Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №165/1405/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1405/26

Провадження № 3/165/601/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

судді Рибас А.В.

за участю секретаря Навроцької М.Р.

захисника особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності Улибіна-Вельгуса В.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

встановив:

До Нововолинського міського суду Волинської області 21 квітня 2026 року надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 630771, складеного 03.04.2026 року поліцейським ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержантом поліції Кузьмичем І.О., 03.04.2026 року о 10.35 год. в м. Нововолинськ по вул. Генерала Шухевича водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Нісан Кашкай з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідність обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, в найближчому медичному закладі – Нововолинській ЦМЛ відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився.

Його захисник – адвокат Улибін-Вельгус В.В. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне: конкретна ознака сп`яніння до вимоги водієві не названа й не зафіксована; направлення не оформлене належною посадовою особою і до водія не пред`являлося; медичний заклад вперше названий уже під час зачитування складеного протоколу; дата події в самому обвинуваченні вказана не вірно, оскільки в протоколі та рапорті про надходження повідомлення щодо виявленого правопорушення, а також в інших матеріалах, зазначаються різні дати: 03.04.2026 та 02.04.2026, в той же час дата вчинення правопорушення є обставиною, яка підлагає встановленню та доведенню під час судового розгляду та фабула обвинувачення, вказана у протоколі, не може змінюватися судом. Сторона захисту не заперечує факту керування автомобілем ОСОБА_1 , а відео містить його остаточну згоду з формулюванням поліцейського про відмову їхати до медичного закладу. Водночас, ці дві обставини ще не утворюють складу інкримінованого правопорушення.

У фабулі протоколу й у рапорті зазначено непередбачену Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, фразу «неприродна бідність обличчя». У направленні іншим почерком вказано «неприродна блідність», тоді як нормативне формулювання – «неприродна блідість». Очевидно, що одна орфографічна помилка не може мати вирішального значення, однак жоден із шести записів нагрудньої камери не містить повідомлення ОСОБА_1 , яку саме ознаку виявив поліцейський.

Також захисник зазначив, що на відеозаписі видно, що ОСОБА_1 не прагнув приховати свій стан, а працівники поліції, незважаючи на початкове заперечення відмови, не перейшли до належної повної, передбаченої законом процедури направлення й доставки, не пред`явили направлення, не назвали конкретний медичний заклад та не запропонували конкретного способу доставки чи супроводу.

На підтвердження своєї позиції представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Улибін-Вельгус В.В. долучив до матеріалів справи письмове клопотання про закриття провадження у справі, в якому міститься обгрунтування позиції сторони захисту стосовно недотримання встановленого порядку направлення та доставки особи для проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, виявлення у протоколі про адміністративне правопорушення помилки в даті події, що є істотним порушенням тощо.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, заслухавши пояснення захисника та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. п. 1.4, 1.5 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. п. «а» п. 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами.

Факт вчинення даного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 630771 від 03.04.2026 року та його копією; рапортом, зареєстрований в ІКС ІПНП (журналі ЄО) ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області 03.04.2026 року № 3765; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідкою старшого інспектора САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітана поліції Матієнко Л., згідно якої гр. ОСОБА_1 посвідчення водія отримував; відеофайлами, які знаходяться на DVD-R диску.

Судом не встановлено невідповідності у датах вчинення адміністративного правопорушеня та даті складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка вказана як 03.04.2026 року. Факт події саме в цю дату підтверджується також наявними в матеріалах справи відеозаписами, на яких зафіксовано дату та час виявлення правопорушення, складання матеріалів про адміністративне правопорушення, а також рапортом, який зареєстрований в ІКС ІПНП 03.04.2026 за № 3765 про надходження повідомлення 03.04.2026 о 12.28 год., направленням водія на медичний огляд від 03.04.20265 року. Дата порушення ПДР 02.04.2026 року зазначена лише у тексті рапорту, в той же час в цьому ж рапорті ще понад п`ять разів дата (вчинення правопорушення, дата його виявлення та фіксації, дата реєстрації повідомлення тощо), зазначені як 03.04.2026 року.

На переконання судді вказана обставина не спростовує обставин вчинення правопорушення, які інкриміновані особі, оскільки рапорт про надходження повідомлення, не є доказом факту вчинення правопорушення в розумінні КУпАП, та не є актом висунення обвинувачення.

З відеофайлів, які знаходяться на DVD-R диску, долученому до матеріалів адміністративної справи, вбачається, що працівники поліції повідомили водію про наявність в них підстав вважати про перебування останнього в стані наркотичного сп’яніння та неодноразово запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, роз`яснили йому права, визначені ст. 268 КУпАП, та відповідальність, яка передбачена законом за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. На що водій ОСОБА_1 зазначив, що може пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, в зв`язку з чим ОСОБА_1 було неодноразово роз`яснено, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише в медичному закладі, проте водій в категоричній формі відмовився проходити огляд у медичному закладі, посилаючись на власні переконання, сумніви в діях працівників поліції.

Суддя вважає, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАп, яке з об`єктивної сторони полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є закінченим правопорушенням з моменту висловлення такої відмови в ясній, однозначній, конкретній та зрозумілій формі, що зафіксована у визначеному законом порядку.

Суддя дійшов переконання, що матеріали справи містять достатньо доказів щодо відмови особи від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у визначеному законом порядку, у зв`язку з чим в діях особи вбачаються ознаки ч. 1 ст. 130 КУпАП, а подальші дії працівників поліції, на які посилається захисник у своєму клопотанні, на кваліфікацію вчиненого особою правопорушення не впливають та не спростовують факту вчинення правопорушення.

У своєму рішенні «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у рішенні ЄСПЛ «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що особа, яка потрапила в поле зору правоохоронних органів за підозрою в порушенні правил безпеки дорожнього руху, не може автоматично вважатися такою, яка має бути стороннім спостерігачем, і перекладати обов’язок доказування на правоохоронні органи. Поряд з презумпцією невинуватості ця особа та її захисник мають представити правоохоронним органам наявні в них докази щодо своєї невинуватості.

Разом з тим, ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Улибін-Вельгус В.В. не подали до суду будь-яких доказів, які спростовують висновки працівників поліції, що подія дійсно мала місце або що у діях особи відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також які б підтверджували обставини, на які посилається сторона захисту щодо порушення працівниками поліції порядку виявлення та фіксації адміністративного правопорушення та вимог закону.

При ухваленні рішення, суд керується також принципом пропорційності та вважає, що втручання держави в особі її правоохоронних органів у права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ґрунтується на вимогах закону, є виправданим та переслідує легітимну та суспільно-значущу мету, а саме: забезпечення правопорядку, захисту прав інших осіб, в тому числі на життя та здоров`я, та безпеки інших учасників дорожнього руху, які мають законні сподівання, що водій транспортного засобу керує ним дотримуючись ПДР та не перебуває у стані сп`яніння.

При визначені міри відповідальності за вчинене протиправне діяння, відповідно до ст. 33 КУпАП, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі, визначеному згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, ст. 283, ст. 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя, –

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA588999980313050149000003001, Код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, відповідно до ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення.

Суддя Алла РИБАС