Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №939/2555/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 939/2555/23

провадження № 22-ц/824/559/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спільно нажите майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Наталії Володимирівни на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року в складі судді Міланіч А. М.,

установив:

19.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факті спільного проживання та визнання права власності на спільно нажите майно.

Посилався на ті підстави, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 06.03.2001 р. по 20.04.2017 р.

В шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу у квітні 2017 року сімейні стосунки між сторонами припинено не було, вони продовжували проживати разом до лютого 2022 року, вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати, купували майно для спільного користування, брали участь у витратах на утримання житла, разом відпочивали.

Під час спільного проживання після офіційного розлучення, ними було придбано наступне майно:

земельну ділянку площею 0,1787 га, кадастровий номер 3221087501:01:007:0229, на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2017 року ;

земельну ділянку площею 0,1297 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0047, на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2021 року ;

земельну ділянку площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0046, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021;

земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0043, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021;

земельну ділянку площею 0,1097 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0042, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021;

земельну ділянку площею 4,9396 га, кадастровий номер 3221088600:04:003:0068, на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021, який містить застереження, що відповідачка купила земельну ділянку за грошові кошти, набуті проживаючи однією сім`єю із позивачем.

Загальна вартість придбаного за 2017-2021 роки майна складає 471 200 грн.

Зазначав, що загальна сума отриманого ним доходу за період, коли він вже не перебував у шлюбі з відповідачем, становила 5 435 416,13 грн. Вказана обставина дає підстави стверджувати про спроможність позивача приймати безпосередню фінансову участь у купівлі земельних ділянок.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд :

встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 у період з 20.04.2017 по 24.02.2022;

визнати за ним право власності на частину:

земельної ділянки площею 0,1787 га, кадастровий номер 3221087501:01:007:0229, розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ;

земельної ділянки площею 0,1297 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0047, розташованої в с. Вабля Новогребельської сільської ради Бучанського району Київської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ;

земельної ділянки площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0046, розташованої в с. Вабля Новогребельської сільської ради Бучанського району Київської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ;

земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0043, розташованої в с. Вабля Новогребельської сільської ради Бучанського району Київської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ;

земельної ділянки площею 0,1097 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0042, розташованої в с. Вабля Новогребельської сільської ради Бучанського району Київської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ;

земельної ділянки площею 4,9396 га, кадастровий номер 3221088600:04:003:0068, розташованої на території Шибенської сільської ради Бучанського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,9396 га, кадастровий номер 3221088600:04:003:0068, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шибенської сільської ради Бучанського (раніше Бородянського) району Київської області.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що з договору купівлі-продажу від 22 грудня 2021 року вбачається та визнається сторонами, що спірна земельна ділянка площею 4,9396 га, кадастровий номер 3221088600:04:003:0068, придбана ОСОБА_2 за грошові кошти, набуті за час проживання сторін однією сім`єю. За таких обставин суд вважав доведеним, що дана земельна ділянка є спільним майном сторін, а тому позивач має право на її 1/2 частину.

Відмовляючи в задоволенні позову в решті заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтвердили, що дійсно сторони з 2008 року і по лютий 2022 року проживали в збудованому ними будинку в АДРЕСА_2 , про розірвання шлюбу між ними свідки не знали, тому вважали їх однією сім`єю, проте, про умови проживання, побут сторін, наявність у них спільного бюджету, спільного господарства, спільних витрат в інтересах сім`ї їм нічого не відомо.

Посилання позивача на акт обстеження місця проживання та встановлення факту спільного проживання від 14 вересня 2023 року, як доказ на підтвердження факту спільного проживання сторін однією сім`єю з 20 квітня 2017 року по 24 лютого 2023 року суд до уваги не прийнято, оскільки даний акт складений на підставі показів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які в судовому засіданні не підтвердили даний факт.

Надані позивачем фото зі спільного відпочинку та святкування не містять інформації щодо предмету доказування, а тому не можуть вважатися належними доказами підтвердження факту наявності між сторонами відносин, притаманних сім`ї.

Сплата відповідачкою коштів за електроенергію, послуги охорони свідчить про її участь в оплаті комунальних послуг, якими вона користувалась, проживаючи у будинку, де була зареєстрована, але не можуть підтверджувати проживання сторін саме однією сім`єю.

Підстав для визнання спільним майном подружжя сторін інших спірних земельних ділянок суд не вбачав, так як жодних належних доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_1 щодо існування між ним та ОСОБА_2 з 20 квітня 2017 року по 24 лютого 2022 року відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту, придбання даного майна за їх спільні сумісні кошти суду не надано. Крім того, в договорах купівлі-продажу вказаних земельних ділянок відповідачка зазначала, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти.

11.02.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Н. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В решті рішення суду залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Зазначила, що судом не враховано, що сімейні стосунки сторін після розірвання між ними шлюбу в 2017 році не змінилися.

Метою звернення позивача з позовом про розірвання шлюбу було ведення бізнесу та необхідність оптимізації витрат на отримання кредитів.

Звичайний спосіб життя подружжя залишився сталим, свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтвердили, що взагалі не були обізнані з тим, що подружжя розірвало шлюб та вело окреме один від одного життя. Вони бачили, як подружжя спільно проводить свята, виїжджає на природу відпочивати, утримує курей, в приміщенні кухні не було видно слідів ведення окремого господарства.

Також судом не оцінено доходи відповідачки, які суттєво змінилися після фактичного припинення шлюбних відносин у 2022 році. До цього періоду, з огляду на проживання сторін однією сім`єю та ведення спільного бізнесу під керівництвом позивача, доходи відповідачки суттєво відрізнялися.

Судом не надано оцінки плануванню будинку, в якому нібито відповідачка проживала у окремій кімнаті, яка ще й зачинялася. Такої кімнати взагалі не існує.

Судом не взято до уваги, що у процесі спільного проживання та ведення спільного господарства у період 2017-2022 років сторони з дітьми спільно відпочивали за межами України. У листопаді 2017 р. родина відвідала Польщу, у липні 2018 р. - Молдову, у лютому 2021 р. - відпочивала у Шарм-Ель-Шейху, у липні 2021 р. - в Туреччині.

Судом не надано належної оцінки, що 18.06.2021 позивач спільно з відповідачем робили лабораторне дослідження результатів на коронавірус, сторони спільно з дітьми 25.08.2020 укладали з лікарем відповідні декларації про вибір лікаря. Декларації містять спільну дату.

Суд необґрунтовано не взяв до уваги фотознімки, на яких зображені разом позивач та колишня дружина, в т.ч. на пляжних світлинах.

Критично оцінені у квитанції про сплату відповідачкою послуг за електроенергію та охорону всього будинку, а не тільки частини, що також підтверджує фінансову участь відповідачки у веденні господарства подружжя.

Судом не взято до уваги той факт, що договір купівлі-продажу останньої земельної ділянки із придбаних спільно земельних ділянок 22.12.2021, містить застереження, що позивач купила земельну ділянку за грошові кошти, набуті проживаючи однією сім`єю з позивачем. Судом не оцінено періоди купівлі нерухомості.

Вважає, що сукупність наданих суду доказів доводить ту обставину, що сторони поживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, в т.ч. і щодо батьків подружжя, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжя.

12.03.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Горбаченко М. О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року залишити без змін.

Зазначила, що показання свідків та спільні фотографії, факт періодичного спільного відпочинку, проживання за однією адресою за відсутності іншого місця проживання не є достатніми підставами для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Як вбачається з рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року (справа №360/599/17), в позові ОСОБА_1 зазначав, що сімейне життя у сторін не склалося, вони не підтримують сімейно-шлюбні відносини та не ведуть спільне господарство. Даний факт відповідачка визнала повністю, тому на цій підставі шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набуло законної сили 04 травня 2017 року.

Вважає, що позивачем не підтверджено, що в період з 20 квітня 2017 року до 24 лютого 2022 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Суду не було надано доказів, які б підтверджували існування спільного бюджету та ведення спільного господарства. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вказаних обставин не підтвердили.

Акт обстеження місця проживання та встановлення факту спільного проживання складено на підставі показів свідків, які були допитані в судовому засіданні і які не підтвердили даних обставин.

Щодо розподілу автомобілів зазначила, що сторони домовилися про добровільний розподіл автомобіля Сітроен, набутого в шлюбі. Іншими двома автомобілями відповідачка мала повне право розпорядитися на власний розсуд.

Зазначила, що Садовий центр було відкрито в 2017 році на земельній ділянці кадастровий номер 3221086802:01:004:0070.

В подальшому нею було за особисті кошти придбано земельні ділянки з кадастровими номерами : 3221086802:01:004:0043; 3221086802:01:004:0046; 3221086802:01:004:0047; 3221086802:01:004:0042.

На підставі суто ділових відносин сторонами було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 3221088600:04:003:0068.

Позивач користувався вказаними земельними ділянками, сплачував за них орендну плату, поки вона 08 червня 2023 року не звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні її земельними ділянками.

Зазначає, що після розірвання шлюбу сторони не проживали як одна родина, не мали спільного бюджету, спільного господарства не вели, а були суто ділові стосунки.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, відповідно до витягу з реєстру платників податків вона є платником податків, код згідно КВЕД 7.99, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, сума оподаткованих доходів з 2019 по 2022 рік становить 3 252 618 грн. Спірні земельні ділянки остання придбала після розірвання шлюбу з позивачем та у договорах купівлі-продажу чітко зазначено, що грошові кошти, які витрачаються нею на купівлі земельних ділянок, є її особистою приватною власністю, так як в зареєстрованому шлюбі та у фактичних відносинах вона не перебуває.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ткаченко Н. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Позивач додатково зазначив, що в жовтні 2010 року відповідачка на підставі рішення Новогребельської сільської ради від 08 жовтня 2010 року набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221086802:01:004:0070.

Дві інші земельні ділянки з кадастровими номерами 3221086802:01:004:0069 та 3221086802:01:004:0068 були оформлені на його матір та зятя.

У 2020 році на цих земельних ділянках вони відкрили спільний бізнес - Садовий центр.

02.12.2021, для розширення спільного бізнесу, було придбано суміжні земельні ділянки, які примикають до ділянок уже існуючого Садового центру: 3221086802:01:004:0043; 3221086802:01:004:0046; 3221086802:01:004:0047; 3221086802:01:004:0042. Придбані земельні ділянки були зареєстровані на позивачку.

Представник відповідача - адвокат Горбаченко М. О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2001 року, в якому народились діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 звернувся до Бородянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року (справа №360/599/17-ц) шлюб між сторонами розірвано (а.с. 106 т.1).

Рішення суду про розірвання шлюбу мотивоване тим, що з позовної заяви вбачається і відповідачка повністю визнала позов, що сімейне життя у сторін не склалося, вони не підтримують сімейно-шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства.

Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати разом з дітьми за однією адресою в АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, після розірвання шлюбу з позивачем на ім`я ОСОБА_2 було набуто у власність наступне нерухоме майно:

земельну ділянку площею 0,1787 га, кадастровий номер 3221087501:01:007:0229, на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2017 року ;

земельну ділянку площею 0,1297 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0047, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021 року ;

земельну ділянку площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0046, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021;

земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0043, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021;

земельну ділянку площею 0,1097 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0042, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021;

земельну ділянку площею 4,9396 га, кадастровий номер 3221088600:04:003:0068, на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021, який містить застереження, що відповідачка купила земельну ділянку за грошові кошти, набуті проживаючи однією сім`єю із позивачем.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,9396 га, кадастровий номер 3221088600:04:003:0068, яка була набута на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021, укладеного між ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), мотивовано тим, що відповідно до п. 3.7. цього договору покупець свідчить, що купує земельну ділянку за грошові кошти, набуті проживаючи однією сім`єю з гр. ОСОБА_1 , згода на купівлю якого викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчено Гринюком П.Д., приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу 22.12.2021 за реєстровим №2054 (а.с. 80, 81 т.1). За таких обставин суд вважав, що дана земельна ділянка є спільним майном сторін.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного перегляду.

Щодо відмови в задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на частину земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221087501:01:007:0229, 3221086802:01:004:0047, 3221086802:01:004:0046, 3221086802:01:004:0043, 3221086802:01:004:004.

Судом встановлено, що 24 травня 2017 року між ОСОБА_11 ( продавець), від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 26.02.2015 діяв ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І. А., предметом якого є земельна ділянка площею 0,1787 га, кадастровий номер 3221087501:01:007:0229, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 10 цього договору, який підписано від імені покупця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , покупець в поданій нею заяві повідомила, що грошові кошти, які витрачаються нею на купівлю земельної ділянки, яка є предметом даного договору, є її особистою приватною власністю, так як в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах вона не перебуває (а.с. 64-66 т.1).

02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1097 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0042, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області.

Відповідно до п. 3.6. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.2.2021 складена відповідна заява (а.с. 68, 69 т.1).

02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0043, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області.

Відповідно до п. 3.6. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.2.2021 складена відповідна заява (а.с. 71, 72 т.1).

02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0046, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області.

Відповідно до п. 3.6. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.2.2021 складена відповідна заява (а.с. 74, 75 т.1).

02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0047, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області.

Відповідно до п. 3.7. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.2.2021 складена відповідна заява (а.с. 77, 78 т.1).

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав і обов`язків.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення певних юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.

Вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю позивач заявив з певною правовою метою - визначення правового статусу майна, набутого сторонами у період спільного проживання, як такого, що є спільним майном сторін.

Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) викладено правовий висновок про те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту і існування взаємних прав та обов`язків (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) погодилася з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що у частині другій статті 328 ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), постанову Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що зібрані докази у справі об`єктивно та достовірно не вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після розірвання між ними шлюбу в квітні 2017 року продовжували проживати однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати в інтересах сім`ї, а між ними існували відносини, притаманні подружжю.

Позивачем не доведено та спростовується змістом договору купівлі-продажу та обставина, що земельна ділянка, кадастровий номер 3221087501:01:007:0229, була придбана під час спільного проживання сторін та за їх спільні кошти.

Так, 24 травня 2017 року між ОСОБА_11 ( продавець), від імені якої на підставі довіреності, посвідченої нотаріально 26.02.2015, діяв ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І. А., предметом якого є земельна ділянка площею 0,1787 га, кадастровий номер 3221087501:01:007:0229, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 10 цього договору, який підписано від імені покупця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , покупець в поданій нею заяві повідомила, що грошові кошти, які витрачаються нею на купівлю земельної ділянки, яка є предметом даного договору, є її особистою приватною власністю, так як в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах вона не перебуває (а.с. 64-66 т.1).

Тобто, підписуючи вказаний договір від імені покупця ОСОБА_2 , позивач не відмовився від укладення цього договору, а фактично погодився з тим, що вказана земельна ділянка набувається відповідачем в особисту приватну власність, оскільки, за твердженням останньої, ні в зареєстрованому шлюбі, ні у фактичних шлюбних відносинах вона не перебуває.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 свою позицію змінив та стверджує про набуття цієї земельної ділянки у спільну сумісну власність під час проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 .

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року в справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22)).

Проявом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є те, що якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. У випадку, якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку в праві спільної сумісної власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтва та про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).

Принцип добросовісності знаходиться в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, а також принцип заборони суперечливої поведінки та захистити права добросовісної сторони (див. пункти 142, 143, 146 - 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 925/632/19 (провадження № 12-26гс25)).

За таких підстав, з огляду на принцип заборони суперечливої поведінки, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Щодо поділу інших земельних ділянок, які були придбані на ім`я відповідача в один день, 02 грудня 2021 року, через чотири роки після розірвання шлюбу між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Судом встановлено, що 02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1097 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0042, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області. Відповідно до п. 3.6. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.12.2021 складена відповідна заява. Продаж здійснюється за 74 800 грн, що еквівалентно 2 750 доларів США (а.с. 68, 69 т.1).

02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0043, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області. Відповідно до п. 3.6. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.12.2021 складена відповідна заява. Продаж здійснюється за 74 800 грн, що еквівалентно 2 750 доларів США (а.с. 71, 72 т.1).

02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0046, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області. Відповідно до п. 3.6. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.12.2021 складена відповідна заява. Продаж здійснюється за 74 800 грн, що еквівалентно 2 750 доларів США (а.с. 74, 75 т.1).

02 грудня 2021 року між ОСОБА_12 ( продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. , предметом якого є земельна ділянка площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0047, яка розташована в селі Вабля Новогребельська сільська рада Бучанського району Київської області. Відповідно до п. 3.7. цього договору покупець свідчить, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, земельну ділянку купує за особисті кошти, про що 02.12.2021 складена відповідна заява. Продаж здійснюється за 74 800 грн, що еквівалентно 2 750 доларів США (а.с. 77, 78 т.1).

Як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву, метою придбання цих чотирьох земельних ділянок було відкриття спільно з відповідачем торгового центру.

Разом з тим, лише мета, з якою відповідачкою придбавались вказані земельні ділянки, не є достатньою підставою для надання цьому майну статусу спільної сумісної власності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 28.01.2014 року мала статус фізичної особи-підприємця, основний вид економічної діяльності : 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. Сума оподатковуваних доходів за період з 2019 по 2022 роки становить 3 252 618 грн, тобто за своїм майновим становищем відповідачка була спроможна придбати вказані земельні ділянки.

Як вбачається з рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року (справа №939/1364/23) встановлено, що рішенням 23 сесії 5 скликання Новогребельської сільської ради від 22 грудня 2009 року їй було виділено земельну ділянку площею 0,11 га в АДРЕСА_3 , для будівництва житлового будинку та господарських будівель. На підставі цього рішення на її ім`я було оформлено право власності на вказану земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3221086802:01:004:0070.

Як пояснила ОСОБА_2 , в 2017 році на вказаній земельній ділянці було відкрито Садовий центр. В подальшому вона ще придбала чотири земельні ділянки, які використовувались для ведення бізнесу, позивач сплачував їй орендну плату, поки в червні 2023 року вона не звернулась до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні цими земельними ділянками. Заперечувала факт проживання з позивачем однією сім`єю після розірвання шлюбу. Зазначала, що після розірвання шлюбу стосунки з позивачем носили діловий характер.

Доводи апеляційної скарги про те, що за повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 17.07.2024 ОСОБА_1 мав повноваження довіреної особи до ФОП ОСОБА_2 з 23.07.2020 по липень 2024 року, повноваження додано через Приват24 для бізнесу ФОП ОСОБА_2 , не спростовує твердження відповідача про існування між сторонами ділових стосунків.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2020 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_13 (продавець) в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (покупець), автомобіля Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 26 т.1) .

26.05.2022 ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 20.09.2017 автомобілем марки Citroen, 2012 року випуску, та належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 27.06.2020 автомобілем марки Fiat, 2010 року випуску, про що видала нотаріально посвідчену довіреність (а.с.141 т.1).

Надані суду договір купівлі-продажу та довіреність не доводять факт спільного придбання вказаних автомобілів сторонами, в період проживання однією сім`єю.

Пояснення свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, і пояснення у цій справі свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про наявність сімейних відносин між сторонами є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних.

Сукупність досліджених по справі доказів, разом з показами свідків, спільними фотографіями під час відпочинку на морі з дітьми та на днях народження, як і участь відповідачки в сплаті коштів за послуги охорони та електроенергії в будинку, де вона була зареєстрована та проживала, здійснення позивачем догляду за покійним батьком відповідача та отримання допомоги за надання соціальних послуг з 2015 по січень 2019 року не не можуть бути достатньою підставою для підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу станом на час придбання в грудні 2021 року чотирьох земельних ділянок.

Та обставина, що при набутті у власність земельної ділянки кадастровий номер 3221088600:04:003:0068 договір купівлі-продажу від 22.12.2021 містив застереження, що відповідачка купила земельну ділянку за грошові кошти, набуті проживаючи однією сім`єю із позивачем, не є достатнім доказом того, що інші земельні ділянки також придбані відповідачем за кошти , набуті під час проживання однією сім`єю з позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у спірний період та набуття сторонами у власність спірних земельних ділянок за спільні кошти, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Отже, відсутні підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належало на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів першої інстанції не спростовують.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Наталії Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.09.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук