Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №376/3833/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №376/3833/25 Головуючий у суді І інстанції: Ловінська С.С.

провадження №22-ц/824/13717/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М. розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Штундера Ярослава Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.

17.03.2026 року представником відповідача у справі подано зустрічний позов, у якому просив визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,20 кв.м. (реєстраційний номер майна 3337682); - земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:05:00660041, площею 2 га, дата реєстрації 01.02.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2740461432240); - земельна ділянка, з кадастровим номером 3224010100:05:006:0039 площею 2 га, дата реєстрації 09.01.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2740452932240) та визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину- трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,20 кв.м. (реєстраційний номер майна 3337682); - земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:05:00660041, площею 2 га, дата реєстрації 01.02.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2740461432240); - земельна ділянка кадастровий номер 3224010100:05:006:0039, площею 2 га, дата реєстрації 09.01.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2740452932240).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 06.05.2026 зустрічна позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків, згідно ст. 185 ЦПК України.

18.05.2026 року представником позивача за зустрічним позовом подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 повернуто позивачеві за зустрічним позовом.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Штундер Я.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року та направити для продовження розгляду справу до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що з метою визначення дійсної ціни зустрічного позову, відповідачеві необхідно провести оцінку рухомого майна та сплатити судовий збір від 1/2 дійсної його вартості.

Між тим, в заяві про усунення недоліків було зазначено про неможливість провести оцінку майна позивачем за зустрічним позовом з підстав того, що всі документи були наявні у ОСОБА_2 , відповідно визначити оцінку майна у спосіб проведення експертизи до отримання даних документів не виявляється за можливе.

Представник скаржника зазначає, що в судовому порядку буде порушуватись питання витребування даних доказів для визначення вартості майна та при необхідності позивача за зустрічним позовом буде збільшувати або зменшувати позовні вимоги.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що предметом позову є спільне сумісне майно подружжя, та при поданні первісного позову, ОСОБА_2 вже сплачено суму за подання позову у розмірі 12 112 грн, згідно платіжної інструкції наданої ОСОБА_1 сплачено 10 647,26 грн.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів вартості майна при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України обгрунтовував свої висновки тим, що у наданий позивачем строк недоліки позовної заяви не усунуто, тому позов підлягає поверненню.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що у березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Штундера Я.Г. звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 06 травня 2026 року зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк 10 днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Підставою для залишення зустрічної позовної заяви суд першої інстанції визначив, що судовий збір відповідачем під час подання зустрічного позову не сплачувався, доказів звільнення від його сплати не надано. Судом першої інстанції також зазначено, що з метою визначення дійсної ціни зустрічного позову, відповідачеві необхідно провести оцінку рухомого майна та сплатити судовий збір від дійсної його вартості.

Вказану ухвалу суд першої інстанції надіслав представнику позивача за зустрічним позовом на його електронну адресу 08.05.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 45).

11.05.2026 року засобами поштового зв`язку представник позивача надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Сквирського районного суду Київської області від 06.05.2026 року, яка була зареєстрована в суді першої інстанції 18.05.2026 року.

У вказаній заяві про усунення недоліків представник позивача зазначав, що вартість спільного майна, проводилась на основі ринкової вартості аналогічних об`єктів нерухомості на сайті ДОМріа та рухомого майна (автомобіля марки Opel Movano) згідно даних офіційного сайту АвтоРіа.

Щодо неможливості провести оцінку майна позивачем за зустрічним позовом представник позивача зазначав, що всі документи наявні у ОСОБА_2 , відповідно визначити оцінку майна у спосіб проведення експертизи до отримання даних документів не виявляється за можливе. Також наголошувалось на тому, що в судовому порядку буде порушуватись питання витребування даних доказів для визначення вартості майна та при необхідності позивач за зустрічним позовом буде збільшувати або зменшувати позовні вимоги.

Крім того, до заяви про усунення недоліків долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 10 647,26 грн.

Постановляючи ухвалу від 02.06.2026 року та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції з посиланням на ч.3 ст. 185 ЦПК України вказав, що позивачем за зустрічним позовом не було виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності визначається вартістю майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Разом з тим, надання разом із позовною заявою документального підтвердження про дійсну вартість майна на день подачі позову ЦПК України не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до ст. 7 цього Закону.

Отже, у разі якщо позивач невірно визначив розмір судового збору або ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, суд зобов`язаний в порядку ч. 2 ст. 176 ЦПК України, попередньо визначити розмір судового збору, про що зазначити в ухвалі.

Неподання доказів на стадії подання позовної заяви, які на думку суду першої інстанції, є необхідними, не може бути підставою для залишення позову без руху та подальшого його повернення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23 зауважено, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2021 року у справі № 918/188/21 висловлено позицію, згідно якої у випадку, якщо суд вважає, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, має здійснити розгляд справи по суті та встановити ціну позову при розгляді справи і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК України, а не повертати позовну заяву заявнику.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не мав передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви позивачу у зв`язку з неусуненням позивачем за зустрічним позовом її недоліків, оскільки невідповідність ціни позову, зазначеної в позовній заяві дійсній вартості майна може бути встановлена лише в ході судового розгляду справи шляхом дослідження наданих учасниками справи доказів та усунута судом під час вирішення справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя (в новій редакції, після усунення недоліків, а.с. 62-111) позивач просила визнати право власності на 1/2 частини:

трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 42,20 кв.м.;

земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:05:0066:0041 площею 2 га;

земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:05:006:0039 площею 2 га.

Також просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію за 1/2 частки транспортного засобу марки Opel Movano у сумі 241 816,47 грн.

При цьому позивач зазначила ціну позову в розмірі 2 064 034,38 грн (з яких 1/2 частки становить 1 032 017,19 грн) та сплатила 10647,26 грн судового збору, що відповідає ставкам судового збору, встановленим Законом України «Про судовий збір».

Аналізуючи зміст позовних вимог, предмет спору та ціну позову, зазначену позивачем у зустрічній позовній заяві, колегія суддів вважає, що визначену позивачем ціну позову не можна вважати такою, що вочевидь не відповідає дійсній вартості 1/2 частини спірного майна, на яке претендує позивач.

Відтак, при вирішенні питання про повернення зустрічної позовної заяви позивачу, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм у застосуванні законодавчих положень, чим порушив статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Штундера Ярослава Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 червня 2026 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «11» вересня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова