Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №761/11951/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6240/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Київ

Справа № 761/11951/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року, постановлену у складі судді Левицької Т.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства,

встановив:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до наявного в матеріалах справи сповіщення сім`ї від 10.03.2025 № 729 відповідач зник безвісти при виконанні бойових завдань в населеному пункті Нікольський Курської області в Російській Федерації, однак суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку зі смертю фізичної особи, оскільки питання про встановлення батьківства не передбачає правонаступництва.

Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення факту смерті відповідача, а отже, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила задовольнити скаргу з викладених у ній підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до сповіщення сім`ї від 10.03.2025 № 729 відповідач ОСОБА_3 зник безвісти 07 березня 2025 року біля населеного пункту Нікольський Курської області в Російській Федерації під час виконання військового обов`язку, а оскільки питання про встановлення батьківства не допускає і не передбачає правонаступництва, провадження у справі підлягало закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає нормам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просила визнати батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Києва, актовий запис про народження № 312.

До позовної заяви позивач додала сповіщення сім`ї від 10.03.2025 № 729, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зник безвісти 07 березня 2025 року біля населеного пункту Нікольський Курської області в Російській Федерації під час виконання військового обов`язку (а.с. 27).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою закриття провадження у справі за пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України є настання смерті фізичної особи або оголошення її померлою чи припинення юридичної особи, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За змістом частини першої статті 28, частини першої статті 47 ЦПК України цивільна процесуальна правоздатність фізичної особи це здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, суть цивільної процесуальної дієздатності полягає у здатності здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді особисто.

В аспекті положень статті 25 ЦК України основою цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності фізичної особи є її цивільна правоздатність, як така, що виникає у момент народження фізичної особи та припиняється у момент її смерті, здатність мати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Таким чином, фізична особа може бути оголошена померлою за рішенням суду.

Отже, пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України пов`язує обов`язок суду закрити провадження у справі за позовом до фізичної особи, якщо встановить, що така фізична особа померла або що її оголошено померлою.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиним належним доказом настання смерті фізичної особи може бути свідоцтво про смерть, а доказом оголошення фізичної особи померлою - відповідне рішення суду, які в матеріалах справи відсутні.

Сповіщення сім`ї військовослужбовця про зникнення безвісти не може бути належним доказом, що підтверджує існування підстав для закриття провадження у справі за пунктом 7 частини першої статті 251 ЦПК України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, постановляючи оскаржувану ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Частиною 1 ст. 130 СК України передбачено, що факт батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, може бути встановлений за рішенням суду у разі його смерті.

Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (стаття 128 СК України). ( висновок Верховного Суду у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25).

Відповідно до висновків Верховного Суду, законодавець врегулював відносини і передбачив, що факт батьківства встановлюється в окремому провадженні, якщо запис про батька дитини у книзі записів народжень здійснено за вказівкою матері та настала смерть того, батьківство кого встановлюється, або його оголошено померлим. Натомість у разі зникнення особи безвісти за особливими обставинами застосовується конструкція позову про визнання батьківства (стаття 128 СК України) (ухвала Верховного Суду від 18 квітня 2025 року в справі № 208/15131/24, постанова Верховного Суду від 01 грудня 2025 року в справі № 686/28148/23 ).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.