Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №293/1033/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1033/26

Провадження № 2/293/893/2026

14 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ СПРАВИ

13.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48923,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про надання кредиту №1555-1672. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 10700,00грн. строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% в день та комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми кредиту.

На підставі додаткової угод №1 від 27.06.2025 відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6500,00грн., та 4000,00грн. – на підставі додаткової угоди №2 від 28.06.2026.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 порушив умови договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за вказаним кредитним договором.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за договором №1555-1672 у загальному розмірі 48923,60 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.07.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 14.07.2026 суд отримав відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації відповідача.

Ухвалою судді від 14.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 14.09.2026.

14.09.2026 представник позивача в судове засідання не прибув. Про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком, згідно клопотання від 30.06.2026, представник позивача Резуєв Є.В. просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, згідно яких просила позов задовольнити частково, а саме в частині тіла кредиту, посилаючись на те, що відповідач на час укладення договору кредиту так і на теперішній час є військовослужбовцем, тому у відповідності до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", будь-які нарахування процентів, пені чи штрафів за кредитними зобов`язаннями не допускаються.

У судовому засіданні від 14.09.2026 суд ухвалив рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Як встановлено судом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 25.05.2025 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1555-1672 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua). Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3758.

Пунктом 2.2. зазначеного договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та інші платежі, передбачені договором.

За умовами п.п. 4.1., 4.2., 4.8. договору, розмір кредитного ліміту становить 10700,00грн., дата надання кредиту 25.05.2026; тип процентної ставки – фіксована; базовий період складає 21 календарних днів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Строк кредитування становить 365 календарних днів. Дата повернення кредиту 24.05.2026 (п.4.14. договору).

Додатковою угодою від 28.06.2026 до договору про відкриття кредитної лінії №1555-1672 від 25.05.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000,00грн.

Додатковою угодою від 27.06.2026 до договору про відкриття кредитної лінії №1555-1672 від 25.05.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6500,00грн.

Як вбачається з інформаційних довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 14.05.2025 та 20.05.2025 позивач видав відповідачу кредитні кошти за договором про відкриття кредитної лінії №1555-1672 від 25.05.2025, шляхом перерахування кредитних коштів за допомогою платіжної системи LiqPay, а саме: 25.05.2025 – 10700грн., 27.06.2025 – 6500,00грн., 28.06.2026 - 4000,00грн.

За розрахунком позивача, за кредитним договором №1555-1672, станом на 12.05.2026 наявна заборгованість у розмірі 48923,60 грн., що складається з загальної заборгованості – 48923,60грн., основного боргу - 10500,00грн., заборгованості за нарахованими відсотками – 28388,60грн., заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України – 8460,00грн., заборгованості за комісією – 1575,00грн.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/14, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, 25.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3758. Також кредитодавець та позичальник уклали в електронній формі додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії про надання додаткових коштів на загальну суму 10500,00грн.

Таким чином, відповідач, підписавши аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора договір про відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №1555-1672 та додаткові угоди, фактично погодився на запропоновані позивачем умови кредитного договору.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить до висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Сторони обумовили істотні умови договору: розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Враховуючи те, що позивач не є банківською установою, останній позбавлений надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів, користування ними відповідачем, виникнення заборгованості.

З дослідженого судом кредитного договору та враховуючи порядок укладення кредитного договору №1555-1672, слідує, що відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер особистого електронного платіжного засобу з маскою картки, а саме 444111хххххх6370.

На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів, позивачем додано до позову інформаційні довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 14.05.2025 та 20.05.2026, також факт перерахування кредитних коштів не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2014 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, додаткових угод, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором позивачем долучено розрахунок заборгованості за договором №1555-1672, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, кількості днів користування зниженою та стандартною ставкою, залишку відсотків, залишку комісій, залишку штрафів.

Перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором №1555-1672 суд дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту є арифметично вірним.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання боржником грошового зобов`язання та повернення кредитних коштів, а відтак з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу.

Що стосується вимог в частині заборгованість за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей( Закон № 2011), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовець це особа, яка проходить військову службу. Після звільнення з військової служби особа втрачає статус військовослужбовця.

Законом № 2011 визначено категорії військовослужбовців і умови, за яких надається їм пільга по кредитним договорам.

Пункт 15 статті 14 Закону № 2011 по суті умовно визначає три основні категорії військовослужбовців, а саме: військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також їх дружини (чоловіки); військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружини (чоловіки); інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду (у тому числі, які проходять військову службу за контрактом осіб рядового складу, осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу та інші види військової служби, встановлені частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період), які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружини (чоловіки).

Документами, на підставі яких надається зазначена пільга, можуть бути: а) для військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: посвідчення офіцера і генерала або військовий квиток особи рядового, сержантського і старшинського складу; довідка за формою 5 згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами)(форма довідки додається); витяг із наказу (завірена копія наказу) по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду служби, на якій перебуває військовослужбовець); свідоцтво про шлюб (для дружин (чоловіків) військовослужбовців); б) для військовослужбовців, які перебувають на інших видах служби (крім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період): посвідчення офіцера і генерала або військовий квиток особи рядового, сержантського і старшинського складу; довідка за формою 5 згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами); витяг із наказу (завірена копія наказу) по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду служби, на якій перебуває військовослужбовець); довідка згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної 3 безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 для підтвердження безпосередньої участі в АТО в період з 14.04.2014 по 29.04.2018; довідка згідно з додатком 4 до Порядку № 413 для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях для підтвердження безпосередньої участі в ООС у період з 30.04.2018 по 23.02.2022; довідка згідно з додатком 6 до Порядку № 413 для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України для підтвердження безпосередньої участі в зазначених заходах у період з 24.02.2022 по теперішній час.

Аналізуючи статтю 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», можна зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей, закріплений у пунктах 1-12 цього Закону, та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Згідно довідки форми 5, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2026, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.09.2023 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

З копії військового квитка серії НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_1 , останній з 01.03.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України, наказом №47 від 02.03.2022 зарахований до особового складу вч НОМЕР_4 , а з 21.11.2024 зарахований до вч НОМЕР_1 .

У зв`язку з наведеним, враховуючи період перебування відповідача на військовій службі з 01.03.2022 по теперішній час та виникненням зобов`язання між сторонами 25.05.2025, нараховані позивачем відсотків за користування кредитом у розмірі 28388,60 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 8460,00грн., не підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 1575,00 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена частково на 21,46 % від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 571,35грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1555-1672 від 25.05.2025 в розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. та судові витрати у виді судового збору в розмірі 571(п`ятсот сімдесят одна) грн. 35 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

адреса місцезнаходження: 01133, м.Київ, Бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407

код ЄДРПОУ 38548598

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

адреса реєстрації:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_5

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ