Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №446/2069/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/2069/26 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.

Провадження № 33/811/1535/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Сівкова І.В., потерпілої ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Сівкова Ігоря Володимировича на постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 119.00 грн.

Згідно з постановою судді, 14.07.2026 о 22:41 год. ОСОБА_1 по вулиці Героїв Небесної Сотні, 28а в місті Кам`янка-Бузька, Львівської області з хуліганських спонукань пошкодив автомобіль марки Рено Сценік д.н.з. НОМЕР_1 належний ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Сівков І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05.08.2026 року серії ВБА №217687, правопорушення вчинено 14.07.2026 року о 22 год. 41 хв., однак заява ОСОБА_2 подана до органів поліції 16.07.2026 року, тобто через 2 доби з моменту ймовірного пошкодження ОСОБА_1 автомобіля.

Стверджує, що до 16.07.2026 року ОСОБА_1 не знав ОСОБА_2 , не спілкувався з нею та будь-яким чином не погрожував їй, в тому числі з приводу паркування її транспортного засобу поряд з гаражем.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які експертні висновки щодо орієнтовного часу нанесення пошкоджень, ймовірного предмету яким було нанесено пошкодження, а також не встановлено експертизою причетність ОСОБА_1 до нанесення пошкоджень виходячи з дослідження доданих до матеріалів справи відео/аудіо/ фото файлів та інших документів.

Зазначає, що за допомогою спеціальних інструментів та аналізу деталей не встановлено справжність доданих до матеріалів справи відео/аудіо файлів, а саме щодо підтвердження звуку скреготу металу, характерного до звуку металевого предмету, на яких ґрунтується звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Акцентує увагу на тому, що після прийнятого судом рішення, дочкою ОСОБА_1 надано інше відео на якому звук взятий до уваги судом першої інстанції передує в часі, та відсутній коли ОСОБА_1 проходить біля транспортного засобу, що ставить під сумнів справжність як одного так і іншого відео.

Вказує, що звинувачення щодо вчинення адміністративного правопорушення ґрунтуються виключно на суб`єктивній позиції працівників поліції, жодним чином не відповідають дійсності та належним чином не доведені.

При апеляційному розгляді особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисник – адвокат Сівков І.В., підтримали апеляційну скаргу та просили її задоволити.

Потерпіла ОСОБА_2 заперечила апеляційну скаргу та просила залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 173 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім цього, ст. 62 Конституції України визначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання апеляційного суду, рішення судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як слідує з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Так, згідно зі ст. 173 КУпАП дрібним хуліганством є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. При цьому громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, передбачає наявність діяння: 1) нецензурну лайку в громадських місцях, 2) образливе чіпляння до громадян та 3) вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян.

При цьому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести подвір`я та під`їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров`я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт, стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

З суб`єктивної сторони дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення: серії ВБА №217687 від 05.08.2026, де працівником поліції було зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства; заявою ОСОБА_2 від 16.07.2026; письмовим поясненням від 16.07.2026; письмовим поясненням від 05.08.2026; рапортом від 07.08.2026; поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Апеляційним судом переглянуто відеозапис, що міститься на диску, долученому до матеріалів справи, а також відеозапис, долучений до апеляційної скарги. Під час перегляду відеозапису, що міститься на диску, долученому до матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що на ньому зафіксовано автомобіль потерпілої, який знаходиться біля гаража ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_1 приїжджає на велосипеді, залишає його у гаражі та проходить безпосередньо поруч із припаркованим транспортним засобом з боку, на якому зафіксовано пошкодження. При цьому в момент проходження ОСОБА_1 безпосередньо біля автомобіля на відеозаписі зафіксовано звук.

Разом із тим, на відеозаписі, долученому до апеляційної скарги, зазначений звук зафіксовано в інший момент часу, що, на думку апелянта, ставить під сумнів справжність обох відеозаписів. Однак апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки сама по собі розбіжність у часі фіксації звуку не свідчить про недостовірність відеозаписів, їх монтаж чи інше втручання у зміст записів. Будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували факт редагування, монтажу або іншого викривлення змісту відеозаписів, апелянтом не наведено та матеріалами справи не встановлено.

Водночас апеляційний суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив: «з протоколом згідний, вину визнаю частково». Вказані пояснення, надані ОСОБА_1 безпосередньо після складання протоколу, не узгоджуються з його категоричним невизнанням вини під час апеляційного розгляду та запереченням достовірності доказів, на яких ґрунтується постанова суду першої інстанції. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що зміна позиції ОСОБА_1 та наведені ним доводи щодо недостовірності відеозаписів спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Незважаючи на доводи апелянта, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджена доказами, що містяться в матеріалах справи та зібрані працівниками поліції відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Сівкова Ігоря Володимировича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк