Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №754/3701/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/9925/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/3701/24

10 вересня 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року, постановлене під головуванням судді Бабко В.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки у виконавчих листах виданих по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, -

в с т а н о в и в:

У травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про виправлення помилок у виконавчих листах, виданих у справі № 754/3701/24, усунення неповноти їх реквізитів, видачу одного належного виконавчого листа або, альтернативно, виправлення кожного з трьох виданих виконавчих листів.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у справі № 754/3701/24 з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 109 067,50 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 411,35 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 118 478,85 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін та цього дня воно набрало законної сили.

Вказав, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року виконання рішення від 31 січня 2025 року було відстрочено до 31 січня 2026 року, а строк виконання рішення встановлено з 01 лютого 2026 року. Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року зазначену ухвалу залишено без змін.

Зазначив, що 01 лютого 2026 року подав до суду заяву про видачу виконавчого документа, у якій просив видати виконавчий документ в електронній формі та зазначив відомі суду і необхідні для виконання рішення ідентифікаційні, контактні та платіжні дані сторін, зокрема реквізити свого банківського рахунку, номер телефону, адресу електронної пошти, адресу проживання, а також відомості щодо боржника. На підставі цієї заяви судом було видано три окремі виконавчі листи: на суму 109 067,50 грн, на суму 2 411,35 грн та на суму 7 000,00 грн.

Зазначив, що виконавчі листи не пред`являлись ним до примусового виконання ні до органу державної виконавчої служби, ні до приватного виконавця, виконавчі провадження на їх підставі не відкривались, фактичного подвійного стягнення або виконання за ними не відбулось. На його переконання, виправлення недоліків до пред`явлення виконавчих документів до виконання є найбільш ефективним способом усунення технічної та процесуальної невизначеності.

Після отримання та перевірки виконавчих листів заявник встановив, що вони містять помилки та неповні відомості, які, на його думку, можуть ускладнити або затримати примусове виконання рішення, спричинити технічні затримки під час відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Найбільш істотним недоліком заявник вважав неправильне або неповне визначення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. Зазначив, що у виданих виконавчих листах строк пред`явлення визначено до 18 червня 2028 року, тобто виходячи з дати набрання рішенням законної сили 17 червня 2025 року, без урахування відстрочення виконання рішення до 31 січня 2026 року. Посилаючись на частини другу та четверту статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», вважав, що строк пред`явлення до виконання має визначатися з урахуванням закінчення відстрочки, тобто з 01 лютого 2026 року, та просив зазначити строк до 01 лютого 2029 року включно або іншу дату, визначену судом відповідно до статті 12 цього Закону.

Також зазначив, що у виконавчих листах не відображено встановлений судом процесуальний режим виконання після закінчення відстрочки до 31 січня 2026 року, що, на його думку, створює ризик неоднакового тлумачення строків пред`явлення виконавчих документів та спорів щодо своєчасності їх пред`явлення.

Крім того, заявник вказав на неповноту відомостей, які були відомі суду та, на його переконання, могли сприяти виконанню рішення. Зокрема, просив зазначити його контактний номер телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківського рахунку, а також відомі суду ідентифікаційні і контактні дані боржника та відомості про його місце роботи.

Зазначив, що в адресі стягувача у виданих виконавчих листах допущено описку в назві району: зазначено Вишгородвський район замість правильного найменування Вишгородський район. Просив зазначити адресу стягувача: АДРЕСА_1 .

Також просив зазначити у виконавчому документі реквізити рахунку стягувача IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», а також контактні дані: телефон НОМЕР_2 та e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ці відомості були зазначені ним у заяві про видачу виконавчого документа та, на його думку, можуть сприяти оперативній комунікації з виконавцем і перерахуванню стягнутих коштів.

Щодо боржника просив зазначити відомі суду дані: ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , телефон НОМЕР_4 , e-mail ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також місце роботи за наявними у матеріалах справи відомостями - ФОП ОСОБА_3 , посада менеджер, або інше місце роботи, встановлене судом за матеріалами справи.

Обґрунтовуючи необхідність видачі одного виконавчого листа, заявник зазначив, що у справі є один стягувач, один боржник, одне судове рішення та один загальний обсяг грошового стягнення на користь одного стягувача з одного боржника. Суми 109 067,50 грн шкоди, 2 411,35 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу він вважав складовими загального результату розгляду спору, які не пов`язані з різними місцями виконання, різними стягувачами, різними боржниками або різними немайновими діями.

При цьому заявник не стверджував, що сама по собі видача кількох виконавчих листів у кожному випадку є незаконною. Водночас вважав, що за конкретних обставин цієї справи існування трьох окремих виконавчих листів створює ризики технічної плутанини при їх пред`явленні, відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного судового рішення, різного обліку виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, помилкового контролю за загальним залишком боргу, неоднакового сприйняття строків пред`явлення та затримки у фактичному отриманні присуджених коштів.

Основним способом усунення зазначеної невизначеності заявник вважав видачу одного належного виконавчого листа на загальну суму 118 478,85 грн із розбивкою на 109 067,50 грн шкоди, 2 411,35 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Водночас просив, у разі якщо суд дійде висновку про правомірність видачі трьох окремих виконавчих листів, не відмовляти у заяві повністю, а виправити кожен із трьох виконавчих листів окремо, оскільки недоліки щодо строку пред`явлення, адреси, реквізитів, контактних даних та інших відомостей не залежать від кількості виконавчих документів.

Щодо електронного підписання виконавчих листів зазначив, що з протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається відображення двох підписувачів - відповідальної особи апарату суду та судді Бабко В. В. При цьому заявник не стверджував, що наявність технічного підпису працівника апарату суду автоматично робить виконавчий лист недійсним, допускаючи, що це може бути наслідком технічного маршруту формування документа в ЄСІТС. Просив забезпечити таке електронне підписання належного або виправлених виконавчих листів, щоб не виникало сумнівів, що належним підписантом виконавчого документа є суддя, який його видав.

Окремо заявник зазначив, що не отримав копію заяви ОСОБА_2 від 25 лютого 2026 року про розстрочення виконання рішення та доданих до неї документів і не мав можливості перевірити зміст цієї заяви, додатки до неї та дотримання вимог щодо направлення копії іншій стороні. Просив витребувати та долучити до матеріалів справи копію цієї заяви з додатками, докази її направлення йому як стягувачу та реєстраційні відомості про її надходження до суду, а за відсутності доказів направлення надати цій обставині належну процесуальну оцінку.

З огляду на вище викладене просив суд встановити наявність у трьох виконавчих листах помилок та неповних відомостей, виправити їх шляхом видачі одного належного виконавчого листа на загальну суму 118 478,85 грн, зазначити правильну адресу, контактні дані та реквізити рахунку стягувача, відомі дані боржника, правильний строк пред`явлення до виконання з урахуванням відстрочки до 31 січня 2026 року, оформити виконавчий лист в електронній формі з дотриманням вимог статті 431 ЦПК України та після видачі одного належного виконавчого листа вирішити у порядку статті 432 ЦПК України питання щодо раніше виданих трьох виконавчих листів таким чином, щоб унеможливити одночасне існування кількох виконавчих документів щодо одного загального грошового стягнення. Просив виправити кожен із трьох виконавчих листів окремо та надіслати належний або виправлені виконавчі листи через ЄСІТС до його електронного кабінету.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково: виправлено описки, допущені у трьох виконавчих листах, виданих у справі № 754/3701/24, та визначено дані, які належить вважати правильними.

Суд зазначив суть стягнення: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 118 478,85 грн, з яких 109 067,50 грн - шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 411,35 грн - судовий збір, 7 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Також визначено ідентифікаційні дані, адреси і контактні дані сторін, реквізити рахунку стягувача, відомості про місце роботи боржника, дату ухвалення рішення 31 січня 2025 року та дату набрання рішенням законної сили 17 червня 2025 року.

До резолютивної частини ухвали суд також включив положення про розстрочення ОСОБА_2 виконання рішення на загальну суму 118 478,85 грн рівними щомісячними платежами по 9 873,24 грн протягом 12 місяців із посиланням на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, зазначив дату постановлення такої ухвали та дату набрання нею законної сили 19 березня 2025 року, а строк пред`явлення до виконання визначив як 20 березня 2028 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 30 червня 2026 року ОСОБА_1 подав через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що оскаржувана ухвала формально спрямована на виправлення помилок у виконавчих листах, однак фактично не усунула істотні дефекти виконавчих документів, не створила зрозумілого та виконуваного механізму їх виправлення, не вирішила питання щодо юридичної долі раніше виданих виконавчих листів та не забезпечила видачу одного належного виконавчого листа в електронній формі.

Ключовим недоліком ухвали вважає те, що суд при визначенні змісту і режиму виконання виконавчих документів фактично використав ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року у провадженні № 6/754/150/26 про повторну розстрочку виконання рішення, хоча ця ухвала була предметом окремого апеляційного перегляду у провадженні № 22-ц/824/9925/2026.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 260 та 263 ЦПК України, оскільки не містить повної мотивованої оцінки заявлених ним доводів, не визначає юридичну долю трьох попередніх виконавчих листів та не створює зрозумілого механізму видачі одного належного виконавчого документа.

Зазначає, що суд першої інстанції не вирішив питання, чи залишаються чинними три виконавчі листи від 19 та 20 лютого 2026 року, не визначив, які з них підлягають заміні або вилученню з обігу, не визнав їх такими, що видані помилково, не постановив чіткого висновку щодо видачі одного належного виконавчого листа та не встановив виконуваного порядку усунення помилок.

Щодо кількості виконавчих листів апелянт зазначає, що у справі є одне рішення від 31 січня 2025 року, один стягувач, один боржник та одна загальна сума стягнення 118 478,85 грн, яка складається з 109 067,50 грн шкоди, 2 411,35 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Вважає, що ці три грошові складові є елементами одного грошового стягнення за одним остаточним судовим рішенням та не є трьома самостійними діями у розумінні частини п`ятої статті 431 ЦПК України.

Помилковість видачі трьох виконавчих листів апелянт пов`язує не лише з їх кількістю, а із сукупністю обставин: відсутністю належного мотивування видачі трьох листів за одним рішенням, істотними помилками у строках пред`явлення до виконання, неповнотою реквізитів сторін, відсутністю реквізитів стягувача, наданих у заяві від 01 лютого 2026 року, невизначеністю щодо підписів та відсутністю процесуального рішення щодо заміни або вилучення цих документів з обігу.

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання апелянт зазначає, що з урахуванням відстрочення виконання рішення до 31 січня 2026 року трирічний строк має обчислюватися з наступного дня після закінчення відстрочки, тобто з 01 лютого 2026 року. Вважає помилкове або нечітке визначення цього строку істотним дефектом, оскільки строк пред`явлення є обов`язковим реквізитом виконавчого документа.

Окремим істотним недоліком ухвали апелянт вважає використання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року про повторну розстрочку як підстави для змісту або режиму оформлення виконавчих документів. Зазначає, що належний виконавчий лист має відображати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, а не фактично залежати від ухвали про повторну розстрочку, яка на момент подання апеляційної скарги не пройшла апеляційної перевірки.

Щодо електронних підписів апелянт зазначає, що його позиція не полягає в автоматичній недійсності виконавчого документа через наявність другого підпису. Вказує, що відображення двох підписів без зрозумілого процесуального пояснення створює невизначеність щодо електронного виконавчого документа, а тому суд мав надати оцінку технічній або службовій природі підпису іншої службової особи поряд із підписом судді.

В судове засідання сторони не з`явились, ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами поштового зв`язку, проте 05 серпня 2026 року поштова кореспонденція повернулась до суду без вручення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 10 вересня 2026 року подав до Київського апеляційного суду клопотання про розгляд справи без його участі.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у справі № 754/3701/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 109 067,50 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 411,35 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року залишено без змін. Рішення набрало законної сили 17 червня 2025 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року виконання рішення від 31 січня 2025 року відстрочено до 31 січня 2026 року, а строк виконання встановлено з 01 лютого 2026 року. Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року зазначену ухвалу залишено без змін.

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про розстрочення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у справі № 754/3701/24.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року заяву відповідача по справі - ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків задоволено частково.

Розстрочено ОСОБА_2 виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31.01.2025 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в загальному розмірі 118 478,85грн, рівними щомісячними платежами, а саме у розмірі 9 873,24грн, протягом 12 місяців з дати набрання ухвали законної сили, оплату проводити до 25 числа кожного місяця.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 30 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить, відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2026 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення, альтернативно, у разі якщо апеляційний суд вважатиме неможливим ухвалення нового рішення через неповноту матеріалів, скасувати ухвалу та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, у разі задоволення апеляційної скарги покласти витрати зі сплати судового збору на ОСОБА_2 відповідно до ст. 141 ЦПК України.

15 травня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про виправлення помилок у виконавчих листах. Заява містила вимоги щодо виправлення строку пред`явлення до виконання, адресних, контактних та платіжних реквізитів, зазначення відомих даних боржника, усунення невизначеності щодо електронного підписання, а також основну вимогу про видачу одного виконавчого листа на загальну суму стягнення та альтернативну вимогу про виправлення кожного із трьох виконавчих листів окремо.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року суд виправив допущені у трьох виконавчих листах помилки та визначив правильними, зокрема, загальну суму стягнення 118 478,85 грн із розподілом на 109 067,50 грн шкоди, 2 411,35 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; дані стягувача ОСОБА_1 , його адресу, контактні дані та реквізити рахунку; дані боржника ОСОБА_2 , його адресу, контактні дані та відомості про місце роботи; дату ухвалення рішення 31 січня 2025 року і дату набрання ним законної сили 17 червня 2025 року.

Разом із тим у резолютивній частині ухвали від 15 червня 2026 року суд зазначив про розстрочення виконання рішення рівними щомісячними платежами по 9 873,24 грн протягом 12 місяців на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, вказав дату постановлення ухвали та дату набрання нею законної сили 19 березня 2025 року, а строк пред`явлення до виконання визначив до 20 березня 2028 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року скасувано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у справі № 754/3701/24 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий документ має відповідати вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а суд, який видав виконавчий документ, відповідно до статті 432 ЦПК України має право виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Суд зазначив, що виправленню підлягають допущені судом описки, які мають істотний характер, зокрема помилки у прізвищах та іменах, адресах, датах і строках, і дійшов висновку про необхідність виправити такі помилки у трьох виконавчих листах. Інші вимоги заяви суд визнав такими, що в розумінні статті 432 ЦПК України не є описками та не підлягають задоволенню у заявлений спосіб.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою та другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді, а у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії.

Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною п`ятою статті 431 ЦПК України встановлено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до частини четвертої статті 432 ЦПК України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Отже, стаття 432 ЦПК України розмежовує виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі виконавчого документа, та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Наявність недоліків у реквізитах виконавчого документа сама по собі не свідчить про відсутність правової підстави для виконання судового рішення. Водночас виправлення виконавчого документа не може змінювати зміст судового рішення, на виконання якого його видано, або встановлювати новий порядок виконання поза межами відповідної процесуальної процедури.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, назва і дата видачі документа, дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові стягувача та боржника, їх адреси, дата народження боржника - фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника, резолютивна частина рішення, дата набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення рішення до виконання.

Цією ж нормою встановлено, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, який видав виконавчий документ, та ідентифікують стягувача і боржника або можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження його майна, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім передбачених законом винятків.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Застосовуючи наведені норми права до встановлених обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Виконавчі листи у справі № 754/3701/24 видані на виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року, яке набрало законної сили 17 червня 2025 року. Саме це рішення визначає стягувача, боржника, підставу та розміри присуджених до стягнення сум.

Водночас при визначенні строку пред`явлення виконавчих листів до виконання необхідно враховувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року, залишену без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року, якою виконання рішення було відстрочено до 31 січня 2026 року, а строк його виконання встановлено з 01 лютого 2026 року.

З огляду на частину другу статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання за загальним правилом підлягає обчисленню з 01 лютого 2026 року - наступного дня після закінчення строку відстрочки. Відповідно календарна дата закінчення цього строку за загальним правилом - 01 лютого 2029 року. Дата фактичного оформлення або виправлення виконавчого листа не змінює визначеного законом моменту, з якого обчислюється строк.

Тому визначення судом першої інстанції строку пред`явлення до виконання до 20 березня 2028 року не узгоджується з положеннями статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» та встановленим судом відстроченням виконання до 31 січня 2026 року. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Разом із тим підпунктом 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на період до припинення або скасування воєнного стану передбачено, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тому зазначення календарного строку за загальними правилами статті 12 Закону не усуває дії цієї спеціальної норми і не може тлумачитися як обмеження прав стягувача, встановлених законом.

Щодо включення до резолютивної частини оскаржуваної ухвали положення про розстрочення виконання рішення колегія суддів зазначає, що предметом розгляду заяви ОСОБА_1 було виправлення помилок у виконавчих листах та усунення неповноти їх реквізитів. Повторне вирішення питання про розстрочення виконання рішення не було предметом цієї заяви.

Ухвала про розстрочення виконання рішення була постановлена 19 березня 2026 року. Натомість в ухвалі Деснянський районний суд міста Києва від 15 червня 2026 року суд зазначив 19 березня 2025 року як дату ухвали, на підставі якої визначено щомісячні платежі, а також як дату її постановлення та набрання нею законної сили.

Крім того, на час апеляційного перегляду ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року вже скасована постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення відмовлено. За таких обставин скасована ухвала не може залишатися підставою для зазначення у виконавчих документах графіка платежів, дат її постановлення та набрання законної сили або для визначення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що виправлення лише року з 2025 на 2026 не усунуло б допущеного недоліку, оскільки у виконавчих документах залишилось б посилання на судове рішення, яке скасовано. Тому належним способом усунення цього порушення є виключення з резолютивної частини ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року абзацу про розстрочення виконання рішення та абзаців про дату постановлення і дату набрання законної сили ухвалою 19 березня 2025 року.

Щодо вимог про визнання трьох виконавчих листів такими, що видані помилково та не підлягають виконанню, і видачу замість них одного виконавчого листа колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року окремо визначено суму відшкодування шкоди, суму судового збору та суму витрат на професійну правничу допомогу. Кожний із трьох виконавчих листів виданий щодо окремої визначеної рішенням суми: 109 067,50 грн, 2 411,35 грн та 7 000,00 грн. Загальний розмір цих сум відповідає резолютивній частині рішення та становить 118 478,85 грн.

Частина п`ята статті 431 ЦПК України допускає видачу декількох виконавчих листів, зокрема коли рішенням передбачено вчинення кількох дій, за умови визначення, в якій частині необхідно виконати судове рішення за відповідним виконавчим листом. Тому наявність одного стягувача та одного боржника сама по собі не є безумовною підставою для висновку про помилковість видачі декількох виконавчих листів щодо окремо визначених рішенням сум.

Із матеріалів справи та доводів заявника не вбачається, що було видано декілька виконавчих листів на стягнення однієї і тієї самої суми за однією і тією самою складовою рішення. Сам ОСОБА_1 зазначав, що виконавчі листи не пред`являлись до виконання, виконавчі провадження не відкривались та фактичного подвійного стягнення не відбулось.

Колегія суддів враховує доводи заявника про необхідність запобігання майбутній технічній та процесуальній невизначеності. Водночас виправлення помилок у реквізитах кожного виконавчого листа, правильне визначення строку пред`явлення до виконання та чітке визначення суми, яка підлягає стягненню за кожним документом, усувають заявлені недоліки без визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Правова підстава для стягнення присуджених сум - рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року, яке набрало законної сили не припинилась. Наведені заявником недоліки строку та реквізитів підлягають виправленню в порядку частини першої статті 432 ЦПК України та самі по собі не свідчать про помилкову видачу виконавчих листів у розумінні частини другої цієї статті.

З огляду на це відсутні підстави для визнання трьох виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, та для зобов`язання суду першої інстанції видати замість них один новий виконавчий лист у запропонований апелянтом п`ятиденний строк.

Суд першої інстанції визначив правильними дані стягувача ОСОБА_1 , його дату народження, РНОКПП, адресу, контактні дані, а також реквізити рахунку. Щодо боржника суд зазначив його прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, адресу, контактні дані та відомості про роботу у ФОП ОСОБА_3 на посаді менеджера.

Отже, твердження про те, що оскаржуваною ухвалою взагалі не вирішено питання про виправлення адреси та внесення відомих суду контактних і платіжних реквізитів, не відповідає змісту ухвали. Суд визначив правильні відомості, які мають бути враховані у виконавчих листах.

Додаткові відомості, які апелянт просить включити до виконавчого документа, зокрема іншу відому адресу боржника, додаткові номери телефонів та електронні адреси, дату початку роботи, посадовий оклад і статус стягувача як військовослужбовця, не належать до всіх безумовно обов`язкових реквізитів виконавчого документа. Частина перша статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість зазначення інших відомостей, які можуть сприяти виконанню, якщо вони відомі суду, однак не встановлює обов`язку відтворювати у виконавчому документі всі запропоновані стягувачем додаткові відомості.

Саме лише невключення кожної із таких додаткових відомостей не свідчить про помилкову видачу виконавчого документа та не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Щодо доводів про наявність двох електронних підписів колегія суддів зазначає, що частина перша статті 431 ЦПК України вимагає накладення на виконавчий лист, викладений в електронній формі, кваліфікованого електронного підпису судді. Сам апелянт не стверджує, що відображення технічного підпису працівника апарату суду автоматично робить виконавчий документ недійсним, та допускає його технічну природу.

Наявність відомостей про іншу особу, яка брала участь у технічному формуванні або опрацюванні електронного документа, сама по собі не спростовує накладення кваліфікованого електронного підпису судді та не свідчить про недійсність виконавчого листа. Тому наведений довід не підтверджує наявності підстав для визнання трьох виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині необхідності виключення з оскаржуваної ухвали положення про розстрочення виконання рішення та пов`язаних із ним дат, а також у частині неправильного визначення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують можливості виправлення кожного із трьох виконавчих листів та не підтверджують передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України підстав для визнання їх такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року - зміні шляхом виключення положення про розстрочення виконання рішення, відомостей про дату постановлення та набрання законної сили ухвалою, помилково зазначених як 19 березня 2025 року, та викладення абзацу щодо строку пред`явлення до виконання в новій редакції. В іншій частині ухвала підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат апеляційного перегляду, яким усуваються допущені судом першої інстанції порушення щодо порядку та строку оформлення виконавчих документів, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 431, 432 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року - змінити.

Виключитиз резолютивної частини ухвали абзац такого змісту:

«Розстрочити ОСОБА_2 виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31.01.2025 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в загальному розмірі 118 478,85 грн, рівними щомісячними платежами, а саме у розмірі 9 873,24 грн, протягом 12 місяців з дати набрання ухвали законної сили, оплату проводити до 25 числа кожного місяця, на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 19.03.2025».

Виключитиз резолютивної частини ухвали абзаци:

«Дата постановлення ухвали: 19.03.2025».

«Дата набрання ухвали законної сили: 19.03.2025».

«Строк пред`явлення до виконання: 20.03.2028»

Викластив такій редакції:

«Строк пред`явлення до виконання: до 01 лютого 2029 року, який обчислюється з 01 лютого 2026 року».

В іншій частині ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: