Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №686/34218/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/34218/25

Провадження № 22-ц/820/1613/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/34218/25 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Південно-Західні тепломережі» на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року у складі судді Карплюка О.І. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Південно-Західні тепломережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року КП «Південно-Західні Тепломережі» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 6 337,79 грн боргу за послуги з теплопостачання, 1256,68 - інфляційних втрат, 370,92 грн – 3% річних, а всього 7965,39 грн та 3028 грн судового збору.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року провадження у справі закрито, зобов`язано управління ДКС України у Хмельнциькому районі повернути КП «Південно-Західні Тепломережі» судовий збір в сумі 3028 грн.

КП «Південно-Західні Тепломережі» подало апеляційну скаргу, просить ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року скасувати, оскільки судом порушено норм процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. Апелянт вказує, що КП «Південно-Західні Тепломережі» надавало послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в квартирі АДРЕСА_1 , споживачем цих послуг є ОСОБА_1 , яка є власником вказаної квартири. В період з вересня 2021 року по листопад 2025 року у відповідачки у зв`язку з несплатою утворилася заборгованість в розмірі 6 337,79 грн за споживання комунальних послуг. Оскільки відповідачка в добровільному порядку борг не погасила, тому підприємство звернулось до суду з даним позовом. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги наведені відповідачкою твердження у відзиві на позов щодо відсутності боргу. Так поданий відзив не був зареєстрований у суді через канцелярію суду, у ньому відсутня дата його подання, тому неможливо визначити чи його подано у строк визначений законом. Окрім того, відповідачка, посилаючись на відсутність боргу за комунальні послуги, надала суду довідки які стосуються іншого особового рахунку. Таким чином, суд закрив провадження у справі на підставі доказів, які є неналежними, недопустимими, відтак ухвала суду підлягає скасуванню.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо вона постановлена з порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Так судом встановлено, що в листопаді 2025 року Комунальне підприємство «Південно-Західні мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з вересня 2021 року по листопад 2025 року в сумі 6337,79 грн.

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження суду та відкрито провадження в даній справі. Розгляд справи ухвалено провести в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

09 лютого 2016 року у зв`язку зі смертю судді справа передана іншому судді Хмельницького міськрайонного суду.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року суддею Карплюком О.І. справу прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, який не зареєстрований в канцелярії суду і на якому відсутня дата його складання та подання до суду. До відзиву долучено довідку про нарахування за послуги постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 . Дана довідка не містить печатку, підпису та в ній взагалі не зазначено, яка посадова особа складала таку довідку.

За змістом даної довідки у відповідача станом на травень 2026 року відсутній борг за оплату теплової енергії.

У відзиву зазначено, що до нього додається опис вкладення цінного листа про відправку відзиву відповідачу та квитанція про відправлення відзиву відповідачу, однак такі документи в матеріалах справи відсутні.

Позивач в апеляційній скарзі категорично заперечує відсутність заборгованості позивача за послуги з постачання теплової енергії та вказує, що відзив на позові він не отримував.

Оскаржуваною ухвалою суд закрив провадження в справі з підстав відсутності предмету спору, взявши до уваги, надану відповідачем довідку про перерахування.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, суть правового конфлікту. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, і з приводу чого сторони мають розбіжності.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонамиу зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і не потребує ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Така ж правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суд увід 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20.

Однак як вбачається з матеріалів даної справи позивач категорично не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність заборгованості з послуг постачання теплової енергії та правовідносини сторін з даного питання сторонами не врегульовано.

Тобто на даний час є предмет спору, оскільки фактично між сторонами існує спір з даного питання, який і має бути вирішений судом під час розгляду справи по суті спору.

Крім того позивач в підтвердження своїх позовних вимог надав суду довідку про розмір заборгованості відповідача з послуг постачання теплової енергії, підписану головним бухгалтером підприємства, натомість відповідач надав довідку про нарахування за послуги постачання теплової енергії, яка не містить печатку, підпису та в ній взагалі не зазначено яка посадова особа складала таку довідку.

Тобто суд має надати оцінку достовірності, достатності та допустимості даних доказів сторін, однак суд взагалі не мотивував чому не приймає до уваги довідку позивача, натомість беззаперечно погоджується з довідкою відповідача, хоча даний доказ підлягає оцінці на предмет його допустимості та достовірності.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

За нормами ст. 278 ЦПК України «Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні» відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Проте в матеріалах справи відсутні відомості про направлення відповідачем відзиву на позов позивачу та відповідно отримання останнім відзиву, який заперечує отримання відзиву на позов.

Суд першої інстанції дану обставину не перевірив, не надав позивачу можливості подати до суду відповідь на відзив, чим порушив права позивача, передбачені ст. 278 ЦПК України.

При цьому, як вказано вище, позивач категорично заперечує, викладені у відзиві обставини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду про відсутність предмету спору між сторонами є передчасними, не відповідають обставинам, а тому оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню в справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, підлягає скасуванню з направленням даної цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Південно-Західні тепломережі» задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року скасувати.

Направити цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Південно-Західні тепломережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк