Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №520/4617/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 520/4617/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4617/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , як таких, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач виключений з військового обліку 30.03.2018 як непридатний до військової служби за станом здоров`я. 04.02.2026 ОСОБА_1 сформував військово-обліковий документ через мобільний застосунок «Резерв+» та довідався, що перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вважаючи поновлення на військовому обліку протиправним, позивач близько 10:40 год. 18.02.2026 р. через електронні послуги мобільного додатку Резерв+ направив запит про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього, як такого що перебуває на військовому обліку. Однак після обробки запиту відсутні відомості про виключення його з військового обліку. Згідно запису, зробленого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 (замість військового квитка), позивач виключений з військового обліку 30.03.2018 відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ. Підставою для виключення позивача з військового обліку є рішення призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.01.2018, яким він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. І ст. 13 «а» наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402. У витязі із медичної карти стаціонарного хворого № 9864 Обласного дитячого ендокринологічного центру позивачу у віці 16 років було встановлено основний діагноз Е 10.7 - цукровий діабет 1 типу, тяжка форма, та супутній - діабетичний гепатоз, діабетична нефропатія ІІІ ступеня, діабетична енцефалопатія.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у адміністративному позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 520/4617/26, прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що полягають у сплаченому судовому зборі за подання позову та апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що позовні вимоги не стосувалися ані порядку розгляду звернення через мобільний застосунок «Резерв+», ані результатів розгляду такого звернення, ані дотримання відповідачем процедурних вимог щодо його розгляду. Натомість суд першої інстанції фактично поставив вирішення спору у залежність від встановлення обставин подання позивачем заяви про актуалізацію даних та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведеність окремих обставин такого звернення.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив жодного належного доказу, який би підтверджував правомірність перебування позивача на військовому обліку як призовника після його виключення з військового обліку у 2018 році.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у строк, визначений ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, не скористався, що відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на момент подання позовної заяви категорія обліку – призовник.

Відповідно до військово-облікового документу Резерв+ перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 (замість військового квитка) 17.01.2018 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

30.03.2018 виключений з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ згідно гр. І ст. 13а Розладу хвороб відповідно до наказу МОУ № 402 від 2008 року.

У тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 наявна відмітка про виключення позивача з військового обліку з 30.03.2018.

Відповідно до витягу із медичної карти стаціонарного хворого № 9864 Обласного дитячого ендокринологічного центру позивачу у віці 16 років встановлено основний діагноз Е 10.7 - цукровий діабет 1 типу, тяжка форма, глікемічний контроль з високим ризиком.

Представник позивача 21.02.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом від 20.02.2026 № 7, в якому просив надати інформацію із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів: про надходження (реєстрацію) 18.02.2026 сформованого через мобільний додаток Резерв+ запиту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; дату та час завершення опрацювання вказаного запиту; чи внесені за результатом опрацювання вказаного запиту до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Відповіді на вказаний адвокатський запит матеріали справи не містять.

Позивач, вважаючи бездіяльність посадових осіб відповідача щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до органів ведення Реєстру із відповідною заявою про внесення відомостей до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а відповідач відмовив у їх внесенні чи не розглянув таку заяву у строк, визначений п. 4 Порядку № 559. Поданий представником позивача адвокатський запит не є заявою про вимогу вчинити адміністративні дії (наприклад, внести відомості в ІКС «Оберіг») та не замінює звернення згідно п. 4 Порядку № 559. Також суд першої інстанції зазначив, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особа може звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами з метою приведення дійсних відомостей у відповідність. Оскільки доказів надсилання чи надання позивачем вказаної заяви відповідачу до суду не надано, отже у відповідача не виник обов`язок актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі – Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (далі – Положення № 154, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі – Порядок № 1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У силу п. 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

За змістом п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

До 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі - Порядок № 921), який було врегульовано порядок виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а саме згідно з п. 56 Порядку № 921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності.

При цьому, взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Відповідно до пункту 2 Положення № 154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Відтак, колегія суддів зазначає, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку здійснюється за чітко визначеним законодавством алгоритмом, який, зокрема, відповідно до Порядку № 921 (до 05.01.2023) передбачав обов`язкову особисту присутність військовозобов`язаного у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, та не зводиться виключно до проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного).

Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.

Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру відповідно до ст. 2 Закону № 1951-VIII є:

1) ідентифікація призовників, військовозобо`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За змістом пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частиною 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII визначено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Положеннями частин 2, 3 ст. 13 Закону № 1951-VIII передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.

До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (ч. 4 ст. 14 Закону № 1951-VІІІ).

Відповідно до п. 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа». П. 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом п. 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

У п. 8 Порядку № 559 передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (підпункт 7); відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (підпункт 12).

Із наявного в матеріалах справи військово-облікового документа позивача, сформованого у застосунку «Резерв+» 04.02.2026, ОСОБА_1 є призовником та перебуває на обліку. При цьому відповідно до військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+» 13.07.2026, позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний.

При цьому, з огляду на зазначені вище нормативні положення саме відповідач є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав для такого виключення.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позовні вимоги не стосувалися ані порядку розгляду звернення через мобільний застосунок «Резерв+», ані результатів розгляду такого звернення, ані дотримання відповідачем процедурних вимог щодо його розгляду. Натомість суд першої інстанції фактично поставив вирішення спору у залежність від встановлення обставин подання позивачем заяви про актуалізацію даних та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведеність окремих обставин такого звернення.

Щодо зазначених доводів ОСОБА_1 колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач, зокрема, просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , як таких, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Колегія суддів зазначає, що в силу норм Закону № 1951-VІІІ та Порядку № 559 у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особа може звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами з метою приведення дійсних відомостей у відповідність.

У позовній заяві позивач посилався на те, що 18.02.2026 він через електронні послуги мобільного додатку Резерв+ направив запит на виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього, як такого що перебуває на військовому обліку, однак доказів, які підтверджували факт звернення із такою заявою до відповідача, ОСОБА_1 суду не надав.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2026 суд витребував у відповідача, зокрема, відомості про надходження до ІНФОРМАЦІЯ_10 і результати розгляду ІНФОРМАЦІЯ_2 запиту ОСОБА_1 від 18.02.2026, поданого через мобільний додаток Резерв+, на виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього.

Відповідач на виконання вимог зазначеної ухвали повідомив суду, що здійснив перевірку бази даних пошуку звернень користувачів. Згідно з результатами пошуку за критеріями прізвища, імені, по батькові та року народження апелянта станом на 27.08.2026 знайдено 0 звернень. Жодних запитів від ОСОБА_1 до органу ведення реєстру не надходило, відповідна інформація відсутня.

Отже, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою про внесення змін до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, колегія суддів вважає, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_10 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка), колегія суддів зазначає таке.

Із матеріалів справи встановлено, що до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 (замість військового квитка) ОСОБА_1 внесено запис: «17.01.2018 року призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (згідно гр. І ст. 13а наказу МОУ від 2008 р. № 402»).

Цей запис завірений мокрою печаткою та підписом військового комісара.

Тобто, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 під час внесення до тимчасового посвідчення (замість військового квитка) позивача відповідного запису було перевірено підстави для його внесення та зроблено висновок, що наявні у військовозобов`язаного документи достатні для внесення такого запису.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посадові особи, відповідальні за оформлення та заповнення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного позивача, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою цього військового комісаріату, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо непридатності позивача до військової служби та виключення його з військового обліку, підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність до військової служби за станом здоров`я.

Матеріали справи не містять доказів визнання нечинним тимчасового посвідчення позивача чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому зазначене посвідчення є належним доказом того, що позивач не має статусу призовника, військовозобов`язаного, виключений з військового обліку через непридатність до військової служби за станом здоров`я з 30.03.2018.

Колегія суддів враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Отже, після виключення позивача з військового обліку на підставі гр. І ст. 13а наказу Міністерства оборони України № 402/2008 як непридатного до військової служби відповідач не мав правових та фактичних підстав повторно взяти його на військовий облік.

Однак, суд першої інстанції не надав зазначеному належної правової оцінки, а тому доводи апеляційної скарги у зазначеній частині знайшли своє підтвердження.

Обираючи належний спосіб захисту колегія суддів виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути здатним безпосередньо виправити оскаржувану ситуацію («Пайн Веллі Девелопментс Лтд та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), рішення Комісії, 1989). Договірним державам надається певна свобода розсуду (або поле розсуду) щодо способу, у який вони забезпечують необхідний засіб правового захисту та дотримуються своїх зобов`язань за Конвенцією відповідно до статті 13 («Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), 1998, § 106). Ані стаття 13, ані Конвенція загалом не встановлюють для Договірних держав жодного конкретного способу забезпечення в рамках внутрішнього законодавства ефективної імплементації будь-яких положень Конвенції («Сілвер та інші проти Сполученого Королівства» (Silver and Others v. the United Kingdom), 1983, § 113; «Рада профспілок цивільної служби та інші проти Сполученого Королівства» (Council of Civil Service Unions and Others v. the United Kingdom), рішення Комісії, 1987). Але природа права, про яке йдеться, впливає на тип засобу правового захисту, який держава повинна надати відповідно до статті 13.

Засіб правового захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом («Ментеш та інші проти Туреччини» (Menteє and Others v. Turkey), 1997, § 89; «Ільхан проти Туреччини» (Эlhan v. Turkey) [ВП], 2000, § 97).

Зобов`язання держав згідно зі статтею 13 Конвенції включає обов`язок забезпечити застосування компетентними органами засобів правового захисту, якщо вони надані. Було б неможливо уявити, якби стаття 13 забезпечувала право на засіб правового захисту і передбачала його ефективність, але не гарантувала застосування успішно використаних засобів правового захисту. Протилежне призведе до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікувавши Конвенцію («Кенеді проти Угорщини» (Kenedi v. Hungary), 2006, § 47; «Каїч та інші проти Хорватії» (Kaiж and Others v. Croatia), 2008, § 40).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як таких, що не відповідають відомостям у тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_10 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року по справі № 520/4617/26 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , як таких, що не відповідають відомостям у тимчасовому посвідченні (заміст військового квитка).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко