Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №756/9382/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 756/9382/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13808/2026Головуючий у суді першої інстанції - Пукало А.В., Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Рябоконь Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк", згідно з яким просив:

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К1 від 07 жовтня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_1 , на підставі заяви про проведення реструктуризації від 13 травня 2021 року за вхідним № 5-34/227/2021, у порядку пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», із здійсненням усіх дій, необхідних для проведення реструктуризації;

- встановити, що строк погашення зобов`язань за договором реструктуризації валютного кредиту має становити 10 (десять) років з дати укладення відповідного договору реструктуризації.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 07 жовтня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», було укладено кредитний договір № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 73 660 доларів США строком до 06 квітня 2026 року зі сплатою 14,4 % річних на споживчі цілі.

З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання, 07 жовтня 2008 року між ВАТ АТ «Укргаззбанк» та позивачем укладено договір іпотеки № 92601 Ф ИЖН 30882 И 1, за умовами якого позивач передав в іпотеку банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Також в цей день позивачем проведено погашення кредиту у розмірі 1 275,48 дол. США, що становить 7 383,50 грн.

Позивач зазначив, що внаслідок різкої девальвації національної валюти у 2014 році його платоспроможність значно погіршилася, а виконання валютних кредитних зобов`язань стало непосильним. У зв`язку з цим заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року з нього на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором, після чого розпочате виконавче провадження.

Позивач послався на положення Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом запроваджено механізм обов`язкової реструктуризації валютних споживчих кредитів на вимогу позичальника.

13 травня 2021 року позивач у межах тримісячного строку з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, передбаченого підпунктом 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», звернувся до ПАТ АБ «Укргазбанк» із заявою про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року. Заява була прийнята банком та зареєстрована за вхідним № 5-34/227/2021.

На думку позивача, всі визначені Законом критерії обов`язкової реструктуризації виконано: предметом іпотеки є житлове нерухоме майно загальною площею менше 140 кв.м, яке використовується ним як місце постійного проживання; інше житлове нерухоме майно у його власності відсутнє; станом на день набрання чинності Законом № 1381-IX існують непогашені грошові зобов`язання; прострочена заборгованість, яка згідно з договором мала бути сплачена не пізніше 01 січня 2014 року, станом на 01 січня 2014 року була відсутня.

Позивач зауважив, що упродовж майже чотирьох років банк не надав жодної письмової відповіді на заяву від 13 травня 2021 року. Лише 05 березня 2025 року, після повторного звернення позивача із заявою про надання інформації, банк листом № 156/10026/2025 від 31 березня 2025 року повідомив про відмову у проведенні реструктуризації заборгованості, посилаючись на обмежені строки для її проведення.

На переконання позивача, така відмова є необґрунтованою, оскільки заяву подано в межах тримісячного строку з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, а вичерпний перелік підстав, за яких кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації, у даному випадку відсутній. У зв`язку з наведеним позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.05.2026 року позов задоволено частково. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К1 від 07 жовтня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_1 , на підставі заяви про проведення реструктуризації від 13 травня 2021 року за вхідним № 5-34/227/2021, у порядку пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», із здійсненням усіх дій, необхідних для проведення реструктуризації.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариство акціонерний банк «Укргазбанк» на користь держави судовий збір 1 211,20 грн. В решті вимог відмовлено (а.с.168-173).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, надана позивачем заява про проведення реструктуризації від 13.05.2021 не відповідає вимогам підпункту 4 пункту 7 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", оскільки не містить необхідних документів для проведення реструктуризації, що є необхідною умовою для розгляду питання про проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором відповідно до положень Закону, у зв`язку з чим АБ "Укргазбанк", як кредитор, звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених Законом України. При цьому, зауважує, що вищенаведена норма Закону не містить положень, які б покладали на кредитора обов`язок самостійно збирати документи, витребовувати їх або встановлювати обставини, що мають бути підтверджені позичальником. Сам по собі факт наявності у банку можливості отримати певні відомості не створює обов`язку здійснювати такі дії та не усуває обов`язку позичальника надати документи, прямо передбачені законом як необхідні для розгляду заяви про реструктуризацію (а.с. 177-182).

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Позивач у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року з додатком 1, між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_1 на суму 73 660,00 доларів США строком до 06 квітня 2026 року зі сплатою 14,4 % річних, на споживчі цілі.

Згідно з п. 2.1 договору в забезпечення виконання зобов`язань за дійсним договором банком прийнято в заставу (іпотеку) однокімнатна квартира, житловою площею 15,00 кв.м, загальною площею 30,80 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 жовтня 2008 року між тими самими сторонами укладено договір іпотеки № 92601 Ф ИЖН 30882 И 1. Зі змісту договору іпотеки вбачається, що предметом іпотеки є однокімнатна квартира, житловою площею 15,00 кв.м, загальною площею 30,80 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва від 27.03.1997, згідно з розпорядженням (наказом) 27.03.1997 № 769. Право власності на майно, зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно 03 квітня 1997 року, записано в реєстрову книгу за реєстровим № 1098.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року.

Згідно з листом ПАТ АБ «Укргазбанк» № 110/5385/2021 від 18 лютого 2021 року, банк пропонував позивачу врегулювати заборгованість за кредитним договором, у тому числі шляхом реструктуризації.

Зі змісту копії заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року з відміткою про прийняття банком вбачається, що 13 травня 2021 року позивач звернувся до ПАТ АБ «Укргазбанк» із заявою про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року в порядку пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Заява прийнята банком та зареєстрована за вхідним № 5-34/227/2021. Зазначену обставину сторони не оспорюють.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, виданої 11 травня 2021 року адміністратором ЦНАП Демчук Т.М., ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідає адресі предмета іпотеки. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27 квітня 2021 року № 254554688, відомості про право власності позивача на будь-яке нерухоме майно, окрім зазначеного предмета іпотеки, відсутні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, упродовж тривалого часу - майже чотирьох років - банк жодної письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року не надав. На підтвердження повторного звернення позивачем надано копію заяви про надання інформації та надсилання документів від 05 березня 2025 року за вхідним № 156/10026/2025, поштову накладну «Укрпошти» з фіскальним чеком про відправлення від 05 березня 2025 року та роздруківку відстеження поштового відправлення.

Як вбачається з листа ПАТ АБ «Укргазбанк» № 156/10026/2025 від 31 березня 2025 року, банк повідомив позивача про відмову у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року з мотивів обмеженості термінів для проведення реструктуризації за іпотечними кредитами, виданими в іноземній валюті. Інших конкретно визначених підстав для відмови у листі не наведено.

Доказів того, що ПАТ АБ «Укргазбанк» у період з 13 травня 2021 року по 31 березня 2025 року звертався до позивача з вимогою про надання документів про склад сім`ї, про доходи позичальника або інших додаткових документів, передбачених підпунктом 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідачем суду не надано. Матеріали справи таких доказів не містять.

Доказів проведення банком обов`язкової реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року в порядку пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» матеріали справи також не містять.

Так, згідно з частиною четвертою статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Держава здійснює цей особливий захист через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як визначено статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7, яким запроваджено механізм обов`язкової реструктуризації валютних споживчих кредитів.

Згідно з абзацом першим пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV вказаного Закону:

- обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

- виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України. Згідно з підпунктом 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником або його представником особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 7 розділу IV Закону у заяві про проведення реструктуризації зазначаються:

- прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника;

- найменування кредитодавця (повне або скорочене);

- інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява;

- інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника);

- інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса);

- інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя;

- документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

Відповідно до підпункту 12 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин, за яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті: у разі пропуску позичальником строків на подачу заяви кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим Законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).

Так, як вже зазначалося вище, між сторонами 07 жовтня 2008 року укладено кредитний договір № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1, за яким ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в іноземній валюті у сумі 73 660,00 доларів США строком до 06 квітня 2026 року. Виконання зобов`язань забезпечено іпотекою однокімнатної квартири загальною площею 30,80 кв.м, що не перевищує визначеного Законом обмеження у 140 кв.м для квартири.

Як підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 11 травня 2021 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 квітня 2021 року № 254554688, предмет іпотеки використовується позивачем як місце постійного проживання, інше житлове нерухоме майно у його власності відсутнє.

Станом на 23 квітня 2021 року (день набрання чинності Законом № 1381-IX) у позивача існували непогашені грошові зобов`язання за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року про стягнення заборгованості. Прострочена заборгованість, яку згідно з договором позивач зобов`язаний був сплатити не пізніше 01 січня 2014 року, у нього станом на 01 січня 2014 року була відсутня. Зазначеної обставини відповідач не оспорює.

При цьому, із заявою про проведення реструктуризації ОСОБА_1 звернувся до ПАТ АБ «Укргазбанк» 13 травня 2021 року, тобто у межах тримісячного строку з дня набрання чинності Законом № 1381-IX (23 квітня 2021 року), що спливав 23 липня 2021 року, визначеного підпунктом 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Цю обставину відповідач не оспорює, як і факт отримання та реєстрації заяви за вхідним № 5-34/227/2021.

Таким чином, встановивши вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що передбачені підпунктами 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критерії, за яких зобов`язання позичальника за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, підлягають обов`язковій реструктуризації, у даному випадку позивачем додержано.

Посилання апелянта на те, що позивачем до заяви про реструктуризацію не було подано до банку документів про склад сім`ї та про доходи позичальника, колегія суддів відхиляє, адже в силу вимог Закону України "Про споживче кредитування", такі документи подаються саме на вимогу кредитора, а не разом із заявою про реструктуризацію.

Так, як вже зазначалося вище, для підтвердження інформації, зазначеної у заяві про проведення реструктуризації, а саме прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця; дати укладення договору, яким передбачені зобов`язання; зареєстрованого та фактичного місця проживання позичальника; всіх наявних у власності позичальника на дату підписання заяви об`єктів нерухомого майна, віднесених до об`єктів житлового фонду; зареєстрованого та фактичного місця проживання майнового поручителя та про наявність у його власності на дату підписання заяви об`єктів нерухомого майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, - у разі наявності майнового поручителя, додаються відповідні документи, зокрема розширена інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя (підпункт 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381?IX).

При цьому у наведеному підпункті зазначено, що документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї надаються на вимогу кредитора.

У свою чергу, банк не був позбавлений права уточнити запитувану позичальником інформацію, сприяючи таким чином споживачеві, як більш слабкому суб`єкту економічних відносин, у поновленні своїх прав.

За таких обставин відповідач, не реалізувавши свого права на вимагання додаткових документів, не має правових підстав посилатися на їх відсутність як на підставу для непроведення реструктуризації. Інше тлумачення дозволяло б кредитору ухилятися від виконання передбаченого Законом обов`язку, обмежуючись формальним посиланням на неподання тих документів, витребування яких Закон поклав саме на нього.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 465/7930/21.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, бездіяльність відповідача в період з 13.05.2021 по 31.03.2025, тобто протягом понад три роки і десять місяців, є самостійним порушенням імперативного 60-денного строку, встановленого підпунктом 12 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII, та свідчить про невиконання банком покладеного на нього Законом обов`язку.

Письмова відмова банку у проведенні реструктуризації листом № 156/10026/2025 від 31.03.2025 надана зі спливом понад трьох з половиною років від дня отримання заяви, з посиланням на пропуск позичальником строків звернення, що не відповідає матеріалам справи та приписам Закону.

Таким чином, оскільки норма пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від виконання покладеного на нього обов`язку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання ПАТ АБ «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 92601 Ф ИЖН 30882 К 1 від 07 жовтня 2008 року на підставі заяви про проведення реструктуризації від 13 травня 2021 року підлягає задоволенню.

При цьому, слід зауважити, що наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його запереченнями щодо позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, спрямоване на захист порушених прав споживача банківських послуг.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про захист прав споживачів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова