Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №480/259/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 480/259/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 року (ухвалене суддею Соп`яненко О.В.) в справі № 480/259/26

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Міністерства оборони України, у якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.12.2025 р. № 121/д про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задля підтвердження факту перебування на утриманні батька ОСОБА_3 на дату його загибелі, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.12.2025 р. № 121/д; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги, передбачену п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, з урахуванням висновків суду; у задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця, саме на цей момент визначається коло осіб, які мають право на її призначення та виплату. Отже, зміни, внесені Законом № 3515-IX до ст. 16-1 Закону № 2011-XII, якими розширено коло осіб, що мають право на отримання такої допомоги, не підлягають застосуванню до правовідносин, у яких право на допомогу виникло до набрання чинності Законом № 3515-IX. Відповідач вважає, що в даному випадку коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 , в період дії воєнного стану, визначається ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на дату його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у даному випадку мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця. Отже, оскільки доказів належності позивачів до цього кола відсутні, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, та такими, які не підлягають задоволенню. Посилається на практику Верховного Суду викладених у постановах від 29.06.2022 р. в справі №640/6477/19, від 12.05.2026 р. в справі №280/1098/25, від 19.05.2026 р. в справі №600/1860/25 та від 02.06.2026 р. в справі №560/9476/25.

ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою загиблого військовослужбовця військової частини ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.07.2020 р., призвіще після одруження змінено на Сєрих.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою загиблого військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 21.06.2016 р., призвіще після одруження змінено на ОСОБА_6 .

Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_6 №4/3533 від 28.02.2024 р. позивачка - ОСОБА_1 було повідомлено про те, що її батько, солдат ОСОБА_3 , який зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_2., під час виконання завдань в зоні бойових дій населеного пункту АДРЕСА_1 .

Позивачами окремо у різні дати подано про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 Збройних Сил України солдата ОСОБА_3 , в період дії воєнного стану.

У грудні 2025 року позивачами отримано витяг із протоколу від 04.12.2025 р. №121/д), в якому зазначено наступне:

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У редакції статті 16-1 згаданого Закону, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до наданих документів заявниці не відносяться до неповнолітніх дітей загиблого.

Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітні дочки загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю).

Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії заявниками не надано.

З огляду на викладене, документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути на доопрацювання з метою надання документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право або факт призначення пенсії в разі втрати годувальника на дату загибелі військовослужбовця), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачки звернувся з позовом до суду з цим позовом.

Задовольняючі частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивачок з заявами про призначення їм одноразової грошової допомоги, діяла нова редакція ст. 16-1 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою дітей, не залежно від умови досягнення ними повноліття, було включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім`ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 р. №121/д, є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом захисту прав позивачок є зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути подані позивачами заяви про виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (в подальшому - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ, його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Так пунктом 1 статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент смерті батька позивачок) було визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

29.03.2024 р. набрав чинності Закон України від 09.12.2023 р. №3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (в подальшому - Закон №3515-ІХ), яким статтю 16-1 Закону №2011-XII викладено в такій редакції:

1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, починаючи з 29.03.2024 р. законодавець істотно розширив коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднісши до них, зокрема, усіх дітей загиблого (померлого) військовослужбовця незалежно від їх віку, факту перебування на утриманні чи наявності права на пенсію у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 8, 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в подальшому - Постанова №168).

Пунктом 2 Постанови №168 (в редакції, яка була чинною на момент смерті батька позивачок) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в подальшому - Порядок №975).

Згідно з п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 1.4 розділу I Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 р. №45 (в подальшому - Порядок №45), передбачено, що особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 26.11.2024 р., смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому при вирішенні питання щодо наявності права і підстав для призначення позивачам одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цю дату, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на ІНФОРМАЦІЯ_2., якою передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Позивачки 30.07.2025 р. та 07.08.2025 р. звернулись із заявами про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 Збройних Сил України солдата ОСОБА_3 (батька позивачок), в період дії воєнного стану. Рішення відповідача про повернення поданих документів на доопрацювання документів було прийнято Комісією Міністерства оборони України 04.12.2025 р., тобто в період дії нової редакції статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, яка передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги повнолітніми дітьми.

Верховний Суд вирішував питання застосування положень ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ, яка була змінена в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги, та надав відповідь на питання стосовно того, у якій редакції має застосовуватися указана стаття у правовідносинах, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги повнолітній дитині військовослужбовця, який загинув до набрання чинності Законом №3515-IX, яким внесено зміни до зазначеної норми в частині визначення кола осіб, що мають право на отримання такої допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Так у постанові від 12.08.2026 р. в справі №420/18282/25 Верховний Суд зробив висновок, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події. При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, які мають таке право. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Наступні зміни у законодавстві, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо розширення кола осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами. Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 12.05.2026 р. в справі №280/1098/25, від 19.05.2026 р. в справі №600/1860/25-а, від 02.06.2026 р. в справі №560/9476/25, від 05.08.2026 р. в справі №560/5986/25, від 06.08.2026 р. в справі №580/358/25, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуються судом.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та висновки Верховного Суду щодо застосування положень законодавства у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає, що коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

Таким чином, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця, саме на цей момент визначається коло осіб, які мають право на її призначення та виплату. Зміни, внесені Законом №3515-IX до статті 16-1 Закону №2011-XII, якими розширено коло осіб, що мають право на отримання такої допомоги, не підлягають застосуванню до правовідносин, у яких право на допомогу виникло до набрання чинності Законом №3515-IX. Верховний Суд у своїх висновках вказував, що інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_3 (батька позивачок) стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила дітей, які досягли повноліття, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачок не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави. Відповідно до змісту документів, поданих позивачками для розгляду Комісією Міноборони, встановлено, що позивачки не відносяться до жодної категорії отримувачів одноразової грошової допомоги, визначених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції на дату смерті їх батька, у тому числі - до дітей загиблого, які не досягли повноліття ( ОСОБА_1 - 1996 року народження, а ОСОБА_2 , 1994 року народження), але, разом з цим, відповідач правильно зазначив у спірному рішенні, що вони можуть відноситись до категорії «утриманців загиблого», якими вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 16-1 Закону України № 2011-XII в редакції Закону № 3515-IX.

Отже, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосовуючи редакцію ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ станом на ІНФОРМАЦІЯ_2. при визначенні права позивачок на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їх батька, відповідач діяв правомірно, у зв`язку з чим дійшов правильних висновків про відсутність у позивачок такого права внаслідок досягнення ними повноліття, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування прийнятого ним рішення, оформленого протоколом від 04.12.2025 р. № 121/д.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 р. скасувати, та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 по справі № 480/259/26 скасувати.

Ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін