Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №679/267/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/267/26

Провадження № 22-ц/820/1626/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 679/267/26 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Енергетиків 2/14» на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2026 року у складі судді Безкровного І.Г. за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирног обудинку «Енергетиків 2/14» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Енергетиків 2/14» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та за спожиті комунальні послуги.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСББ «Енергетиків 2/14» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати внесків та вартості житлово-комунальних послуг.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Енергетиків 2/14» заборгованість із внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також за спожиті комунальні послуги, що утворилася за період часу з 01.01.2023 по 03.02.2026 включно, з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 44950,02 грн, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних, нарахованих позивачем до 01.01.2024 року, у загальному розмірі 1916,30 грн відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Енергетиків 2/14» судові витрати в розмірі 3191,89 грн.

12 травня 2026 року представник ОСББ «Енергетиків 2/14» - Фляшовський В.А. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі, з метою вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7672,80 грн.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2026 року подану заяву залишено без розгляду.

ОСББ «Енергетиків 2/14» подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що підставою для залишення заяви без розгляду вказано неподання позивачем заяви про неможливість подання доказів понесених судових витрат до ухвалення судового рішення, однак такий висновок суду є незаконним та зрблений судом без урахування всіх обставини справи. У даній справі позивач при поданні позову у позовній заяві зазначив, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. за подання позовної заяви та 500 грн. за участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Також у прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Судове рішення у справі ухвалено 07 травня 2026 року та доставлено до електронного кабінету позивача 09 травня 2026 року. Заява про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених судових витрат подана 12 травня 2026 року, тобто в межах п`ятиденного строку від дня ухвалення судового рішення. Таким чином, позивач дотримався, а суд першої інстанції допустив порушення ст. ст. 141, 246 ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одною з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 12) ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо вона постановлена з порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Так судом встановлено, що 04 березня 2026 року ОСББ «Енергетиків 2/14» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та вартості житлово-комунальних послуг в сумі 46866,32 грн.

В позові позивач зазначив, що на виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору та очікується понести судові витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10500 грн., в зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача також і судові витрати.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року відкрито провадження за даною позовною заявою та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

07 травня 2026 року судом ухвально рішення по суті спору, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Енергетиків 2/14» заборгованість зі сплати внесків та за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 44950,02 грн.. а також судові витрати у вигляді сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 3191,89 грн.

12 травня 2026 року позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7672,8 грн.

До заяви долучив договір про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_2 , від 03 лютого 2026 року, Акт приймання-передачі послуг від 01 квітня 2026 року, платіжну інструкції про сплату адвокату за отримані юридичні послуги 15000 грн. від 06 квітня 2026 року.

Оскаржуваною ухвалою суду дану заяву залишено без розгляду на підставі ст. ст. 126, 127 ЦПК України.

У відповідності до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати;

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою – шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Аналіз наведеного, з урахуванням принципу розумності, свідчить про те, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі ж відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 22 жовтня 2025 року у справі № 753/3998/23, від 10 грудня 2025 року в справі № 756/11475/13-ц, від 16 лютого 2026 року в справі № 369/7558/21.

Такі ж правові висновки викладені і в постанові Верховного Суду 10 грудня 2025 року в справа № 756/11475/13-ц, в якій Верховний Суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення з підстав невчасного надання скаржницею доказів витрат на професійну правничу допомогу та не обґрунтування поважність причин їхнього неподання до закінчення судових дебатів.

В даній справі суд першої інстанції залишив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду з підстав того, що ні в позовній заяві, ні протягом розгляду справи (тобто, у період часу з 10.03.2026 по 07.05.2026) представником позивача не було зроблено заяву про те, що докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення суду, а отже такі докази було подано з пропуском встановленого законом строку.

Однак такі висновки суду першої інстанції з врахуванням викладеного є помилковими.

Заява сторони до закінчення судових дебатів про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів, понесення витрат на професійну правничу допомогу, передбачена ч. 8 ст. 141 ЦПК України та заява про ухвалення додаткового рішення, передбачена ст. 270 ЦПК України, є різними за своєю процесуальною сутністю і їх розгляд врегульований різними нормами процесуального законодавства.

Саме заява сторони до закінчення судових дебатів про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду в разі неподання таких доказів, натомість заява про ухвалення додаткового рішення має бути розглянута по суті з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів понесення судових витрат чи подання таких протягом 5 днів після ухвалення рішення суду або наявності чи відсутності поважних причин неподання у вказаний строк таких доказів.

Такі правові висновки викладені у вищенаведених правових позиціях Верховного Суду.

Тобто заява про ухвалення додаткового рішення не може бути залишено без розгляду з підстав відсутності заяви про подання доказів понесення судових витрат протягом 5 днів після ухвалення судового рішення пропуску чи відсутності поважних причин пропуску строку подання доказів у визначений законом строку.

Дані питання підлягають з`ясовуванню під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення по суті і суд згідно ч. 5 ст. 270 ЦПК України має прийняти судове рішення по суті заяви або додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Крім того апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Доказів виконання судового рішення в справі немає, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивачем пропущено строк подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не мав достатніх підстав для залишення заяви про позивача про ухвалення судового рішення без розгляду, а тому оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню в справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, підлягає скасуванню з направленням даної цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Енергетиків 2/14» задовольнити.

Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2026 року скасувати.

Направити цивільну справу за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Енергетиків 2/14» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Енергетиків 2/14» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та за спожиті комунальні послуги для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко Л.М. Грох

Т.О. Янчук