Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №755/17258/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/17258/21 Головуючий у 1 інстанції: Коваленко І.В.

Провадження № 22-ц/824/13328/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Кафідової О.В.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року, постановлену в м.Києві в складі судді Гаврилової О.В., про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію, витребування безпідставно набутого майна та стягнення коштів в рахунок відшкодування вартості майна за недійсними правочинами,

в с т а н о в и в:

18 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зазначила, що вона має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. 10 березня 2010 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюбний договір, відповідно до умов якого все майно, набуте ними у шлюбі, вважається особистою приватною власністю кожного із подружжя, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. 30 грудня 2011 року вона набула право приватної власності на 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005 та 70/100 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого на вказаній земельній ділянці. У подальшому вона дізналася, що дане майно перейшло у власність ОСОБА_1 , який може одноосібно розпорядитися ним. ОСОБА_2 просила: накласти арешт на 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16525080000; накласти арешт на 373/1000 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16514580000; заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначених вище об`єктів нерухомого майна, направлені на зміну власника майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16525080000;

- накладення арешту на 373/1000 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16514580000;

- заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії направлені на зміну власника майна щодо наступного нерухомого майна: 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16525080000 та 373/1000 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16514580000.

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року. В обґрунтування заяви зазначив, що установлені судом обмеження діють вже майже 5 років, протягом яких він позбавлений права розпорядження своїм нерухомим майном, отримувати від нього дохід, що для нього є особливо важливим,та навпаки, несе збитки та додаткові фінансові навантаження. Внаслідок погіршення стану здоров`я він не має можливості здійснювати трудову діяльність, пов`язану із будівництвом та потребує регулярного медичного обстеження та придбання дорогих лікарських засобів. За відсутності можливості отримувати дохід від використання власного нерухомого майна він також позбавлений можливості зареєструватися як фізична особа-підприємець та здійснювати сплату єдиного соціального внеску, що впливає на його право на призначення пенсії та її майбутній розмір. Спірний житловий будинок був збудований ним за власні кошти та частково за рахунок кредиту, сума якого склала понад 200 000 доларів США. Також він залучав кошти з продажу належного йому іншого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 305 кв.м. Позивачка ОСОБА_2 фінансової участі у зведенні спірного садового будинку не приймала. Земельна ділянка під будівництво садового будинку була придбана ним у 2006 році, ще до знайомства з позивачкою. Після реєстрації шлюбу ними було укладено шлюбний договір, в якому чітко зазначено, що позивачка не має відношення до земельної ділянки та не несе жодних зобов`язань за його кредитом, водночас, вона фактично проживає у спірному будинку, користується усім майном, що знаходиться в ньому, споживає комунальні послуги, рахунки за які надходять для оплати саме йому. ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 зловживає своїми процесуальними правами та умисно затягує розгляд справи. Протягом п`яти років вона не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, постійно заявляє відводи судді та оскаржує кожне процесуальне рішення. За цей тривалий період справа фактично не перейшла в стадію розгляду по суті. Подальше застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 є непропорційним та таким, що порушує баланс інтересів сторін, призводить до істотного і безпідставного обмеження його прав.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам про відсутність у ОСОБА_2 будь-яких прав на нерухоме майно, зловживання нею своїми правами, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його заяви.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася, повідомлена про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у її відсутність.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 ,, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування вжитих на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію, витребування безпідставно набутого майна та стягнення коштів в рахунок відшкодування вартості майна за недійсними правочинами, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено підстав для скасування заходів забезпечення позову, передбачених ст. 158 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до змісту вказаних норм, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, заходи забезпечення позову, які просив скасувати ОСОБА_1 , були вжиті ще на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 оскаржував вказану ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва в апеляційному порядку. Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року залишено без змін.

На даний час розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, свідоцтв про право на спадщину, скасування записів про державну реєстрацію, витребування безпідставно набутого майна та стягнення коштів в рахунок відшкодування вартості майна за недійсними правочинами, з якою пов`язане вжиття заходів забезпечення позову, не завершений. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 06 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду. Проте постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року вказану ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду було скасовано, а справу направлено до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 не довів зміни обставин, які б слугували підставою для скасування вжитих на підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року заходів забезпечення позову.

Оскільки судовий розгляд за позовом ОСОБА_2 не завершено, а ризики, які існували на момент вжиття заходів забезпечення позову не відпали, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ОСОБА_1 щодо наявності шлюбного договору, відсутності фінансової участі позивачки у будівництві будинку, зазначивши, що наведені посилання можуть наводитися у зв`язку з вирішенням спору по суті.

Суд обґрунтовано вважав безпідставними посилання відповідача на тривалий розгляд справи, обмеження його у передачі спірного майна в оренду, оскільки вказані обставини самі по собі не свідчать про зміну обставин, які можуть бути підставою для забезпечення позову.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Кафідова О.В.