Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №459/2006/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/2006/26 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я.

Провадження № 33/811/1346/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Шептицького міського суду Львівської області від 14 липня 2026 року,

з участю правопорушника – ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 665,60 гривень судового збору в дохід держави.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 12 травня 2026 року о 18:08 год, в м. Шептицькому по вул. Бандери, 5, керував транспортним засобом марки Фольксваген Гольф, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судом не встановлено усіх істотних обставин справи: законність зупинки, достатність підстав для направлення особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, належність роз`яснення прав та наслідків відмови, повноту відеофіксації. На думку апелянта у постанові судді відсутні вмотивовані причини відхилення доводів сторони захисту. Окрім цього звертає увагу на неналежне оформлення тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, а саме: датою видачі тимчасового дозволу зазначено 07.05.2025, тобто за рік до його складання (12.05.2026), також неправильно вказано прізвище. Зазначає, що відеозапис події не є безперервним, а його якість не дає можливості встановити, чи був увімкнений покажчик повороту. На відео відсутній момент безпосередньої зупинки транспортного засобу, повідомлення її причини, а також початок спілкування з працівниками поліції.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Висновок судді зроблений внаслідок всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи та підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664286 від 12 травня 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 травня 2026 року; відеозаписом події, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664286, від 12 травня 2026 року, складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника.

Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, про що свідчить підпис останнього у такому.

Що стосується покликань апелянта на неналежне оформлення тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, а саме: датою видачі тимчасового дозволу зазначено 07.05.2025, тобто за рік до його складання (12.05.2026), апеляційний суд вважає опискою, та така зазначена обставина сама по собі не спростовує факту вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та не впливає на доведеність вини правопорушника, при цьому, підстав піддавати будь-яким сумнівам оформлення матеріалів немає.

Щодо твердження правопорушника ОСОБА_1 про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Відповідно до наданого відеозапису, на ньому відображено відмову від проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Шептицького міського суду Львівської області від 14 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.