Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №274/5387/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5387/26

Провадження № 1-кп/0274/805/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілої – ОСОБА_5 ,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 (дистанційно),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені 12.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060480000404, щодо

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві, є громадянином України, з середньою освітою, непрацевлаштований, одружений, має на вихованні чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення за таких обставин.

04.05.2026 близько 21 години, перебуваючи разом із своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_3 , за місцем їх спільного проживання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступив з нею в конфлікт.

У ході конфлікту у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень своїй неповнолітній доньці ОСОБА_10 .

Ралізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_10 , яка в цей час стояла на бильці двоярусного ліжка, схопив її правою рукою за ліве плече та різко потягнув до себе, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на підлогу кімнати.

Після цього, ОСОБА_7 , не припиняючи своїх протиправних дій, підійшовши до ОСОБА_10 , яка лежала на підлозі на лівому боці, умисно наніс їй два удари металевою тростиною по нозі. При цьому, ОСОБА_10 намагаючись захиститися, прикрила ногу правою рукою, внаслідок чого один із ударів прийшовся по кисті правої руки. Після того як вона відвела руку ОСОБА_7 наніс їй ще один удар металевою тростиною по нозі.

В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_7 заподіяв неповнолітній доньці ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: підокісного перелому дистального метафізу 5-ї п`ясткової кістки правої руки, які належать до середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, а саме: за умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я ОСОБА_10 , у вчиненні якого визнається винним ОСОБА_7 , передбачена ч. 1 ст. 122 КК України.

11.09.2026 за ініціативою потерпілої сторони обвинувачений ОСОБА_7 , за участю захисника ОСОБА_8 , та законний представник потерпілої ОСОБА_5 , за участю представника потерпілої ОСОБА_6 та за письмовою згодою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , уклали угоду про примирення, згідно з якою сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122КК України та узгоджують покарання у виді обмеження волі на строк два роки, із застосування судом положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`ясненні сторонам угоди.

Законний представник потерпілої ОСОБА_5 та представник потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили суду, що угода про примирення укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, вказавши, що саме потерпіла сторона є ініціатором укладення угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав повністю; підтвердив, що розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер висунутих йому обвинувачень, вид і міру покарання, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України; обвинувачений повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про примирення, яку укладено добровільно.

Захисник адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала угоду та просила суд затвердити її, призначивши покарання, узгоджене сторонами, звільнивши обвинуваченого від покарання з випробуванням впродовж мінімального іспитового строку.

Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні висловила думку про доцільність затвердження угоди про примирення, просила додатково покласти на обвинуваченого обов`язки проходження програми для кривдників та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирішуючи питання про відповідність угоди про примирення вимогам КПК України, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, відповідно до ст. 12 КК України та п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України є нетяжким злочином, кримінальне провадження в якому здійснюється у формі приватного обвинувачення.

Угода про примирення у цьому кримінальному провадженні укладена за ініціативою представника потерпілого та законного представника потерпілого.

Неповнолітня потерпіла, яка не досягла шістнадцятирічного віку, надала свою письмову згоду на укладення угоди про примирення, яка скріплена також підписами її представника та законного представника.

Провадження не здійснюється щодо юридичної особи.

Таким чином, сторони при укладенні угоди дотримались вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 469 КПК України.

Сторонами дотримані вимоги положень ст. 471 КПК України і в угоді зазначені: її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті та частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, інформація про відсутність шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення (призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням), наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді також зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.

Укладення угоди про примирення є добровільним, на чому наголосили сторони угоди в судовому засіданні.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та закону, в тому числі за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_7 , воно не є більш тяжким ніж ті, щодо яких передбачена можливість укладення угоди згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України.

Не встановлено невідповідності інтересам суспільства умов угоди, а умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.

Сторони угоди про примирення заявили, що вони цілком розуміють наслідки укладення та затвердження угоди.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Узгоджені сторонами вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (який є раніше несудимим, непрацевлаштованим, одруженим, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, до лікаря-психіатра за допомогою не звертався, проходить програму для кривдників), а також наявності обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття, та обставини, що обтяжує його покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

У кримінальному провадженні цивільний позов не був поданий, процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувалися.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, клопотань про обрання такого заходу не надходило, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373-374, 469, 471, 474-475 КПК України, суд

у х в а л и в :

затвердити угоду про примирення, укладену 11.09.2026 законним представником потерпілої ОСОБА_5 , за участю представника потерпілої ОСОБА_6 та за письмовою згодою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , та обвинуваченим ОСОБА_7 , за участю захисника ОСОБА_8 .

Визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням протягом одного року іспитового строку, якщо він впродовж визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, а також виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства» для повнолітніх.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_7 – не застосовувати.

Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме:

рентгенологічний знімок від 04.05.2026 – залишити в матеріалах кримінального провадження Бердичівської окружної прокуратури;

медичну тростину для ходьби – залишити власнику, ОСОБА_7 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області. При цьому вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником виключно з таких підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення обвинуваченому наслідків укладення угоди; потерпілим виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч. 6 чи ч. 7 ст. 474 КПК України; а прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не могла бути укладена.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1