Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №165/1773/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1773/26

Провадження № 2/165/998/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.

представника позивача Мельник Л.І. (в режимі ВКЗ)

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Мельник Лесі Ігорівни до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів, –

встановив:

18 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Мельник Леся Ігорівна через систему «Електронний суд» подала до Нововолинського міського суду Волинської області позовну заяву про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів.

Вимоги позовної заяви представник позивач обґрунтовує тим, що 15 травня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, про що Кам`янка-Бузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області ЛМУ МЮУ був зроблений відповідний актовий запис № 32. ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільного шлюбу у них народилася донька – ОСОБА_3 .

20 березня 2026 року Нововолинським міським судом Волинської області винесено судовий наказ у справі № 165/878/26 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 17 березня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття. Так, у Пустомитівському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження № 80687895 з виконання судового наказу № 165/878/26, виданого 20.03.2026 Нововолинським міським судом Волинської області.

Звертає увагу суду, що 03 травня 2017 року суддею Пустомитівського районного суду Львівської області винесено рішення у справі № 450/2755/16-ц, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісяця та не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Так, у Пустомитівському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 54050608 з примусового виконання виконавчого листа № 450/2755/16-ц, виданого 24.05.2017 Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку ОСОБА_2 щомісяця та не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, станом на зараз з позивача стягуються аліменти на утримання двох дітей, народжених від різних шлюбів. Загальний розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання двох дітей – ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2017 року у справі № 450/2755/16-ц та судового наказу Нововолинського міського суду Волинської області від 20 березня 2026 року у справі № 165/878/26, становить 1/2 його доходу. Такий розмір аліментів перевищує встановлену законом 1/3 частину доходу платника аліментів. Позивач зазначає, що у зв`язку із народженням ІНФОРМАЦІЯ_3 другої дитини, у нього змінився сімейний стан, а звернення стягнення аліментів на другу його дитину у розмірі 1/4 від заробітку, призвело до погіршення його майнового стану. Сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі для нього є обтяжливим. Звертає увагу суду, що ОСОБА_2 був мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з огляду на що йому офіційно нараховується заробітна плата.

ОСОБА_2 щомісячно сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу на утримання доньки – ОСОБА_3 та вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини його доходу у зв`язку із зміною його сімейного та матеріального стану жодним чином не порушуватиме законні права та інтереси доньки та такий розмір аліментів відповідатиме вимогам ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, оскільки не буде меншим, аніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1 408,50 гривень). А також такий розмір аліментів, враховуючи дані про його заробітну плату, відповідатиме мінімальному рекомендованому розміру аліментів на дитину відповідного віку (2 817,00 гривень).

Отже, враховуючи усе наведене, вважають, що існують цілком обґрунтовані підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються із позивача на утримання дитини – ОСОБА_3 , з 1/4 частини його доходу на 1/6 частину.

Враховуючи наведене, представник позивача просить суд зменшити розмір аліментів, встановлений судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20 березня 2026 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини заробітку ОСОБА_2 щомісяця та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 20 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона подана з порушенням положень ЦПК України, а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня отримання копії ухвали.

28 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Мельник Леся Ігорівна через систему «Електронний суд» подала заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.

18 червня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити повністю в задоволенні позову позивача, оскільки вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Із 15 травня 2025 року відповідач з позивачем перебувають у шлюбі. Позивач є військовослужбовцем, і після укладення шлюбу як його дружина постійно його супроводжувала у відрядженнях. Жили сім?єю в орендованих квартирах, відповідач вела господарство, розділяла його побут і проблеми, постійно підтримувала і допомагала; будучи медиком, розуміла всі його фізичні і психологічні навантаження. Такий стиль життя його влаштовував.

Проте, коли остання завагітніла і вагітність змінила сімейне життя, це змінило поведінку чоловіка – він почав зловживати алкоголем, і проявляти агресію, за що притягався до відповідальності. Щоб уникати конфліктів, розуміючи психологічний стан військового, відповідач вибачила чоловіка і навіть відмовилася від обвинувачення в сімейному насильстві, сказавши що конфлікт був помилкою і щоб не провокувати подальші конфлікти і в подальшому не терпіти насилля змушена була приїхати в Нововолинськ, народжувати дитину.

Перебуваючи в допологовій відпустці остання потребувала коштів на життя і коли звернулася до позивача, він почав її ображати в листуванні, потім надсилав по 1 гривні з образливими дописами. Перебуваючи в післяпологовій відпустці, не маючи достатньо коштів на утримання дитини, відповідач звернулася до позивача по допомогу для утримання доньки, але окрім образ нічого не отримала. Останній також відмовився надати УБД для пред`явлення в дошкільний навчальний заклад, щоб туди записати доньку.

Після розуміння, що позивач не бажає брати участь в житті дочки, відмовляється її утримувати, відповідач була змушена звернутися із заявою про видачу судового наказу до суду. Судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20.03.2026 року постановлено стягувати з позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки сторін у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з 17 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття. Вважає, що такий розмір не підлягає зміні, оскільки на забезпечення сім`ї, купівлю всіх необхідних речей новонародженій дочці пішли усі кошти, які були отриманні при її народженні, оскільки батько повністю відмовився від її утримання та виховання. Через поведінку позивача ОСОБА_1 працювала до пологів і змушена була відмовитися від відпустки по догляду за дитиною та вийти на роботу, оскільки коштів на забезпечення сім`ї не вистачало.

Враховуючи те, що відповідач несе основну відповідальність за життя і розвиток дочки, вважає, що свою відсутність та брак турботи про неї батько, який не цікавиться дитиною, зобов`язаний компенсувати хоча б матеріально і як мінімум у сплаті аліментів у розмірі вже визначеному судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20.03.2026 року.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б обґрунтовували необхідність визначення аліментів на утримання дочки у меншому розмірі, ніж визначений судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20.03.2026 року, а тому відсутні підстави для задоволення даного позову. Крім того, враховуючи сімейний та матеріальний стан, неетичну поведінку позивача вважає, що судові витрати слід залишити за ним, у випадку якщо суд прийме інше рішення.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, його представник – адвокат Мельник Л.І. підтримала позовну заяву в повному обсязі та просила задоволити позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві. Також просила стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1 064,96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 заперечила стосовно задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, зазначила, що стороною позивача не доведені факти та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме: погіршення матеріального стану позивача та зміна його сімейного стану. Вважає, що майновий стан позивача після видання судового наказу про стягнення аліментів не погіршився, позивач не надав відповідних доказів на підтвердження цього, а також сімейний стан позивача не змінився, останній перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою; факт народження дитини, на утримання якої стягуються аліменти, не свідчить про зміну сімейного стану позивача в подальшому після ухвалення судового наказу. Також просила відмовити у стягненні судових витрат.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, проте належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет (а.с. 94), будь-яких клопотань чи заяв до суду не надійшло.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані представником позивача на підтримання позовних вимог та відповідачем на заперечення позовної заяви, дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони з 15 травня 2025 року перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 15 травня 2025 року Кам`янка-Бузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 18).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03 лютого 2026 року Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с. 17).

Судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20 березня 2026 року постановлено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 17 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 32).

ОСОБА_2 – учасник бойових дій згідно копії посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с. 15) та в період з 16.07.2025 по 18.01.2026 брав участь у заходав, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою від 09.03.2026 року № 274убд (а.с. 11).

До позовної заяви стороною позивача долучено копії довідок про доходи гр. ОСОБА_2 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 (а.с. 8) та за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 (а.с. 9).

На примусовому виконанні у Пустомитівському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 54050608 з примусового виконання виконавчого листа № 450/2755/16-ц, виданого 24.05.2017 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку позивача щомісяця та не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно вимог статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З огляду на частину другу статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 1 статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, виходячи з положень статті 182, частини 1 статті 192 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до правові позиції Верховного Суду, яка викладеної у постанові від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24) зміна сімейного стану платника аліментів, а саме: народження дитини від іншого шлюбу, яка перебуває на його утриманні, є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. У зазначеній постанові Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про зменшення розміру аліментів із 1/4 до 1/6 частини доходу , визнавши, що сама по собі зміна сімейного стану у вигляді появи нової дитини, на утримання якої платник несе юридичний обов`язок, є достатньою підставою для застосування статті 192 Сімейного кодексу України. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом .

Згідно частини першої статті 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Боржник має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України.

Тобто, при видачі судового наказу 20 березня 2026 року та визначенні розміру аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_4 , суду не були відомі та відповідно не враховані обставини, визначені частиною 1 статті 182 СК України, зокрема, стосовно стану здоров`я та матеріального становища позивача, та наявності у нього іншої дитини, на утримання якої сплачуються аліменти.

Однак, законом передбачено право платника аліментів звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, що вкладається у зміст інших випадків, передбачених ЦПК України.

Враховуючи матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів іншої дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу, виданого 20.03.2026 року Нововолинським міським судом Волинської області, необхідно змінити у сторону зменшення до 1/6 частини від усіх видів доходів платника, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позовну заяву задоволено, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 064,96 грн., що підтверджуються документально (а.с. 23).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Мельник Л.І. просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу, на підтвердження понесення яких долучила до позовної заяви копію договору № 31 про надання правничої допомоги від 25 березня 2026 року, у п. 3.1. якого зазначено, що розмір гонорару встановлюється за домовленістю (а.с. 12) та копію довідки про отримання оплати за професійну правничу допомогу (а.с. 10). Проте, дана довідка за своєю правовою природою не є фінансовим чи розрахунковим документом і не може свідчити про встановлення між адвокатом та клієнтом конкретного розміру гонорару, а також не фіксує обсяг та вартість фактично наданих послуг. Жодних інших документів на підтвердження фінансових витрат позивача на правову допомогу матеріали справи не містять.

За таких обставин, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Мельник Л.І. про стягнення з відповідача 5 000,00 гривень на правничу допомогу слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 268, 274-279 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Мельник Лесі Ігорівни до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів задовольнити.

З дня набрання рішенням суду законної сили змінити розмір стягуваних судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20 березня 2026 року аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

З часу набрання рішенням суду законної сили припинити стягнення аліментів за судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 20 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.09.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС