Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №757/54253/24-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року місто Київ

справа № 757/54253/24-ц

провадження № 22-ц/824/9152/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Євграфової Є.П., Поливач Л.Д. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кисель Анною Сергіївною,

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Бусик О.Л., -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги за теплову енергію за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 4 702, 91 грн., інфляційну складову 2 477, 74 грн., 3 відсотки річних в розмірі 608, 88 грн., за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по липень 2024 року у розмірі 111 496, 63 грн. інфляційну складову 23 634, 14 грн. грн., 3 відсотки річних в розмірі 5 922, 34 грн.; за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 2021 року у розмірі 17, 65 грн. інфляційну складову 6,44 грн. грн., 3 відсотки річних в розмірі 1,46 грн.; за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по травень 2024 року у розмірі 136 744, 17 грн., інфляційну складову 22 209, 53 грн. грн., 3 відсотки річних в розмірі 6 238, 72 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по липень 2024 року в розмірі 1 403, 73 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по липень 2024 року в розмірі 482,58 грн. та 3160,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову, позивач вказує, що з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

15 вересня 2017 року між ТОВ «Компанія Укрсервіс» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нерухоме майно, яким є нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

21 серпня 2021 року між КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договорі на постачання теплової енергії.

Відповідно до відомостей обліку споживання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, частково сплатив заборгованість, але не сплатив вартість отриманої теплової енергії повністю, у зв'язку з чим існує заборгованість.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року позовні вимоги КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги в розмірі 272 230 гривень 01 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 690,42 грн.

В решті вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, 11 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кисель А.С. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити. Відповідач вважає, що при ухваленні рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначає про те, що позивачем не було враховано наявності у приміщенні відповідача вузла розподільчого обліку (лічильника) гарячої води. Щорічне зняття контрольних показань вузла розподільчого обліку є обов'язком позивача, чого останній не виконував протягом усього періоду, за який нараховано заборгованість.

Відповідач наголошує на тому, що доводи позивача в частині нарахувань за централізоване опалення ґрунтуються на значній кількості документів, форма яких передбачає погодження їх складання з відповідачем, а саме проставлення підпису відповідача на таких документах. Натомість, всі долучені позивачем документи не містять підпису відповідача. Позивачем до справи не надано довіреності, якою Сухоярського, підпис якого міститься у договорі на постачання теплової енергії, було б уповноважено на проставлення підпису в якості представника відповідача.

Позивачем не доведено факт одержання відповідачем послуг централізованого опалення з огляду на відсутність підпису на актах приймання-передачі; а так само обсяг послуг, які за твердженням позивача, надавались у приміщення відповідача (з огляду на відсутність відомостей про показники вузла комерційного обліку у матеріалах справи), що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

22 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про приєднання доказів, а саме: копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 24-1-4К/1215 від 19.03.2026 року; копію наряду-замовлення № 4280 від 19.03.2026 року на технічне обслуговування вузлів обліку води. Просив поновити строк на подання доказів, визнавши причини пропуску строку поважними, оскільки вказані документи апелянт отримав після звернення з апеляційною скаргою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач КП «Київтеплоенерго» виклав свої заперечення проти її задоволення.

В судове засідання не з'явилися учасники справи, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронного кабінету КП «Київтеплоенерго та представника ОСОБА_1 - адвоката Кисель А.С., що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Сторони причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України.

Оскільки судове рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між КМДА та АЕК «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З 01 травня 2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189. Відповідно до ч.1 ст.12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідач є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Відповідач своєчасно не сплачує за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2024 року складається: за теплову енергію за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 4 702, 91 грн., за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по липень 2024 року у розмірі 111 496, 63 грн.; за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 2021 року у розмірі 17, 65 грн.; за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по травень 2024 року у розмірі 136 744, 17 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по липень 2024 року в розмірі 1 403, 73 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по липень 2024 року в розмірі 482,58 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що підключення будинку, в якому знаходиться належне відповідачу нежитлове приміщення до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воді, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідач надані йому послуги не оплачує.

Суд першої інстанції вважав доведеним суму заборгованості в розмірі 272 230, 01 грн, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

Відхиляючи доводи сторони відповідача про те, що у нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 встановлено вузол розподільчого обліку гарячого водопостачання, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що дійсно підтверджують встановлену у нежитловому приміщенні вузла розподільчого обліку гарячого водопостачання. А надана стороною відповідача фотокопія вузла розподільчого обліку (лічильника) гарячого водопостачання є неналежним доказом у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 9 грудня 2017 року, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між КМДА та АЕК «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 1 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ).

Правовідносини з постачання ЦО та ЦПГВ (Послуги) регулюються ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

З матеріалів справи убачається, що 15 вересня 2017 року між ТОВ «Компанія Укрсервіс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення

Відповідно до п. 1 Продавець передає, Покупець приймає у власність нерухоме майно, яким є нежитлове приміщення № 72 (сімдесят два) (в літ. А), загальною площею 97,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиті послуги за теплову енергію та послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідач вказує, що Договір № 530526-0101 на постачання теплової енергії підписано замість Відповідача «ОСОБА_3». Аналогічно, Договір № 053052610720100 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єкта господарювання від 14 грудня 2018 року підписано не відповідачем, а іншою особою.

Відповідно до норм ЦК України, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився (не відключався).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Доказів про те, що відповідач звертався до позивача про припинення дії Договору від 21 серпня 2018 року № 530526-0101 на постачання теплової енергії та Договору № 053052610720100 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єкта господарювання від 14 грудня 2018 року матеріали справи не містять, в апеляційній скарзі ця обставина не зазначається. Також відсутні відомості про те, що за вказаний позивачем період відповідачу не належало на праві власності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4.

Крім того, позивачем надано докази про надання ним послуг на постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_4 в заявлений у позовній заяві період. Тобто, підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.

Протилежного судом не встановлено та відповідачем не спростовано.

Щодо підписання договору від 21 серпня 2018 року № 530526-0101 та від 14 грудня 2018 року № 053052610720100 особою «ОСОБА_3», повноваження якого на думку відповідача не підтверджено, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки у цих договорах зазначено, що останній діє за довіреністю від 21 грудня 2017 року, такі договори також підписані директором СП «Енергозбут» Лопатіним К.О. та скріплені печаткою КП «Київтеплоенерго».

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про підтвердження факту укладення між КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 договорів № 053052610720100 та № 530526-0101.

Щодо заборгованості за постачання теплової енергії суд зазначає наступне.

21 серпня 2021 року між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ОСОБА_1 укладено Договір № 530526-0101 на постачання теплової енергії, що є договором приєднання, відповідно до якого позивач зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1.

Відповідно до п 2.3.1 абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру та обсягах, які визначені в Додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Розділ 5 цього договору визначає порядок обліку теплової енергії. У п. 5.3 зазначено, що у разі оснащення приміщення вузлом розподільного обліку, обсяг спожитої теплової енергії визначається за його показаннями.

Абонент несе відповідальність за невиконання умов цього договору (п. 6.3.1).

Відповідно до п. 8.1. Договір набуває чинності з 1 травня 2018 року та діє до 15 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 8.2. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 Договору; ліквідація Сторін.

На підставі п. 8.3 Договору, припинення дії Договору не звільняє «Абонента» від обов?язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Положенням п. 8.4. Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін.

Позивачем згідно корінців наряду було здійснено початок та кінець опалювального сезону, Інформації модуля біллінг «УНІВАН-Термал-Київ»- журнал нарядів, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки для будинку житлового ЖЕО-606 КП УЖГ Печерськ.р-ну, «Печерська Брама», АДРЕСА_2.

Згідно п. 1.3 Додатку № 1 до Договору передбачено обсяги постачання теплової енергії

«Абоненту» здійснюється розподілом теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам (для Абонентів» без приладів обліку - розрахунково; для «Абонентів», з приладами обліку - згідно заявленої величини).

Відповідно до відомостей обліку споживання теплової енергії за адресою АДРЕСА_2 , позивач виконав свої зобов?язання за Договором та надав послуги з постачання теплової енергії Відповідачу.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що доводи позивача в частині нарахувань за централізоване опалення ґрунтуються на значній кількості документів, форма яких передбачає погодження їх складення з відповідачем, а саме проставлення підпису відповідача на таких документах. Натомість, всі долучені позивачем документи не містять підпису відповідача.

Позивачем було складено акти приймання-передавання товарної продукції, облікові Згідно розрахунку основного боргу за теплову енергію відповідачу за Договором № 530526-0101 від 21 серпня 2018 року.

Відповідно до п. 3 Додатку 4 до Договору, відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: АДРЕСА_3 : акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Сторона-2 повертає в ЦОК, акт приймання-передавання товарної продукції, рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду).

Тобто, згідно умов договору обов`язок ознайомлюватись з нарахованими платежами за теплову енергію, в тому числі підписувати такі покладені на відповідача, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо заборгованості за постачання гарячої води суд зазначає наступне.

14 грудня 2018 року між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ОСОБА_1 укладено Договір № 053052610720100 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єкта господарювання, що є договором приєднання. Відповідно до п. 1 Договору Виконавець зобов?язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послугу з централізованого постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Споживач зобов?язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу за встановленим тарифом у строки на умовах, що передбачені Договором.

Згідно з Інформацією теплозабезпечення споживачів будинок

АДРЕСА_2 підключений до системи гарячого водопостачання.

Позивач надає послугу з централізованого постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_2 безперебійно.

Також в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у приміщенні розташовано вузол розподільного обліку гарячого водопостачання (лічильник води) Novator ЛК-15Г № 7886101, показання якого становлять «0» спожитих кубічних метрів гарячої води. Відповідач також вказує, що щорічне зняття контрольних показань вузла розподільного обліку є обов`язком позивача, який, водночас, позивачем протягом всього періоду, за який нараховано заборгованість, з незрозумілих причин не виконувався. А тому нарахування заборгованості з централізованого постачання гарячої води є безпідставним.

Разом з тим 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про приєднання доказів, а саме: копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 24-1-4К/1215 від 19 березня 2026 року; копію наряду-замовлення № 4280 від 19 березня2026 року на технічне обслуговування вузлів обліку води. Просив поновити строк на подання доказів, визнавши причини пропуску строку поважними, оскільки вказані документи апелянт отримав після звернення з апеляційною скаргою.

З аналізу наданих відповідачем документів підтверджується тільки факт проведення повірки лічильника води, те що засіб вимірювання води є справним, а згідно довідки «наряд - завдання» вбачається, що слюсарем ОСОБА_2 встановлено АБ з показником 1 та зазначено номер пломби. Проте, яким чином надані позивачем документи датовані березнем 2026 року стосуються позовних вимог за період з кінця 2020 року по липень 2024 року щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за постачання гарячої води суд позбавлений можливості встановити. Відповідач не надав докази, які б беззаперечно підтверджували, що показник на який відповідач посилається (0) стосувався вказаного позивачем періоду, з фото лічильника, який відповідач надав до суду першої інстанції не можливо встановити на яку дату на лічильнику був показник 0000099 та чи дійсно він був встановлений та опломбований відповідно до порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, відмовивши при цьому позивачу в частині стягнення з ОСОБА_1 пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги у період з лютого з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

Встановивши, що ОСОБА_1 , будучи власником нерухомого майна, яким є нежитлове приміщення № 72 (сімдесят два) (в літ. А), загальною площею 97,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4, відповідно споживачем послуг з теплової енергії та постачання гарячої води, які надає позивач, ці послуги не оплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог КП «Київтеплоенерго».

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кисель Анною Сергіївною, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Є.П.Євграфова

Л.Д.Поливач