Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №359/9275/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9275/25

Провадження № 2/359/796/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Ліман А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

05.08.2025 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від представника позивача Дідуха Є.О. надійшла вищезазначена позовна заява, з проханням : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість загальною сумою 96345,24 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 11149,98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 61222,8 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем в сумі - 23972,457 грн. , а також сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В порядку ч.10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s – сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 – переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4422874 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 14000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 26.02.2024 року по 20.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На пільговий строк 20 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.

Відповідно до погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 та надало йому кредит в сумі 14000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від та відповідно кошти від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на картку споживача.

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4422874 від 26.02.2024 року у період з 26.02.2024 року по 25.11.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 61222,8 грн.

25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Позивач зазначає, що відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4422874 строк кредиту 360 днів: з 26.02.2024 року по 20.03.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 25.11.2024 року № 25/11/2024, строк дії договору № 4422874 від 26.02.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за (86 календарних днів). 11149,98 грн. х 2,5%=278,7495 грн. х 86 календарні дні= 23972,457 грн.

За твердженням позивача станом на дату звернення до суду відповідач має заборгованість за договором №4422874 від 26.02.2024 року загальною сумою 96345,24 грн., яка складається з: : 11149,98 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 61222,80 грн.- заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 23972,46 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Позивач посилається на те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість не погасив, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Окрім суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 2422,40 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Також позивач просить у резолютивній частині рішення зазначити про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, на суму основного боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України за період з дня набрання рішенням законної сили до дня його повного виконання. Позивач просить визначити порядок такого нарахування у разі часткового погашення заборгованості - на залишок основного боргу, що залишився після часткової сплати.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, одночасно задоволено клопотання про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк» (а. с. 58).

У судове засідання представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не з`явився, за змістом поданої до суду заяви просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно не з`явився у судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за відсутності відповідача не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 26.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 42753492) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було укладено Договір № 4422874 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 183-203).

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язався надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За змістом п.1.2 Договору, його укладення здійснюється Сторонами за допомогою ІКС (Інформаційно-комунікаційна система) Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток застосунок «Credit7».

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 12000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

У п. 1.4.2. передбачена знижена процентна ставка, яка становить 0,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 16.03.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове погашення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3. договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «75499» (а.с. 203).

Разом із Договором підписані додатки: Додаток № 1 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.204), Додаток №2 -Інформаційне повідомлення (а.с.205).

Крім того, відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «13303» підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с.36-40).

Згідно із листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 19.12.2024 № 20241219-17, яке є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг, на підставі укладеного між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024, було перераховано кошти на платіжну карту клієнта ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» : 26.02.2024 на суму 12000,00грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с.63).

Крім того, встановлено, що 07.03.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Договору № 4422874 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 206-210), за змістом якого сторони погодили видачу кредиту в сумі 2000 грн., у зв`язку з чим погодили, що сума кредиту становить 14000 грн., залишивши строк користування кредиту та періодичність сплати процентів залишили незмінними.

Додатковий договір (а.с.209), а також Додаток № 1 до Договору - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.210) підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «91369».

Разом із Додатковим договором відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «91369» підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с.42-46).

Відповідно до інформації ТОВ «ПЕЙТЕК» від 19.12.2024 № 20241219-164 (а.с.64) було перераховано кошти на платіжну карту клієнта ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» : 07.03.2024 на суму 2000,00грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості за Договором № 4422874 від 26.02.2024 року, виготовленим ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що станом на 25.11.2024року у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 79372,78 грн., у тому числі: 11149,98 грн. -тіло кредиту, 61222,80 грн. – проценти, 7000,00 – штрафні санкції (а.с. 52-62).

Нарахування процентів здійснювалося за зниженою ставкою - 0,5% в день з 26.02.2024 по 16.03.2024 включно, та з 17.06.2024 за стандартною ставкою - 2,5% в день.

З наданого розрахунку також вбачається, що за вказаний період відповідачем були здійснені платежі, за рахунок яких частково було погашено заборгованість за кредитом та нарахованими процентами: 14.03.2024 – 2850,00грн – в рахунок тіла кредиту, 1150,00 грн. – в рахунок процентів; 31.03.2024 0 0,01 грн. – в рахунок тіла кредиту, 4292,75 грн. – в рахунок процентів, 19.04.2024 – 0,01 грн. в рахунок тіла кредиту, 5296,06 грн. – в рахунок процентів.

Про надходження інших платежів в матеріалах справи відомості відсутні.

25 листопада 2024 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як фактором, та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за договором № 4422874 від 26.02.2024 перейшло до позивача на суму 79372,78 грн., у тому числі: 11149,98 грн. - тіло кредиту, 61222,80 грн. – проценти, 7000,00 – штрафні санкції (а.с.98). Ця обставина підтверджується Договором факторингу, Актом прийому-передачі прав вимоги, , Реєстром боржників, платіжними інструкціями про сплату коштів за договором факторингу (а.с. 95-96, 125-143, 164-166).

З розрахунку заборгованості, винотовленого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (а.с.98-99), за договором № 4422874 від 26.02.2024 року за 86 календарних днів (з 26.11.2024 по 19.02.2025 включно) нараховано відсотки за користування кредитом на суму заборгованості за тілом кредиту – 11149,98 грн. за ставкою 2,5 % на загальну суму 23972,50 грн.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Також суд враховує, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою цієї статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, в силу вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, сукупність досліджених судом доказів у їх взаємному зв`язку підтверджує факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором та отримання ним кредитних коштів на загальну суму 14000,00 грн..

Будь-яких доказів належного виконання умов договору відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Суд враховує, що звернення з позовом до суду також є вимогою фактора щодо виконання грошового зобов`язання, яка відповідачем у добровільному порядку на дату ухвалення судового рішення не виконана.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання, що обґрунтованості проведеного нарахування процентів та розміру заборгованості за Договором, суд враховує наступне.

22 листопада 2023 року Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни та доповнення до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Так, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України №3498-ІХ) визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням того, що Закон України №3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року, зниження максимального розміру денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит здійснювалося етапно за наступним часовим графіком:

- з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно (протягом перших 120 днів) - максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %;

- з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно (протягом наступних 120 днів) - максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %;

- з 20 серпня 2024 року (після спливу 240 днів з дня набрання чинності Законом) і надалі на постійній основі - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Оскільки Договір № 4422874 укладений 26 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування процентів за цим договором підлягає здійсненню з урахуванням установлених зазначеним Законом обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки.

З урахуванням умов договору та положень Закону максимальний розмір денної процентної ставки у відповідні періоди становив: з 26 лютого по 16 березня 2024 року - відповідно до умов договору 0,5 % (знижена процентна ставка); з 17 березня по 21 квітня 2024 року включно - не більше 2,5 % (стандартна процентна ставка, визначена договором – 2,5%); з 22 квітня по 19 серпня 2024 року включно - не більше 1,5 %; з 20 серпня 2024 року - не більше 1 %.

З урахуванням наведених вимог та перевіривши розрахунок первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 52–62), суд дійшов висновку, що нарахування процентів за період з 26 лютого по 21 квітня 2024 року включно здійснено відповідно до умов договору та з урахуванням сплачених відповідачем сум, а тому підстав для його коригування за цей період суд не вбачає.

Так, станом на 21 квітня 2024 року включно заборгованість відповідача за основною сумою кредиту з урахуванням здійснених ним платежів становила 11149,98 грн., а заборгованість за процентами - 836,22 грн., що підтверджується розрахунком первісного кредитора.

З урахуванням наведеного, а також даних, зазначених у розрахунках первісного кредитора та позивача (а.с. 52–62, 98–99), суд здійснює розрахунок заборгованості за процентами за подальші періоди з урахуванням установлених законом обмежень.

За період з 22 квітня по 19 серпня 2024 року включно (120 днів) розмір процентів становить: 11149,98 грн. ? 1,5 % ? 120 днів = 20 069,96 грн.

За період з 20 серпня 2024 року по 19 лютого 2025 року (кінцева дата періоду, за який позивачем було донараховано проценти) включно (184 дні) розмір процентів становить: 11149,98 грн. ? 1 % ? 184 дні = 20515,96 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитом та процентами за зазначений позивачем період становить 52572,12 грн., з яких: 11149,98 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 41422,14 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», а саме: 836,22 грн. + 20069,96 грн. + 20515,96 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню на розраховану судому суму 52572,12 грн., з яких: 11149,98 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 41422,14 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо вимоги позивача про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України з дня набрання рішенням законної сили до дня його повного виконання суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Згідно з частиною одинадцятою цієї статті остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними в рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення.

Отже, наведені положення процесуального закону регулюють можливість продовження нарахування відповідних платежів після ухвалення судового рішення у разі, коли такі платежі є складовою заявленої та вирішеної судом вимоги про стягнення боргу.

У цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту та процентів за користування кредитом. Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання до ухвалення рішення суду позивачем не заявлялися та судом не розглядалися.

Заявлена позивачем вимога про нарахування інфляційних втрат та 3 % річних стосується виключно періоду, який має настати в майбутньому, а саме з дня набрання рішенням суду законної сили до моменту його виконання.

Разом із тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані після 24 лютого 2022 року за прострочення виконання такого грошового зобов`язання, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, законодавцем на період дії воєнного стану встановлено спеціальне правове регулювання наслідків прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, яке виключає застосування до такого прострочення відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за наявності передбачених пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу умов.

З огляду на те, що заявлена позивачем вимога про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат охоплює період після набрання рішенням законної сили, коли грошове зобов`язання, що виникло з кредитного договору, продовжуватиме існувати, однак його невиконання припадатиме на період дії встановленого законом спеціального правового режиму, передбаченого пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підстав для задоволення такої вимоги в заявленому позивачем порядку немає.

Отже, сама по собі наявність у відповідача грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню на підставі цього рішення, не є достатньою підставою для застосування частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України до 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України. Необхідною передумовою є вирішення судом відповідної вимоги про їх стягнення.

Оскільки у цій справі вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за частиною другою статті 625 ЦК України за період прострочення до ухвалення рішення судом не заявлялися та рішення щодо них не ухвалювалося, а пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, підстав для зазначення у резолютивній частині рішення про подальше нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд не вбачає.

За таких обставин у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи стороною позивача надано Договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладений між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем (а.с.109-112), Заявку №4422874 від 21.04.2025 на виконання доручення до договору №01/08/2024-A від 01.08.2024 (а.с.69-71), Акт № 4422874 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) віл 20.07.2025 (а.с.65-66), детальний опис робіт (наданих послуг) №4422874 від 20.07.2025 (а.с.67-68), рахунок на оплату №4422874-2025 від 20.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.167).

Разом із з цим такий розмір адвокатських послуг не відповідає критеріям розумності та не дійсності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів.

Встановлено, що дана справа є типовою для позивача, тому слід визнати необґрунтованими та такими, що не були для позивача неминучими, витрати на отримання консультації.

Враховуючи наведені обставини, невелику складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, а також співмірність понесених витрат із ціною позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та доведеною є частина витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Вказана сума повністю охоплює вартість фактично наданих адвокатом послуг, а саме: вивчення документів, вжиття заходів для самостійного отримання доказів, підготовку позовної заяви та клопотання про витребування доказів, з урахуванням погодженої сторонами вартості таких послуг та фактично витраченого адвокатом часу.

При цьому суд враховує, що підготовка клопотання про витребування доказів з огляду на його зміст та обсяг не потребувала заявлених двох годин роботи адвоката. Інших заяв по суті справи або заяв, клопотань та інших процесуальних документів, що потребували б додаткових витрат часу адвоката, до суду не подавалося.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 гривень (а. с. 1), який відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем (а. с. 1), у розмірі 2422,40 грн., підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за Договором № 4422874 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.02.2024 у розмірі 52572 гривні 12 копійок (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят дві гривні дванадцять копійок), з яких: 11149 гривень 98 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту та 41422 гривні 14 копійок - заборгованість за процентами - а також судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та частину витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень (чотири тисячі гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27 приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання (проголошення), має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного тексту рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 13.01.2026.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів