Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №2/2218/234/11 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

14 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 2/2218/234/11

Провадження № 22-з/820/113/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А.В. (далі – приватний виконавець Горбульов А.В.).

ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2013 року у справі №2/2218/234/11 стягнуто з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ «КБ «Надра») заборгованість за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067 від 29 листопада 2007 року в сумі 232 956 доларів 09 центів США (станом на 14 липня 2010 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 1 840 865 грн 61 коп.) та пеню в сумі 47 508 грн 43 коп., а всього – 1 888 374 грн 04 коп. На підставі цього рішення 8 травня 2014 року суд видав виконавчий лист №2/2218/234/11, який перебуває на виконанні у приватного виконавця Горбульова А.В. (виконавче провадження №67710397). Стягувачем за виконавчим документом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (далі – ТОВ «Дніпрофінансгруп»).

У порядку примусового виконання рішення суду приватним виконавцем Горбульовим А.В. звернено стягнення на належне заявнику приміщення столярного цеху, загальною площею 316,3 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1 (далі – приміщення цеху). Відповідно до звіту Приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи» (далі – ПП «ЦНОЕ») про незалежну оцінку майна №56 від 2 березня 2026 року ринкова вартість приміщення цеху становить 3 419 700 грн.

Зазначений звіт не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема: Закону України від 12 липня 2001 року №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон №2658-III), Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VІІІ) та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі – Національний стандарт №1), - є неповним і необ`єктивним, у зв`язку з чим його не може бути застосовано для примусової реалізації майна.

Так, звіт про оцінку майна складений оцінювачем без повноцінного внутрішнього огляду об`єкта, що призвело до неправильного визначення ринкової вартості майна. Водночас приватний виконавець Горбульов А.В. не повідомив боржника про накладення арешту на приміщення цеху, призначення оцінки майна та суб`єкта оціночної діяльності, а також дату проведення оцінки приміщення цеху, що позбавило його можливості узгодити вартість нерухомого майна. Крім того, приватний виконавець Горбульов А.В. не ознайомив боржника із звітом про оцінку майна та не повідомив його про передачу вказаного нерухомого майна на реалізацію.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця Горбульова А.В. по визначенню вартості майна відповідно до висновку про вартість майна (та його звіту), а саме: нежитлової будівлі, виробничого приміщення (приміщення столярного цеху), загальною площею 316,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року скаргу задоволено.

Визнано дії приватного виконавця Горбульова А.В. неправомірними по визначенню вартості майна відповідно до звіту про оцінку майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: нежитлової будівлі, приміщення столярного цеху, загальною площею 316,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» за №56 від 9 березня 2026 року.

Суд виходив з того, що звіт про оцінку майна складений оцінювачем без повноцінного внутрішнього огляду об`єкта. Приватний виконавець не надав доказів належного повідомлення боржника про дату та час огляду об`єкта оцінки, а також не підтвердив звернення до нього з відповідною вимогою надати доступ до цього майна. Відтак, складений оцінювачем звіт є сумнівним, а дії приватного виконавця – неправомірними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 1 вересня 2026 року апеляційні скарги ТОВ «Дніпрофінансгруп», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А.В. задоволено.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А.В.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

4 вересня 2026 року ТОВ «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення.

ТОВ «Дніпрофінансгруп» просить апеляційний суд стягнути з Навроцького А.В. на свою користь 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції посилаючись на те, що заявник поніс ці витрати у зв`язку з переглядом ухвали суду, а тому їх слід покласти на відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 не подав відзив на заяву ТОВ «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

На підставі договору про надання правничої допомоги № 1/26-Ю від 5 січня 2026 року, укладеного між адвокаткою Лисяк С.В. (адвокат) і ТОВ «Дніпрофінансгруп» (замовник) (т. 9 а.с. 151-153), ОСОБА_2 надавала ТОВ «Дніпрофінансгруп» професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника при оскарженні боржником дії приватного виконавця по справі № 2/2218/234/11.

За умовами цього договору (пункти 4.1, 4.5) вартість наданої правничої допомоги адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правничої допомоги, відповідно до тарифів вказаних в додатку № 1 до договору та виставляє клієнту відповідний рахунок. За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом факсимільним зв?язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокат може надавати акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією.

Із акта виконаних робіт № 12 по договору про надання правничої допомоги 1/26-Ю від 5 січня 2026 року (т. 9 а.с 156) слідує, що адвокатка Лисяк С.В. надала, а ТОВ «Дніпрофінансгруп» прийняло юридичні послуги у вигляді: ознайомлення та аналізу ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року, підготування апеляційної скарги на вказану ухвалу та формуванням додатків до неї (тривалістю 4 години) вартістю 7 000 грн; прийняття участі у судовому засіданні 1 вересня 2026 року вартістю 3 000 грн. Загальна вартість послуг склала 10 000 грн.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та його висновки

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

В силу пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що ТОВ «Дніпрофінансгруп» має понести витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у зв`язку з переглядом ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року в розмірі 10 000 грн.

Визначений адвокаткою Лисяк С.В. і ТОВ «Дніпрофінансгруп» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. До того ж, ОСОБА_1 не заявив клопотання про зменшення розміру цих витрат.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 368, 381, 382, 384, 389, 391 ЦПК України,

ухвалив:

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (місцезнаходження – 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40696815) 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук