Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №359/9769/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 359/9769/25 Головуючий у суді першої інстанції - Семенюта О.Ю.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11970/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуДержавного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів.

Вимоги позовної заяви обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 12 років працював в Одеському регіональному структурному підрозділі відповідача та 12.06.2020 був звільнений наказом керівника підприємства.

Одночасно, на виконання умов Колективного договору між адміністрацією відповідача та профспілками, між позивачем та відповідачем 12.06.2020 було укладено Договір № 21.10-26-4 «Про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором».

За умовами вказаного Договору відповідач зобов`язався виплатити позивачу 259200,00 грн (що становить 20 окладів позивача) (п. 2.3. Договору).

Проте, свої зобов`язання підприємство виконало не в повному обсязі. Так, станом на 01.07.2025 підприємство перерахувало заявнику лише 6 окладів (77760,00 грн.).

Залишок заборгованості становить 14 окладів заявника, 181440,00 грн. Крім того, згідно з п. 4 Договору: у разі невиплати матеріальної допомоги у строки, передбачені п. 3.1 Договору, Підприємство сплачує працівнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з 11 робочого дня.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті матеріальної допомоги за Договором №21.10-26-4 від 12.06.2020 в розмірі 181440,00 грн, пеню 23587,20 грн, 3% річних 25618,97 грн, інфляційні втрати 23975,48 грн, а всього - 254621.65 грн, та судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 238 569,37 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 1908,44 грн та витрати на правову допомогу 11 243,47 грн.

В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2026 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не урахував та не надав належну оцінку доводам відповідача щодо правомірності усіх проведених із ОСОБА_1 розрахунків.

Вказує, що виплата матеріальної допомоги за договором призупинена не з вини відповідача, а внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Зазначає, що наказом ДП «Украерорух» за №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень Колективного договору на підставі ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану».

Крім того, пунктом 14.1 Колективного договору передбачено, що «усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо правових норм, здійснюється за рахунок власних коштів Підприємства (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених Додатком 26 до цього».

Отже, наявність власних коштів у підприємства - пряма умова виконання КД. Звертає увагу суду, що в ситуації яка склалася у зв`язку із закриттям повітряного простору та відсутністю будь-якого прибутку, Украерорух просто не в змозі на даний час виконувати свої зобов`язання, що передбачені умовами КД.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Лях І.Д. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні взяла участь представниця відповідача Ковальчук Н.О., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що в лютому 2015 року між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками був укладений колективний договір. Відповідно до умов якого виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною.

12 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» був укладений договір №21.10-26-4 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором, відповідно п.1, п.2.2 якого, підприємство зобов`язалось виплатити позивачу матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п.6.25.2 колективного договору. Посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги визначено у розмірі 12 960, 00 грн.

Згідно з п.2.3 договору, загальний розмір матеріальної допомоги склав 259 200, 00 грн, що становило 20 посадових окладів працівника.

Зі змісту п.3.1 договору №21.10-26-4 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором вбачається, що відповідач зобов`язався виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги - по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи з 12-го місяця з дати підписання договору.

Наказом ДП «Украерорух» №214/о від 18 червня 2020 року був встановлений такий порядок виплати матеріальної допомоги ОСОБА_1 : 12 960 грн - у період з 12 червня 2020 року до 25 червня 2020 року; 12 960 грн - у червні 2021 року; 12 960 грн - у серпні 2021 року; 12 960 грн - у жовтні 2021 року; 12 960 грн - у листопаді 2021 року; 12 960 грн - у грудні 2021 року; 12 960 грн - у січні 2022 року; 12 960 грн - у лютому 2022 року; 12 960 грн - у березні 2022 року; 12 960 грн - у квітні 2022 року; 12 960 грн - у травні 2022 року; 12 960 грн - у червні 2022 року; 12 960 грн - у липні 2022 року; 12 960 грн - у серпні 2022 року; 12 960 грн - у вересні 2022 року; 12 960 грн - у жовтні 2022 року; 12 960 грн - у листопаді 2022 року; 12 960 грн - у грудні 2022 року; 12 960 грн - у січні 2023 року; 12 960 грн - у лютому 2023 року; 12 960 грн - у березні 2023 року; 12 960 грн - у квітні 2023 року; 12 960 грн - у травні 2023 року; 12 960 грн - у червні 2023 року; 12 960 грн - у липні 2023 року; 12 960 грн - у серпні 2023 року; 12 960 грн - у вересні 2023 року; 12 960 грн - у жовтні 2023 року; 12 960 грн - у листопаді 2023 року; 12 960 грн. - у грудні 2023 року; 12 960 грн - у січні 2024 року; 12 960 грн - у лютому 2024 року; 12 960 грн - у березні 2024 року; 12 960 грн - у квітні 2024 року; 12 960 грн - у травні 2024 року; 12 960 грн - у червні 2024 року.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору №21.10-26-4 від 12 червня 2020 року, ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу загальному розмірі 77 760,00 грн. (6 посадових окладів).

Наказом ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року призупинено дію окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору.

Наказом Одеського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» №97/о від 04 квітня 2022 року, ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року було припинено виплату матеріальної допомоги за договором №214/о від 19.06.2020.

Розмір невиплаченої позивачу матеріальної допомоги відповідачем становить 181 440, 00 грн.

Доказів добровільного виконання ДП «Украерорух» даного обов`язку після звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, сторонами не надано.

Відповідно ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановле-них статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом вимог ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У справі, що переглядається, встановлено, що між позивачем та відповідачем 12 червня 2020 року було укладено договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором.

Також встановлено, що відповідач припинив виконувати умови укладеного між сторонами договору з підстав призупинення дії окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні згідно з наказом ДП «Украерорух» за №141 від 30 березня 2022 року.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що правовідносини, що виникли на підставі договору №21.10-26-4 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором від 12 червня 2020 року, є цивільно-правовими, тому на них не поширюється ані Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», ані колективний договір.

Договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається. Цивільним законодавством передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, зокрема, сплата штрафних санкцій.

Разом з цим, статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Враховуючи те, що відповідачем не було доведено зв`язку між неможливістю виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором та військовою агресією російської федерації в Україні, на що як на форс-мажор посилається відповідач, суд обґрунтовано відхилив доводи про наявність підстав для звільнення ДП Украерорух від необхідності виконувати договірні зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині виплати матеріальної допомоги у розмірі 181 440,00 грн підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.1, 4.2 договору №21.10-26-4 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором від 12 червня 2020 року передбачено, що у разі невиплати матеріальної допомоги у строки, передбачені п.3.1 цього Договору, підприємство сплачує працівнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день затримки починаючи з 11 робочого дня. При порушенні підприємством умов договору сума матеріальної допомоги та нарахована пеня можуть стягуватися працівником у судовому порядку.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, та здійснивши перерахунок вказаних сум з урахуванням вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 25 618,97грн, пеня у розмірі 26 057,95 грн та 3% річних у розмірі 5452,45 грн.

Отже, загальна сума заборгованості яка підлягає стягненню з ДП Украерорух на користь ОСОБА_1 становить 238 569,37 грн.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що в зв`язку з закриттям повітряного простору та відсутністю будь-якого прибутку у ДП «Украерорух» через військове вторгнення РФ та введення воєнного стану в Україні, ДП «Украерорух» було вимушене видати наказ №141 від 30 березня 2022 року про призупинення дії окремих положень Колективного договору з 01 квітня 2022 року на період воєнного стану в Україні, та наказ ДП «Украерорух» №64, яким було призупинено дію наказу №№21.10-26-4 від 12 червня 2020 року, який передбачав порядок виплати матеріальної допомоги безпосередньо позивачу, а тому ДП «Украерорух» не в змозі виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами колективного договору.

ДП «Украерорух» не надало суду належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин по виконанню укладеного між сторонами договору, а також наявності підстав для звільнення від виконання взятих на себе зобов`язань, які передбачені Законом.

При цьому, як було встановлено та не заперечувалося відповідачем, у зв`язку зі звільненням позивача з роботи між сторонами трудові правовідносини припинились. Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовуються нормами чинного цивільного законодавства та на них не поширюється дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», а також положення Колективного договору із внесеними змінами, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 11 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома