Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №466/2066/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 466/2066/26

Номер провадження 2/167/524/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 вересня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючої судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позовних вимог.

ТОВ звернувся в Шевченківський районний суд м.Львова з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №548571-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 29.07.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір кредиту.

29.07.2025 року відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору кредиту, на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3501, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 29.07.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №548571-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1 Договору кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, тому станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість за Договором №548571-КС-001 про надання кредиту в розмірі 28 300,00 грн, що складається з:

-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн,

-суми прострочених платежів по процентах - 11 300,00 грн,

-суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст.625 ЦК України - 5 000,00 грн,

-суми прострочених платежів за комісією - 2 000,00 грн,

яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі.

Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».

2. Рух справи в суді.

Ухвалою головуючого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 17.03.2026 року справу передано за територіальною підсудністю до Рожищенського районного суду Волинської області (ас 50).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 56).

З ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 49), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 05.05.2026 року позовна заява була залишена без руху (ас 57-59), яка була виконана позивачем 13.05.2026 року (ас 61-65).

Ухвалою головуючої судді від 14.05.2026 року позовна заява призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, витребувана інформація від АТ «Універсал Банк» (ас 66-68).

05.06.2026 року і 10.06.2026 року надійшла відповідь від АТ «Універсал Банк» (ас 76-77, 79-80).

Ухвалою суду від 15.06.2026 року розгляд справи відкладено (ас 82-83).

3. Правова позиція сторін під час судового розгляду.

Представник позивача і відповідач в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (ас 9).

Судові повідомлення, надіслані відповідачу за місцем її реєстрації, повернулися без вручення адресату з відміткою уповноваженої особи «Укрпошти»: «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою» (ас 74, 91, 98-99). Крім того, відповідач була неодноразово повідомлена про день, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному сайті судової влади України (ас 88, 97). За таких обставин відповідач є повідомлений про день, час і місце розгляду справи, згідно п.3 ч.8, ч.11 ст.128, ч.10 ст.130 ЦПК України.

Суд ухвалив: проводити заочний розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.11 ст.128, ч.10 ст.130, ч.ч. 1, 4 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України, на підставі ч.1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 11.09.2026 року - дата складення повного судового рішення.

4. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.

Судом установлено, що 29.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №548571-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 29.07.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір кредиту.

29.07.2025 року відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору кредиту, на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3501, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 29.07.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №548571-КС-001 про надання кредиту, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - UA-3501.

Відповідно до п.1 Договору кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування Кредитом.

Зі змісту анкети клієнта слідує, що відповідачем зазначено фактичну адресу її проживання та адресу місця реєстрації, паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, номер банківського рахунка для перерахування коштів на підтвердження здійсненої нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, тому станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість за Договором №548571-КС-001 про надання кредиту, нарахована ТОВ, в розмірі 28 300,00 грн, що складається з:

-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн,

-суми прострочених платежів по процентах - 11 300,00 грн,

-суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст.625 ЦК України - 5 000,00 грн,

-суми прострочених платежів за комісією - 2 000,00 гривень.

Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: розрахунком заборгованості за кредитом у гривні (ас 11-12), довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором №548571-КС-001 про надання кредиту від 29.07.2025 року (ас 13), паспортом споживчого кредиту (ас 14-15), договором №548571-КС-001 про надання кредиту від 29.07.2025 року (ас 16-20), пропозицією (оферта) укласти Договір про надання кредиту №548571-КС-001 від 29.07.2025 року (ас 21-26), прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту №548571-КС-001 від 29.07.2025 року (ас 27-31), візуальною формою послідовності дій Клієнта (ас 32), анкетою клієнта від 17.02.2026 року (ас 33), підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (ас 34), правилами надання споживчих кредитів ТОВ (ас 35-39), інформацією від АТ «Універсал Банк» (ас 76-80).

5. Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

6. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

7. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 29.07.2025 року відповідач та ТОВ «Бізнес Позика» уклали Договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», на зазначених вище умовах.

Позивачем доведено, що відповідачу було видано кредитні кошти у розмірі 10 000, 00 грн шляхом перерахування на її картковий рахунок.

Встановлено, що відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за Договором не виконала, чим допустила заборгованість перед позивачем.

Позичальник не довів належного повернення всіх кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ є підставними, обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 11 300,00 грн, суми прострочених платежів за комісією - 2000,00 гривень, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 5000,00 гривень.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцТОВ,ем (позикодавцем).

Враховуючи вищенаведене, боржник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за кредитними договорами, а нараховані кошти підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, суд зазначає, що у Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

Верховний Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо визначення умов підстав нарахування відсотків, відповідно до ст.625 ЦПК України, за відповідним правочином.

Суд, враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині вимоги про стягнення заборгованості по відсотках, відповідно до ст.625 ЦПК України, в сумі 5000,00 гривень.

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази, кожен окремо і в сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 23 300,00 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн, суми заборгованості по процентах в розмірі 11 300,00 грн, суми заборгованості за комісією в розмірі 2000,00 грн, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені, в судове засідання відповідач не з`явилася, відзив на позовну заяву не подала. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними Договором відповідач також суду не подала.

8. Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України).

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 23 300,00 грн : 28 300,00 грн : 100% х 2662,40 грн = 2 192,01 гривень.

Керуючись статтями 4,7,8,10,11,12,13,19,77-81, 83, 128, 130, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №548571-КС-001 про надання кредиту від 29.07.2025 року в сумі 23 300,00 (двадцять три тисячі триста) гривень, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень, суми заборгованості по процентах в розмірі 11 300,00 (одинадцять тисяч триста) гривень, суми заборгованості за комісією в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 192 (дві тисячі сто дев`яносто) гривень 01 (одну) копійку судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається відповідачем протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Дата складення повного тексту рішення суду: 11.09.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.