Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №753/12362/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

справа № 753/12362/25

провадження № 22-ц/824/9055/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Ратнікової В.М., Сушко Л.П.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Київ від 10 лютого 2026 року, постановлене під головуванням судді Маркєлової В.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ТОВ «Будсервісматеріали 1», представником якого є адвокат Фоменко Д.А., звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 16 200,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 701,95 грн, 3% річних у розмірі 433,54 грн.

ТОВ «Бедсервісматеріали 1» здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятої до експлуатації державною приймальною комісією відповідно до акту від 15.05.2007, затвердженого розпорядженням Дарницької РДА № 548 від 25.05.2007.

Відповідач є власником гаража (машиномісця) № НОМЕР_1 в секції № НОМЕР_2 підземної автостоянки по АДРЕСА_1 .

Підземна автостоянка (паркінг) за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.-15:2007», має дві секції: № 1, № 2.

Для обслуговування автостоянки (паркінгу) та утримання її в належному стані, позивачем укладені договори з прибирання території, надання послуг автоматичної пожежної сигналізації, електропостачання, водопостачання, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження тощо, здійснюється пропускний і внутрішній режим, охорона автостоянки.

Витрати по утриманню та експлуатації автостоянки розраховується, виходячи із фактичних витрат на її утримання, з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість 177 машиномісць.

Вартість утримання одного машиномісця з 01.09.2021 становить 580 грн щомісячно, з 01.08.2023 - 660 грн, а з 01.08.2024 - 770 грн.

Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування маштиномісця № НОМЕР_1 в секції № НОМЕР_2 підземної автостоянки по АДРЕСА_1 .

Позивач надсилав на адресу відповідача проект договору про надання послуг з обслуговування паркінгу, однак відповідач не повернув підписаний примірник договору.

Відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Оскільки відповідачка в період з 01.07.2023 по 31.05.2025 не оплачувала надані позивачем послуги по утриманню й обслуговування належного їй машиномісця, утворилась заборгованість в розмірі 16 200,00 грн.

На розмір заборгованості позивач нарахував 3% річних - 433,54 грн на інфляційні втрати в розмірі 1 701,95 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Київ від 10 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1»:

- заборгованість за послуги з утримання та обслуговування машиномісця за період з 01.07.2023 по 31.05.2025 у розмірі 16 200,00 грн;

- 3% річних у розмірі 433,54 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 1 701,95 грн;

- судовий збір у розмірі 3 028,00 грн;

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн,

разом - 24 863,49 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що згідно з визначенням Закону, виконавцем визнається суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Проте, послуги позивача не відносяться до житлово-комунальних, але й договір і споживачем в позивача відсутній.

Позивачем на наведено, в яких одиницях виміру обчислюються послуги, які нібито надавалися позивачем для визначення обсягу отриманої споживачем послуги, відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством.

Відзначає, що ціни (тарифи) на послуги позивача за домовленістю сторін встановлені не були, а згідно з законом не є регульованими (не були встановлені державними органами). Також послуги позивача не є послугами з управління багатоквартирним будинком. Також позивач в жодний спосіб не інформував відповідача про встановлення та наступну зміну вартості послуг (тариф).

Між сторонами відсутні які-небудь належним чином оформлені договірні відносини. Дії Позивача щодо неналежного виконання процедури запропонування договору (оферти) та пред`явлення вимог за період, коли такі відносини відсутні, є недобросовісними і суперечить принципу свободи договору.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх необґрунтованих розрахунків позивача і не може бути правовою підставою для стягнення відповідних сум та визнаватись доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Будсервісматеріали 1» - Сківка Олександр Анатолійович зазначає, що новий власник ОСОБА_1. не зверталась до ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» з приводу укладення договору про надання послуг по утриманню машиномісця, документи на право власності для укладення договору не надавала, тому між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісця № НОМЕР_1 в секції № НОМЕР_2 (секції Б) підземної автостоянки по АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідачки проект договору про надання послуг з обслуговування паркінгу, однак підписаний примірник договору не повертався на адресу позивача.

Доводи апелянта про недоведеність матеріалами справи вартості утримання одного паркомісця в сумі 580 грн. з 01.09.2021 та в сумі 660 грн з 01.08.2023, а з 01.08.2024 в сумі 770 грн, спростовуються змістом долучених до справи розрахунків витрат по утриманню та експлуатації підземної автостоянки по АДРЕСА_1 , затверджених директором ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1», у яких деталізовано розмір всіх витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією підземної стоянки, які несе товариство, зокрема, на електроенергію, водопостачання, охорону, ремонт, прибирання та інше й з урахуванням загальної кількості паркомісць - 177.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність письмового договору не є підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості за послуги з утримання та обслуговування машиномісця, оскільки відповідач як власник такого майна зобов`язана його утримувати, зокрема сплачувати платежі щодо утримання та обслуговування машиномісця з моменту реєстрації права власності на машиномісце.

Стороною відповідача не надано доказів щодо оскарження встановленого позивачем розміру щомісячних платежів за послуги з утримання та обслуговування машиномісця, яке на праві власності належить відповідачу, або будь-яких заяв щодо відмови від отримання таких послуг.

Оскільки позивач мав право нараховувати на розмір заборгованості 3% річних та інфляційні втрати у спірний період з 01.07.2023 по 31.05.2025, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та законними, тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності ТОВ «Будсервісматеріали» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Відповідачка є власницею машиномісця загальною площею 16.6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 429995311 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Дата реєстрації права власності відповідачки на вказане машиномісце 01.07.2023.

Письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісця сторони не укладали.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 01.07.2023 по 31.05.2025 утворилась заборгованість у розмірі 16 200,00 грн, на яку нараховані 3% річних у розмірі 433,54 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 701,95 грн.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тариф на утримання автопаркінгів відноситься до третьої групи - житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які визначаються виключно за домовленістю сторін на підставі економічно обґрунтованих витрат виконавцем послуг і не вимагають затвердження органами місцевого самоврядування.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору або чинного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, відсутність підпису на договорі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісця, оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку із специфікацією їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення тощо, які здійснюються для власників усіх машиномісць одночасно.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17.

В силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, незважаючи на відсутність укладеного договору про відшкодування витрат на утримання автостоянки, із фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існують, оскільки позивачем надавалися у встановленому законом порядку послуги з утримання і обслуговування паркінгу відповідачці, у зв`язку з цим товариство несло витрати, а тому відповідачка повинна також нести зобов`язання по їх сплаті, як власниця машиномісця.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідачка від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялась, ба більше, частково оплачувала їх, що не заперечується сторонами.

Належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачкою не надано.

Водночас, ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» надало копії документів, що стосуються утримання та обслуговування підземної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 , зокрема: документи на підтвердження надання послуг з водопостачання паркінгу, охорони паркінгу, технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, автоматичної системи пожежогасіння, документи на підтвердження комплексного обслуговування (прибирання) паркінгу, спостереження за сигналізацією термінового виклику, оплати послуг програмного забезпечення.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Отже, власник нежитлового приміщення у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов`язок з витрат на утримання цієї автостоянки.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідачка допустила невиконання вимог договору щодо належної оплати вартості послуги з утримання та обслуговування автостоянки (паркінгу) в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги. Також підлягають стягненню інфляційні втрати, 3% річних та пеня за прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на вище викладене, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Київ від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді