідомим невиконанням судового рішення, 50% від суми накладеного штрафу стягнути на користь позивача;

5) при вирішенні питання про накладення штрафу та визначення його розміру врахувати такі обставини триваючого правопорушення:

- системність та тривалість: порушення прав позивача з боку органу ПФУ тривають із 2021 року;

- часткове та фіктивне виконання: судове рішення виконано лише частково (в частині виплати минулого боргу), при цьому відповідач протиправно та штучно обмежив дію судового рішення періодом до 28.02.2025 року;

- ігнорування судового акта у майбутніх періодах: у поточному періоді (2025 та 2026 роках) обов`язкова індексація пенсії на встановлену судом грошову базу відповідачем взагалі не проведена;

- спроба обходу судового рішення: відповідач у своїй офіційній відповіді повторно використовує правові аргументи, які вже були детально досліджені, спростовані та визнані судом протиправними у рішенні від 27.02. 2025 року;

- недостовірність матеріалів звіту: надані відповідачем матеріали перерахунку пенсії містять явні арифметичні суперечності, внутрішні невідповідності (між сторінками 8 та 9) та штучно створені фіктивні складові (наприклад, «надбавка 100 грн»).

- свідоме втручання в обрахунок: пенсійна справа позивача переведена відповідачем у режим ручного втручання («макетної обробки»), що грубо порушує принцип автоматизованого, прозорого та неупередженого нарахування пенсійних виплат;

6) у порядку статті 253 КАС України виправити описку, допущену в резолютивній частині ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі № 520/26007/24, в якій помилково зазначено номер іншої судової справи - «№ 520/34010/24 від 11.03.2025» замість правильного номера справи позивача - № 520/26007/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 заяву позивача про виправлення описки в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі №520/26007/24 задоволено.

Виправлено описку в абзаці 2 резолютивної частини ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі №520/26007/24, виклавши його в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом трьох місяців з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі №520/26007/24 із зазначенням відомостей про те, який розмір пенсії встановлений на виконання рішення суду, як він розрахований та коли пенсія в новому розмірі виплачена позивачу.»

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у задоволенні заяви позивача в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/26007/24 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в порядку ст. 382 КАС України, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що ухвала постановлена без повного та всебічного з`ясування обставин справи, із неправильним застосуванням норма матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі № 520/26007/24 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву позивача задовольнити, встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду № 520/26007/24 від 27.02.2025 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про її виконання.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що предметом судового контролю були не лише відомості про виплату нарахованих сум за минулий період, а й правильність визначення нового розміру пенсії та спосіб його обчислення відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025. Однак в ухвалі від 17.12.2025 суд, приймаючи звіт відповідача, фактично обмежився встановленням обставин нарахування та виплати заборгованості за минулий період. При цьому в ухвалі не наведено жодної оцінки тому, як саме було розраховано новий розмір пенсії та чи відповідають подані розрахунки механізму індексації, визначеному постановою апеляційного суду. За таких обставин залишається незрозумілим, на яких підставах суд дійшов висновку про належне виконання постанови апеляційного суду саме в частині способу обчислення пенсії, який і був предметом спору, якщо в мотивувальній частині ухвали відсутній будь-який аналіз механізму його розрахунку. Подані відповідачем розрахунки не містили відомостей про формування показника середньої заробітної плати шляхом послідовного застосування коефіцієнтів індексації, визначених постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025. За таких обставин звіт не дозволяв перевірити, чи реалізовано встановлений судом механізм перерахунку пенсії не лише щодо минулих виплат, а й для подальшого обчислення пенсії.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив прийняття звіту із остаточним підтвердженням належного виконання рішення суду. Сам по собі факт прийняття звіту суб`єкта владних повноважень не виключає можливості подальшого судового реагування у випадку виявлення нових обставин, які свідчать про неповне або неналежне виконання судового рішення. Відсутність у статті 382 КАС України положень про неможливість повторного встановлення судового контролю не може тлумачитися як заборона такого контролю, якщо виникли нові обставини, що ставлять під сумнів повноту виконання судового рішення, адже забезпечення реального виконання судового рішення є метою судового контролю.

Крім того, апелянт вказує, що відсутність індексації пенсії після 01.03.2025 не є новим самостійним спором. Спір між сторонами вже був вирішений постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025, якою визначено механізм обчислення пенсії Позивача відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV. Питання, порушене у заяві про судовий контроль, полягає не у встановленні нового права Позивача, а у перевірці того, чи виконує відповідач уже ухвалене судове рішення. Сама по собі обставина, що індексація за 2025-2026 роки не була предметом безпосереднього розгляду у справі, не свідчить про виникнення нових правовідносин та не звільняє відповідача від обов`язку застосовувати встановлений судом механізм при подальшому обчисленні пенсії.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить розглянути її апеляційну скаргу без її особистої участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла таких висновків.

Відмовляючи в задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/26007/24. Так, в ухвалі суду від 17.12.2025 суд виснував, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 по даній справі виконана. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 позивачем не оскаржено, ухвала набрала законної сили 17.12.2025. Суд зазначив, що судовий контроль вичерпується після того, як суд розглянув звіт відповідача (боржника) та дав оцінку заходам, вжитим для виконання рішення.

Стосовно посилань позивача на те, що ключова частина щодо застосування встановленої судом бази 12694,74 грн, як постійної основи для подальших щорічних індексацій фактично пенсійним органом не виконується, суд першої інстанції зазначив, що предметом розгляду даної справи є проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 за період з 01.03.2021 по 30.09.2025. Подальший період під час розгляду даної справи, окрім визначеного в рішення, судом не розглядався та не був предметом спору. Тобто, у даному випадку, спірні правовідносини щодо подальшого перерахунку пенсії позивача повинні розглядатися в окремому позовному провадженні. Отже, якщо позивач не погоджується з проведеним перерахунком пенсії у подальшому, він не позбавлений права звернення до суду з окремим позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Згідно з ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

За змістом ч. 2 ст. 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом, зокрема, зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що предметом першого судового контролю були не лише відомості про виплату нарахованих сум за минулий період, а й правильність визначення нового розміру пенсії та спосіб його обчислення відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025. Однак в ухвалі від 17.12.2025 суд, приймаючи звіт відповідача, фактично обмежився встановленням обставин нарахування та виплати заборгованості за минулий період. При цьому в ухвалі не наведено жодної оцінки тому, як саме було розраховано новий розмір пенсії та чи відповідають подані розрахунки механізму індексації, визначеному постановою апеляційного суду. За таких обставин залишається незрозумілим, на яких підставах суд дійшов висновку про належне виконання постанови апеляційного суду саме в частині способу обчислення пенсії, який і був предметом спору, якщо в мотивувальній частині ухвали відсутній будь-який аналіз механізму його розрахунку. Подані відповідачем розрахунки не містили відомостей про формування показника середньої заробітної плати шляхом послідовного застосування коефіцієнтів індексації, визначених постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025. За таких обставин звіт не дозволяв перевірити, чи реалізовано встановлений судом механізм перерахунку пенсії не лише щодо минулих виплат, а й для подальшого обчислення пенсії.

Колегія суддів зазначає, що вказані вище доводи фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025. Водночас предметом цього апеляційного провадження є ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026.

Отже, з урахуванням того, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 не є предметом оскарження в межах цього апеляційного провадження, колегія суддів вважає відповідні доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не стосуються предмета оскарження.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив прийняття звіту із остаточним підтвердженням належного виконання рішення суду, адже сам по собі факт прийняття звіту суб`єкта владних повноважень не виключає можливості подальшого судового реагування у випадку виявлення нових обставин, які свідчать про неповне або неналежне виконання судового рішення, і відсутність у статті 382 КАС України положень про неможливість повторного встановлення судового контролю не може тлумачитися як заборона такого контролю, якщо виникли нові обставини, що ставлять під сумнів повноту виконання судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 520/26007/24.

Відповідно до п. 30 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення.

В ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 судом першої інстанції було роз`яснено, що апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення.

Однак, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 позивачем не оскаржувалась.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта про те, що їй не було відомо про існування цієї ухвали, адже станом на дату її постановлення ОСОБА_1 мала зареєстрований кабінет в підсистемі «Електронний суд», ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 в електронний кабінет апелянта надійшла 18.12.2025 о 18:21, що підтверджується інформацією з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Крім того, суд зауважує, що норми КАС України не визначають можливості встановлення судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення після того, як судом вже прийнято відповідний звіт від суб`єкта владних повноважень, тому повторне звернення із заявою про встановлення судового контролю після прийняття звіту ГУ ПФУ в Харківській області про виконання рішення суду в адміністративній справі № 520/26007/24 є безпідставним.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, позивач може скористатися механізмом, передбаченим приписами ст. 383 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Посилання апелянта на те, що відсутність індексації пенсії після 01.03.2025 не є новим самостійним спором, адже спір між сторонами вже був вирішений постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025, якою визначено механізм обчислення пенсії Позивача відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, і сама по собі обставина, що індексація за 2025-2026 роки не була предметом безпосереднього розгляду у справі, не свідчить про виникнення нових правовідносин та не звільняє відповідача від обов`язку застосовувати встановлений судом механізм при подальшому обчисленні пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 апеляційну скаргу задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 520/26007/24 скасовано.

Прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2422,40 грн.

Судове рішення набрало законної сили 27.02.2025.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку, спірні правовідносини щодо подальшого перерахунку пенсії позивача повинні розглядатися в окремому позовному провадженні, оскільки питання індексації пенсії позивача у 2025-2026 роках предметом судового розгляду у справі № 520/26007/24 не було і судом не вирішувалось.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року по справі № 520/26007/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва

Повний текст постанови складено 14.09.2026.