Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №759/11699/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/11699/24 Головуючий у 1 інстанції: Єросова І.Ю.

Провадження № 22-ц/824/16374/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Кафідової О.В.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року, постановлену в м.Києві в складі судді Єросової І.Ю., про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини. Зазначав, що з 15 липня 2006 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_3 . З 20 грудня 2023 року їхня дочка проживає разом з ним. Відповідачка з 2024 року не займається вихованням, доглядом, харчуванням, освітою та матеріальним забезпеченням їх доньки. Він є аспірантом, матеріально забезпечений та має фінансову можливість самостійно утримувати доньку. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання та самостійне виховання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

12 січня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмета та підстав позову, доповнення позовних вимог, в якій просив визначити його управителем майна, яке належить малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про доповнення до позовних вимог залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки фактам, які мають ключове значення для прийняття рішення, а прийняте рішення суперечить вимогам чинного законодавства. Його заява є заявою про збільшення позовних вимог, а не про зміну предмета та підстав позову та була подана ним до початку першого засідання по суті. А відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення її без розгляду.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив встановлений законом строк для подання такої заяви та не порушував питання про його поновлення.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року було відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, викликано учасників справи у підготовче засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року закрито підготовче провадження, справу за позовом ОСОБА_1 призначено для розгляду по суті на 23 лютого 2026 року (а.с. 98-102 т. 2).

Заяву про доповнення позовних вимог в справі, в якій він просив визначити його управителем майна, яке належить малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» лише 12 січня 2026 року, тобто, з пропуском строків, установлених ч. 3 ст. 49 ЦПК України (а.с. 114-116 т. 2). При цьому питання про поновлення строку на звернення із такою заявою ОСОБА_1 не порушував.

Суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 про ненадання судом першої інстанції належної оцінки фактам, які мають ключове значення для прийняття рішення, оскільки в оскаржуваній ухвалі суд не вирішував його позовні вимоги по суті.

Колегія суддів не бере до уваги доводи ОСОБА_1 , що його заява про доповнення позовних вимог є заявою про збільшення позовних вимог, а не про зміну предмета та підстав позову, для подання якої ст. 49 ЦПК України передбачає інші строки.

Так, ст. 49 ЦПК України окремо передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог(п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України) та право позивача змінити предмет або підстави позову (ч. 3 ст. 49 ЦПК України). Поряд з цим ЦПК України не передбачає такої процесуальної дії як уточнення або доповнення позовних вимог. Тому при вирішенні питання про прийняття таких заяв необхідно виходити з їх змісту. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Тобто, зазвичай, доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Така правова позиція була викладена зокрема і у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року № 201/4160/19.

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 просив визначити місце проживання та самостійне виховання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про доповнення позовних вимог ОСОБА_1 просив визначити його управителем майна, яке належить малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд першої інстанції обґрунтовано прирівняв подання ОСОБА_1 заяви про доповнення позовних вимог до зміни предмета позову, а не розміру позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів також враховує, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року було закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Кафідова О.В.