Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №200/5896/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. Справа № 200/5896/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А.) від 03.08.2026 по справі № 200/5896/25

за позовом ОСОБА_1

до Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 до суду надійшла заява від позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі № 200/5896/25 за позовом ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Київській області), про ввизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 залишено без задоволення заяву позивача про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та прийняти ухвалити нове судове рішення, яким змінити спосіб та порядок виконання судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що з дати набрання законної сили по теперішній час, відповідачем рішення суду від 28.08.2025 по справі № 200/5896/25 не було виконано в повному обсязі. Згідно з випискою боргу відповідача на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01.04.2019 по 30.11.2025, яка складає 188978,94 грн, проте вона не була виплачена.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Київській області, в якому просив суд:

визнання протиправними дій щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-1101 від 24.04.2025, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язання з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-1101 від 24.04.2025, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі № 200/5896/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-1101 від 24.04.2025, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-1101 від 24.04.2025, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Судове рішення набрало законної сили 30.09.2025.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем нарахована доплата за період з 01.04.2019 по 30.11.2025 у розмірі 188978,94 грн, з якої виплачено: в грудні 2025 року - 5779,40 грн, в лютому 2026 року - 3595,00 грн, в березні 2026 року - 3577,00 грн, в квітні 2026 року - 3472,00 грн.

Станом на даний час рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 200/5896/25 не виконано в частині виплати на користь заявника перерахованої пенсії у розмірі 172 555,54.

Відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 200/5896/25 до теперішнього часу в частині виплати заборгованості з пенсії позивачу не виконано.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 200/5896/25.

Залишаючи без задоволення заяву позивача суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення суду від 28.08.2025 у справі № 200/5896/25 відповідачем виконано в частині здійснення перерахунку пенсії та нарахування належної позивачу суми, а невиплата нарахованої заборгованості у повному обсязі обумовлена відсутністю відповідного бюджетного фінансування, при цьому зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію на стягнення конкретної грошової суми призведе до зміни його суті, що не відповідає правовій природі інституту зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Положеннями частин 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищезазначеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

Порядок та підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” від 21.11.2024 № 4094-IX пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Також ним частину 3 статті 378 КАС України доповнено абзацом другим такого змісту: “Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат”.

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Київській області тривалий час - один рік, не виконує рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі № 200/5896/25 в частині виплати заявникові заборгованості з пенсії, яка виникла внаслідок задоволення у судовому порядку вимог про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-1101 від 24.04.2025, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1006023939 за дорученням № Д 1006023939/7 позивачці було проведено перерахунок пенсії та нараховано суму на доплату за попередній період (квітень 2019 року - листопад 2025 року) у розмірі 188 978,94 грн, яка станом на зараз не виплачена.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем нарахована доплата за період з 01.04.2019 по 30.11.2025 у розмірі 188978,94 грн, з якої виплачено: в грудні 2025 року - 5779,40 грн, в лютому 2026 року - 3595,00 грн, в березні 2026 року - 3577,00 грн, в квітні 2026 року - 3472,00 грн.

Станом на даний час рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 200/5896/25 не виконано в частині виплати на користь заявника перерахованої пенсії у розмірі 172 555,54.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів частини 3 статті 378 КАС України у редакції чинній з 19.12.2024, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, що свідчить про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 200/5896/25.

Колегія суддів вважає слушними доводи апелянта про те, що застосування судом першої інстанції висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування попередньої редакції статті 378 КАС України, є нерелевантними до спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає таке стосовно відсутності бюджетного фінансування як підставу для зміни способу і порядку виконання судового рішення, та вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим.

Сам по собі факт відсутності у відповідача відповідних бюджетних асигнувань не свідчить про неможливість виконання судового рішення у визначений ним спосіб, а лише може ускладнювати його виконання. Виплата належних позивачці коштів здійснюється у встановленому законодавством порядку за рахунок коштів Державного бюджету України. За таких обставин зміна способу виконання судового рішення шляхом стягнення коштів безпосередньо з відповідача не усуває обставин, пов`язаних із бюджетним фінансуванням, та сама по собі не забезпечує фактичного отримання позивачкою присуджених коштів.

При цьому апелянтом не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про неможливість виконання судового рішення саме у визначений судом спосіб. Сам факт невиконання судового рішення у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень не може автоматично зумовлювати зміну способу його виконання, оскільки така зміна має бути обумовлена конкретними обставинами, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, а не лише посиланням на відсутність чи неналежний обсяг бюджетного фінансування.

Водночас суд враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а органи державної влади не можуть ставити виконання судового рішення у залежність виключно від наявності бюджетних асигнувань. Отже, саме по собі посилання відповідача на відсутність фінансування не є достатньою правовою підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням “Серявін та інші проти України”, та пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Зі змісту ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 вбачається, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції посилається на позиції Верховного Суду викладені в ухвалі від 19.05.2015 № 21-1044а15 та в постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, у справі № 560/523/19 та у справі № 420/70/19 від 07.11.2019.

Однак, викладені в цих судових рішеннях висновки були сформульовані до 19.12.2024, тобто до доповнення статті 378 КАС України самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а тому вказана судова практика є нерелевантною.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням “Серявін та інші проти України”, та пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За змістом частини 2 статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 200/5896/25.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 по справі № 200/5896/25 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення - задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 200/5896/25.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/16121/23 грошову суму у розмірі 172 555, (сто сімдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 54 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло