Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 вересня 2026 р.
Справа: №381/25/26
Суддя: Музичко Світлана Григорівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року
справа № 381/25/26
провадження № 22-ц/824/11493/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Ратнікової В.М., Сушко Л.П.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу цивільну справу за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року, постановлене під головуванням судді Анапріюк С.П., у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14370,32 грн та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.07.2020 АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2031857560.
Взяті на себе зобов`язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом.
Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.
Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» заборгованість за кредитним договором № 2031857460 від 19.07.2020 року у розмірі 6786 (шість тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 97 копійок.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) гривень 53 копійки.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 940 (дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за отриманий кредит на товар, а не заборгованість за кредитною карткою, що була видана відповідачу на підставі п. 2 кредитного договору.
Задовольняючи позов лише у частині стягнення заборгованості з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є безпідставним, суди фактично ухилилися від вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів того, що відповідач ініціював продовження строку дії договору і він у встановленому законом порядку був продовжений сторонами.
Стягненню підлягає лише сума несплачених процентів. Зазначення та нарахування позивачем решти суми заборгованості суд вважав безпідставним та необґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 19.07.2020 АТ «ОТП банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2031857460.
Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту - 5596,00 грн, 490,00 грн послуга «смс+довідка». Загальний розмір кредиту - 6086,00 грн.
Дата остаточного повернення кредиту - 19 січня 2022 року.
Комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту.
Фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.
Тип картки MC GOLD.
24.03.2023 АТ «ОТП БАНК» та ТОВ « Брайт інвестмент» уклали договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого ТОВ «Брайт інвестмент» прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками у розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (додаток № 1 до Договору).
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023».
На підтвердження розміру заборгованості за договором позивач надав Розрахунок заборгованості за договором № 2031857560 від 19.07.2020, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем, згідно з відомостями якого станом на 24.03.2023 заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 14370,32 грн.
Також позивач надав Виписку про рух коштів по картці за період з 19.07.2020 по 24.03.2023.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Як убачається з матеріалів справи, укладений між АТ «ОТП банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № 2031857460 містить усі істотні умови кредитного договору, зокрема щодо предмета, розміру кредиту, процентної ставки, строку кредитування та порядку користування кредитними коштами (а.с. 26-27).
Отже, наявні у справі докази у їх сукупності свідчать про належне укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди з усіх його істотних умов відповідно до вимог статей 626, 628, 638 ЦК України.
На підтвердження наявної заборгованості до матеріалів справи був долучений розрахунок заборгованості за договором № 2031857460_CARD станом на 24.03.2023 року ( а.с.51 -62), який відображає рух коштів по картковому рахунку відповідачки, зокрема, надходження та списання грошових коштів, що свідчить про користування кредитною лінією.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Згідно положень ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положенням ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору передбачено строк дії кредитної лінії тривалістю 18 місяців, з моменту його укладення, тобто до 19 січня 2022 року.
Разом із тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості містить нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, зокрема, по 14 березня 2023 року, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року та 05 квітня 2023 року, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування, оскільки після цього позичальник не отримує правомірного блага користування кредитом, а відтак відсутні підстави для нарахування процентів у розумінні статті 1048 ЦК України.
Отже, нарахування процентів поза межами строку кредитування є неправомірним, а такі вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заборгованості за процентами за вказаний період (по 19.01.2022), згідно з наданим позивачем розрахунком, становить 6786,97 грн.
Крім того, районним судом було вірно зазначено, що з наданого позивачем розрахунку та виписки про рух коштів вбачається, що сума всіх операцій зняття готівки та оплати товарів становить 16 265,30 грн. Боржником було внесено платежів на суму 16 265,30 грн.
Отже, є обґрунтованим висновок районного суду, що стягненню підлягає лише сума несплачених процентів.
Враховуючи викладене колегія суддів не вбачається підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua