Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №358/1603/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1603/26 Провадження № 2-о/358/104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

за участю секретаря Ведмеденко І.В.

розглянув в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Чайка Ольга Вікторівна, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , оскільки відомості, зазначені у вказаному документі, неповністю відповідають її персональним даним, зазначеним у паспорті та документах органів державної реєстрації актів цивільного стану. Так, у трудовій книжці її прізвище зазначено, як « ОСОБА_2 », що є помилковим, оскільки правильним є написання її прізвища, як « ОСОБА_3 ».

10.08.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника заявника – адвоката Чайки О.В. надійшла заява, в якій просить провести розгляд справи без участі сторони заявника, заявлені вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи – ГУ ПФУ у Київській області в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника з винесенням рішення згідно чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 розпочала трудову діяльність з 01 червня 1988 року, у КСП ім.Куйбишева Полонського району Хмельницької області та цього ж дня була прийнята у члени КСП. Звільнена за власним бажанням 07.10.2004 згідно наказу №4 від 07.10.2004. Факт трудової діяльності підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 01.06.1988 року. Трудова книжка видана на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесення відомостей до трудової книжки здійснено російською мовою. – а.с.14-21.

Згідно архівної довідки № 860 від 05 червня 2026 року, виданої КУ «Трудовий архів Полонської міської об`єднаної територіальної громади», підтверджується факт роботи ОСОБА_1 у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Добробут», а також містяться відомості щодо нарахування їй заробітної плати та відпрацьованих днів за 1999–2003 роки. – а.с.10.

Копією історичних даних № 861 від 05 червня 2026 року підтверджується правонаступництво господарства, в якому працювала заявниця, а саме: 1949 рік - колгосп ім. Куйбишева; 1991 рік - спілка селян-власників «Надія» (протокол № 1 від 26.01.1991); 1996 рік - колективне сільськогосподарське підприємство «Надія»; 2000 рік - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» (протокол № 1 від 25.03.2000). – а.с.11.

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00018234272 від 20.06.2017, ОСОБА_5 04.11.1987 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 . Прізвище подружжя – « ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ». Шлюб розірвано 01.04.2002. – а.с.13.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , реєстрація розірвання шлюбу була здійснена у Полонському управлінні юстиції Хмельницької області, прізвище дружини після розірвання шлюбу – « ОСОБА_2 ». – а.с.12.

Згідно копії ІD-паспорту громадянина України, виданому 05.08.2021 на ім`я заявника у справі, правильне написання її ідентифікуючих даних – « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася: с.Лодзянівка, Полонський район, Хмельницька область, РНОКПП НОМЕР_3 ». -а.с.7.

Згідно довідки про присвоєння РНОКПП – ОСОБА_1 18.11.1996 одержала ідентифікаційний номер « НОМЕР_3 ». – а.с.8.

Заявник має унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі – 19700213-08223 за наступними ідентифікуючими даними – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася с.Лодзянівка, Полонський район, Хмельницька область, Україна. – а.с.9.

Крім того, заявником укладено декларацію № 0001-8Е15-А6А0 02.03.2003 із лікарем КНП Богуславської міської ради «Богуславський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_7 із даними пацієнта – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася с.Лодзянівка Полонського району, Україна. – а.с.22.

Згідно Акту про проживання від 01.07.2026, складеного комісією Богуславської міської ради, ОСОБА_1 з жовтня 2021 мешкає в АДРЕСА_1 . – а.с.23.

З наведеного вбачається, що у документах заявниці наявні різні варіанти написання її прізвища: « ОСОБА_8 » (дошлюбне прізвище), « ОСОБА_2 » (прізвище після реєстрації шлюбу), « ОСОБА_3 » (прізвище, зазначене в ID-паспорті громадянина України) та « ОСОБА_4 » (прізвище, зазначене російською мовою на титульному аркуші трудової книжки).

Разом із тим, такі ідентифікуючі відомості, як: ім`я, по батькові, дата народження заявниці та місце її народження в усіх документах повністю збігаються, та підтверджують належність трудової книжки саме ОСОБА_1 .

Встановлення даного факту необхідне заявнику для підтвердження трудового стажу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належність правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 вказаної постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, яка діяла до редакції відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Наведена правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року по справі №752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року по справі №750/9847/18, від 18 листопада 2020 року по справі №554/3600/19, від 25 листопада 2020 року по справі №636/4087/19, від 03 лютого 2021 року по справі №644/9753/19, від 16 червня 2021 року по справі №643/6447/19, від 15 вересня 2021 року по справі №733/324/21, п.12 постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року №5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення".

Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Згідно роз`яснень п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на підставі ЦПК України, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 348/576/18 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.993 № 637 (далі Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.26 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, в судовому порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788- XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерви.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 Порядку № 637 зазначає про те, що основним документом, що підтверджує загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 26 Порядку № 637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з іменем, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

З огляду на приписи пункту 2.11, 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

На переконання суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2018 року по справі №545/1472/17.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 р. по справі №938/792/21 суд касаційної інстанції дійшов правового висновку, що законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.

Як встановлено судом, в Трудовій книжці № 1838437 наявна помилка у написанні прізвища заявника, яка не виправлена, що перешкоджає заявнику підтвердити свій трудовий стаж.

Разом із тим, належність вказаної трудової книжки саме заявнику підтверджується сукупністю наявних у справі письмових доказів, які досліджені судом.

Оскільки метою встановлення факту, що має юридичне значення, є забезпечення можливості реалізації заявником гарантованого Конституцією України права на пенсійне забезпечення, а також те, що іншого порядку та можливості встановити факт, окрім судового, не існує, суд дійшов висновку про належність трудової книжки заявнику, у зв`язку із чим заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка народилася в с.Лодзянівка Полонського району Хмельницької області, трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , заведеної 01 червня 1988 року на ім`я ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець