Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №358/811/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/811/25 Провадження № 2/358/82/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

за участю секретаря Ведмеденко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Чайка Ольга Вікторівна до ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3 , про виділ в натурі майна та припинення права спільної часткової власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

виділити в натурі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 7/8 часток земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер 3220680300:06:006:0018, яка знаходиться на території Біївецького старостинського округу, Обухівського району (колишній Богуславський), Київська область, з цільовим призначенням якої для ведення особистого селянського господарства та припинити право спільної часткової власності на цю ділянку;

виділити в натурі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 7/8 часток земельної ділянки, площею 1,2225 га, кадастровий номер 3220680300:06:007:0135, яка знаходиться на території Біївецької сільської ради, Обухівського району (колишній Богуславський), Київська область, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити право спільної часткової власності на цю ділянку;

виділити в натурі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 7/8 часток земельної ділянки, площею 1,2224 га, кадастровий номер 3220680300:06:007:0131, яка знаходиться на території Біївецької сільської ради, Обухівського району (колишній Богуславський), Київська область, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити право спільної часткової власності на цю ділянку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли три земельні ділянки. За заповітом, посвідченим старостою села Біївці виконавчого комітету Богуславського (нині Обухівського) району Київської області 11 квітня 2024 року, все майно заповідано позивачу, однак дочка спадкодавця - відповідач у справі ОСОБА_2 , як особа, що має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України, також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивач оформив свої права та отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 частки кожної із земельних ділянок, тоді як відповідач на час звернення до суду не оформила своїх прав на належну їй 1/8 частку. Оскільки запропоноване позивачем добровільне оформлення часток не було реалізовано у зв`язку зі неприязними стосунками між сторонами, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача адвокат Чайка О.В. подала до суду заяву, в якій просить провести судове засідання без її участі, та без участі позивача, а також зазначила, що позов підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися і не повідомили суд про причини неявки, хоч належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, відзиву на позов не подали.

На підставі вищенаведеного з урахуванням умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого на підставі актового запису № 190 від 04 травня 2024 року Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). – а.с.14.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77050490 від 22.05.2024, зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_4 № НОМЕР_3 , місце заведення – Богуславська державна нотаріальна контора. – а.с.15.

Згідно повідомлення завідувача Богуславської державної нотаріальної контори від 07.05.2025 І.Чамата № 01-16/321, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за заповітом від 11.04.2024 є її син – ОСОБА_1 та за законом на підставі ст.1241 ЦК України – дочка ОСОБА_2 – а.с.16.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.03.2025 та копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 25.03.2025 – позивач ОСОБА_1 є власником 7/8 часток земельної ділянки кадастровий номер 3220680300:06:006:0018 на території Біївецького старостинського округу, Обухівський район, Київська область. Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України на 1/8 частку земельної ділянки ще не видано. – а.с.17-30.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.03.2025 та копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 25.03.2025 – позивач ОСОБА_1 є власником 7/8 часток земельної ділянки кадастровий номер 3220680300:06:007:0135 на території Біївецького старостинського округу, Обухівський район, Київська область. Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України на 1/8 частку земельної ділянки ще не видано. – а.с.31-44.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.04.2025 та копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 09.04.2025 – позивач ОСОБА_1 є власником 7/8 часток земельної ділянки кадастровий номер 3220680300:06:007:0131 на території Біївецького старостинського округу, Обухівський район, Київська область. Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України на 1/8 частку земельної ділянки ще не видано. – а.с.45-58.

Таким чином, позивач оформив свої спадкові права та отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 частки кожної із трьох земельних ділянок.

Станом на дату проведення судового засідання суду не надано відомостей про оформлення відповідачем своїх спадкових прав на спірні земельні ділянки.

Добровільної згоди щодо виділу частки в натурі між співвласниками не досягнуто, що стало підставою для звернення до суду

Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

У ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ спільного майна та/або виділ у натурі частки із спільного майна, Позивач має право на звернення до суду за захистом свого права, шляхом виділу у натурі своєї частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 дійшла висновку, що за наявності трьох і більше співвласників майна суд, застосовуючи приписи ст. 364 ЦК України, має виділити й зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

У відповідності до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного Кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з зазначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Як зазначено в ч. 1 ст. 87 Земельного кодексу України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЗК України визначено, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено порядок захисту права власності на землю. Зокрема в п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 вказано, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо спільного оформлення та користування спадковими земельними ділянками, у зв`язку з чим позивач не може вільно розпоряджатися належною йому часткою, що є порушенням правомочностей власника нерухомого майна.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача, наведені у позовній заяві підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 263-265, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 7/8 часток земельної ділянки, площею 2,000 га, кадастровий номер 3220680300:06:006:0018, яка знаходиться на території Біївецького старостинського округу, Обухівського району (колишній Богуславський), Київська область, з цільовим призначенням якої для ведення особистого селянського господарства та припинити право спільної часткової власності на цю ділянку.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 7/8 часток земельної ділянки, площею 1,2225 га, кадастровий номер 3220680300:06:007:0135, яка знаходиться на території Біївецької сільської ради, Обухівського району (колишній Богуславський), Київська область, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити право спільної часткової власності на цю ділянку.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 7/8 часток земельної ділянки, площею 1,2224 га, кадастровий номер 3220680300:06:007:0131, яка знаходиться на території Біївецької сільської ради, Обухівського району (колишній Богуславський), Київська область, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити право спільної часткової власності на цю ділянку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець