Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №754/2525/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 754/2525/26

номер провадження: 33/824/3371/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю:

секретаря судового засідання - Малашевського О.В.;

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ; захисника - адвоката Рудика Івана Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рудика Івана Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Цією ж постановою стягнуто ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Рудик І.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази того, що ОСОБА_1 безпосередньо керував автомобілем, зокрема, відсутній відеозапис руху автомобіля під його керуванням, не складено рапорту інспектора щодо обставин встановлення факту керування транспортним засобом, не зафіксовано місцезнаходження автомобіля на момент прибуття поліції. Більше того, інспектори не вжили жодних додаткових заходів для встановлення або спростування факту керування, не з`ясували наявність камер відеоспостереження у дворі та прилеглій місцевості, не оглянули автомобіль та прилеглу територію, не зафіксували будь-яких слідів, які б свідчили про щойно здійснений рух транспортного засобу. Наявні відеоматеріали, на яких зафіксовано події, починаючи з 00 год 28 хв., не містять жодних відомостей, які б підтверджували факт керування автомобілем ОСОБА_1 . Єдиною доказовою базою, яка зібрана поліцейськими, є показання двох осіб - безпосередніх учасників конфлікту із ОСОБА_1 .

Вказує, що місце складання протоколу зазначено адресу: вул. Петра Запорожця, 20 (місцезнаходження КНП КМНКЛ «Соціотерапія»), тоді як з відео вбачається, що фактично протокол складався на вул. Данькевича, 17, тобто на місці події, після поїздки до медичного закладу. Суддя першої інстанції жодним чином не звернув уваги на цю обставину, хоча вона свідчить про внесення до протоколу відомостей, що не відповідають дійсності.

Зазначає, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права, він не був ознайомлений з повним змістом складеного протоколу. Суддя першої інстанції відхилив цей довід захисту, зазначивши, що роз`яснення ОСОБА_1 його прав та суті правопорушення зафіксовані відеозаписом, однак не вказав, у якій саме частині відеозапису відповідні дії зафіксовані, та не надав цьому змістовної оцінки.

Також вказує, що інспекторами жодних заходів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом вжито не було, що свідчить про недотримання обов`язкової процедури, передбаченої законом.

Посилається на те, що доводи захисту про суперечності у показаннях свідків суддя першої інстанції відхилив, охарактеризувавши їх як другорядні. Проте такий висновок є необґрунтованим та суперечить вимогам ст.252 КУпАП, яка зобов`язує оцінювати докази на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Вважає, що виявлені суперечності стосуються безпосередньо позиції кожного зі свідків та їхньої здатності спостерігати за фактом керування.

Зазначає, що свідок ОСОБА_2 у письмових поясненнях від 03 лютого 2026 року зазначала, що виходячи з під`їзду, вона побачила автомобіль «Audi», який уже стояв за її автомобілем, тобто знаходився у нерухомому стані. У судовому засіданні вона змінила покази та стверджувала, що бачила як автомобіль в`їжджав у двір, спостерігала процес його руху. Ці дві версії є несумісними, оскільки якщо автомобіль уже стояв, коли ОСОБА_2 вийшла з під`їзду, вона не могла бачити автомобіль, який заїжджав у двір. Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначала, що вона разом із ОСОБА_3 підійшли до автомобіля «Audi». У судовому засіданні вона змінила цю версію, стверджуючи, що ОСОБА_3 сам підійшов до автомобіля, а вона пізніше. Попри те що суд кваліфікував це як несуттєве, ця суперечність ставить під сумнів точність усіх інших тверджень свідка щодо послідовності та змісту подій.

Також вказує, що у судовому засіданні ОСОБА_2 не змогла назвати марку та модель автомобіля, яким нібито керував ОСОБА_1 , пославшись на те, що подія відбулась давно. Водночас ОСОБА_2 детально описувала процес керування та поведінку водія. Нездатність ідентифікувати транспортний засіб за наявності нібито детальних спостережень підриває довіру до повноти та точності її сприйняття подій загалом.

Зазначає, що свідок ОСОБА_3 у письмових поясненнях від 03 лютого 2026 року вказував, що сидів у своєму автомобілі і коли автомобіль «Audi» почав сигналити, він вийшов. У судовому засіданні ОСОБА_3 надав кардинально відмінну версію, а саме, що він перебував на вулиці, вийшов покурити, і саме тоді побачив автомобіль «Audi», який заїжджав у двір. Ці покази є взаємовиключними. Від відповіді на це питання прямо залежить, з якої позиції, та за яких обставин свідок міг спостерігати за рухом автомобіля.

Посилається також на те, що між показаннями вказаних свідків існують і взаємні суперечності. ОСОБА_2 стверджує, що на момент появи автомобіля «Audi» ОСОБА_3 перебував у своєму автомобілі. Сам ОСОБА_3 у судовому засіданні стверджував, що в цей момент стояв на вулиці. Поєднати ці дві версії неможливо. Так само ОСОБА_2 у письмових поясненнях вказувала, що вони разом підійшли до «Audi», тоді як ОСОБА_3 у суді зазначав, що спочатку підійшов сам, а ОСОБА_2 з`явилась пізніше.

Вважає, що наведені суперечності унеможливлюють встановлення достовірної картини подій та виключають можливість покладення цих показань в основу обвинувачення.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката Рудика І.І. про виклик до апеляційного суду свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рудика І.І., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо доказів, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 , у порушення вимог пункту 2.5 ПДР відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №5817772 від 03 лютого 2026 року, яким встановлено, що 03 лютого 2026 року о 00 год 55 хв. в місті Києві по вул.Данькевича, 17, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Audi», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя, порушення мови. Водій від проходження огляду з метою встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у лікаря нарколога в КНП КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: місто Київ, вул. П. Запорожця, 20, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2);

- письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03 лютого 2026 року, з якого слідує, що за результатом огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови (а.с.6);

- письмові пояснення свідка ОСОБА_2 від 03 лютого 2026 року, згідно з якими вона 03 лютого 2026 року о 00 год 05 хв., виходячи з будинку по АДРЕСА_1, стала свідком того, що за її автомобілем посеред проїжджої частини стоїть автомобіль «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого нажимає звуковий сигнал і жме педаль газу на нейтральній передачі. Після цього вона та ОСОБА_3 підійшли до вказаного автомобіля і в цей час з його пасажирського сидіння «випав» п`яний чоловік та одразу йшов битись. Свідок пояснила, що водій автомобіля «Audi» ввімкнув задню передачу та здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Потім даний водій з погрозами ввімкнув першу передачу та поїхав в їх автомобіль, а потім знову назад на ОСОБА_3 . Також свідок пояснила, що водій автомобіля «Audi» ледь не розбив припарковані автомобілі, через що вона, ОСОБА_2 , почала викликати поліцію. Після того як водій автомобіля «Audi» почув про поліцію, він заглушив автомобіль та у явному нетверезому стані вийшов і закрив автомобіль зі словами: «я не знаю чи це, я воював». Свідок ОСОБА_2 пояснила, що до приїзду поліції від водія автомобіля Audi» було багато погроз, спроб вдарити, а також симулятивних криків на весь двір, неначе вони його б`ють. Крім того, до приїзду поліції пасажир автомобіля «Audi» втік, а водій даного автомобіля також намагався, але йому не вдалось. Автомобіль «Audi» так і залишився посеред двору. Свідок ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях просила прийняти міри з приводу даної ситуації, оскільки в іншому випадку нетверезі особи в неадекватному стані можуть призвести до дуже поганих наслідків (а.с.7);

- письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 03 лютого 2026 року, з яких слідує, що він став свідком того, що о 00 год 02 хв. у двір будинку залетів автомобіль «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , який ледь не врізався в інші автомобілі, після цього зупинився бо не міг проїхати далі. Попереду стояв автомобіль ОСОБА_3 , тому водій автомобіля «Audi» почав сигналити без перериву. Свідок пояснив, що він вийшов зі свого автомобіля, водій автомобіля «Audi» почав кричати на нього, а пасажир автомобіля «Audi» «випав» з пасажирського сидіння. Зазначав, що він підійшов до автомобіля «Audi» і побачив, що водій перебував в нетверезому стані, з його порожнини рота відчувався запах алкоголю, пізніше ОСОБА_3 це відчув. Пасажир автомобіля «Audi» почав штовхати ОСОБА_3 після того як він сказав, що вони нікуди не поїдуть. При цьому водій автомобіля «Audi» почав газувати і наїжджати на ОСОБА_3 , так як він стояв позаду автомобіля і не давав поїхати йому. В цей час дівчина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 викликала поліцію. Також свідок пояснив, що водій автомобіля «Audi» декілька разів його відштовхнув заднім бампером і намагався поїхати. Після декількох спроб водій автомобіля «Audi» вийшов з автомобіля, ОСОБА_3 його затримав до приїзду поліції і передав його працівникам поліції (а.с.8);

- відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського (а.с.9).

У рішеннях ЄСПЛ «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд враховує, що вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).

Таким чином, висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо скасування постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року, суд апеляційної інстанції не встановив достатніх даних, які б спростували належність, допустимість та достовірність доказів, наведених в оскаржуваній постанові, на підставі яких суддя першої інстанції обґрунтовував свої висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, із наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського вбачається, що на місце події прибули працівники поліції, на вулиці стояли ОСОБА_1 та свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які повідомили, що, як пізніше їм стало відомо - ОСОБА_1 , був п`яним за кермом автомобіля «Audi» (00 год 27 хв. відеозапису). Надалі свідок ОСОБА_3 повідомив, що водій автомобіля «Audi» ОСОБА_1 почав сигналити, а коли вони до нього підійшли, то побачили, що він був у стані алкогольного сп`яніння, почав їм грубити та газувати у дворі. Свідок ОСОБА_3 повідомив працівникам поліції, що водій «Audi» заднім ходом тричі наїхав йому на ногу, а саме, бампером його відштовхнув. Після чого водій «Audi» із пасажиром почали тікати, але йому, ОСОБА_3 , вдалося затримати ОСОБА_1 . Також свідок ОСОБА_3 працівникам поліції повідомив, що автомобіль «Audi» загородив рух, але коли ОСОБА_1 вийшов із автомобіля, то він почав розповідати що це не його автомобіль.

Також з відеозапису вбачається, що у подальшому ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він наразі перебуває у відпустці, автомобіль не його, він проходив повз, а його не пускали додому. Також ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що свідки били його по ногам та штовхали, від чого він падав (00 год. 29 хв. відеозапису). Під час перебування у службовому автомобілі поліцейських ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він вживав алкогольні напої, а на запитання поліцейського чи керував він транспортним засобом, ОСОБА_1 відповів, що ні, він автомобіль поставив (00 год 37 хв. відеозапису). При цьому працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що свідки показали, що він керував транспортним засобом, на що ОСОБА_1 відповів: «нехай бачать». Далі працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився та повідомив, що він не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але він не керував транспортним засобом. На запитання працівника поліції чи належить йому автомобіль «Audi», ОСОБА_1 відповів, що так (00 год 38 хв. відеозапису). Надалі ОСОБА_1 висловив припущення, що працівники поліції приїхали його покарати, але він не вживав алкогольні напої, не їхав, він стояв, а свідок прийшов, нагрубив йому (00 год 39 хв. відеозапису).

Крім того, з відеозапису видно, що працівник поліції вдруге запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що він заперечив. Також працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 про те, що він може пройти огляд на місці або ж пройти його у лікаря-нарколога, на що він погодився пройти огляд у лікаря-нарколога (00 год 41 хв. відеозапису). При цьому працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що вони приїхали на виклик свідків, які бачили, що він рухався на автомобілі «Audi» по території двору будинку.

Також з дослідженого відеозапису вбачається, що по приїзду до закладу охорони здоров`я за адресою: місто Київ, вул. Запорожця, 20, де ОСОБА_1 намагався втекти від працівників поліції, однак вони його наздогнали (00 год 57 хв. відеозапису). При цьому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що у випадку, якщо він буде намагатися втекти, то його буде затримано і складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду, на що ОСОБА_1 відповів щоб вони складали такий протокол. У подальшому працівник поліції ще декілька разів запитав ОСОБА_1 чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він відповів, що він лише йшов повз них (працівників поліції), а вони його чомусь затримують. У зв`язку з цим працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння (00 год 58 хв. відеозапису). У подальшому працівники поліції розпочали складати протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за адресою: місто Київ, вул. Запорожця, 20 (01 год 02 хв. відеозапису).

Далі працівники поліції разом із ОСОБА_1 приїхали на місце події, де ОСОБА_1 запитав у працівників поліції чи можна від`їхати на автомобілі «Audi», на що працівник поліції заперечив та повідомив йому, що лише завтра він зможе це зробити або ж хтось тверезий зможе забрати автомобіль (01 год 29 хв. відеозапису). У подальшому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про порядок його розгляду в суді. Також ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що він тут став на автомобілі, а його підперли, після чого вибігли свідки та почали його штовхати (01 год 30 хв. відеозапису). Після оголошення працівником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній відмовився від його підпису та отримання копії (01 год 35 хв. відеозапису).

Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 03 лютого 2026 року за участю ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази того, що ОСОБА_1 безпосередньо керував автомобілем, є безпідставними з огляду на таке.

Як зазначалось вище, згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема поясненнями свідків.

Так, факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується наведеними вище письмовими показами свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 03 лютого 2026 року, які були надані ними працівникам поліції та долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

Також покази ОСОБА_3 зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, які наведені вище.

Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови судді першої інстанції вбачається, що свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були допитані у суді першої інстанції, які, окрім іншого, підтвердили факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Audi» 03 лютого 2026 року у дворі будинку за адресою: місто Київ, вул.Данькевича, 17.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суддя першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Audi» підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , наданими ними як у письмових поясненнях від 03 лютого 2026 року, так і в судовому засіданні. Дані свідки категорично стверджують, що ОСОБА_1 у вказаний час керував автомобілем «Audi» і ці їх покази є послідовними та збігаються між собою.

Також апеляційний суд погоджується з висновкам судді першої інстанції про те, що розбіжності, на які посилається захисник, а саме, чи бачила свідок ОСОБА_2 момент в`їзду автомобіля, де перебував свідок ОСОБА_3 до конфлікту, хто першим підійшов до автомобіля та яка марка автомобіля, не стосуються факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом і вони цього факту не спростовують.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у даному випадку для встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є встановлення факту керування транспортним засобом та відмова від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку, а не встановлення послідовності дій свідків: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на місці події.

При цьому апеляційний суд враховує, що у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що на місці події також були присутні інші особи, окрім свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак навіть за присутності інших свідків ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на спростування показів свідків: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Тому заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом апеляційний суд оцінює критично, вважає їх маніпулятивними та спрямованими на його бажання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що працівниками поліції не було вжито жодних фактичних заходів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність у матеріалах справи даних про відсторонення водія від керуванням транспортного засобу сама по собі не спростовує доведеності того, що водій відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Окрім того, вимога відсторонення водія від керування транспортним засобом, передбачена ч.1 ст.266 КУпАП, не впливає на порядок проведення огляду водія на стан сп`яніння, передбачений частинами другою-четвертою вказаної статті, та не тягне наслідків, передбачених частиною п`ятої цієї статті.

При цьому апеляційний суд враховує, що з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що коли ОСОБА_1 з працівниками поліції приїхали на місце події, то він запитав у працівників поліції чи можна від`їхати на автомобілі «Audi», на що працівник поліції заперечив та повідомив ОСОБА_1 , що він зможе це зробити лише завтра або ж хтось тверезий зможе забрати автомобіль (01 год 29 хв. відеозапису).

Отже доводи апеляційної скарги щодо порушень, які, на переконання сторони захисту, були допущені працівниками поліції щодо не відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не спростовують викладених у оскаржуваній постанові висновків судді першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано адресу місця його складання: місто Київ, вул. Петра Запорожця, 20 (місцезнаходження КНП КМНКЛ «Соціотерапія»), тоді як з відеозапису вбачається, що фактично даний протокол складався на АДРЕСА_1, тобто на місці події, після повернення з медичного закладу, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції розпочали складати протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за адресою: місто Київ, вул. Запорожця, 20, де ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння (01 год 02 хв. відеозапису), і лише потім повернулися на місце події, де працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 зміст складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Також апеляційний суд відхиляє твердження захисника про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки із відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про порядок його розгляду в суді. До того ж, жодним із нормативних актів не передбачена обов`язкова відеофіксація роз`яснення поліцейським особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, її прав. ОСОБА_1 , як зафіксовано на відеозаписі, відмовився від підпису у протоколі, зауважень стосовно його складання, зокрема, про не роз`яснення йому прав не виклав. В ході комунікації з працівниками поліції також не повідомляв, що йому не зрозумілі дії та рішення працівників поліції.

Крім того, ОСОБА_1 , який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не був позбавлений можливості скористатися юридичною допомогою адвоката та реалізував таке право, тоді як відсутність адвоката при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, жодним чином не перешкоджала ОСОБА_1 надати пояснення та заперечення проти викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, що прослідковується з наявного відеозапису.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що посилання захисника на те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не були роз`яснені його права, не може слугувати правовою підставою для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого, ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги про скасування постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Рудика І.І. подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката Рудика Івана Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов