Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №759/26435/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року місто Київ

справа № 759/26435/24

провадження № 22-ц/824/4117/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д.,Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - Житлово-будівельний кооператив «Обчислювач-11»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-11»

на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Кравченко Ю.В.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ЖБК «Обчислювач-11» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 33260,67 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ЖБК «Обчислювач-11» здійснює управління житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 ; також ЖБК «Обчислювач-11» забезпечував мешканців будинку комунальними послугами з постачання питної води та приймання стічних вод (до 1 липня 2023 року), централізованим постачанням гарячої води та централізованим опаленням (до 1 квітня 2024 року); відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , тому зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги; свої зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг відповідачі належним чином не виконують, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 33 260,27 гривень, з яких: 27 775,70 - основної заборгованості; 5 484,97 - інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2025 року у позові ЖБК «Обчислювач-11» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ЖБК «Обчислювач -11» адвокат Розпаченюк А.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що зазначене рішення має бути скасоване з підстав неповного та необ`єктивного з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує на те, що відповідачі вже протягом тривалого часу не виконують зобов`язання по утриманню належного їм нерухомого майна, у зв`язку з чим витрати щодо утримання майна вимушений нести позивач, оскільки квартира, знаходиться у єдиному майновому комплексі.

Зазначає, що за результатами аналізу оплат за період з 01 листопада 2021 року по 01 грудня 2024 року, з`ясовано, що відповідачі користувались послугами, але не виконували зобов`язання по сплаті за надані житлово-комунальні послуги. Свої зобов`язання відповідачі виконували неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на 01 грудня 2024 року становить 27 775,70 грн. Сума інфляційної складової боргу за час прострочення виконання зобов`язання та сума 3% річних від простроченої суми зобов`язання станом на 01 грудня 2024 року становить 5 484,97 грн. Заборгованість за наданні житлово-комунальні складає 33 260,67 грн (з них основна заборгованість 27 775,70 грн; інфляційні нарахування складають 4 362,23 грн; 3% річних складає 1 122,73 грн).

Посилається на те, що Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України видано наказ №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» . Ця Методика розподілу встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначає вимоги до приладів розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів. Таким чином, враховуючи зазначене ЖБК «Обчислювач-11» проводить розподіл компенсації витрат за спожиті послуги з централізованого опалення, з гарячого водопостачання та водовідведення, з холодного водопостачання та водовідведення між всіма власниками (співвласниками) багатоквартирного будинку керуючись виключно затвердженою Методикою.

Вказує, що відповідачі були обізнані про заборгованість за житлово-комунальні послуги, але не в повному обсязі виконували свої зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг. Загальна сума оплачених житлово-комунальних послуг становить 33 041,90 грн, що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Ощадбанк» від 3 червня 2022 року, 6 червня 2022 року, 24 листопада 2022 року, 19 травня 2023 року. Проведення відповідачами частково оплат вартості житлово-комунальних послуг свідчить про їх обізнаність із суттю зобов`язання, а також про мовчазну згоду з тарифами, на підставі яких сформовано розрахунок.

Крім того, зазначає про те, що суд першої інстанції під час винесення рішення по справі не взяв до уваги та не оцінив належним чином розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 1 листопада 2021 року по 1 листопада 2024 року, у зв'язку з чим порушив норми статей 76-81, 89 ЦПК України.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались.

Разом з тим, позивачем 30 січня 2026 року до Київського апеляційного суду подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 27775,70 грн у звязку з тим, що відповідач сплатив заборгованість за комунальні послуги вже після відкриття апеляційного провадження, тим самим визнав свою заборгованість перед позивачем. Разом з тим, просить скасувати рішення суду першої інстанції та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЖБК «Обчислювач-11» інфляційні втрати в розмірі 4362,23 грн, 3% річних в розмірі 1122,73 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн за подання позовної заяви, в розмірі 3634 грн за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статуту ЖБК, затвердженого протоколом № 3 загальних зборів членів ЖБК 28 грудня 2016 року, ЖБК створене громадянами України, які брали участь у будівництві багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Згідно з п.п. 2.3. Статуту ЖБК, видами діяльності Кооперативу є:-комплексне обслуговування об`єктів;-надання в оренду чи експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;-створення інфраструктури для експлуатації побудованого будинку;-контроль за своєчасним наданням комунальних послуг, забезпечення надходження коштів для сплати всіх платежів;-експлуатація, обслуговування та ремонт житлового будинку;-благоустрій та утримання прибудинкової території;

-укладання та контроль за виконанням договорів, пов`язаних з обслуговуванням, експлуатацією і ремонтом житлового будинку і надвірних будівель та утримання прибудинкової території;-проведення заходів щодо придбання земельної ділянки (прибудинкової території);-організація культурно-побутового обслуговування членів Кооперативу і членів їх сімей.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 123003945 від 2 грудня 2024 року (а.с. 42).

8 грудня 1999 року Державне комунальне об`єднання «Київводоканал» (постачальник) та Кооператив (абонент) уклали договір № 07373/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженим наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 1 липня 1994 року № 65.

Згідно з п. 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісясчно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.2. договору, якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Згідно з п. 3.3. договору, якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший засіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

1 листопада 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (постачальник) та Кооператив (Споживач) уклали договір № 810035 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, в споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.3.1. договору, споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 .

Згідно витягу з протоколу тариф на внески на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01 січня 2013 року становить 4,75 грн за квадратний метр загальної площі для квартир першого поверху, 5,52 грн - для інших квартир .

Відповідно до протоколу № 10 загальних зборів членів Кооперативу від 22 жовтня 2023 року, затверджений кошторис, внески в якому складають 8,75 грн за м? з 1 по 6 квартиру і 9,46 грн за м? з 7 по 111 квартиру .

Відповідно до протоколу № 12 загальних зборів членів Кооперативу від 14 січня 2024 року, згідно розробленого кошторису, затверджені внески на управління будинку в розмірі 9,50 грн за м? з 1 по 6 квартиру і 10,28 грн за м? з 7 по 111 квартиру .

Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційної складової боргу та 3% річних ( АДРЕСА_2 ), сума боргу відповідачів за період з листопада 2021 по листопад 2024 становить 33 260,67 грн, з яких: -сума боргу станом на 1 грудня 2024 року - 27 775,70 грн; -3% річних - 1 122,73 грн; -інфляційна складова боргу - 4 362,23 грн.

Відповідно до довідки про нарахування та сплату за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), нарахована сума заборгованості складається з: а) витрат на утримання будинку в сумі 14 870,48 грн;б) компенсації витрат за надання послуги з централізованого опалення в сумі 20 187,28 грн; в) компенсації витрат за надання послуги з гарячого водопостачання та водовідведення в сумі 20 950,24 грн; г) компенсації витрат за надання послуги з холодного водопостачання та водовідведення в сумі 6 942,21 грн;

Загальна сума оплачених відповідачами житлово-комунальних послуг за спірний період становить 33 041,90 грн, що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Ощадбанк» від 03 червня 2022 року, 06 червня 2022 року, 24 листопада 2022року, 19 травня 2023 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б розмір застосованих тарифів за вказані комунальні послуги та механізм їх формування. Тому суд позбавлений можливості перевірити правильність здійснених нарахувань заборгованості та наданого розрахунку. Саме по собі зазначення тарифів на централізоване опалення, гаряче водопостачання та водовідведення, холодне водопостачання та водовідведення без їх документального підтвердження не є достатнім доказом наявності заборгованості у заявленому розмірі. Судом прийняті докази на підтвердження заборгованості за управління багатоквартирним будинком та визнає доведеним розмір заборгованості в сумі 14 870,48 грн. Разом з тим, оскільки відповідачами за період з червня 2022 року по листопад 2021 року сплачено 33041,90 грн., що перевищує доведену позивачем суму заборгованості, а іншу суму позивач не довів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Вимога про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості і може бути задоволена в разі порушення відповідачем грошового зобов`язання. Оскільки вимогу про стягнення основної заборгованості суд визнав необґрунтованою, вимога про стягнення інфляційних втрат і 3% річних задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, та оцінивши надані сторонами докази, дійшла таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти та дослідити долучену позивачем платіжну інструкцію від 06 січня 2026 року про сплату ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-11» 36 000 грн. У платіжній інструкції призначення платежу, яке б прямо вказувало на погашення саме заборгованості, що є предметом розгляду у цій справі, не зазначено. Разом із тим сам позивач у поданому клопотанні посилається на цей платіж як на доказ погашення відповідачем заборгованості, яка є предметом спору.

Враховуючи, що платіжна інструкція від 06 січня 2026 року підтверджує здійснення платежу вже після ухвалення оскаржуваного рішення від 02 жовтня 2025 року, цей доказ об`єктивно не міг бути поданий до суду першої інстанції. При цьому зазначений доказ безпосередньо стосується заявленого позивачем клопотання та обставин, на які він посилається на стадії апеляційного перегляду. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне прийняти платіжну інструкцію від 06 січня 2026 року до матеріалів справи та надати їй оцінку.

Позивач сам визначив правове значення цього платежу, пославшись на нього як на доказ погашення спірної заборгованості . Тому колегія суддів враховує факт здійснення такого платежу саме в межах доводів та вимог позивача, однак оцінює його з урахуванням часу його здійснення та предмета доказування у цій справі.

Разом із тим сам факт здійснення ОСОБА_2 платежу 06 січня 2026 року не є підставою для висновку про те, що рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення було незаконним або необґрунтованим.

Також прийняття зазначеної платіжної інструкції як доказу не означає автоматичного погодження з наведеним позивачем висновком про існування у відповідачів саме станом на 1 грудня 2024 року заборгованості у розмірі 27 775,70 грн.

Вирішуючи питання щодо клопотання про закриття провадження у частині вимоги про стягнення 27 775,70 грн, колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено закриття провадження у справі у разі відсутності предмета спору.

Зазначена процесуальна підстава передбачає, що на час звернення особи до суду між сторонами існував спір щодо відповідного права чи обов`язку, а в подальшому предмет спору припинив існування внаслідок обставин, які настали після пред`явлення позову. Водночас закриття провадження з цієї підстави не може використовуватися для усунення недоведеності первісних позовних вимог або для зміни результату розгляду справи залежно від обставин, які настали вже після ухвалення судового рішення.

На момент звернення Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-11» до суду з позовом спір щодо наявності та розміру заборгованості існував. Так само цей спір існував на момент ухвалення судом першої інстанції рішення 2 жовтня 2025 року. Платіж у сумі 36 000 грн здійснений лише 6 січня 2026 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення.

За таких обставин правові підстави для закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 27 775,70 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.

Сам по собі факт подальшого виконання грошового зобов`язання не свідчить про те, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції предмет спору був відсутній, і не змінює висновку суду щодо доведеності або недоведеності заявлених позовних вимог станом на відповідний момент.

Отже, у задоволенні клопотання Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-11» про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 27 775,70 грн слід відмовити.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у відповідачів обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується із загальним висновком позивача про те, що співвласник багатоквартирного будинку не звільняється від обов`язку нести витрати на управління та утримання спільного майна лише з тих підстав, що він не користується відповідним майном або не проживає у приміщенні.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає житлово-комунальні послуги як результат господарської діяльності, спрямованої, зокрема, на забезпечення умов проживання та перебування осіб у житлових приміщеннях. Частина п`ята статті 7 цього Закону покладає на споживача обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а частина перша статті 9 передбачає щомісячну оплату спожитих житлово-комунальних послуг, якщо інший порядок не встановлений договором.

Водночас наявність загального обов`язку власника чи споживача оплачувати житлово-комунальні послуги не звільняє позивача від обов`язку довести саме заявлений ним розмір заборгованості, період її виникнення, складові такого боргу, застосовані тарифи, обсяги наданих послуг та правильність здійсненого розрахунку.

Саме ця обставина є визначальною для вирішення спору.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленого розміру заборгованості позивач надав, зокрема, розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, а також довідку про нарахування та сплату за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якої нарахування складаються з витрат на утримання будинку у сумі 14 870,48 грн, компенсації витрат за централізоване опалення у сумі 20 187,28 грн, компенсації витрат за гаряче водопостачання та водовідведення у сумі 20 950,24 грн та компенсації витрат за холодне водопостачання та водовідведення у сумі 6 942,21 грн.

Щодо складової заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком суд першої інстанції правильно врахував надані позивачем протоколи загальних зборів членів кооперативу, якими визначено відповідні внески, та дійшов висновку про доведеність цієї складової у розмірі 14 870,48 грн.

Апеляційна скарга не містить належних доводів, які б спростовували цей висновок суду першої інстанції.

Щодо решти складових заявленої заборгованості колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх недоведеність.

Позивач стверджує, що компенсація витрат за централізоване опалення, гаряче водопостачання та водовідведення, холодне водопостачання та водовідведення нараховувалася відповідно до вимог законодавства та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Однак саме по собі посилання на нормативно-правовий акт, який регламентує порядок розподілу обсягів комунальних послуг, не є доказом того, що позивач у конкретній справі правильно застосував цей порядок до конкретного будинку та конкретної квартири.

Для підтвердження заявленого розміру заборгованості позивач мав надати докази, на підставі яких можливо було б перевірити механізм формування кожної складової боргу, зокрема застосовані тарифи, відповідні обсяги спожитих послуг, вихідні дані для розподілу, показники вузлів комерційного та/або розподільного обліку, документи, на підставі яких здійснювався розподіл, та сам розрахунок відповідної частки витрат відповідачів.

Наданий позивачем загальний розрахунок таких відомостей у необхідному обсязі не містить.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ЖБК «Обчислювач-11» проводить розподіл витрат «виключно» відповідно до Методики, не спростовує цього висновку, оскільки позивач має довести не лише нормативну можливість такого розподілу, а й фактичне застосування передбаченого Методикою порядку до спірних нарахувань.

Додані до позовної заяви договори між ЖБК «Обчислювач-11» та постачальниками комунальних послуг також не підтверджують заявленого розміру заборгованості відповідачів.

Так, договір № 07373/4-11 від 08 грудня 1999 року на послуги водопостачання та водовідведення визначає правовідносини між постачальником та ЖБК «Обчислювач-11» , однак сам по собі не встановлює розміру заборгованості відповідачів.

Аналогічно договір № 810035 від 01 листопада 2018 року на постачання теплової енергії у гарячій воді підтверджує договірні відносини між постачальником та Кооперативом, але без відповідних тарифів, обсягів споживання та розрахунку частки відповідачів не підтверджує заявленої до стягнення суми.

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, Додаток № 2 до договору №810035, на який сам договір посилається у частині строків сплати та тарифів, позивачем до матеріалів справи не надано.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази не дають можливості перевірити правильність нарахування 20 187,28 грн компенсації витрат за централізоване опалення, 20 950,24 грн компенсації витрат за гаряче водопостачання та водовідведення і 6 942,21 грн компенсації витрат за холодне водопостачання та водовідведення.

Довід апеляційної скарги про те, що відповідачі користувалися відповідними послугами, не змінює такого висновку. Факт користування послугами та наявність обов`язку здійснювати їх оплату не є доказом конкретного розміру заборгованості. Суд має встановити не лише факт виникнення обов`язку зі сплати, а й розмір грошового зобов`язання, який заявлено до стягнення.

Із матеріалів справи також убачається, що відповідачами здійснено платежі на загальну суму 33 041,90 грн, що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Ощадбанк» від 03 червня 2022 року, 06 червня 2022 року, 24 листопада 2022 року та 19 травня 2023 року.

Як правильно встановив суд першої інстанції, зазначені платежі позивач не заперечував та відобразив у своєму розрахунку.

Таким чином, навіть за умови врахування доведеної судом першої інстанції складової заборгованості за управління будинком у розмірі 14 870,48 грн, сума здійснених відповідачами платежів у розмірі 33 041,90 грн перевищує цю доведену складову.

При цьому позивач у суді першої інстанції не надав належних та достатніх доказів, які б дали можливість суду достовірно встановити, що після врахування здійснених платежів за відповідачами станом на 1 грудня 2024 року залишалася основна заборгованість саме у розмірі 27 775,70 грн.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції та повторення позиції позивача про правильність складеного ним розрахунку. Проте апеляційна скарга не містить доказів, які б спростовували конкретні висновки суду першої інстанції щодо відсутності документального підтвердження тарифів, обсягів та механізму формування відповідних складових заборгованості.

Саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу позову. Суд не може ґрунтувати висновок про наявність заборгованості виключно на розрахунку кредитора, якщо такий розрахунок не підтверджений іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Окремо колегія суддів оцінює довід апеляційної скарги щодо сплати відповідачами 33 041,90 грн.

Та обставина, що відповідачі здійснювали платежі за житлово-комунальні послуги, не свідчить сама по собі про визнання ними заборгованості у розмірі, заявленому позивачем. Зміст та розмір спірного грошового зобов`язання повинні бути підтверджені належними доказами, а не припущеннями про те, що здійснення часткових платежів автоматично підтверджує правильність усього розрахунку кредитора.

Не може бути прийнятий і довід позивача про те, що подальша сплата ОСОБА_2 36 000 грн свідчить про визнання відповідачем всієї первісно заявленої заборгованості.

Як уже зазначалося, цей платіж здійснено 6 січня 2026 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення. Він не може підтвердити правильність розрахунку заборгованості станом на 1 грудня 2024 року, оскільки є подією, яка відбулася пізніше.

Крім того, у платіжній інструкції відсутнє призначення платежу, яке б прямо пов`язувало суму 36 000 грн із погашенням саме заборгованості, що є предметом цієї справи. Посилання самого позивача на цей платіж як на погашення спірної заборгованості свідчить про його процесуальну оцінку платежу, однак не усуває необхідності встановити, чи була первісно заявлена заборгованість доведена належними доказами.

За таких обставин факт здійснення після ухвалення рішення платежу у сумі 36 000 грн не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних мають похідний характер від вимоги про стягнення основної суми грошового зобов`язання. Для їх задоволення необхідно встановити наявність простроченого грошового зобов`язання, його розмір та період прострочення.

Оскільки позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у відповідачів основної заборгованості у заявленому розмірі 27 775,70 грн, підстави для стягнення нарахованих на цю суму інфляційних втрат у розмірі 4 362,23 грн та трьох процентів річних у розмірі 1 122,73 грн також відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Оцінивши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку наявним доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення.

Посилання позивача на загальний обов`язок відповідачів брати участь у витратах на утримання багатоквартирного будинку є правильним за своєю суттю, однак не свідчить про доведеність саме тієї суми боргу, яку позивач просив стягнути. Нормативне встановлення обов`язку споживача або співвласника оплачувати житлово-комунальні послуги не замінює доказування обсягу та вартості конкретно наданих послуг і правильності проведеного розрахунку. Чинний Закон України «Про житлово-комунальні послуги» прямо регулює обов`язки споживачів, порядок оплати та ціни (тарифи) на такі послуги.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у відповідачів основної заборгованості у заявленому розмірі, а відтак відсутні підстави і для задоволення похідних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Щодо судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги залишаються без задоволення, підстав для покладення на відповідачів сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви чи апеляційної скарги немає.

Таким чином, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-11» задоволенню не підлягає, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 255, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-11» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом строку та в порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус