Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №161/5340/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5340/26

Провадження № 2/161/3858/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Рудчик А.В.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Спас Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

10.03.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.10.2010 сторони перебували у шлюбі, який згідно з рішенням Луцького міськрайнного суду Волинської обалсті від 26.09.2018 у справі №161/12183/18 було розірвано. У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2018 у справі №161/12185/18 з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання їх спільної дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн, починаючи з 01.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів є неспівмірним з витратами на утримання і розвиток дитини.

В дитини виявлено ряд хвороб, в зв`язку з чим вона потребує постійного дороговартісного лікування та реабілітації.

Позивач понесла витрати на дитину, які є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, на загальну суму 79 539,84 грн.

На підставі викладеного позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача 39 769,92 грн, як 1/2 понесених додаткових витрат на дитину.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

В квітні 2026 року відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги лише в частині 50 % витрат на лабораторні дослідження (аналізи), що становить 1 464,50 грн (2 929 грн х 50 %). Інші заявлені до стягнення додаткові витрати на дитину є необгрунтованими та доказово не підтверджені, а тому відповідач в їх задоволенні просив відмовити.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, уникаючи при цьому надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності відповідача відсутні.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 14.09.2026.

IV.Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 13.03.2013, а.с. 7).

ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю (посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.11.2021, а.с. 8).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2018 у справі №161/12183/18, яке набрало законної сили 29.10.2018, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.10.2010 Буянівською сільською радою Луцького району Волинської області, актовий запис №13 (відомості Єдиного державного реєстру судових рішень).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2018 у справі №161/12185/18, яке набрало законної сили 16.11.2018, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-10).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.06.2023 у справі №161/6488/23, яке набрало законної сили 14.07.2023, збільшено розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 3 000 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (відомості Єдиного державного реєстру судових рішень).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково (див. постанову Верховного Суду від 29.04.2022 у справі №761/27222/10).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Аналіз норм ст. 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду. Вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку і підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Позивач ствердила, що понесла витрати на дитину в загальному розмірі 79 539,84 грн, які вона вважає додатковими в розумінні ст. 185 СК України, стуктурувала їх в письмових поясненнях за 20 (двадцятьма) позиціями (в судовому засіданні представник позивача пояснила, що позиції 21 і 22 включені помилково і їх враховувати не потрібно). При цьому, суд констатує, що вказаний розрахунок має незначну арифметичну розбіжність як за окремими позиціями (14 і 17), так і за сумарним підсумком всіх позицій.

Позивач заявила до стягнення 50 % цих витрат, а саме - 39 769,92 грн (79 539,84 грн х 50 %).

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги лише в частині 50 % витрат на лабораторні дослідження (позиція 11) в розмірі 1 464,50 грн (2 929 грн х 50 %).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд погоджується лише з витратами на лабораторні дослідження (позиція 11) і приймає визнання відповідачем позовних вимог в цій частині. При цьому, суд послуговується, насамперед, якнайкращими інтересами дитини.

Зі всіма іншими витратами суд не погоджується. При цьому, суд проаналізував їх з 2 (двох) аспектів: чи були такі витрати фактично понесені (1) і чи можна їх вважати додатковими витратами в розумінні закону (2).

Реалізувавши стандарт більшої переконливості в оцінці обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що не всі означені позивачем витрати є такими, що були фактично понесені нею. Проаналізувавши доказову базу, суд вважає, що докуменально не підтверджуються:

- витрати на рекомендовані нутриціологом обстеження для оцінки здоров`я дитини (позиції 1 і 2). В платіжних дорученнях 03.01.2025 та від 11.04.2025 в призначенні платежу зазначено: «Переказ власних коштів», що не дає підстав вважати це оплатою за обстеження (а.с. 20-21).

- витрати на забезпечення належних умов сну дитини, розвитку дрібної моторики рук (позиція 5), а по суті це - витрати на придбання ліжка та пряжі. Видаткова накладна від 14.06.2024 та накладна від 27.11.2024 не є доказами оплати товару (а.с. 24). За умови належного оформлення накладна може бути доказом поставки товару (на накладних відсутній підпис отримувача). З чека №44 від 10.07.2024 неможливо встановити ні платника, ні отримувача, ні призначення платежу.

- витрати на обладнання для ліжка (матрац та подушка) (позиція 6). Замовлення (рахунок) не є доказом оплати товару (а.с. 25). Також в ньому відсутній підпис отримувача.

- витрати на лабораторні дослідження (позиція 10). Рахунок не є доказом оплати послуг (а.с. 30).

- витрати на хірургічне лікування (позиція 13). Акт надання послуг №1013 від 01.10.2021 не є доказом оплати послуг (а.с. 39). За умови належного оформлення акт може бути доказом надання послуг (на акті відсутній підпис замовника).

- витрати на мрт (позиція 16). Акт надання послуг №139 від 12.12.2025 не є доказом оплати послуг (а.с. 36). За умови належного оформлення акт може бути доказом надання послуг (на акті відсутній підпис замовника).

Витрати на ортопедичну устілку (позиція 8) підтверджені документально лише частково, на суму 2 000 грн із заявлених 2 600 грн (фіскальний чек від 17.12.2024, а.с. 27).

Безвідносно до висновків про доведеність чи недоведеність фактичного понесення заявлених витрат, суд також констатує, що відсутні підстави вважати їх додатковими витратами в розумінні закону (ст. 185 СК України).

Витрати на реабілітацію в санаторії (позиція 9), на харчування в санаторії (позиція 18), на тренування (позиції 19 і 20), на ортопедичну устілку (позиція 8), а також витрати на лікарські засоби (позиції 3, 4, 7, 12, 15 і частково 17), є по своїй суті витратами на оздоровлення (лікування) дитини.

Суд зауважує, що такі витрати можуть відноситися до додаткових витрат в розумінні ст. 185 СК України. Однак, сторона позивача повинна довести, що дитина потребувала лікування та/або оздоровлення та/або відпочинку, надавши достатні докази на підтвердження цих обставин. Такими доказами можуть бути, наприклад, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на оздоровлення (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). В даному випадку позивач зазначених обставин не довела. Саме лише посилання на те, що дитина потребувала таких витрат, навіть за умови доведення їх фактичного понесення, не є достатнім обгрунтуванням.

Витрати на придбання ліжка та пряжі (позиція 5), матрацу та подушки (позиція 6), одягу, навушників та оформлення закордонного паспорту (позиція 14) не зумовлені тими особливими обставинами, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Суд також констатує, що понесення тієї частини заявлених до стягнення витрат, яка документально підтверджена, є добровільним волевиявленням позивача. Останньою не доведено погодження з відповідачем необхідності понесення таких витрат, як і їх розміру.

Вказані в позові витрати не є витратами, спричиненими особливими обставинами, а фактично належать до звичайних витрат на утримання дитини. У випадку об`єктивного збільшення таких витрат і недостатності аліментних платежів для їх покриття позивач вправі звернутися з позовом про збільшення розміру аліментів.

Отже, позовні вимоги про стягнення додаткових витрат в розмірі 1 464,50 грн (50 % витрат на лабораторні дослідження в загальному розмірі 2 929 грн) слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

VI.Судові витрати

Враховуючи результат вирішення спору, обставину визнання відповідачем задоволених позовних вимог керуючись ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (3,68 %) в розмірі 24,49 грн (3 328 грн х 0,4 х 3,68 % х 50 %).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 1 464,50 грн (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні, 50 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 24,49 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення суду складено - 14.09.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін