Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №520/6708/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. Справа № 520/6708/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) у справі №520/6708/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 28.11.2025 №204950027934 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.11.2025 та призначити пенсію за віком з зарахуванням до страхового стажу:

періодів навчання з 01.09.1980 по 23.06.1984 у Жировичському радянського господарства технікумі Білоруської РСР за спеціальністю “Механізація та електрифікація тваринництва”;

проходження військової служби з 31.10.1984 по 22.11.1986 в рядах Радянської армії Білоруської РСР;

роботи: з 29.08.1984 по 15.10.1984 у Слонимському комбінаті громадського харчування Білоруської РСР, з 28.01.1987 по 25.06.1987 в Білоруському монтажному управлінні тресту “Центроенергомонтаж” Білоруської РСР, з 14.07.1987 по 04.01.1993 в Солігорському галузевому виробничому управління тресту “Оргміндобрива” Білоруської РСР.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 частково задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській від 28.11.2025 № 204950027934 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.11.2025, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1064, 96 грн.

ГУ ПФУ в Херсонській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову , подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що пенсійним органом правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання, роботи Білоруській РСР та служби в армії в відповідно до записів в трудовій книжці, дипломі та військовому квитку, оскільки Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1995, припинила свою дію для України 23.12.2023.

Окрім того, зазначає, що в порушення вимог Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу”, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 (далі по тексту - Порядок №562) позивачем не надано документів, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

Вказує на відсутність законних підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів навчання, роботи та служби в армії.

Вважає правомірним оспорюване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 32 років.

Окрім того, звертає увагу на те, що позивачем не заявлено вимог зобов`язального характеру щодо ГУ ПФУ в Херсонській області, чого не було враховано судом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

ГУ ПФУ в Харківській області не подало відзив на апеляційну скаргу.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.11.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 28.11.2025 №204950027934 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 32 років.

Згідно рішення, страховий стаж за наданими документами 26 років 6 місяців 25 днів.

За результатами розгляду документів доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 29.08.1984: періоди роботи з 29.08.1984 по 15.10.1984, з 28.01.1987 по 25.06.1987, з 14.07.1987 по 04.01.1993, період навчання з 01.09.1980 по 23.06.1984, період служби в армії з 31.10.1984 по 17.11.1986, оскільки заявник в цей період навчався, служив в армії, працював в Республіці Білорусь.

Вказано, що Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1995, припинила свою дію для України 23.12.2023.

Зазначено, що п.4 “Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, передбачено, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

Позивач, не погодившись з рішенням пенсійного органу, звернувся з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення ГУ ПФУ в Херсонській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок №637.

Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Підставою відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV стала відсутність необхідного страхового стажу - не менше 32 років.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 29.08.1984 містить записи щодо роботи позивача :

з 29.08.1984 по 15.10.1984 на посаді вантажника складу;

з 28.01.1987 по 25.06.1987 на посаді слюсаря - трубопровідника 3-го розряду;

з 14.07.1987 по 04.01.1993 на посаді інженера.

Також, період навчання позивача з 01.09.1980 по 23.06.1984 в Жировицькому радгосп - технікумі підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 23.06.1984 (а.с.30).

Проходження позивачем строкової військової служби в армії з 31.10.1984 по 17.11.1986 підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 від 31.10.1984 (а.с.28-29).

Як вірно зазначено судом першої інстанції у спірні періоди позивач навчався, служив в армії та працював на території Республіки Білорусь.

Пенсійним органом не зараховано до страхового стажу спірні періоди роботи , навчання та проходження військової служби у зв`язку з припиненням 23.12.2023 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1995.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанціїх щодо протиправності рішення відповідача.

Згідно ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписано Україною, стала Угода між Урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995 (далі по тексту - Угода), яку ратифіковано Законом України №546/96-ВР від 22.11.1996.

Згідно із ст.ст.5-7 Угоди, пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.

При призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.

Громадянам, які проживали на території однієї Договірної Сторони і працювали після переселення на території іншої Договірної Сторони, пенсія обчислюється із заробітку (прибутку), який вони отримували на території Договірної Сторони переселення, якщо ними набутий мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії у відповідності з законодавством Договірної Сторони переселення.

Відповідно до ст.16 Угоди, кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення.

Законом України від 29.05.2023 №3117-IX "Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення" денонсовано "Угоду між Урядом України та Урядом республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення", вчинену 14.12.1995 в м. Києві та ратифіковану Законом України від 22.11.1996 №546/96-ВР.

Згідно із листом Міністерства закордонних справ України від 15.08.2023 №72/14-612/1-96203 Угода між Урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995, припиняє дію 23.12.2023.

Між тим, статтею 16 Угоди передбачено, що права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.

Отже, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання взяті згідно із Угодою перед громадянами, які набули права згідно Угоди до її денонсації, а тому її положення підлягають застосуванню при зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів навчання, служби в армії та роботи на території Республіки Білорусь.

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 03.11.2025 по справі № 560/129/24 про те, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії, припинення участі в Угоді, оскільки такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Відтак, доводи апелянта щодо припинення 23.12.2023 дії Угоди для України, в якості обґрунтування відмови у зарахуванні спірних періодів навчання, служби в армії та роботи позивача на території Республіки Білорусь, є необґрунтованими .

Стосовно посилання ГУ ПФУ в Херсонській області про не надання позивачем документів виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, колегія суддів зазначає наступне.

16.05.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №562 "Деякі питання обчислення страхового стажу".

Пунктом 1 вищевказаної постанови затверджено Порядок №562.

Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

Згідно з п.2 Порядку №562 у цьому Порядку термін інші держави означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать: Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.

За змістом п.3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами п.4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Таким чином, п.4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

Відтак, пенсійним органом було покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав відмови у призначенні пенсії за віком на позивача, а тому наведена підстава для відмови у зарахуванні спірних періодів навчання, військової служби, а також роботи, є необґрунтованою.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власного рішення, є предметом оскарження у даній справі.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 28.11.2025 №204950027934 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Щодо зобов`язальної частини рішення суду.

Порядком №22-1 визначено що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п. 4.2).

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що за загальним правилом відповідачем у справі має бути саме той суб`єкт владних повноважень, який прийняв рішення, вчинив дії чи допустив бездіяльність, які є предметом судової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу екстериторіальності, у випадку скасування судом рішення про відмову в призначенні пенсії має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1, для прийняття рішення, за результатами поданої позивачем заяви, за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено саме ГУ ПФУ в Херсонській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком та яке, як вже зазначалося вище, підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про покладення на ГУ ПФУ в Херсонській області обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.11.2025, з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі №520/6708/26 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц