Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №520/25909/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. Справа № 520/25909/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 23.12.25 у справі № 520/25909/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також – відповідач), у якому просила повернути законність і справедливість щодо поновлення законного права ОСОБА_1 на пенсію по віку, позбавленого її з 01.04.2006 року, скасувавши одну з головних вимог Закону № 1058 – заробітну плату, з якої сплачені страхові внески за період з 01.01.1978 р. по 31.12.1982 р., прийняту чинним законом для перерахунку вже призначеної пенсії по віку з 01.01.2004 р., наслідком виконання чого автоматично відновиться і скасований індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,50716, за яким ОСОБА_1 перерахували пенсію по віку ч. 3 ст. 43 Закону №1058. Для чого визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо включення заробітної плати за період з 01.07.2000 р. по 31.03.2008 р. по персоніфікації додатково до прийнятої з 01.01.1978 р. по 31.12.1982 р. Перерахувати пенсію ОСОБА_1 після повернення ОСОБА_1 права на пенсію по віку за вимогами Закону №1058 із застосуванням заробітної плати за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 р. Кз/пл. – 1,50716, починаючи з 01.04.2006 р. по сьогоднішній день. Взяти до уваги зміни, внесені до ст. 42 Закону №1058, яким визначено, що 01.10.2011 р. виключена можливість проведення перерахунку пенсії у випадку, якщо після призначення (останнього перерахунку) пенсії Кз/пл зменшується.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.03.2025 року про перерахунок пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2025 року про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка, із посиланням на обставини справи та норми діючого законодавства, зазначає, що судом першої інстанції фактично повністю проігнорована позовна заява, а вся увага переведена на неіснуючу заяву від 17.03.2025. Позивачка зверталася до відповідача 17.03.2025 щодо ненадання відповідей на цілий ряд її питань, зокрема, до якої категорії пенсіонерів вона відноситься після 01.04.2006 року, коли їй скасували одну з головних вимог Закону № 1058 - заробітну плату, прийняту ним для перерахунку пенсії за віком з 01.01.2004, змінивши чинні Законом № 1058 Кз/пл 1, 50716 до 1, 36140 з 01.04.2006; з 01.04.2008 - до 1,12583. Зауважує, що 17.03.2025 вона звернулася не з заявою, а із зверненням, що і підтверджується листом ГУ ПФУ в Харківській області за № 10185-8715/С-03/8-2000/25 від 09.04.2025. У цьому листі позивачці не надано відповіді, до якої категорії пенсіонерів вона відноситься, адже категорії пенсіонерки за віком її позбавлено, скасувавши одну з вимог Закону № 1058. Позивачка ніколи не просила здійснювати перерахунок пенсії з 01.01.2004 року, який здійснено з урахуванням Кз/пл 1, 50716, і без включення заробітної плати за період з 01.07.2000. У даному випадку позивачка звернулась до суду першої інстанції з позовом про повернення їй права на пенсію за віком, обумовленого двома Законами України № 1788 і № 1058, і гарантованого ст. 92 Конституції України. Доводи суду першої інстанції щодо фактичного подання позивачкою заяви про перерахунок пенсії за віком не відповідають дійсності, позовній заяві і обставинам справи. Отже, суд першої інстанції не розглянув позовну заяву по суті.

За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області надати суду увесь перелік перерахунків з 01.04.2006 року по теперішній час із зазначенням застосованого Кз/пл, тобто відновленого - 1, 50716 замість 1, 12583, прийнятого у всіх перерахунках після 01.04.2006 (в 2006 році - 1, 36140, далі всі - 1, 12583). Повернути позивачці законність і справедливість щодо поновлення її законного права на пенсію за віком, наслідком виконання чого автоматично відновиться і скасований індивідуальний Кз/пл - 1, 50716, за яким їй перерахували пенсію за віком з 01.01.2004 згідно з ст. 43 Закону № 1058. Взяти до уваги зміни, внесені до ст. 42 Закону № 1058, яким визначено, що 01.10.2011 р. виключена можливість проведення перерахунку пенсії у випадку, якщо після призначення (останнього перерахунку) пенсії Кз/пл зменшується. Зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області надати "особисті заяви" позивачки за 2006 і 2008 роки, а також перевірити інформацію стосовно заяви від 17.03.2025 року, на яку посилається суд першої інстанції.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У поданій 23.03.2026 до суду заяві позивачка, зокрема, просить долучити до апеляційної скарги одержаний перерахунок пенсії (масовий), у зв`язку з індексацією заробітку з 01.03.2026.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду: - відомості про всі перерахунки пенсії ОСОБА_1 , здійснені починаючи з 01.04.2006, із обов`язковим зазначенням застосованого пенсійним органом коефіцієнта заробітної плати (Кз/пл); - звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.03.2025 № 8715/С-2000-25; - письмові пояснення щодо порушених позивачкою в апеляційній скарзі питань стосовно зміни індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 1,50716; - відомості про вид пенсії, яку отримує позивачка, з посиланням на нормативно-правову базу та відповідне документальне підтвердження.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду відповідачем подані пояснення у справі, до яких долучені протоколи перерахунків пенсії ОСОБА_1 , здійсненні починаючи з 01.04.2006, із зазначенням застосованого пенсійним органом коефіцієнта заробітної плати (Кз/пл); звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.03.2025 № 8715/С-2000-25.

У поданій до суду 26.06.2026 заяві позивачка, зокрема, зауважує, що жодної вимоги із наведених вищезазначеною ухвалою суду відповідачем належним чином не надано і не пояснено. Зокрема, зведеної відомості (переліку) всіх перерахунків пенсії, починаючи з 01.04.2006 року, не наведено, що не дає чіткої картини для оцінки стану перерахунків із зазначенням усіх показників, у тому числі і застосованих індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати.

Водночас із наданих до суду відповідачем матеріалів позивачка побачила підроблені на 2-х бланках нібито її заяви від 2006 та 2008 років, які вона не подавала. Окрім наведених фактів зазначає, що існує безліч неточностей майже у всіх листах-відповідях відповідача.

До вказаної заяви позивачка долучила своє звернення від 17.03.2025 до відповідача.

У поданій до суду 07.09.2026 заяві позивачка, зокрема, зауважує, що розгляд справи має проводитися з урахуванням змін, унесених до ст. 42 Закону № 1058, яким визначено, що 01.10.2011 р. виключена можливість проведення перерахунку пенсії у випадку, якщо після призначення (останнього перерахунку) пенсії Кз/пл зменшується.

Водночас зазначає, що відповідачем не надано зрозумілих відповідей на поставлені судом зобов`язання, письмові пояснення та інші питання, що порушені позивачкою в апеляційній скарзі. Зокрема, відсутній зведений перелік про всі перерахунки пенсії позивачки, починаючи з 01.04.2006 року, що не дає можливості оцінити і детально розібратися, в чому причини порушення і т. і. Окрім того, відсутні письмові пояснення відповідача стосовно зміни Кз/пл з 1, 50716 до 1, 12583, а також про вид пенсії, яку отримує позивачка.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, як отримувач пенсії за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою, не погоджуючись з визначеним розміром пенсії за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом за № 10185-8715/С-03/8-2000/25 від 09.04.2025 на заяву позивачки повідомило, що з 20.10.1987 р. позивачці було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, як особі з інвалідністю 3 групи з дитинства. 25.03.1995 р. позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р., який діяв у частині призначення та перерахунків пенсій з 01.01.1992 р. по 31.12.2003 р. З 01.01.2004 р. вступив у дію Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058). Всі послідуючі перерахунки проводились відповідно до чинного законодавства Закону № 1058. З 01.01.2004 року позивачці проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 27.05.2004 № 325/138 за період роботи з 01.01.1978 р. по 31.12.1982 р., виданої Відкритим акціонерним товариством «Система» та доданої до особистої заяви від 05.07.2004 р., коефіцієнт заробітної плати складав 1,50716. Для обчислення пенсії враховувалась середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2003 рік - 306,45 грн. Середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії з 01.01.2004 р. складав 461,87 грн (306,45*1,50716). При проведенні перерахунку з 01.01.2004 р. стаж було зараховано по 31.12.2003 р. та складав 46 років 3 місяці 6 днів, коефіцієнт стажу складав 0,46250. Зазначено, що проведення перерахунку пенсії регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 3 статті 42 Закону (в чинній редакції на дату проведення перерахунків) було передбачено, що: у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Згідно з частиною 1 статті 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Згідно з частиною 2 статті 40 Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кз2 + КзЗ+ + Кзп); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь. Вказано, що з 01.04.2006 р. позивачці проведено перерахунок пенсії на підставі заяви від 14.04.2006 р. з урахуванням страхового стажу та заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1978 р. по 31.12.1982 р. та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 р. по 31.03.2006 р. (як більш вигідний варіант). Пенсію було обчислено із середньомісячної заробітної плати 1001,40 грн (735,57*1,36140, де 735,57 - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2005 рік, 1,36140 - коефіцієнт заробітної плати за період роботи з 01.01.1978 р. по 31.12.1982 р. та з 01.07.2000 р. по 31.03.2006 р.). Після проведеного перерахунку страховий стаж складав 48 років 5 місяців 5 днів (коефіцієнт стажу - 0,48417), коефіцієнт заробітної плати - 1,36140, розмір пенсії становив 585,37 грн. З 01.04.2008 р. за заявою від 12.04.2008 р. позивачці проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітної плати з 01.01.1978 р. по 31.12.1982 р. та за період страхового стажу з 01.07.2000 р. по 31.03.2008 р (як більш вигідний варіант). Пенсію обчислено із середньомісячної заробітної плати 1348,64 грн (1197,91*1,12583, де 1197,91 - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2007 рік, 1,12583 - коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії після застосування оптимізації за період роботи з 01.01.1978 р. по 31.12.1982 р. та за період страхового стажу з 01.07.2000 р. по 31.03.2008 р.). Після проведеного перерахунку страховий стаж складав 50 років 5 місяців 5 днів (коефіцієнт стажу - 0,50417), коефіцієнт заробітної плати - 1,12583, розмір пенсії становив 1008,33 грн. Вказано, що перерахунки проводились на підставі заяв позивачки про проведення перерахунку та з кожним перерахунком розмір пенсії збільшувався. Проведення перерахунків в сторону збільшення розміру пенсії не позбавило отримання позивачем пенсії за віком. На час проведення перерахунків було більш доцільно проводити перерахунки через зміну страхового стажу та заробітної плати ніж від страхового стажу. Скасування проведених перерахунків чинним законодавством не передбачено.

Позивачка, уважаючи протиправними дії відповідача, звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.03.2025 про перерахунок пенсії за віком.

З огляду на викладене, ураховуючи, що під час розгляду справи підтвердилось допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви позивачки від 17.03.2025, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позов шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2025 про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Разом із тим, ураховуючи те, що заяву позивачки не було розглянуто, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачкою, зверненні на майбутнє та не підлягають задоволенню.

Щодо наданих позивачкою розрахунків фінансової та моральної шкоди, суд зауважив, що позивачкою не було доведено причинно-наслідкового зв`язку моральної шкоди з предметом позову, у відповідній частині вимог, що розглядається судом. З огляду на викладене, надані позивачкою розрахунки фінансової та моральної шкоди є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі за текстом - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України № 1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України № 1058 для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 17.03.2025, в якій, не погоджуючись із визначеним коефіцієнтом заробітної плати, фактично просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнта заробітної плати - 1,50716 та заробітної плати за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 та без включення заробітної плати за період з 01.07.2000.

Разом з цим посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що 17.03.2025 вона звернулася не з заявою, а саме із зверненням не спростовує суті та вимог указаного звернення.

Отже, позивачкою фактично подано заяву про перерахунок пенсії за віком.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, з аналізу вищезазначених правових норм слідує, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов`язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на заяву позивачки надало відповідь у формі листа за № 10185-8715/С-03/8-2000/25 від 09.04.2025.

Проте, зі змісту вказаного документа не вбачається ознак прийнятого пенсійним органом рішення про задоволення або відмову в перерахунку пенсії позивачки з урахуванням коефіцієнту заробітної плати - 1,50716 та заробітної плати за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 та без включення заробітної плати за період з 01.07.2000.

Тобто відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні заяви позивачки.

Отже, відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивачки пенсійним органом не було прийнято.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 червня 2022 року у справі № 812/1260/18.

Також, суд ураховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 28.10.2025 у справі № 340/686/25, в яких зазначено, що відмовивши позивачу в розгляді її заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності спірних дій (бездіяльності) надано не було.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивачки та відповідних доводів апеляційної скарги останньої, колегія суддів ураховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні заяви позивачки, тобто не прийнято відповідного рішення, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, правомірно вийшов за межі позовних вимог та обрав спосіб захисту порушеного права позивачки, що у повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту її інтересів та встановлює спосіб відновлення її права від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивачки буде визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.03.2025 про перерахунок пенсії за віком та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2025 про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Разом з цим позовні вимоги, заявлені позивачкою про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо включення заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.03.2008 по персоніфікації додатково до прийнятої з 01.01.1978 по 31.12.1982; перерахунок пенсії ОСОБА_1 після повернення ОСОБА_1 права на пенсію по віку за вимогами Закону №1058 із застосуванням заробітної плати за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 Кз/пл. – 1,50716, починаючи з 01.04.2006 по сьогоднішній день; взяття до уваги зміни, внесені до ст. 42 Закону № 1058, яким визначено, що 01.10.2011 виключена можливість проведення перерахунку пенсії у випадку, якщо після призначення (останнього перерахунку) пенсії Кз/пл зменшується, є передчасними, оскільки у спірних правовідносинах заяву від 17.03.2025 відповідачем не було розглянуто по суті, не прийнято відповідне рішення про задоволення або відмову в задоволенні заяви позивачки.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивачки з подальшими діями (бездіяльністю) чи рішенням відповідача, остання не позбавлена права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів уважає, що позовні вимоги, заявлені позивачкою, не підлягають захисту судом і у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю їх заявлення.

Колегія суддів зазначає, що при повторному розгляді заяви позивачки від 17.03.2025 належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України), з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про неналежний спосіб захисту порушеного права позивачки, оскільки судом першої інстанції фактично повністю проігнорована позовна заява, колегія суддів уважає необґрунтованими з вищенаведених підстав.

Водночас, ураховуючи всі доводи апеляційної скарги, заявленні у ній клопотання, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів ухвалою від 20.05.2026 зобов`язала Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду: - відомості про всі перерахунки пенсії ОСОБА_1 , здійснені починаючи з 01.04.2006, із обов`язковим зазначенням застосованого пенсійним органом коефіцієнта заробітної плати (Кз/пл); - звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.03.2025 № 8715/С-2000-25; - письмові пояснення щодо порушених позивачкою в апеляційній скарзі питань стосовно зміни індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 1,50716; - відомості про вид пенсії, яку отримує позивачка, з посиланням на нормативно-правову базу та відповідне документальне підтвердження.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду відповідачем подані пояснення у справі, до яких долучено протоколи перерахунків пенсії ОСОБА_1 , здійсненні починаючи з 01.04.2006, із зазначенням застосованого пенсійним органом коефіцієнта заробітної плати (Кз/пл); звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.03.2025 № 8715/С-2000-25.

Посилання позивачки у поданих до суду апеляційної інстанції заявах на те, що жодної вимоги із наведених вищезазначеною ухвалою суду відповідачем належним чином не виконано і не пояснено, зокрема, не надано зведеної відомості (переліку) всіх перерахунків пенсії, починаючи з 01.04.2006, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зведена відомість судом не витребовувалась.

Щодо доводів позивачки про те, що із наданих до суду відповідачем матеріалів вона побачила підроблені на 2-х бланках нібито її заяви від 2006 та 2008 років, які вона не писала, а заповнювала з рук інспекторки відповідача папірці 1/4 формату арк. А4, в яких співробітники відповідача дописували, міняли ці папірці як за форматом, так і за текстом, передруковували на комп`ютері, потім зовсім ліквідовували з пенсійної справи і т.і., колегія суддів зауважує, що до компетенції адміністративного суду не входить надання оцінки вказаним фактам та обставинам.

У даному випадку позивачка не позбавлена права звернутися до правоохоронних органів з метою перевірки зазначених обставин.

Інші доводи апеляційної скарги і заперечення позивачки по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції відповідно до приписів статті 308 КАС України переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Щодо визнання судом першої інстанції наданих позивачкою розрахунків фінансової та моральної шкоди необґрунтованими, колегія суддів зауважує, що доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі позивачкою не наведено.

Отже, в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі № 520/25909/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц